Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Соціальні методи управління

Незважаючи на зростання ролі техніки, технології у піднесенні ефективності діяльності підприємств, основним фактором успіху є люди. Тепер підприємства вирі­шують складні завдання в умовах ринкової невизначе­ності, коли необхідне максимальне використання люд­ського потенціалу. У цьому полягає основне завдання соціальних методів управління.

Соціальні методи управління представляють собою сукуп­ність конкретних заходів впливу на процеси формування трудових колективів, їхній розвиток, структуру зв'язків, інтересів, стимулів; мотивів поведінки. Специфіка Мето­дів полягає в їх спрямованості на інтереси особи, гру­пи, колективу в управлінському процесі.

Трудовий колектив торгового підприємства — це со­ціальна група людей, об'єднана загальними цілями, цін­ностями, нормами поведінки. Основні соціальні функ­ції — праця, навчання, громадська діяльність— здійсню­ються у трудовому колективі. Колектив торгового підприємства виконує господарські, соціальні і управлінські функції.

Господарські функції полягають у здійсненні членами колективу спільної трудової діяльності для досягнення цілей підприємства, соціальніу забезпеченні інте­ресів суспільства, колективу і його членів. Виконання цих функцій сприяє згуртованості колективу і формуванню особистості працівників, розвитку їхньої активності, ініціативи, встановленню сприятливого психологічного клімату в колективі.

Управлінські функції трудового колективу полягають у його участі в процесі постановки цілей, прийманні, реалізації рішень, впливі на окремих працівників. Уп­равлінські функції виконує як колектив у цілому, так і його виборні органи (рада трудового колективу, проф­спілкова організація), активно взаємодіючи з адміністра­цією підприємства. Трудовий колектив постає водночас як об'єкт і суб'єкт управління.

Склад і побудова колективів підприємств соціально відрізняються. У структурі великого підприємства можна виділити колективи першого, друго­го і більш високого порядків, наприклад колектив під­приємства в цілому, колективи структурних підрозділів ї бригад. У кожному трудовому колективі є стосунки двох видів — формальні і неформальні і відповідно формаль­на і неформальна структури. Формальна структура ко­лективу зумовлена офіційним розподілом праці на під­приємстві, правами і обов'язками його членів. У межах формальної структури кожний працівник взаємодіє з ін­шими членами колективу згідно з певними правилами, посадовими інструкціями. Отже, формальні стосунки формуються на основі офіційного статуту працівників, ролі їх у процесі управління і виробництва.

Неформальна структура колективу — це система міжособистісних і міжгрупових зв'язків і взаємодій, що ґрунтуються на особистих і ділових стосунках, не регламен­тованих офіційним розподілом праці і не оформлених документально. Неформальні стосунки зумовлені взаєм­ними симпатіями, загальністю поглядів, інтересами, звич­ками. Неформальні групи виникають непередбачене, незалежно від бажання керівництва і взаємодіють з фор­мальною структурою. Люди вступають у неформальні стосунки, прагнуть об'єднуватися у неформальні групи тому, що вони потребують відчуття належності до групи захисту, допомоги.

Неформальна структура підприємства тісно пов'язана з формальною, впливає на якість праці і на ставлення працівників до праці і до керівництва. Неформальні сто­сунки можуть мати як позитивні, так і негативні аспекти. До останніх належать зниження ефективності праці, по­ширення неправдивих чуток, тенденція чинити опір змі­нам. Офіційне керівництво повинно прислуховуватися до думки неформальних лідерів, залучати членів нефор­мальних груп до прийняття рішень і спростовувати чутки оперативним поданням офіційної інформації. Для цього керівник повинен мати уявлення про неофіційну струк­туру колективу, знати, які особи е неформальними ліде­рами неофіційних груп: хто з них найавторитетніший серед членів первинного колективу. Спрацьованість ко­лективу визначається ступенем близькості формальної і неформальної структур. Тому при розстановці праців­ників, доборі керівників первинних колективів слід ура­ховувати неформальну структуру.

Значний вплив на результати діяльності підприємства має процес формування і соціального розвитку трудо­вого колективу. Трудовий колектив формується під впли­вом різних факторів: якісний склад колективу, рівень впливу адміністрації, системи оплати праці і премію­вання та ін. На якість комплектування трудового колек­тиву впливають його чисельність, добір і розстановка кадрів з урахуванням психологічної сумісності праців­ників. Чисельність первинного колективу визначають залежно від виду трудової діяльності, кваліфікації і особистих якостей працівників і .керівника. Оптимальна чисельність первинного колективу—7—10 чол. Важливо також забезпечити добір працівників за статтю, віком, стажем роботи, рівнем професійної майстерності.

Розрізняють три стадії формування і розвитку трудо­вого колективу. На першій стадії найважливіші вимоги до групи виходять від офіційних керівників. При цьому формуються лише зовнішні зв'язки між людьми, зумов­лені особливостями трудового процесу, а також розпо­рядженнями і вимогами керівника. Найбільш свідома і підготовлена частина колективу свідомо сприймає ці ви­моги, а решта, за прикладом перших, сумлінно виконує вимоги керівництва.

На другій стадії вимоги керівників починає підтри­мувати і ставити їх до членів колективу свідома його частина. Проте вона ще не визначає суспільної думки, оскільки є безініціативні, пасивні працівники, які проти­діють вимогам керівника. У таких умовах велике зна­чення має диференційований підхід керівника до людей, вміння відрізняти пристосовуваність окремих осіб, пра­вильно будувати тактику управління колективом.

На третій стадії формується здорова громадська дум­ка, згідно з якою висувають основні вимоги колективу до окремих працівників. Здебільшого працівники пози­тивно ставляться до завдань колективу, оскільки їх об'­єднують спільні інтереси, між ними встановлюються товариські стосунки. На цій стадії керівник завойовує "авторитет у більшості членів колективу. Якщо на пер­ших двох. стадіях організатором формування і розвитку колективу був головним чином керівник, то у міру свого становлення колектив покладає ці функції на себе. На цій стадії змінюється стиль керівництва. Поряд з адмі­ністративними, тут широко використовуються такі соціально-психологічні методи впливу на працівників, як переконання, індивідуальний підхід до підлеглих.

Для того щоб успішно керувати діяльністю трудового колективу, керівник повинен мати соціальну інформацію про нього. Це завдання вирішують через систему кон­кретних соціологічних досліджень. На практиці застосо­вують різні методи і прийоми соціологічним досліджень, серед яких найбільшого поширення набули методи зби­рання соціальної інформації (спостереження, аналіз до­кументації, соціальний експеримент, анкетування, інтер­в'ювання, соціометрія та ін,) і методи кількісної і якісної обробки даних (математичні, статистичні методи уза­гальнення і аналізу). Форми застосування зазначених методів визначаються завданнями дослідження.

 


Читайте також:

  1. ERP і управління можливостями бізнесу
  2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
  3. III. КОНТРОЛЬ і УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМУВАННЯМ
  4. Oracle Управління преміальними
  5. А. Видання прав актів управління
  6. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
  7. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ ДИСПЕТЧЕРСЬКОГО УПРАВЛІННЯ
  8. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДОРОЖНІМ РУХОМ
  9. Агрегативна стійкість, коагуляція суспензій. Методи отримання.
  10. Адаптивні організаційні структури управління.
  11. Адаптовані й специфічні методи дослідження у журналістикознавстві
  12. Адміністративне право і державне управління.




Переглядів: 1732

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Адміністративні методи управління | Основи теорії прийняття рішень

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.