• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

В.Винниченко – голова і генеральний секретар з внутрішніх

справ;

П. Христюк – генеральний писар;

Х. Барановський – генеральний секретар з фінансів;

С. Єфремов – генеральний секретар з міжнаціональних справ;

С. Петлюра – генеральний секретар з військових справ;

Б. Мартос – генеральний секретар із земельних справ;

В. Садовський – генеральний секретар з судових справ;

М. Стасюк – генеральний секретар з продовольчих справ;

І.Стешенко – генеральний секретар з освіти.

За час існування Генерального Секретаріату до 16 січня 1918р. відбулося 63 засідання,

на яких було розглянуто 430 питань

Тим часом Тимчасовий уряд виявляв серйозне невдоволення стосовно І-го універсалу. Його підтримували загальноросійські партії, які діяли в Україні. Однак тимчасовий уряд переживав так звану червневу кризу, пов’язану с тим, що ТУ проголосив курс на «війну до переможного кінця», і на фронті продовжували гинути люди. Таким чином треба було шукати компромісу з Українською Центральною радою.

29 червня 1917 року до Києва прибула делегація міністрів Тимчасового уряду в складі О. Керенського., М. Терещенка, І. Цертелі. В результаті переговорів, російський уряд зобов’язувався визнати українську автономію до установчих зборів, але і Українська Центральна Рада мала піти на певні поступки.

Домовленості були оформлені ТУ як постанова «Про національно-політичне становище України», УЦР як ІІ Універсал, датований 3 липня 1917р.

3 липня 1917 р. – ІІ Універсал ЦР:

УЦР мала поповнитися представниками інших народів, які проживали на території України, тим самим перетворившись на представницький орган краю

УЦР повинна булу виділити зі свого складу ГС, який буде представлено ТУ і затверджено як носій найвищої виконавчої влади в Україні

УЦР у згоді з національними меншинами повинна була підготувати закон про автономний устрій України, що буде затверджено Установчими Зборами

УЦР матиме своїх представників при кабінеті військового міністра, генеральному штабі й верховному головнокомандуючому; не заперечувалося здійснення українізації військових частин

УЦР під тиском об’єктивних обставин змушена була піти на істотні поступки ТУ:

- відмовлялася від самочинного проголошення автономії України до прийняття цього рішення на Всеросійських Установчих Зборах;

- не окреслювалася територія, на яку поширювалася влада ЦР і ГС;

- не уточнювалися повноваження ГС

Внаслідок переговорів у тимчасовому уряді відбулась наступна криза. Не всі члени ТУ могли змиритися з утворенням української автономії. Цим скористалися більшовики і спробували захопити владу у свої руки. ТУ вдалося тимчасово придушити заколот.

В той же час в Україні відбувся виступ Самостійників (Полк ім. П.Полуботка (бл. 5 тис. осіб) під Керівництвом Майстренка, Осадчого, Кащенка) у Києві 4 – 9 липня 1917р. Виступ було придушено, а учасників відправлено на лінію фронту.

Це призвело до:

Падіння авторитету УЦР

Виявлено негативну позицію російських демократів щодо українського питання, незважаючи на їхні попередні заяви

Став ще одним кроком до становлення автономії України

Загострення політичної боротьби в Україні

3-4 липня 1917 року загострюються стосунки між більшовиками та Тимчасовим урядом. Останньому, вдається втримати свої позиції і на певний час відсторонити більшовиків від впливу та перевести їх у нелегальний стан.

Центральна Рада продовжувала маневрувати між двовладдям Росії.

Щоб закріпитися, керівники ЦР

16 липня 1917 року прийняли «Статут Генерального секретаріату», щоб швидше оформити ІІ універсал і закріпити хоча б якісь здобутки.

Так делегація на чолі з В. Винниченком відправилася до Олександра Керенського та його Тимчасового уряду аби закріпити статут. Натомість, наляканий швидкими обертами розвитку революції ТУ, вирішив наступити на автономію України.

ТУ відкинув Вимоги Генерального Секретаріату і запропонував власну «Тимчасову інструкцію»

Після довгих вагань УЦР вирішила не приймати ТІ, а взяти її до уваги.

Тим часом Російську імперію охопила криза. ТУ, який відображав інтереси заможних мас населення не користувався популярністю у народу.

Загальнонаціональна криза серпнева1917р.:

§ прогресуюча розруха народного господарства;

§ зростаючі соціальні конфлікти;

§ загострення міжнаціональних конфліктів;

§ продовження війни, яку Тимчасовий уряд збирався вести до перемоги;

§ безсилля державної влади;

§ некерованість влади на місцях.

В такій обстановці Верховний Головнокомандувач Російської армії Л. Корнілов 26 серпня 1917 р. вчинив заколот проти Тимчасового уряду.Спочатку Тимчасовий уряд хотів вчинити військову диктатуру в Росії за рахунок дій Корнілова, однак, розуміючи, що з ним доведеться ділити владу, в останню мить оголосив Корнілова змовником. В той же час проти Корнілова активізувалися різні політичні сили країни, в тоу числі Центральна рада і більшовики.

28 серпня 1917 року УЦР утворила Комітет порятунку революції, що відіграв основну роль у порятунку революції.

Такі події надають можливість більшовикам відновити свою діяльність. Придушення корнілівського заколоту мало наступні наслідки:

Наслідки:

1. Поразка правих сил у боротьбі за владу в Росії.

2. Утрата ТУ опори серед заможних верств суспільства,

генералітету.

3. Більшовизація Рад, зростання загрози лівого

перевороту.

4. Наростання соціально-економічних проблем.

5. наростання революційної і національно-визвольної

боротьби.

8 - 15 вересня 1917 р. – з ініціативи УЦР відбувається з’їзд поневолених народів Росії у Києві, де приймається рішення про перебудову Російської держави на федерацію демократичних республік.

22 вересня 1917р. – ЦР одностайно ухвалила скликати Установчі Збори України на 8 жовтня 1917р, на який остаточно мали закріпитися засади, на яких керуватиметься УЦР.

25 – 26 жовтня 1917 р. – більшовицький переворот вт Петрограді – більшовики скинули ТУ. В Росії утворено новий російський уряд – Раду Народних Комісарів на чолі з В.Леніним. ЦР і ГС засудили повстання (27 жовтня).

У Києві утворилися три табори:

1. Прихильники поваленого ТУ (загальноросійські партії, крім більшовиків), які спиралися на штаб Київського військового округу.

2. Більшовики, які спиралися на Ради робітничих і солдатських депутатів.

3. ЦР, яка протистояла штабові округу, відстоюючи власне право на владу.

29 жовтня 1917 р. – більшовики піднімають повстання в Києві проти прихильників

ТУ. Спочатку нейтральна ЦР підтримує повстання.

1 листопада 1917 р. – рішення ЦР про поширення своєї влади на територію

заселену переважно українцями (Херсонську, Катеринославську, Харківську,

материкову Таврію, Холмську, частину Курської та воронезької губерній).

Цьому сприяли:

§ телеграма В.Винниченка на місця;

§ постанова УЦР, відповідно до якої поміщицькі та державні землі

передавалися у розпорядження земельних комітетів

4 листопада 1917 р. – більшовики на засіданні Рад робітничих і

солдатських депутатів визнали повноту влади в Україні за ЦР.

Читайте також:

1. Аналіз внутрішніх ризиків
2. Будівельний генеральний план на стадії виконання окремих видів будівельно-монтажних робіт.
3. Взаємодія органів публічної влади з органами внутрішніх справ
4. Види і структура внутрішніх правовідносин у приватних аграрних підприємствах кооперативного і корпоративного типів.
5. Визначення внутрішніх зусиль
6. Визначення зовнішніх і внутрішніх надлишкових тисків
7. Винесення внутрішніх, розумових дій назовні називають ексте­ріоризацією.
8. Відбиває взаємозв'язок їх внутрішніх функціональних підрозділів і модифікується залежно від загальної кількості стратегій даного суб'єкта.
9. Внутрішнє середовище організації, взаємозв’язок внутрішніх змінних
10. ВПЛИВ СПІВВІДНОШЕННЯ СВІТОВИХ І ВНУТРІШНІХ ЦІН НА СТАВКИ МИТА
11. Генеральний директор МОП

Переглядів: 1231