Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Социально-экономические и экологические проблемы регионов и пути их решения

Подальший розвиток України пов'язаний з вирішенням багатьох соціально-економічних та екологічних проблем. Так, територіальна структура господарського комплексу суттєвих змін не зазнає. Базові галузі економіки — електроенергетика, паливна та хімічна промис­ловість, металургія і машинобудування зосереджені переважно в Донецькому, Придніпровському та Центральному районах. Ці галу­зі виробляють понад дві третини промислової продукції і найбільші обсяги валового внутрішнього продукту України. В районах їх роз­міщення найвищі показники зосередження населення та виробницт­ва доданої вартості. Зберігається тенденція зростання територіаль­ної концентрації виробничого потенціалу у високоурбанізованих ре­гіонах. У деяких з них (Придніпровський, Центральний) відзначено і більш високе зростання виробництва продукції сільського госпо­дарства, ніж у багатьох традиційних виробників аграрної продукції. На противагу високоурбанізованим та індустріально розвину­тим регіонам сформувалися й райони з високою територіальною концентрацією виробництва продукції сільського господарства. До них належать Поліський, Подільський та Карпатський регіони.

В останній період на Поліссі і Поділлі спостерігаються депреси­вні процеси, коли спад економічної діяльності є переважаючою тен­денцією. Разом з тим у Донецькому, Придніпровському та Східно­му районах має місце зростання показників виробництва продукції. Саме на ці райони а також на Центральний район припадає най­більша частка капітальних вкладень і прямих іноземних інвестицій. Значні регіональні відмінності спостерігаються і в розвитку соціальних процесів. Так, у високоурбанізованих регіонах відбу­вається зменшення загальної чисельності населення. У цих регіо­нах, як і в регіонах глибокої депопуляції, найбільш високі показ­ники зниження природного приросту, зростання рівня безробіття. В окремих районах склалася несприятлива і екологічна ситуа­ція, яка вимагає термінового вирішення. Це стосується Донець­кого, Придніпровського та Поліського районів. Основними завданнями регіонального розвитку України ма­ють бути такі, що визначені далі.

Для Донецького району найбільш актуальною серед економіч­них проблем є ефективна реструктуризація економіки за рахунок удосконалення виробничої спеціалізації базових галузей — вугіль­ної, хімічної, коксохімічної, металургії. Саме ці галузі є найбільш матеріаломісткими і створюють найбільше техногенне наванта­ження на природне середовище. Надто загострилась на цьому тлі і соціально-економічна ситуація. Вона проявляється в постійному зменшенні чисельності населення за рахунок перевищення (по­над 2 рази) смертності над народжуваністю, від'ємним сальдо мі­грації. У цих регіонах найбільше вивільнення працівників зі сфе­ри економічної діяльності, в структурі яких переважно жінки й молодь. Це загострює проблему зайнятості працездатного насе­лення, особливо шахтарів, жінок та молоді.

У Придніпровському районі, де зосереджена чорна і кольоро­ва металургія, гірничодобувна, коксохімічна галузі та важке ма­шинобудування, створилось надмірне навантаження на природне середовище. Це доповнюється загостренням соціальних проблем. Тому для цього району актуальним є активізація структурних пе­ретворень у виробничій сфері з урахуванням соціальних наслідків.

У Поліському районі найбільш гострою проблемою є реабілі­тація радіаційне забруднених територій та залучення ресурсного потенціалу в народногосподарський обіг.

Найбільш гострими проблемами Карпатського району, на ви­рішення яких мають бути спрямовані зусилля, є: зупинення деін-дустріалізації, активний розвиток сфери зайнятості, активізація демографічної політики та її збалансування з економічним розвит­ком, вирішення екологічних проблем, зокрема, запобігання та упе­редження природних і техногенних катастроф з тяжкими еколо­гічними, соціальними та економічними наслідками.

Зазначені соціально-економічні та екологічні проблеми еко­номічних районів та шляхи їх вирішення охоплюють і більш дрібні територіальні структури — області, адміністративні райони, міста тощо. У них загальні процеси мають свої особливості прояву, що зумовлено конкретними місцевими природно-ресурсними і соціа­льно-економічними умовами, особливо обмеженими можли­востями місцевих бюджетів. Гострою проблемою виступає недо­статність коштів у місцевих бюджетах і для забезпечення фінан­сування соціальної сфери та місцевих виробничих потреб.

Порівняльний аналіз видатків з місцевих бюджетів для забез­печення діяльності освіти, охорони здоров'я, соціального захисту населення та розвитку житлово-комунального господарства в розрахунку на душу населення показує наявність значних тери­торіальних відмінностей по регіонах України. Так, співвідношен­ня між трьома регіонами з найвищим рівнем усіх видатків на со­ціальну сферу (Київ, Полтавська і Харківська області) і найниж­чим рівнем видатків на душу населення (Чернігівська, Луганська і Вінницька області) становить 2,2 раза. Таким чином, в одних регіонах загальні витрати з місцевих бюджетів в розрахунку на одного жителя більше ніж у 2 рази перевищують аналогічні ви­трати в інших регіонах.

Нерівномірність витрат місцевих бюджетних коштів по регіо­нах України характерна і для окремих галузей соціальної сфери. Так, співвідношення між витратами на освіту в регіонах з найбіль­шими обсягами (Київ, Полтавська і Житомирська області) та найменшими (Сумська, Вінницька і Луганська області) становить понад 2 рази, а співвідношення витрат на охорону здоров'я між аналогічними групами регіонів — майже 2 рази. Співвідношення між найбільшими і найменшими витратами на соціальний захист становить понад 3 рази, а на житлово-комунальне господарство — майже 8 разів.

Такі значні відмінності у фінансуванні соціальної сфери з міс­цевих бюджетів ставить перед регіональними і місцевими орга­нами завдання для вирішення соціальних та економічних проб­лем. Серед шляхів їх вирішення важлива роль належить оптимі-зації співвідношень між місцевими і загальнодержавними бюдже­тами з урахуванням необхідності вирішення соціально-економіч­них завдань регіонів, забезпечення соціальних стандартів населен­ню України. Суттєвим важелем у вирішенні регіональних соціаль­но-економічних проблем є вдосконалення інвестиційної і кредитної політики держави, розширення місцевих джерел наповнення бю­джету за рахунок удосконалення податкової системи та інших форм економічного регулювання.

Важливу роль у визначенні шляхів вирішення соціально-еко­номічних та екологічних проблем у регіонах є вдосконалення і посилення державного управління регіональним розвитком, за­безпечення місцевого самоврядування. Це вимагає зростання де­централізації управління соціальним розвитком і активний пере­хід до регіонального та місцевого самоврядування. Важливим є передача територіальним громадам повноважень і матеріальних та фінансових ресурсів з метою самостійного вирішення соціаль­них і економічних питань місцевого самоврядування. Вимагають поглиблення й розширення правові основи самоврядування регіонів, надання їм науково-методичної, організаційної та інформа­ційної допомоги з питань місцевого самоврядування і регіональ­ного розвитку. Актуальним є створення спеціального загально­державного органу з питань територіального розвитку (міністер­ство, комітет), який би займався питаннями регіонального та міс­цевого соціально-економічного розвитку. Це особливо важливо у зв'язку з розробкою та запровадженням соціальних та економіч­них нормативів (на душу населення), диференційованих за різнома­нітними соціально-економічними критеріями по регіонах країни.

Політика економічного зростання на базі ринкових перетво­рень повинна бути пов'язана з регіональною соціальною політи­кою, які разом утворюватимуть комбіновану модель економічно­го і соціального розвитку. Передбачуваний етап економічної стабілізації й розвитку вимагає і нової соціальної політики, зміс­том якої мають бути позитивні зрушення в розвитку соціальних процесів. З цією метою необхідна активізація реформ у соціаль­ній сфері, в основу якої має бути покладена активна дія соціаль­них чинників у суспільному відтворювальному процесі як перед­умова економічного зростання. Соціальна політика для регіональ­них інституцій усіх рівнів повинна стати пріоритетною.

 


Читайте також:

  1. VII. Нахождение общего решения методом характеристик
  2. Вопрос Основные макроэкономические проблемы
  3. Дифференциация регионов по уровню развития производительных сил
  4. Тема 9. САНИТАРНЫЕ И ЭКОЛОГИЧЕСКИЕ ТРЕБОВАНИЯ
  5. Численные методы решения уравнения адвекции




Переглядів: 787

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Дифференциация регионов по уровню развития производительных сил | ОРГАНИЧЕСКИХ РАДИКАЛОВ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.014 сек.