Форми відтворення основного капіталу.

Спрацювання та старіння основного капіталу.

Внаслідок тривалого функціонування основні фонди підприємства зношуються. Для отримання об'єктивної оцінки стану основних фондів треба враховувати їх фізичний та моральний знос.Фізичний знос характеризується поступовою втратою основними фондами своєї споживчої вартості (погіршення первісних техніко-економічних та соціальних характеристик), яка відбувається як у процесі експлуатації, так і під час їх бездіяльності. Ступінь фізичного зносу основних фондів визначають за допомогою коефіцієнта фізичного зносу, що може бути обчислений такими методами:

1. На підставі термінів служби основних фондів. Цей метод розрахунку коефіцієнта фізичного зносу передбачає порівняння фактичного строку служби об'єкта основних фондів та очікуваного терміну його корисного використання:

де К_ф.зн – коефіцієнт фізичного зносу об'єкта основних фондів; Т_ф., Т_к.в – фактичний строк служби та очікуваний термін корисного використання об'єкта основних фондів відповідно, років.

2. На підставі співвідношення величини зносу основних фондів у вартісному виразі та їх початкової (або переоціненої) вартості.

Величину зносу основних фондів у вартісному виразі визначають як суму амортизаційних відрахувань, накопичену за фактичний строк його експлуатації. Коефіцієнт фізичного зносу в цьому разі обчислюють за формулою

де С_зн – сума зносу об'єкта основних фондів, грн.; В_п – початкова вартість об'єкта основних фондів, грн.

Моральний знос являє собою передчасне (до закінчення строку фізичної служби) знецінення основних фондів, зумовлене або здешевленням відтворення основних фондів (моральний знос першого роду), або використанням продуктивніших засобів праці (моральний знос другого роду).

Основними факторами, що зумовлюють моральний знос, є зростання продуктивності праці та темпи науково-технічного прогресу. Поява досконаліших зразків обладнання та інших видів основних фондів, упровадження принципово нової технології, за допомогою яких забезпечується вища продуктивність праці, призводить до морального зносу діючих основних фондів.

Для визначення ступеня морального зносу першого роду застосовується коефіцієнт морального зносу першого роду {Км.зі), який обчислюється за формулою

де В_п та B_в – початкова та відновна вартості основних фондів на певну дату відповідно, грн.

Моральний знос другого роду визначається на основі порівняння продуктивності обладнання, витрат на експлуатаційне обслуговування обладнання або інших пріоритетних техніко-експлуатаційних показників.

Коефіцієнт морального зносу другого роду (К_м.з2) обчислюється за формулою

де q₀, q₁ – продуктивність застосовуваного й нового об'єкта основних фондів відповідно або витрати на їхнє експлуатаційне обслуговування (інший пріоритетний техніко-експлуатаційний показник).

Характеристику загального рівня морального старіння може дати також частка об'єктів основних фондів, що експлуатуються підприємством понад 10, 15, 20 років.

Усунути фізичне спрацювання та техніко-економічне старіння діючих основних фондів (частково або повністю) можна, застосовуючи різні форми їх відтворення.

Фізичний знос будь-якого засобу праці зазвичай буває двох видів: а) такий, що може бути усунений ремонтуванням, – його називають усувним; б) такий, що неможливо усунути, – неусувний.

Відшкодування усувного фізичного зносу основних фондів здійснюється проведенням поточного та капітального ремонтів. Поточний ремонт здійснюється з метою усунення дрібних несправностей і попередження прогресуючого фізичного зносу шляхом заміни або відновлення окремих спрацьованих конструктивних елементів основних фондів. Витрати на поточний ремонт відносять до поточних витрат підприємства, пов'язаних з експлуатацією об'єкта основних фондів, і тому включають до собівартості продукції.

Капітальний ремонт передбачає відшкодування нормального фізичного зносу конструктивних елементів основних фондів та максимально можливе відновлення початкових техніко-експлуатаційних параметрів з метою подовження строку їх експлуатації.

Проведення капітального ремонту основних фондів пов'язане з необхідністю витрачання на нього значної суми коштів. Для проведення економічної оцінки доцільності здійснення витрат на капітальний ремонт розглядають також і альтернативний варіант – придбання нового обладнання. У цьому разі для кожного варіанта обчислюють загальну величину витрат і втрат. Для варіанта, що передбачає проведення капітального ремонту, такими будуть витрати на здійснення капітального ремонту та відносні втрати, обумовлені перевищенням експлуатаційних витрат, пов'язаних з обслуговуванням капітально відремонтованого обладнання, над поточними експлуатаційними витратами щодо нового обладнання. Для другого варіанта такими витратами і втратами будуть вартість придбання (ціна) і встановлення нового обладнання та втрати, пов'язані з невідшкодованою вартістю діючого обладнання (через його недоамортизацію). У розрахунках слід враховувати також співвідношення продуктивності діючого та нового обладнання, тривалості їх ремонтного циклу.

Модернізація передбачає вдосконалення діючого обладнання з метою запобігання його морального старіння та підвищення техніко-експлуатаційних параметрів до сучасного рівня вимог. Часто модернізація проводиться під час капітального ремонту об'єкта основних фондів, тому метод визначення її ефективності аналогічний попередньому.

З часом частка неусувного зносу збільшується і призводить до неможливості подальшої експлуатації об'єкта, в результаті чого настає момент його повного фізичного спрацювання. Єдиним шляхом відтворення споживчих властивостей такого об'єкта основних фондів є його заміна.

Підтримання, оновлення та нагромадження основних фондів, нарощування виробничої потужності підприємства пов'язані з різними формами їх відтворення.

Розрізняють просте та розширене відтворення основних фондів.

Просте відтворення передбачає підтримання величини основних фондів у незмінному розмірі. Для цього застосовують такі форми попередження та усунення всіх видів зносу, як технічний огляд та обслуговування, поточний ремонт, капітальний ремонт, модернізація.

Розширене відтворення основних фондів здійснюється за допомогою таких заходів, як технічне переозброєння діючих підприємств, реконструкція виробництва, розширення виробничих потужностей, нове будівництво.

Технічне переозброєння діючого підприємства означає здійснення, відповідно до його програми технічного розвитку, комплексу заходів, які передбачають підвищення до сучасних вимог технічного рівня окремих ділянок виробництва шляхом впровадження нової техніки та технологій, механізації та автоматизації виробничих процесів, модернізації та заміни фізично спрацьованого й морально застарілого обладнання без розширення існуючих виробничих площ.

Реконструкція діючого підприємства являє собою повне або часткове переобладнання виробництва, яке здійснюється за єдиним проектом. Під час реконструкції можуть бути споруджені нові або розширені існуючі допоміжні та обслуговуючі об'єкти.

Розширення діючого підприємства передбачає спорудження за новим проектом його другої та наступної черг, додаткових виробничих комплексів, нових цехів або розширення існуючих, а також створення допоміжних та обслуговуючих виробництв, комунікаційних мереж тощо.

Нове будівництво (новобудова) включає спорудження окремих виробничих об'єктів або підприємств на нових майданчиках та за окремим затвердженим проектом.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Амортизація. Методи нарахування амортизації.	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.