Поняття про природний відбір.

Значення популяційної генетики для розвитку еволюційної теорії.

Біологічна еволюція – це процес накопичення змін у організмі і збільшення їх різноманіття у часі. Еволюцію можна представити як двуступеневий процес: спочатку виникають мутації і рекомбінації – процеси, що зумовлюють генетичну мінливість; потім спостерігається дрейф генів і природний добір – процеси, за яких генетичні зміни передаються з покоління в покоління.

Еволюційна теорія, розроблена Дарвіном, стверджує:

1) особини одного і того ж виду відрізняються один від одного за багатьма ознаками;

2) ці відмінності можуть забезпечити пристосування до різних умов середовища;

3) ці відмінності спадкові.

Використовуючи термінологію популяційної генетики дані положення можна сформулювати так:

1) найбільший внесок у наступні покоління дають ті особини, які мають найбільш пристосовані для даного середовища генотипи;

2) із зміною середовища починається відбір генів, які відповідають новим умовам.

Таким чином, згідно теорії Дарвіна еволюцію можна визначити як необоротну зміну генофондів популяцій у часі, яка здійснюється шляхом накопичення мутаційних змін ДНК, виникнення нових генів, хромосомних перебудов тощо.

Популяційна генетика дозволяє оцінити час, за який відбулися ті чи інші події в еволюційної історії. Наприклад, порівнюючи гемоглобін або інші білки у людини і приматів, можна оцінити, скільки мільйонів років тому існував наш спільний з ними предок. Порівнюючи генофонди людей з різних частин світу, більшість вчених зійшлися на тому, що загальний предок всіх рас сучасної людини виник приблизно 150 тисяч років тому в Африці, звідки він і розселився по всіх континентах через Передню Азію. Таким чином, у вивченні історії людства популяційно-генетичні дані починають відігравати таку ж важливу роль, як і дані археології, демографії та лінгвістики.

Згідно еволюційної теорії природний відбір є головним механізмом адаптивної еволюції, який розвивається чотирма шляхами: стабілізуючим, рушійним, дизруптивним та статевим.

Стабілізуючий добір — знешкодження мутацій шляхом добору, удосконалення генотипу при сталому фенотипі та утворення резерву знешкоджених мутацій. Стабілізуючий добір відбувається при сталих умовах навколишнього середовища. Результатом стабілізуючого добору є домінування організмів із середньою нормою реакції, що характерна для даного виду організму.

Рушійний добір — розкриття резерву знешкоджених мутацій, добір знешкоджених мутацій, формування нових генотипу та фенотипу — формується нова норма реакції. Рушійний добір відбувається в умовах середовища, які повільно змінюються у певному напрямку. Його результатом є виникнення нових генотипу та фенотипу, які найбільш відповідають умовам середовища, які повільно змінюються.

Дизруптивний добір — розкриття резерву знешкоджених мутацій та їх добір для формування крайньої норми реакції — виникнення поліморфізму. Результатом дизруптивного добору є виживання організмів із крайньою нормою реакції, яка найбільше відповідає умовам навколишнього середовища.

Статевий добір — обмеження участі у розмноженні особин зі слабко розвиненими статевими ознаками.

Груповий добір — окремий випадок природного добору, при якому відбувається диференційоване виживання цілих популяцій, що відбувається при вимиранні інших популяцій того ж виду.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Рівновага в популяції. Закон Харді-Вайнберга.	\|	Належність до певної статі – важлива особливість фенотипу особини.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.