• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Земельна рента, її сутність, види і механізм і утворення

Складовою аграрних відносин є рентні відносини, виникають у зв'язку з виробництвом і привласненням додаткового прибутку на основі використання землі.

Рента – це передача частини доходу, створеного землекористувачем, власнику землі. Ефективність сільськогосподарського виробництва залежить від багатьох факторів, і насамперед від раціонального використання землі, її родючості. Розрізняють природну і штучну родючість ґрунтів. Природа є сукупністю "фізичних, хімічних і біологічних властивостей ґрунтів, а штучна – результатом здійснюваних людьми заходів, спрямованих на поліпшення якості землі та методів землеробства.

У реальній дійсності як для землевласника, так і для землекористувача мас значення економічна родючість.Критерієм економічної родючості ґрунтів є обсяг урожаю, отриманого з площ, які мають однакову природну родючість.

З виникненням власності на землю виникає й відповідна форма доходу — земельна рента .В умовах капіталізму земельна рента формується на основі прикладання капіталу до землі й тому є в загальній масі додаткового продукту надлишком над середнім прибутком.

Отже, земельна рента за своєю природою — це не що інше, як надлишкова частина чистого прибутку. Причиною її є природні монополії, характерні для сільського господарства, які породжують відповідно три основних види земельної ренти: диференційну, абсолютну й монопольну.

Диференційна рентаутворюється незалежно від форм власності на землю.

Земельна рента за своєю суттю, як це було з'ясовано вище, є надлишковою частиною прибутку. У промисловості вона — явище тимчасове, тому що конкуренція не дає можливості надовго закріпити виключні умови, що її породжують, як привілеї окремих підприємців. У сільськогосподарському виробництві інші умови функціонування капіталу. Основний засіб виробництва — земля, обмежена у просторі, з одного боку, наявними земельними угіддями планети (більше їх створити неможливо), з іншого — кордонами держав. Водночас потреби у продукції сільського господарства постійно зростають. Збільшується попит на сільськогосподарську сировину з боку промислового виробництва, зростає чисельність населення на планеті, збільшуються грошові доходи населення.

Обмеженість земельних угідь і зростаючий попит на продукцію аграрного сектору роблять неможливим зосередження виробництва сільськогосподарської продукції лише на кращих землях. Людство, щоб забезпечити свої потреби в продукції сільського господарства, змушене одночасно обробляти всі землі, придатні для використання. Це створює певні виняткові умови, які породжують монополію на землю як об'єкт господарювання.

Отже якщо людство змушене одночасно обробляти всю землю, незалежно від її якості, то, очевидно, повинні бути певні умови, які забезпечують можливість покривати витрати на виробництво й отримувати середній прибуток не лише на середніх і кращих землях, а й на гірших. Інакше гірші землі невигідно буде обробляти, і вони випадуть із сільськогосподарського обороту, а попит на продукцію землеробства не задовольнятиметься .

Такі умови створюються через те, що суспільна вартість продуктів землеробства визначається не середніми умовами виробництва, як у промисловості, а умовами виробництва на відносно гірших ділянках землі. При цьому відносно гіршими вважаються не лише ті землі, що мають гірші природні якості, а й ті, які мають гірші економічні якості, тобто розташовані на великій відстані від пунктів споживання, переробки й реалізації продукції сільського господарства.

За таких умов прибуток від реалізації продукції з середніх і кращих ділянок землі (як за родючістю, так і за місцезнаходженням) буде більшим від середнього. Цей надлишок над середнім прибутком і становить земельну ренту — диференційну, що поділяється на два типи:

Диференційна рента І — це додатковий чистий дохід, одержуваний у результаті продуктивнішої праці на кращих за природною родючістю і місцезнаходженням землях.

Диференційна рента II — виникає в результаті штучного підвищення продуктивності землі завдяки використанню ефективніших засобів виробництва, тобто за рахунок додаткових вкладень капіталу в землю.

Умови створення диференційної ренти:

Диференційна рента І: Відмінності у природній родючості грунтів і неоднакове місцезнаходження земельних ділянок.

Диференційна рента II: Відмінності родючості ґрунтів за рахунок додаткових капіталовкладень у земельну ділянку, що веде до створення диференційні ренти І і II.

У країнах, де панує приватна власність на землю і діє міжгалузева конкуренція, існує ще й абсолютна рента, яка утворюється на всіх використаних землях, у тому числі й на гірших її причиною є монополія приватної власності на землю, яка закріплює високу норму прибутку у сільському господарстві понад середню норму прибутку.

Рис. 14. Причини, умови формування, джерела та форми вилучення диференційної ренти

Абсолютна рента утворюється як надлишок суспільної вартості сільськогосподарської продукції над ціною виробництва (затрати виробництва плюс середній прибуток) . Інакше кажучи, абсолютна рента є різницею між ринковою вартістю продукції та ціною виробництва. Вона виникає тоді, коли за обмеженості землі як головного засобу виробництва існує і монополія приватної власності на землю. Вона заважає вільному переливанню капіталу з промисловості в сільське господарство, що спричиняє технічне відставання цієї галузі порівняно з промисловістю.

Рис. 15. Причини, умови формування, джерела та форми вилучення абсолютної ренти

Крім диференційної і абсолютної ренти існує монопольна рента. Вона утворюється через обмеженість і невідтворюваність земель особливої якості чи певних кліматичних умов. Оскільки виробництво такої продукції не може бути збільшене за рахунок залучення у сільськогосподарський оборот нових земель, а постійний попит на продукцію не задовольняється, з'являється можливість реалізувати таку продукцію за монопольно високими цінами. Рівень цих цін визначається не реальними витратами виробництва продукції а виключно платоспроможним попитом заможних споживачів цих рідкісних продуктів. Різниця між монопольно високою ціною такого продукту і його вартістю й становитиме монопольну земельну ренту, яка надходить у розпорядження землевласника.

Рис. 16. Причини умови формування, джерела та форми вилучення монопольної ренти.

Джерело монопольної ренти знаходиться поза межами сільського господарства. Це, як правило, частина прибутку, створена в інших галузях виробництва, яку отримує землевласник через перерозподіл. Тому монопольну ренту можна вважати "квазірентною", або "віртуальною", земельною рентою.

Земельна рента є частиною орендної плати. Орендна плата за земельну ділянку — це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Ставка орендної плати залежить від терміну оренди, умов платежу, умов експлуатації, розміру банківського відсотка, обкладання податками та ін.

Крім ренти орендна плата може містити амортизацію за використання капіталу, вкладеного в землю, та відсоток на нього.

Складові орендної плати: земельна рента; амортизаційні відрахування за користування капіталом, вкладеним у землю; відсоток на вкладений капітал.

Тобто орендна плата за користування землею (ОП) визначається за формулою

ОП = ЗР + А + %к,

де ЗР – земельна рента,

А – амортизація споруджень і будівель на землі;

%к – відсоток на вкладений у землю капітал. Зазвичай він дорівнює банківському відсотку і показує мінімальну межу економічної ефективності використання об'єкту, тому що, якщо землю продати і отримані гроші покласти в банк, то з банку на розміщений капітал можна щорічно одержувати доход у вигляді банківського відсотка.

Усі рентні доходи розподіляються між державою, земельними власниками і тими, хто користується землею (фермери, селянські господарства, кооперативи тощо).

Читайте також:

1. II. МЕХАНІЗМИ ФІЗІОЛОГІЧНОЇ ДІЇ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ.
2. V Процес інтеріоризації забезпечують механізми ідентифікації, відчуження та порівняння.
3. V Такі негативні особистісні утворення, як самовпевненість і нерозвиненість автономії та ініціативи, обумовлюють неадаптивне старіння людини.
4. Абсолютна земельна рента.
5. Абсолютна земельна рента.
6. Автономні утворення у зарубіжних державах
7. Адвокатура — неодмінний складовий елемент механізму забезпечення прав людини.
8. Аденогіпофіз, його гормони, механізм впливу
9. Аденогіпофіз, його гормони, механізм впливу, прояви гіпер- та гіпофункцій.
10. Адміністративні зміни кінця 18-19 ст. та утворення нових архівів
11. Адміністративно-командна система, її ознаки та механізм функціонування.
12. Адміністративно-правові методи забезпечення економічного механізму управління охороною довкілля

Переглядів: 1949