• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Основи фізіології праці. Гігієна праці, її значення.

Тема: Основи фізіології та гігієни праці

Заняття № 10

1.Основи фізіології праці. Гігієна праці, її значення.

2.Робоча зона, та мікроклімат робочої зони. Параметри мікроклімату.

3.Вплив параметрів мікроклімату на самопочуття людини

4.Загальні заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату

У Законі України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” терміни і поняття вживають у такому значенні:

санітарне та епідемічне благополуччя населення - оптимальні умови життєдіяльності, що забезпечують низький рівень захворюваності, відсутність шкідливого впливу на здоров’я населення чинників, а також умов для виникнення і поширення інфекційних захворювань;

державні санітарні норми, правила, гігієнічні нормативи (санітарні норми) - обов’язкові для виконання нормативні документи, що визначають критерії безпеки та (або) нешкідливості для людини факторів довкілля і вимоги, щодо забезпечення оптимальних чи допустимих умов життєдіяльності людини;

небезпечний чинник - будь-який хімічний, фізичний, біологічний чинник, речовина, матеріал або продукт, що впливає або за певних умов може негативно впливати на здоров’я людини;

санітарні та протиепідемічні заходи - діяльність, спрямована на створення безпечних для здоров’я умов побуту, праці, навчання, відпочинку та інших сфер життя і діяльності людини, запобігання виникненню та поширенню інфекційних хвороб.

Гігієнічна класифікація праці

Гігієна – це наука, що вивчає закономірності впливу довкілля на організм людини з метою обґрунтування гігієнічних нормативів, санітарних правил і заходів, реалізація яких забезпечить оптимальні умови для життєдіяльності, зміцнення здоров’я і запобігання захворюванням.

Гігієнічний норматив – це точно установлений діапазон параметрів виробничого довкілля, безпечного з точки зору збереження нормальної життєдіяльності і здоров’я.

Гігієна праці спрямована на створення сприятливих умов праці і підвищення її продуктивності, вивчає трудову діяльність людини.

“Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу” затверджена наказом Міністра охорони здоров’я від 31 грудня 1997 р. Гігієнічна класифікація базується на принципі розрізнення умов праці залежно від фактично визнаних рівнів чинників виробничого довкілля і трудового процесу порівняно із санітарними нормами, правилами, гігієнічними нормативами, а також можливим впливом їх на стан здоров’я працівників.

Гігієнічна класифікація призначена для: гігієнічного оцінення наявних умов та характеру праці на робочих місцях; атестування робочих місць; санітарно-гігієнічного паспортування стану виробничих об’єктів; санітарно- гігієнічного паспортування стану виробничих підприємств; встановлення першочерговості у проведенні оздоровчих заходів; розроблення рекомендацій, щодо профвідбору, профпридатності; створення банку даних про умови праці на рівні підприємства, району, міста, регіону, країни.

Основні поняття, що застосовуються в гігієнічній класифікації:

- умови праці — це сукупність чинників виробничого довкілля та трудового процесу, які впливають на здоров’я та працездатність людини в процесі її професійної діяльності;

- шкідливий виробничий чинник - чинник трудового процесу та виробничого довкілля, вплив якого на організм людини за певних умов може призвести до раптового погіршення здоров’я;

- небезпечний виробничий чинник - чинник трудового процесу та виробничого довкілля, вплив якого на організм людини в певних умовах може призвести до травми;

- важкість праці - характеристика трудової діяльності людини, яка визначає ступінь залучення до роботи м’язів і відображає фізіологічні витрати внаслідок фізичного навантаження;

- напруженість праці - характеристика трудового процесу, що відображає основне навантаження на центральну нервову систему;

- безпечні умови праці - умови праці, за яких вплив шкідливих і небезпечних виробничих чинників на працівників неможливий або їх рівні не перевищують гігієнічні нормативи.

Керуючись принципами Гігієнічної класифікації, умови праці розподіляють на чотири класи:

1 клас – оптимальні умови праці, тобто такі умови, за яких зберігається не лише здоров’я працівників, але й створюються передумови для підтримування високого рівня працездатності. Оптимальні гігієнічні нормативи виробничих факторів встановлено для мікрокліматичних параметрів і чинників трудового процесу. Для інших чинників за оптимальні умовно вважають такі умови праці, коли несприятливі чинники виробничого середовища не перевищують рівнів, прийнятих за безпечні для населення.

2 клас – допустимі умови праці. Вони характеризуються такими рівнями чинників виробничого довкілля і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновляються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не здійснюють несприятливого впливу на стан здоров’я працівників в найближчому та віддаленому періоді.

З клас - шкідливі умови праці. Вони характеризуються наявністю шкідливих виробничих чинників, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні несприятливо впливати на організм працівника.

Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та вираженості змін в організмі працівників поділяються на 4 ступені:

1 ступінь - умови праці, що характеризуються такими відхиленнями від гігієнічних нормативів, що спричиняють функціональні зміни, які виходять за межі фізіологічних коливань та сприяють зростанню захворюваності з тимчасовою втратою працездатності.

2 ступінь - умови праці, що характеризуються такими рівнями чинників виробничого довкілля і трудового процесу, які можуть спричинити тривалі функціональні порушення, призводять у більшості випадків до зростання захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, підвищення частоти загальної захворюваності, виявлення окремих ознак професійної патології.

З ступінь - умови праці, що характеризуються такими рівнями шкідливих чинників виробничого середовища і трудового процесу, які призводять до розвивання, як правило, початкових стадій професійних захворювань.

4 ступінь - умови праці, що характеризуються такими рівнями чинників виробничого середовища, які здатні призводити до розвитку виражених форм захворювань, значного зростання хронічної патології та рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності.

4 клас - небезпечні умови праці, що характеризуються такими рівнями чинників виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя. Умови праці повинні унеможливлювати передумови для виникнення травм та професійних захворювань. Чинники, що зумовлюють умови праці, поділяють на чотири групи.

Перша група - це санітарно-гігієнічні чинники, які характеризують виробниче середовище робочої зони. Вони залежать від використовуваного обладнання і технологічних процесів, їх можна оцінити кількісно і пронормовано.

Такими чинниками є: освітленість (природна, штучна, скомбінована), лк; концентрація шкідливих речовин (парів, газів, аерозолю) у повітряному середовищі, мг/м3; температура, яка характеризує теплонасиченість повітря, °С; відносна вологість повітря, яка характеризує його вологонасиченість, %; швидкість руху повітря, яка характеризує рухливість повітряного середовища, м/с; частота, Гц та амплітуда, мм, які характеризують механічні коливання, та інші.

Другу групу складають психофізіологічні елементи, зумовлені самим процесом праці. З цієї групи лише частину чинників можна оцінити кількісно: енергозатрати, кДж/год; вантажооберт за зміну, Н.м; зручність при виконанні робіт, бали; нервово-емоціональне напруження, бали; напруження зору; монотонність трудового процесу, рівень різноманітності та темп праці, бали; робота в нічний час; тривалість робочих змін, год; тривалість вихідних днів; тривалість відпустки, дні; ступінь небезпеки, бали; ступінь небезпечного впливу на організм людини, бали.

До третьої групи відносять естетичні чинники, що характеризують сприйняття працівником довкілля та його елементів (кількісно їх не оцінюють). Прикладом таких чинників можуть бути: гармонійність у робочій зоні світлокольорової композиції довкілля; узгодженість природного пейзажу в зоні огляду працівників, інтер’єрів робочих приміщень (екстер’єрів будівель і споруд), технологічного обладнання доповнювальних об’єктів (малих форм, засобів візуальної комунікації та декоративно-художніх об’єктів, що розташовані у робочих приміщеннях); ароматичність запахів повітряного середовища; гармонійність робочих поз і трудових рухів; конструкційні рішення улаштування робочих місць, бали; траєкторія, ритм і варіантність трудових рухів, бали; тривалість і розподіл перерв на відпочинок та обід, хв.

Четверта група містить соціально-психологічні чинники, що характеризують психологічний клімат у трудовому колективі (кількісному оціненню також не підлягають). Такими чинниками є: рівень взаємозаміни в процесі праці, товариської взаємодопомоги, дисципліна праці, бали; спорідненість колективу; характер міжгрупових стосунків у колективі (експертна оцінка, соціометрична оцінка); рівень конфліктності, бали.

Під час праці людина перебуває під дією цілого ряду чинників, які можуть спричинити небажані наслідки, наприклад, надмірне підвищення або зниження температури тіла, підвищення тиску. Для зменшення впливу таких чинників і забезпечення сталості значень характеристик життєдіяльності організму вмикаються пристосувальні реакції, тобто захистний рефлекс організму, який впливає на роботу основної функціональної системи людини, а разом з тим веде до зниження працездатності . Людина, як правило, змушує основну функціональну систему зменшити вплив захисного рефлексу. Через деякий час працівник пристосовується до

несприятливого впливу санітарно-гігієнічних чинників (звичайно, якщо вони не виходять за певні межі). Це досягається за допомогою додаткових витрат мускульної та нервово-психічної енергії. З точки зору основного трудового процесу таке використання внутрішніх резервів організму є недоцільним, тому що енергія витрачається даремно.

Отже, несприятливий вплив на людину санітарно-гігієнічних чинників спричинює відволікання внутрішніх ресурсів працівника від основного трудового процесу, несприятливо впливає на технікоекономічні та фізіологічні показники, через те, що зростає “ціна” виконаної роботи, що, як наслідок, відбивається на настрої та самопочутті працівника.

Основними документами у галузі гігієни праці і виробничої санітарії є:

Санітарні норми проектування промислових підприємств і Будівельні норми та правила. Ці документи регламентують величину та ступінь впливу на людину того чи іншого небезпечного або шкідливого виробничого чинника.Сворення нормальних умов праці можливо тільки за наявності нуково обгрунтованих вимог і рекомендацій, методик, норм і правил, узагальнених у нормативні матеріали.

Основи фізіології праці

Розрізняють фізичну та розумову працю. При фізичній праці, в основному, відбуваються зміни у системах, що забезпечують м’язову діяльність, дихання, кровообіг, терморегуляцію. При розумовій праці навантаження несе нервова система. Для одних видів розумової праці характерне підвищення емоційної напруги, для інших - одноманітність. Кожна конкретна праця вимагає певних фізичних зусиль, нервово психічних витрат, емоційної напруги і відбувається за різних санітарно-гігієнічних та кліматичних умов. Все це впливає на виконавця праці - людину. Тому завданням наук, що займаються проблемами праці, є вивчення зі своїх позицій батогранних зв’язків між людиною та об’єктивними факторами праці. До таких наук відносяться фізіологія, гігієна, психологія та безпека праці.

Фізіологія праці - спеціальний розділ фізіології, який вивчає зміни функціонального стану організму людини під впливом його трудової діяльності та фізіологічно обґрунтовує наукову організацію трудового процесу, яка сприяє тривалому збереженню працездатності людини на високому рівні. Предметом фізіології праці є трудовий процес людини у його фізіологічних характеристиках.

Гігієна праці - спеціальний розділ гігієни, який вивчає вплив різних чинників виробничого довкілля та організації праці на здоров’я людини, розробляє гігієнічні заходи щодо ліквідації різних професійних шкідливостей, для збереження здоров’я працівників, підвищення їх працездатності та продуктивності праці. Гігієну праці потрібно відрізняти від виробничої санітарії, яка на практиці здійснює застосування досягнень гігієнічної науки.

З розвитком виробничих сил зростало значення функцій організації та керування трудовим процесом, а отже, збільшувалася питома вага розумової праці. Різні види трудової діяльності вимагають обліку не тільки антропометричних (антропометрія - наука, що вивчає розмір тіла людини) і фізіологічних властивостей людини, але, в основному, її психологічних властивостей (швидкості реакції, особливостей пам’яті та уваги, емоційної установки тощо). Зміна характеру взаємодії людини і техніки спричинила виникнення нової наукової дисципліни - психології праці.

Психологія праці вивчає психологічні особливості трудової діяльності людини та процеси формування у неї якостей, професійно важливих для підвищення продуктивності праці. Предмет вивчення психології праці - як сама трудова діяльність людини, так і характерні риси особистості працівника, конкретні виробничі обставини, відносини між особистостями.

За умов автоматизації та кібернетизації виробництва людина все більше віддаляється від об’єктів, на які повинна діяти, та від процесів, якими має керувати. На зміну контактному способові керування, коли головна роль належить особистому сприйняттю виробничого процесу, приходить дистанційний спосіб, коли автоматизовані пристрої передають людині на спеціальні індикатори інформацію про хід роботи. Якщо токар сам спостерігає процес обробляння металу, то енергодиспетчер на дільниці залізниці не може бачити реальніпідстанції або роз’єднувачі: він оцінює їх роботу за сигналами на табло, тобто на основі оперативної інформації, що надходить до нього. Змінення характеру виробничої діяльності по-іншому поставила проблему взаємодії людини і техніки. Можливості людини завдяки розвитку техніки розширилися, але техніка, у свою чергу, настільки ускладнилася, шо людині вже важко нею керувати. Виникає задача узгодження конструкції машин з психологічними та фізіологічними можливостями людини. Якою б досконалою не була техніка, її якісне використання залежить від дій операторів, що керують нею. Цим пояснюється необхідність вивчення роботи машин і діяльності операторів у єдиному комплексі "людина - машина".

Одночасно з розвитком фундаментальних наук про працю розвиваються і прикладні науки. Вони вирішують питання удосконалення процесів та умов праці на основі даних фізіології та психології праці, а також інших наук про людину та трудові процеси. Нормалізації праці операторів, раціональному пристосуванню складної техніки до можливостей людини сприяли дослідження з інженерної психології.

Інженерна психологія досліджує питання взаємодії, взаємоузгодження можливостей людини і сучасної техніки в рамках єдиної системи. Предметом інженерної психології є вивчення і оптимізація системи “людина – машина”. Термін “машина” в інженерній психології трактується досить широко: він визначає всяке технічне обладнання, з яким працює людина, причому система “людина – машина” розглядається як один з прикладів систем управління.

Читайте також:

1. A) правові і процесуальні основи судово-медичної експертизи
2. R – розрахунковий опір грунту основи, це такий тиск, при якому глибина зон пластичних деформацій (t) рівна 1/4b.
3. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.
4. Активне управління інвестиційним портфелем - теоретичні основи.
5. Алкоголізм і безпека праці.
6. Аналіз продуктивності праці.
7. Анатомо-фізіологічні основи статевого розвитку.
8. Атестація робочих місць з шкідливими і небезпечними умовами праці.
9. Атлетичний конгрес 1894 року та його значення.
10. Безтарифні системи оплати праці.
11. Біологічні основи мислительної діяльності.
12. Біомеханічні основи шинування при пародонтозі.

Переглядів: 8182