• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Амортизація. Методи нарахування амортизації.

Амортизація та відтворення основних виробничих фондів.

Для забезпечення безперервного процесу виробництва необхідне постійне відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих засобів праці. Відшкодування зносу діючих основних фондів та накопичення сум коштів, потрібних для придбання нових засобів праці, здійснюється шляхом нарахування амортизації. Амортизація – це перенесення частини вартості об'єкта основних фондів підприємства на вартість виробленої ним продукції, виконаних робіт, наданих послуг.

Протягом усього терміну експлуатації основних фондів певна частина їхньої вартості у вигляді амортизаційних відрахувань включається до собівартості продукції підприємства. Після реалізації продукції ця частина вартості основних фондів відшкодовується виробнику в складі виручки та накопичується з метою заміни надалі спрацьованих фондів новими.

Норма амортизаційних відрахувань(АВ) – це відношення щорічного розміру амортизаційних відрахувань до вартості основних фондів, виражене у відсотках.

У практиці господарювання підприємства може бути застосований один з кількох методів нарахування амортизації: прямолінійний (або рівномірний), виробничий, зменшуваної залишкової вартості, зменшуваного подвійного залишку, кумулятивний.

Метод прямолінійної (рівномірної) амортизації передбачає, що протягом усього строку корисного використання об'єкта основних фондів його вартість, що амортизується, рівномірно списується (розподіляється) на поточні витрати підприємства та відноситься на собівартість виготовленої продукції, виконаних робіт та послуг, що надаються. Щорічна сума АВ визначається за формулою

де В_п – початкова вартість основних фондів, грн.; В_л – ліквідаційна вартість основних фондів, грн.; Т_к.в – строк корисного використання основних фондів, роки.

Метод прямолінійної (або рівномірної) амортизації зручно застосовувати, коли підприємство щороку виробляє та реалізовує продукцію у більш-менш стабільних обсягах.

Якщо ж обсяги виробництва та реалізації продукції підприємства суттєво коливаються, то при використанні цього методу в періоди, коли випускається продукція у менших обсягах, її вартість на ринку може бути значно вищою за середньоринкову і втратить привабливість для покупців. Це пояснюється необхідністю розподілу річної суми амортизації між меншою кількістю одиниць продукції, в результаті чого на кожний виріб припадатиме більша сума амортизаційних відрахувань і продукція, відповідно, стане дорожчою.

Тому у випадках нерівномірного виробництва продукції більш виваженим буде застосування виробничого методу на­рахування амортизації.

Виробничий метод нарахування амортизації базується на припущенні, що об'єкт основних фон­дів амортизується тільки під час його експлуатації. При цьому тимчасові строки його бездіяльності ніяк не впливають на процес нарахування амортизації, а річна сума амортизаційних відрахувань визначається за формулою:

АВ = Q_ф · Н_в.а де Q_ф – фактичний річний обсяг продукції (робіт, послуг), нат. од.; Н_в.а – виробнича ставка (норма) амортизації, грн./од.

Виробнича ставка (норма) амортизації визначає, яка част­ка вартості об'єкта основних фондів, що амортизується, припадає на одиницю продукції, виходячи з очікуваного обсягу її випуску за весь термін його корисного використання. Вона обчислюється за формулою

де Q_оч – загальний розрахунковий (або очікуваний) обсяг виробництва за весь термін використання об'єкта основних фондів, нат. од.

Інші методи нарахування амортизації належать до прискорених, які дають змогу швидшими темпами відшкодувати знос основних фондів. На початку експлуатації основних фондів суми нарахованої за їх допомогою амортизації значно перевищують амортизаційні суми, нараховані наприкінці строку служби об'єктів. Привабливість цих методів полягає у тому, що більшість видів основних фондів діють ефективніше, коли вони ще нові й мають високі продуктивні можливості. Із часом витрати на ремонт збільшуються, і наприкінці строку експлуатації об'єкта вони значно вищі, ніж на початку. Це призводить до того, що загальна сума витрат на ремонт та сума амортизаційних відрахувань залишаються практично сталими протягом багатьох років. У результаті корисність об'єктів основних фондів залишається однаковою протягом тривалого часу.

Метод зменшуваної залишкової вартості. Річна сума амортизаційних відрахувань за цього методу обчислюється за формулою:

де B_з – залишкова вартість основних фондів, грн.; Н_а – річна норма амортизації, %; Т_к.в – кількість років корисного використання об'єкта основ­них фондів.

Метод подвійного зменшуваного залишку. При нарахуванні амортизації за допомогою цього методу ліквідаційна вартість основних фондів не враховується. Сума річних амортизаційних відрахувань визначається за формулою

де Н_а – норма амортизаційних відрахувань, %.

Кумулятивний метод, який ще називають методом списання вартості за сумою кількості років. Річна сума амортизації обчис­люється за формулою

AB = k · (B_п – B_л), де k – кумулятивний коефіцієнт, який обчислюється так:

Відповідно до чинного в Україні податкового законодавства під час обчислення підприємствами податку на прибуток амортизація основних фондів має нараховуватись згідно з вимогами статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" з урахуванням подальших змін і доповнень. Законом передбачено поділ основних фондів застосування різних норм амортизації. Згідно із зазначеним законом основні фонди підприємства поділяються на чотири групи.

До першої групи належать будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, у тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування).

Друга група включає автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання та устаткування, приладдя до них.

До третьої групи відносять усі інші основні фонди, що не ввійшли до першої, другої та четвертої груп.

До четвертої групи основних фондів віднесено електронно-обчислювальні машини, інші машини, призначені для обробки інформації, їх програми забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у т.ч. стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Норми амортизаційних відрахувань встановлені у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного періоду (в розрахунку на квартал) у таких розмірах: перша група – 2%, друга – 10%, третя – 6%, четверта група – 15%.

Суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються шляхом застосування встановлених законом норм амортизації до балансової вартості відповідних груп основних фондів на початок звітного періоду (кварталу).

Амортизації підлягають такі витрати підприємства:

- на придбання основних фондів для власного виробничого використання з моменту введення їх в експлуатацію (водночас основні фонди, отримані безоплатно, амортизації не підлягають);

- на самостійне виготовлення основних фондів для влас­них виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

- на проведення усіх видів ремонту основних фондів протягом звітного періоду, їх реконструкцію і модернізацію та інші витрати для поліпшення основних фондів, що перевищують 10% витрат щодо сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Читайте також:

1. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
2. Агрегативна стійкість, коагуляція суспензій. Методи отримання.
3. Адаптовані й специфічні методи дослідження у журналістикознавстві
4. Адміністративні (прямі) методи регулювання.
5. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.
6. Адміністративні методи управління
7. Адміністративні, економічні й інституційні методи.
8. Адміністративно-правові (організаційно-адміністративні) методи мотивації
9. Адміністративно-правові методи забезпечення економічного механізму управління охороною довкілля
10. Аерометоди
11. Активні групові методи
12. Алгоритм розробки методичних основ бюджетування

Переглядів: 6837