• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Знос і амортизація.

Облік і оцінка основних фондів.

Існують два методи обліку основних фондів – натуральний і вартісний:

Натуральний – використовується при визначенні виробничої потужності підприємства, розробці балансу устаткування, удосконаленні складу основних фондів.

Натуральний облік відбувається таким чином:

На кожний інвентарний об’єкт заводиться картка, в якій визначені основні показники кожного об’єкту ( площа, потужність, кількість устаткування. На транспорті це експлуатаційні показники транспортних засобів: вантажність, потужність двигунів, швидкість).

Вартісний – використовується для визначення розмірів амортизації, калькулювання собівартості продукції, для визначення загальної суми основних фондів. Складання всіх вартостей об’єктів даного підприємства дає нам початкову вартість основних фондів.

Обидва ці обліку ведуться паралельно на картках обліку і доповнюють один одного.

Вартісний облік може вестися по початкової (балансової) вартості, відбудовної і залишкової вартості.

Початкова вартість – це вартість первісних витрат на виготовлення і придбання засобів праці, транспортування, монтаж і інші витрати, зв'язані з їхнім впровадженням у дію. По цій вартості основні фонди беруться на баланс підприємства.

Основні фонди мають свій життєвий цикл і знаходяться в постійному русі. При довгостроковому використанні основних фондів, особливо в умовах високого рівня інфляції, початкова вартість перестає відповідати її дійсному значенню. Тому, для усунення викривлення впливу цінового фактору використовують оцінку основних фондів по їх відновній вартості.

Відновна вартість – це вартість у даний момент часу (реальна, з урахуванням інфляції). Може бути отримана в результаті переоцінки основних фондів. Відновна вартість важлива для процесу приватизації.

В_від = В_п(б) × К_інд, грн.,

В_п(б) – початкова (балансова) вартість; К_інд – коефіцієнт індексації, враховує інфляцію і деінфляцію.

Залишкова вартість – це первісна чи відновна вартість з урахуванням зносу, тобто вартість ще не перенесена на виготовлену продукцію.

В_зал = (В_перв – С_зн) × К_інд, грн.,

С_зн – сума зносу

Ліквідаційна вартість – це вартість об'єкта в момент списання чи ліквідації.

Ринкова вартість – це вартість, що враховує ринкові фактори (місця розташування, якість об'єкта) стосовно відновної вартості. Ринкова вартість не завжди дорівнює відновної.

В процесі функціонування основні фонди зношуються. Розрізняють таки види зносу: фізичний, моральний, функціональний. зовнішній та інші.

Фізичний знос – втрата основними фондами своїх первісних техніко-експлуатаційних характеристик (пряме зношування основних фондів). Існують два види фізичного зносу в залежності від причин, які викликають знос:

- фізичний знос першого роду – зношування основних фондів у наслідок їхнього вживання (утома металу, ламання);

- фізичний знос другого роду – зношування основних фондів у наслідок їхнього не вживання (корозія металу).

Існує два способи визначення рівня фізичного зносу:

1. по термінах служби;

2. за даними обстеження технічного стану.

За першим методом:

,

З_ф – фізичний знос; Т_ф – фактичний термін служби; Т_н – нормативний термін служби.

Цей метод є досить приблизним, тому що передбачає, що в першу половину строку служби зношується 50% вартості і 50% в другу. В дійсності найбільша частота відмов техніки спостерігається в початковий і кінцевий період життя.

Другий метод припускає розбивку об'єктів основних фондів на окремі конструктивні елементи і визначення ступеня зносу кожного окремо. Тоді в цілому фізичний знос визначається по формулі:

,

В_і – вартість окремих конструктивних елементів; b_i – коефіцієнт зносу; В_п – первісна вартість.

Цим методом користуються при приватизації і переоцінці.

Моральний знос – засоби праці знецінюються, утрачають свою вартість до закінчення фізичного зносу (нормативного терміну служби). Буває дві форми:

- моральний знос першого роду – це знецінювання машин і устаткування в наслідок здешевлення виробництва машин тієї ж конструкції.

,

З_м – моральний знос; В₁ – відновна вартість; В_n – первісна вартість.

Моральний знос другого роду – це знецінювання старих машин, які ще фізично годні в наслідок появи більш досконалих по технічним характеристикам машин, що витісняють застарілі.

З_м – моральний знос; П_с - продуктивність старої машини; П_н - продуктивність нової.

Розрізняють знос, який можна усунути і який не можна усунути. Фізичний знос, що можна усунути усувається за допомогою поточного ремонту. Моральний знос, що можна усунути усувається за допомогою модернізації. Знос, що не можна усунути усувають повною заміною основних фондів.

Функціональний знос – знос основних фондів через невідповідальність сучасним вимогам, пропонованим до даного об’єкту основних фондів. Даний знос викликається недостатністю або надмірністю розмірів будинку, компонуванням або старінням механічного устаткування. Знос виникає через погане планування, функціональної невідповідності будинку сучасним вимогам ринку з погляду дизайну конструкції, якості матеріалів, експлуатаційних витрат. Таким чином, можна укласти, що функціональний знос настає при:

Причини виникнення функціонального зносу:

· невідповідність об’єкта вимогам ринку;

· використанні, що не відповідає безпосередньому призначенню;

· обмеженому використанні;

· появі більш продуктивних засобів праці.

Функціональний знос у нашій країні не розглядався в силу відсутності необхідності визначити ринкову вартість майна, тому що не було ринку, а для переоцінки вартості досить було врахувати фізичний і моральний зноси. Але рамки визначення морального зносу в даний час вузькі і не охоплюють усіх факторів і причин, що впливають на зміну ринкової вартості.

Зовнішній знос – втрата вартості, яка обумовлена впливом зовнішніх по відношенню до об’єкта основних фондів факторів.

Може бути викликаний загальноекономічними та внутрішньогалузевими факторами. Наприклад: скорочення попиту на продукцію; скорочення пропозицій; погіршення якості сировини, робочої сили; правові зміни, що відносяться до законодавства; муніципальні та адміністративні розпорядження, що погіршують права власності.

Амортизація – це відшкодування у грошовій формі зносу основних фондів і поступове перенесення їхньої вартості на знову створений продукт чи зроблену роботу. Амортизація здійснюється в Україні відповідно до „Положення про визначення амортизації і віднесення амортизаційних відрахувань на витрати підприємства”.

За допомогою амортизаційних відрахувань кошти накопичуються за термін служби основних фондів і за них можна придбати нові основних фондів для заміни зношених.

Таким чином амортизація — грошовий вираз зносу основних фондів, основне джерело удосконалювання основних засобів підприємства.

Читайте також:

1. Амортизація.
2. Амортизація. Методи нарахування амортизації.
3. Капітал підприємства і його кругообіг. Основний та оборотний капітал, його структура. Амортизація.
4. Кругообіг і оборот промислового капіталу. Амортизація.

Переглядів: 1004