Економічні наслідки монополії

Економічні наслідки монополії полягають в наступному:

1) Завищена ціна, занижений обсяг виробництва порівняно з конкурентною фірмою (рис. 10.11).

Р, С

ATC

P_m

P_c

Q_m Q_c MR Q

Рис. 10.11. Оптимальний випуск монополії і конкурентної фірми

Монополіст буде вважати вигідним продавати менший обсяг продукції і встановлювати більш високу ціну, ніж зробив би конкурентний виробник. Випуск Q_m не доходить до точки Q_c, в якій мінімізуються середні валові витрати (точка перетину МС і АТС).

Максимізуючий прибуток монополіст має на меті недорозподіл ресурсів; монополіст вважає вигідним обмежити випуск, і отже, використовувати менше ресурсів, ніж є виправданим з точки зору суспільства.

2) Складнощі з витратами.

Витрати, які несе монополіст можуть бути або менше, або більше витрат конкурентної фірми. З цього приводу існує декілька суперечливих тверджень:

а) ефект масштабу; б) поняття “Х-неефективність”; в) витрати на збереження монополії.

Ефект масштабу. Припущення про рівні витрати чисто конкурентного і монополістичного виробника може не мати сили на практиці. За даної технології виробництва, і, отже, рівня витрат, попит може бути недостатнім, аби підтримувати велику кількість конкурентних фірм, що виробляють такий обсяг продукції, який дозволяє кожній з них реалізовувати весь існуючий ефект від росту масштабів. В таких випадках фірма повинна бути великою по відношенню до ринку, тобто вона повинна бути монополією, щоб ефективно виробляти (за низьких витрат на одиницю продукції). Цей момент схематично показаний на рис. 10.12.

AС_х

AC_c AС_х AC

AC_m

Q_c Q_m Q

Рис. 10.12. Економія, зумовлена ростом масштабу виробництва, та вплив Х-неефективності

Аргументація полягає в тому, що при чистій конкуренції кожна фірма мала б невелику частку ринку, таку як Q_c. Ця невелика частка відтісняє кожну фірму вище по кривій довгострокових середніх витрат так, що витрати на одиницю продукції високі (АС_с). Економія, зумовлена ростом масштабу виробництва, не досягається, отже, середні витрати високі. Але при мнонополії одна фірма може досягнути існуючого ефекту масштабу та більш низьких середніх витрат. Іншими словами, монополіст може реалізувати обсяг продукції Q_m з більш низькими середніми витратами АС_m. Можливо, ці більш низькі витрати, навіть з урахуванням економічного прибутку, перетворяться в більш низьку ціну продукції, ніж та, що могли запропонувати конкурентні фірми.

б) “Х-неефективність”. В той час, як ефект масштабу, в деяких випадках, міг би свідчити на захист монополії, поняття Х-неефективності показує, що витрати монополії могли б бути вищими, ніж витрати конкурентних галузей.

Говорять, що Х-неефективність має місце тоді, коли фактичні витрати фірми для будь-якого обсягу виробництва більші за мінімально можливі витрати. На рис. 10.12 Х-неефективність представлена середніми витратами АС_х для випуску Q_с і середніми витратами АС_х  для випуску Q_m. Будь-яка точка над кривою середніх витрат на рис. 10.12 досяжна, але відображає внутрішню неефективність або “поганий менеджмент” з боку фірми. У менеджерів часто можуть бути свої цілі – наприклад, зростання фірми, більш легке життя, уникнення підприємницького ризику, забезпечення роботою некомпетентних друзів та родичів, - які суперечать мінімізації витрат. Або вона може виникнути, бо працівники фірми погано стимульовані. Або фірма може просто стати в’ялою та неактивною, покладатися на грубо емпіричний метод в прийнятті рішень в протилежність відповідним розрахункам витрат і доходів.

в) Витрати, пов’язані із збереженням монополії. Фірма може піти на витрати, аби отримати або зберегти монопольні привілеї, надані державою. Намагаючись підтримати або збільшити монополістичні прибутки, монополіст може витратити великі суми на легальні платежі, “обробку” членів державного апарату, рекламу зв’язку із суспільними організаціями, задля того, щоб схилити уряд надати йому привілейоване становище або захистити його. Ці витрати нічого не додають до обсягу виробництва монополіста, але, безумовно, збільшують його витрати.

3) Науково-технічний прогрес: динамічна ефективність.

По суті є 2 контраргументи:

1. НТП є засобом зниження середніх витрат. Більш низькі витрати призведуть до максимізуючого прибуток положення, яке викликає більший обсяг виробництва і більш низький рівень ціни, ніж раніше. Будь-яке збільшення прибутку не буде нести тимчасового характеру: бар’єри для вступу в галузь захищають монополіста. Технічні вдосконалення вигідні монополісту і, отже, будуть прийняті.

2. Науково-дослідна робота і технічні нововведення можуть бути одним із монополістичних бар’єрів для вступу в галузь; отже, монополіст повинен наполегливо продовжувати і досягати успіху в цій області, або стати жертвою нових конкурентів. Тобто, технічний прогрес є головним фактором для підтримки монополії.

4) Розподіл доходу.

Підприємницька монополія, вірогідно, сприяє нерівності в розподілі доходів. Завдяки своїй ринковій владі монополісти визначають більш високу ціну, ніж призначила б чисто конкурентна фірма з тими ж витратами, таким чином отримуючи значні економічні прибутки. Ці монополістичні прибутки, розподілені нешироко, тому що власність на акціонерний капітал сконцентровано в руках групи осіб з найвищими доходами. Власники монополістичних підприємств прагнуть збагатитися за рахунок решти суспільства.

5) Утворення соціальної ціни монополії (рис. 10.13).

Соціальна ціна монополії – це міра втрат суспільством чистої корисності (частини надлишків споживача та виробника), що відбувається внаслідок зменшення доступності товару для споживачів в умовах, коли монополія максимізує прибуток.

Надлишок монополіста зменшується на величину А внаслідок зниження ціни на одиницю випуску, які він вже продав. Цей надлишок зростає на величину С завдяки прибутку на додаткові одиниці продукції, які він тепер продає.

Надлишок споживача зростає на А, так як тепер усі одиниці випуску, які вони купували раніше, дістаються їм побільш низькій ціні і зростає на В, так як вони отримують якийсь надлишок на додаткові одиниці випуску, які їм продають. Площа А просто передається від монополіста споживачу; добробут сторін змінюється, але загальний надлишок залишається незмінним. Площа В + С представляє собою дійсне збільшення надлишку – вона вимірює цінність додатково виробленого випуску для виробників і споживачів.

P_m

A B

P_с d

MR D

Q_m Q_сQ

Рис. 10.13. Соціальна ціна монополії

Площа В + С відома як втрата “мертвого вантажу”, викликана монополією. Вона демонструє міру зниження добробуту людей із-за того, що вони платять монопольну ціну, а не конкурентну.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Монополістичне ціноутворення. Цінова дискримінація	\|	Регулювання монополій

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.