Адміністративні методи управління

Адміністративні методи управління ґрунтуються на властивих системі управління відносинах влади і підпорядкування. Характерними особливостями їх є прямий вплив на керований об'єкт, обов'язковий характер виконання вказівок, розпоряджень, наказів керівників для підлеглих, суворо визначена відповідальність за виконання вказівок і розпоряджень. Адміністративні методи прямо впливають на бажання виконавців і можуть не поєднуватися з економічними інтересами працівників. Однак вони щільно пов'язані з методами матеріальної мотивації: без економічного заохочення неможливо забезпечити ефективне виконання вказівок, а матеріальне стимулювання неможливе без адміністративного впливу.

Адміністративні методи управління використовують у нерозривному зв'язку з соціальними і психологічними методами. Сприйняття колективом адміністративних впливів залежить від його зрілості, від того, наскільки ці впливи доповнюються вирішенням соціальних завдань, враховують психологію людей, їхні потреби.

В адміністративних методах управління реалізується функція організації, яка передбачає організаційний і розпорядчий вплив. Ці форми впливу доповнюють один одного .і разом являють собою адміністративні методи управління. Організаційний вплив відбиває статику управління, за його допомогою визначають організаційну структуру управління, розподіляють права, повноваження, відповідальність в апараті управління, що передбачено в актах тривалої дії —статутах, положеннях, правилах, інструкціях та ін. Організаційний вплив передбачає організаційне регламентування, нормування і організаційно-методичне інструктування.

Методи розпорядчого впливу відбивають динаміку процесу управління. Розпорядчий вплив — це пряма адміністративна вказівка, яка має обов'язковий характер і адресується керованим об'єктам або особам. Класифікацію адміністративних (організаційно-розпорядчих) методів управління подано на рис. 1.3.1.

Одним із видів організаційного впливу є організаційне регламентування, яке полягає в установленні основоположних правил, що регулюють створення і діяльність підприємств, підрозділів і посадових осіб. Організаційне регламентування здійснюється за допомогою таких документів, як статути, положення.

Статут є основним документом підприємства, незалежно від форми власності. Тільки після державної реєстрації статуту підприємство може здійснювати фінансово-господарську діяльність. У статуті підприємства обов'язково зазначають:

найменування, адресу підприємства, його засновників;

види діяльності;

статутний фонд;

форму власності і правову форму підприємництва;

Рис. 1.3.1. Класифікація організаційно-розпорядчих методів управління

систему органів управління підприємством, їхні функції, повноваження, відповідальність;

правила призначення і звільнення з посади керівників підприємства

порядок припинення діяльності і ліквідації підприємства.

У статуті визначено цілі і завдання підприємства, повноваження керівника для здійснення фінансово-господарської діяльності, завдяки чому дії керівника набувають законності. Тому накази, розпорядження керівників є обов'язковими для виконання підлеглими.

Важливим документом організаційного регламентування є положення, які розробляють з метою розмежування прав, функцій, повноважень і відповідальності у системі управління підприємством, регламентації діяльності структурних підрозділів і посадових осіб. На практиці використовують положення про структурні підрозділи управлінського апарату і про посадові особи. Наприклад, у положенні про структурний підрозділ відбивають такі основні питання:

- найменування структурного підрозділу і кому він підпорядкований;

- основні завдання і функції;

- повноваження керівника підрозділу і порядок його призначення.

Положення затверджує керівник підприємства.

Організаційне нормування як вид впливу передбачає розробку і використання організаційних нормативів для стабільного, збалансованого і стійкого управління. У практиці управління підприємствами використовують такі нормативи: технічні (стандарти, нормалі, креслення), технологічні (послідовність виконання різних видів робіт), трудові (тарифні ставки, оклади, норми тривалості робочого дня, чисельності, обслуговування, керованості), економічні (нормативи амортизаційних відрахувань, створення різних фондів та ін.). При цьому нормативи розробляють як органи державної влади і управління, так і самі підприємства. Так, держава встановлює податкові ставки, амортизаційні відрахування, тривалість робочого дня, мінімальну заробітну плату. Підприємство самостійно може встановлювати норми чисельності, обслуговування, керованості, виплати дивідендів акціонерам та ін.

Організаційно-методичне інструктування здійснюється розробкою і практичним використанням інструктивних матеріалів, що визначають порядок і методи виконання управлінських робіт. Актами організаційно-методичного інструктування є інструкції і правила.

Інструкція — правовий акт, створюваний з метою встановлення правил, які регулюють організаційні, технологічні, фінансові та інші спеціальні сторони діяльності підприємства, їхніх структурних підрозділів і посадових осіб. Розрізняють інструкції, пов'язані з виконанням окремих видів управлінських робіт, наприклад інструкція про діловодство, інструкція про порядок проведення інвентаризації та ін., посадові інструкції. У посадових інструкціях передбачено функції, обов'язки, права працівника, взаємовідносини (зв'язки по посаді), порядок оцінювання праці і відповідальність. Інструкція визначає статус працівника в системі управління підприємством, закріплює за ним певні види діяльності і надає повноваження, необхідні для виконання посадових обов'язків. Тому розробка і використання посадових інструкцій є важливими умовами ефективної праці управлінського апарату. Посадові інструкції розробляють керівники підприємств або структурних підрозділів на основі посадових інструкцій і кваліфікаційних характеристик посад службовців підприємств з врахуванням конкретних особливостей роботи підприємства. Посадова інструкція обов'язкова для виконання після затвердження керівником підприємства.

Правила — це службові документи, що наближаються за формою і змістом до інструкцій. У них викладають вимоги, які визначають порядок будь-яких дій, або регламентують дії, визначені більш загальними документами. Правила можуть входити до складу інструкцій.

Сучасний період становлення ринку сприяє розширенню діяльності підприємств, ускладненню економічних зв'язків, посиленню конкуренції. У цих умовах для забезпечення ритмічної, узгодженої діяльності апарату управління не досить використовувати тільки методи організаційного впливу. На практиці часто вдаються до глибоких адміністративних заходів впливу, спрямованих на усунення порушень зв'язків, пропорцій, узгодженість і ритмічність процесів господарської діяльності підприємств, що передбачає застосування методів розпорядчого впливу, які мають різний ступінь регламентації і деталізації. На відміну від організаційних методів, спрямованих на формування системи управління, розпорядчі дають змогу вирішити тільки окремі питання. Розпорядчий вплив не припускає будь-які варіанти у виборі прийомів виконання певної дії, крім запропонованого, забезпечує чіткі дії управлінського апарату, налагоджену працю системи управління. Залежно від змісту і рівня управління розпорядчий вплив може набувати форм наказів, розпоряджень і вказівок.

Наказ—розпорядчий документ, виданий керівником підприємства, яке є самостійним господарським суб'єктом, з метою вирішення основних і оперативних завдань, поставлених перед ним. Залежно від змісту розрізняють накази із загальних питань, пов'язаних із створенням, організацією, ліквідацією, перейменуванням, зміною масштабу діяльності підприємства або структурного підрозділу, затвердженням або зміною положень, інструкцій, правил, структури, і накази по особовому ; складу, якими оформлюють призначення, переміщення, звільнення, заохочення, стягнення та інші дії щодо працівників. У підготовці проекту наказу, як правило, бере участь підрозділ або посадова особа, яких безпосередньо стосується цей наказ або діяльність яких пов'язана з його виконанням.

Накази із загальних питань видають для виконання рішень державних органів влади, з ініціативи керівника або підпорядкованих йому структурних підрозділів. Текст наказу складається з констатуючої і розпорядчої частин. .У першій викладають події, факти, які є підставою для видання наказу, у другій — дії. Текст розпорядчої частини наказу в разі потреби поділяють на пункти, кожний з яких містить вказівку виконавцю, дії і строки виконання їх. В останньому пункті розпорядчої частини зазначають осіб, на яких покладають контроль за виконанням наказу.

Накази по особовому складу видають на підставі заяв, доповідних записок та інших документів. Звичайно пункти у них розташовують у такій послідовності: призначення на посаду, переміщення, звільнення від роботи, надання відпустки та ін. Проект наказу в разі потреби погоджують з керівниками заінтересованих підрозділів, юрисконсультом.

Накази із загальних питань і по особовому складу мають окрему нумерацію, яка починається з початку кожного календарного року. З наказом мають бути ознайомлені всі зазначені в ньому особи, які ставлять підпис на одному з примірників наказу або ,на спеціальному бланку. В окремих випадках накази доводять до відома всього персоналу підприємства і вивішують на дошці.

Розпорядження — правовий акт, виданий керівником структурного підрозділу для вирішення оперативних питань. Аналогічно до наказу текст розпорядження має констатуючу і розпорядчу частини. В останньому пункті розпорядження зазначають осіб, на яких покладають обов'язки з контролю за виконання їх. Розпорядження звичайно мають обмежений строк дії і стосуються вузького кола питань і виконавців.

Найбільш поширеною формою розпорядчого впливу усна вказівка керівника. Найчастіше цю форму впливу застосовують керівники низової ланки: адміністратори, завідуючі виробництвом, секціями і відділами. На вищих щаблях управлінської ієрархії кількість усних вказівок зменшується.

У цілому обсяг розпорядчих впливів залежить від якості підготовки кадрів управління, уміння, досвіду, авторитету, ініціативи та інших факторів. Форми розпорядчого впливу тісно пов'язані між собою і з формами організаційного впливу. З поглибленням розподілу праці в апараті управління, більш повним і чітким його документуванням завдяки розробці положень про структурні підрозділи, посадових інструкцій, а також загальному вдосконаленню управлінської діяльності потреби в оформленні деяких управлінських рішень за допомогою видання наказів, розпоряджень немає. Тому чим кращий на підприємстві організаційний вплив у формі регламентування, нормування, методичного інструктування, тим рідше доводиться вирішувати питання за допомогою форм розпорядчого впливу.

При використанні організаційно-розпорядчих методів впливу керівники мають пам'ятати про те, що правової сили ці методи набувають за умов відповідності чинному законодавству. Тому адміністративна діяльність на всіх ланках управління торговим підприємством має враховувати правові аспекти і відбуватися в рамках законів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Економічні методи менеджменту	\|	Соціальні методи управління

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.048 сек.