• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Анкетування

Анкетування – найжорсткіший метод, тобто найбільш стандартизований. В цьому випадку інженер по знаннях наперед складає запитальник або анкету, розмножує її і використовує для опитування декількох експертів. Це основна перевага анкетування.

Сама процедура може проводитися двома способами:

1. Аналітик вголос ставить питання і сам заповнює анкету по відповідях експерта.

2. Експерт самостійно заповнює анкету після попереднього інструктажу.

Другий спосіб нам здається переважаючим, оскільки у експерта з’являється необмежений час на обдумування відповідей.

Інтерв’ю

Під інтерв’ю розумітимемо специфічну форму спілкування інженера по знаннях і експерта, в якій інженер по знаннях задає експерту серію наперед підготовлених питань з метою видобування знань про предметну область.

Інтерв’ю дуже близьке тому способу анкетування, коли аналітик сам заповнює анкету, заносячи туди відповіді експерта. Основна відмінність інтерв’ю у тому, що воно дозволяє аналітику опускати ряд питань залежно від ситуації, вставляти нові питання в анкету, змінювати темп, різноманітити ситуацію спілкування.

Вільний діалог

Вільний діалог – це метод видобування знань у формі бесіди інженера по знаннях і експерта, в якій немає жорсткого регламентованого плану і запитальника. Це визначення не означає, що до вільного діалогу не треба готуватися. Навпаки, зовні вільна і легка форма цього методу вимагає високої професійної і психологічної підготовки.

Кваліфікована підготовка до діалогу допомагає аналітику стати істинним драматургом або сценаристом майбутніх сеансів, тобто запланувати гладкий перебіг процедури видобування: від приємного враження на початку бесіди перехід до професійного контакту через пробудження інтересу і завоювання довіри експерта.

Таблиця 4.2. Порівняльні характеристики активних індивідуальних методів видобування

4.2.3. Активні групові методи

До групових методів видобування знань відносяться ролеві ігри, дискусії за «круглим столом» з участю декількох експертів і «мозкові штурми». Основна гідність групових методів – це можливість одночасного «поглинання» знань від декількох експертів, взаємодія яких вносить в цей процес елемент принципової новизни від накладання різних поглядів і позицій.

Оскільки ці методи менш популярні, ніж індивідуальні (що пов’язане з складністю організації), спробуємо описати їх детально.

«Круглий стіл»

Метод круглого столу (термін запозичений з журналістики) передбачає обговорення якої-небудь проблеми з вибраної предметної області, в якому беруть участь з рівними правами декілька експертів. Зазвичай спочатку учасники висловлюються в певному порядку, а потім переходять до живої вільної дискусії. Число учасників дискусії коливається від трьох до п’яти-семи.

Більшість загальних рекомендацій по здобуванню знань, запропонованих раніше, застосовна і до даного методу. Проте існує і специфіка, пов’язана з поведінкою людини в групі.

По-перше, від інженера по знаннях підготовка «круглого столу» зажадає додаткові зусилля: як організаційних (місце, час, обстановка, мінеральна вода, чай, кворум і т. д.), так і психологічних (уміння вставляти доречні репліки, відчуття гумору, пам’ять на імена і по батькові, здатність гасити конфліктні ситуації і т. д.).

По-друге, більшість учасників говоритиме під впливом «ефекту фасаду» зовсім не те, що вони сказали б в іншій обстановці, тобто бажання справити враження на інших експертів істотно «підсвічуватиме» їх вислови. Цей ефект часто спостерігається на захистах дисертацій. Члени вченої ради питають звичайно не те, що їм дійсно цікаво, а то, що демонструє їх власну компетентність.

Хід бесіди за круглим столом зручно записувати на магнітофон, а при розшифровці і аналізі результатів враховувати цей ефект, а також взаємні відносини учасників.

Задача дискусії – колективно, з різних точок зору, під різними кутами досліджувати спірні гіпотези предметної області.

«Мозковий штурм»

«Мозковий штурм» або «мозкова атака» – один з найпоширеніших методів розкріпачення і активізації творчого мислення. Інші методи (метод фокальних об’єктів, синектика, метод контрольних питань) застосовуються набагато рідше через меншу ефективність.

Помічено, що боязнь критики заважає творчому мисленню, тому основна ідея штурму – це відділення процедури генерації ідей в замкнутій групі фахівців від процесу аналізу і оцінки виказаних ідей.

Як правило, штурм триває недовго (близько 40 хвилин). Учасникам (до 10 чоловік) пропонується виказувати будь-які ідеї (жартівливі, фантастичні, помилкові) на задану тему (критика заборонена). Звичайно висловлюється більше 50 ідей. Регламент до 2 хвилин на виступ. Найцікавіший момент штурму – це настання піку (ажіотажу), коли ідеї починають «фонтанувати», тобто відбувається мимовільна генерація гіпотез учасниками. При подальшому аналізі всього лише 10-15 % ідей виявляються розумними, але серед них бувають вельми оригінальні. Оцінює результати звичайно група експертів, що не брала участь в генерації.

Таблиця 4.3. Порівняння активних групових методів видобування знань

Експертні ігри

Грою називають такий вид людської діяльності, який відображає (відтворює) інші її види. При цьому для гри характерні одночасно умовність і серйозність.

В даний час в психолого-педагогічних науках немає розвиненої теоретичної концепції ділових ігор і інших ігрових методів навчання. Проте на практиці ці ігри широко використовуються. Під діловою грою найчастіше розуміють експеримент, де учасникам пропонується виробнича ситуація, а вони на основі свого життєвого досвіду, своїх загальних і спеціальних знань і уявлень приймають рішення. Рішення аналізуються, і розкриваються закономірності мислення учасників експерименту. Саме ця аналізуюча частина ділової гри корисна для отримання знань. І якщо учасниками такої гри стають експерти, то гра з ділової перетворюється на експертну.

Діагностична гра – це та ж ділова гра, але вживана конкретно для діагностики методів ухвалення рішення в медицині (діагностика методів діагностики).

Ігри з експертом

В цьому випадку з експертом грає інженер по знаннях, який бере на себе яку-небудь роль в модельованій ситуації. Наприклад, одному з авторів часто доводилося розігрувати з експертом гру «Вчитель і учень», в якій інженер по знаннях бере на себе роль учня і на очах у експерта виконує його роботу (наприклад, пише психодіагностичний висновок), а експерт поправляє помилки «учня». Ця гра – зручний спосіб розговорити соромливого експерта.

Ролеві ігри в групі

Групові ігри передбачають участь в грі декількох експертів. До такої гри звичайно наперед складається сценарій, розподіляються ролі, до кожної ролі готується портрет-опис (краще з девізом) і розробляється система оцінювання гравців.

Існує декілька способів проведення ролевих ігор. У одних іграх гравці можуть придумати собі нові імена і грати під ними. У інших всі гравці переходять на «ти». У третіх ролі вибирають гравці, в четвертих ролі витягають за жеребом. Роль – це комплекс зразків поведінки. Роль пов’язана з іншими ролями. «Короля грає свита». Оскільки в нашому випадку режисером і сценаристом гри є інженер по знаннях, то йому і надається повна свобода у виборі форми проведення гри.

Ігри з тренажерами

Ігри з тренажерами в значній мірі ближчі не до ігор, а до імітаційних вправ в ситуації, наближеній до дійсності. Наявність тренажера дозволяє відтворити майже виробничу ситуацію і постежити за експертом. Тренажери широко застосовують для навчання (наприклад, льотчиків або операторів атомних станцій). Очевидно, що застосування тренажерів для видобування знань дозволить зафіксувати фрагменти «летючих» знань, що виникають в час і на місці реальних ситуацій і випадних з пам’яті при виході за межі ситуації.

Комп’ютерні експертні ігри

Ідея використовувати комп’ютери в ділових іграх відома давно. Але тільки коли комп’ютерні ігри узяли в полон практично всіх користувачів персональних ЕОМ від малого до великого, стала очевидною особлива привабливість

такого роду ігор.

Традиційна сучасна класифікація комп’ютерних ігор з журналу GAME.EXE:

· Action/Arcade games (экшн/аркади). Ігри-дії. Вимагають хорошого окоміру і швидкої реакції.

· Simulation games (симулятори). Базуються на моделюванні реальної дійсності і відпрацювання практичних навиків, наприклад у водінні автомобіля, пасажирського літака, потягу, авіадиспетчера і навіть симулятори рибалки. Також популярні спортивні симулятори – теніс, бокс і ін.

· 3D Action games («стрілялки»). Те ж, що і екшн, але з активним використанням тривимірної графіки.

· Strategy games (стратегічні ігри). Вимагають стратегічного планування і відповідальності при ухваленні рішень, наприклад розвиток цивілізацій, суперництво світів, економічна боротьба. Особливий клас стратегічних ігор – wargames (військові ігри). Останнім часом упор в 3D Action робиться на розрахований на багато користувачів режим (гру в мережі).

· Puzzles (настільні ігри-головоломки). Комп’ютерні реалізації різних логічних ігор.

· Adventure/Quest (пригодницькі ігри). Звичайно володіють розгалуженим сценарієм, красивою графікою і звуком. Управляючи одним або декількома персонажами, гравець повинен правильно вести діалоги, розгадувати багато загадок і головоломок, помічати і правильно використовувати предмети, заховані в грі.

· Role-playing games RPG (ролеві ігри). Поширений жанр, що бере свій початок в старих англійських настільних іграх. Існує один або декілька персонажів, що володіють індивідуальними здібностями і характеристиками. Їм доводиться битися з ворогами, вирішувати загадки. По мірі виконання цих задач, у героїв накопичується досвід, і після досягнення певного значення їх характеристики покращуються...

Лекція 12.

4.3. Текстологічні методи

Група методів текстологій об’єднує методи видобування знань, засновані на вивченні спеціальних текстів з підручників, монографій, статі, методик і інших носіїв професійних знань.

В буквальному розумінні методи текстологій не відносяться до текстології – науки, яка народилася в руслі філології з метою критичного прочитання літературних текстів, вивчення і інтерпретації джерел з вузькоприкладеною задачею – підготовки текстів до видання.

Серед методів видобування знань ця група є якнайменше розробленою, по ній практично немає ніякої бібліографії, тому подальший виклад є як би введенням в методи вивчення текстів в тому вигляді, як це представляють автори.

Задачу видобування знань з текстів можна сформулювати як задачу розуміння і виділення значення тексту.

Варто сказати кілька слів про те, чому ми виділяємо три види текстологічних методів:

• аналіз спеціальної літератури;

• аналіз підручників;

• аналіз методик.

Перераховані три методи істотно відрізняються, по-перше, по степені концентрованості спеціальних знань і, по-друге, по співвідношенню спеціальних і фонових знань. Найбільш простим методом є аналіз підручників, у яких логіка викладу звичайно відповідає логіці предмета й тому макроструктура такого тексту буде, напевно, більш значима ніж структура тексту якої-небудь спеціальної статті. Аналіз методик утруднений саме стислістю викладу й практичною відсутністю коментарів, тобто фонових знань, що полегшують розуміння для неспеціалістів. Тому можна рекомендувати для практичної роботи комбінацію перерахованих методів.

4.4. Найпростіші методи структурування

Методи витягу знань, розглянуті вище є безпосередньою підготовкою до структурування знань. Даний параграф присвячений вивченню практичних методів структурування знань.

4.4.1. Алгоритм для «чайників»

У якості найпростішого прагматичного підходу до формування поля знань починаючому інженерові по знаннях можна запропонувати наступний алгоритм для «чайників» (Рис. 4.10).

1. Визначення вхідних {X} і вихідних {Y} даних.

2. Складання словника термінів і наборів ключових слів N. 3. Виявлення об'єктів і понять {А}. Виробляється «просівання» словника N і вибір значимих для ухвалення рішення понять і їхніх ознак.

4. Виявлення зв'язків між поняттями.

5. Виявлення метапонять і деталізації понять. Зв'язки, отримані на попередньому кроці, дозволяють інженерові по знаннях структурувати поняття й виявляти поняття більш високого рівня узагальнення (метапоняття), так і деталізувати на більш низькому рівні.

Рис. 4.10. Стадії структурування знань - алгоритм для «чайників»

6. Побудова піраміди знань. Під пірамідою знань ми розуміємо ієрархічні сходи понять, підйом по який означає поглиблення понять й підвищення рівня абстракції (узагальненості) понять.

7. Визначення відносин {RA}.

8. Визначення стратегій прийняття рішень (Si).

Однак на практиці при використанні даного алгоритму можна стикнутися з непередбаченими труднощами, пов'язаними з помилками на стадії витягу знань і з особливостями знань різних предметних областей. Тоді можливе залучення інших, більш «прицільних» методів структурування.

4.4.2. Спеціальні методи структурування

Використовуючи представлений на Рис. 4.10 алгоритм, інженер по знаннях може випробовувати необхідність у застосуванні спеціальних методів структурування на різних кроках алгоритму. При цьому, природно, для таких простих і очевидних кроків, як визначення вхідних і вихідних понять або складання словника, ніяких штучних методів пропонуватися не буде.

Методи виявлення об'єктів, понять і їхніх атрибутів

Поняття або концепт - це узагальнення предметів деякого класу по їхніх специфічних ознаках. Узагальненість є наскрізною характеристикою всіх когнітивних психічних структур, починаючи з найпростіших сенсорних образів.

Так, поняття «автомобіль» поєднує безліч різних предметів, але всі вони мають чотири колеса, двигун і масу інших деталей, що дозволяють перевозити на них вантажі й людей.

Якщо завдання виділення реальних об'єктів А зв'язана тільки зі спостережливістю й лінгвістичними здатностями експерта й інженера по знаннях, то визначення метапонять В потребує від них уміння проводити операції узагальнення й класифікації, які ніколи не вважалися тривіальними.

Серед них особливе місце займає виявлення прагматично значимих ознак для формування понять, що сприяють рішенню завдання.

Складність полягає в тім, що для багатьох понять практично неможливо однозначно визначити їхні ознаки, це пов'язане з різними формами репрезентації понять у пам'яті людини.

Всі методи виявлення понять ми розділили на:

• традиційні, засновані на математичному апарату розпізнавання образів і класифікації;

• нетрадиційні, засновані на методології інженерії знань.

Методи виявлення зв'язків між поняттями

Концепти не існують незалежно, вони включені в загальну понятійну структуру за допомогою відношення. Виявлення зв'язків між поняттями при розробці баз знань доставляє інженеру по знаннях чимало проблем. Те, що знання в пам'яті - це деякі зв'язні структури, а не окремі фрагменти, загальновідомо й очевидно. Проте основний упор в існуючих моделях подання знань робиться на поняття, а зв'язку відводять досить примітивні (в основному причинно-наслідкові).

Всі методи виявлення зв'язків можна розділити на дві групи:

• Формальні.

• Неформальні (засновані на додатковій роботі з експертом).

Неформальні методи виявлення зв'язків придумує інженер по знаннях для того, щоб змусити експерта вказати явні й неявні зв'язки між поняттями.

Після того як визначені зв'язки між поняттями, всі поняття як би розпадаються на групи. Такого роду групи являють собою метапоняття, присвоєння імен яким відбувається на наступній стадії процесу структурування.

Методи виділення метапонять і деталізація понять (піраміда знань)

Процес утворення метапонять, тобто інтерпретації груп понять, отриманих на попередній стадії, як і зворотна процедура - деталізація (розукрупнення) понять, - видно, що принципово не піддаються формалізації операції. Вони вимагають високої кваліфікації експертів, а також наявності здатностей до «наклеювання» лінгвістичних ярликів.

Методи побудови піраміди знань обов'язково включають використання наочного матеріалу - малюнків, схем, кубиків. Рівні піраміди частіше виникають у свідомості інженера по знаннях саме як деякі образи. Побудова піраміди знань може бути заснована й на природній ієрархії предметної області, наприклад пов'язаної з організаційною структурою підприємства або з рівнем компетентності фахівців.

Методи визначення відношень

Якщо на стадії 4 ми виявили зв'язки між поняттями й використали їх на стадіях 5 і 6 для одержання піраміди знань, то на стадії 7 ми даємо імена зв'язкам, тобто перетворюємо їх у відношення.

У роботі [Поспєлов, 1986] вказується на наявність більше 200 базових видів різних відношень, що існують між поняттями. Варто тільки підкреслити, що крім універсальних відношень (просторових, тимчасових, причинно-наслідкових) існують ще й специфічні відношення, властиві тій або інші предметної області.

Пропонована в даному підручнику методологія структурування опирається на сучасні подання про структуру людської пам'яті й форми репрезентації інформації в ній.

Убогість методів структурування пояснюється тим, що методологічна база інженерії знань тільки заставляється, а більшість інженерів по знаннях проводить концептуалізацію, керуючись найбільш дорогими й неефективними способами - «проб і помилок» і «з натхнення», тобто виходити з міркувань здорового глузду.

Читайте також:

1. Анкетування
2. Анкетування.
3. Б. Анкетування
4. Залежно від способу розповсюдження анкет анкетування поділяють на пресове, поштове, роздаткове.
5. Поняття анкетування

Переглядів: 925