МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Рівновага в популяції. Закон Харді-Вайнберга.При дослідженнях генетичної динаміки популяцій приймається, що в ідеальних популяціях: - нескінченна кількість особин; - панміксія відбувається без обмежень і селективність запліднення відсутня; - відсутній добір; - не відбуваються мутації; - відсутня міграція особин. В такій популяції частоти гена (аутосомні алелі) однакові для самок і самців і не змінюються з покоління в покоління, що і забезпечує рівновагу в популяції. Фундаментальний закон популяційної генетики сформулювали в 1908 року незалежно один від одного математик Т.Харді (Англія) і лікар В.Вайнберг (Німеччина). Основні положення закону Харді-Вайнберга: 1. Сума частот алелів одного гена в даній популяції — величина стала. Це можна записати формулою: р+q=1, де р – частота одного алеля А, q – частота другого алеля а. 2. Сума частот генотипів за одним алелем у даній популяції величина стала, а розподіл її відповідає коефіцієнтам бінома Ньютона другого ступеня. Через частоти різних генотипів можна визначити структуру популяції за формулою: р2 + 2рq + q2 = 1. 3. У популяції, що перебуває в стані рівноваги, стала частота генів і генотипів зберігається в ряді поколінь. Реальні популяції можуть значно відрізнятися від ідеальної, описуваної рівняннями Харді-Вайнберга. Тому спостережувані частоти генотипів відхиляються від теоретичних величин, що обчислюються за співвідношенням Харді-Вайнберга. Головна причина відхилень частот генотипів – процеси, що протікають у популяціях і впливають на їх генетичну структуру. Із закону Харді-Вайнберга можна вивести цікавий наслідок: різні алелі у популяції знаходяться переважно у гетерозиготному стані. Популяційно-генетичні процеси: Дрейф генів – це випадкові зміни частот зустрічальності алелей у популяції, викликані кінцевої чисельністю популяції (найкраще проявляється в малих популяціях). Генний дрейф зменшує генетичну різноманітність популяцій: - кожна популяція втрачає генетичну мінливість зі швидкістю, обернено пропорційною її чисельності (з часом якісь алелі стають рідкісними, а потім і зовсім зникають); - якщо популяція розділяється на дві або більше нових незалежних популяцій, то наростають відмінності між ними: в одних популяціях залишаються одні алелі, а в інших - інші. Процеси, які протидіють втраті мінливості та генетичної різноманітності популяцій, - це мутації і міграції. Мутації. Мутаційний процес характеризується випадковістю і неспрямованістю. Частота мутацій різних генів варіює від 10-4 до 10-7 на покоління. Так як геном містить багато генів, а популяція може мати значну чисельність, то частина гамет завжди несе мутантні алелі. Частка особин з мутаціями залежить від того, наскільки сильно ці мутації впливають на пристосованість і плодючість. Міграції. Популяції одного виду неізольовані один від одного: завжди є обмін особинами - міграції. Мігруючі особини, залишаючи потомство, передають наступним поколінням алелі, яких у цій популяції могло взагалі не бути або вони були рідкісні; так формується потік генів з однієї популяції в іншу. Природний відбір (або добір) – це процес, який призводить до того, що особини із сприятливими фенотипами вирогідніше виживають, розмножуються і залишають більше статевозрілих нащадків, ніж сосбини з менш сприятливими фенотипами. Природний відбір змінює частоти генів і генотипів. Ізоляція – виникнення будь-яких перешкод на шляху панміксії в середині популяції та виду. Вона закріплює відмінності в генофонді ізольованих частин і призводить до утворення з однієї популяції двох або кількох, наступна дивергенція яких може призвести до утворення нових підвидів та видів. Генетичний тягар - це існування в популяції шкідливих алелів у складі гетерозиготних генотипів. Він становить собою ту частину генофонду популяції, яка визначає виникнення менш пристосованих особин, які вибірково елімінуються в процесі природного добору. Читайте також:
|
||||||||
|