Аденогіпофіз, його гормони, механізм впливу, прояви гіпер- та гіпофункцій.

ВИСНОВОК

до третього питання:

Таким чином, регулювання функцій синтезу і секреції гормонів ендокринними залозами здійснюється кількома шляхами: нейрогенне регулювання (здійснюється у двох напрямках – прямий вплив нервової системи на синтез і секрецію гормонів та опосередкований вплив, через зміну інтенсивності кровопостачання залоз), гуморальне регулювання (безпосередній вплив на клітини залози концентрації субстрату, рівень якого регулює гормон) та нейрогуморальне регулювання (здійснюється за допомогою гіпоталамо-гіпофізарної системи).

Гіпофіз (від грецького «гіпо» – під; нижній придаток мозку) – це невелика, овальної форми заліза знаходиться в гіпофізарній ямці турецького сідла клиноподібної кістки, відділяється від порожнини черепа відростком твердої оболонки головного мозку і утворює діафрагму сідла (рис. 4). Маса гіпофіза у чоловіків становить близько 0,5 г, у жінок – 0,6 г, а у вагітних може збільшуватися до 1 м. Поперечний розмір гіпофізу 10-17 мм, передньозадній – 5-15 мм, вертикальний – 5-10 мм. Зовні гіпофіз накритий капсулою.

Гіпофіз складається з передньої, середньої і задньої долі. Передня частка (аденогіпофіз) більша і щільна, становить 70-80% всієї маси гіпофіза. Задня частка (нейрогіпофіз) знаходиться в задній частині гіпофізарної ямки. За допомогою нервових волокон і кровоносних судин гіпофіз функціонально пов'язаний з гіпоталамусом проміжного мозку, який регулює діяльність гіпофіза.

У гіпофізі виробляють сім гормонів, чотири з них є регуляторами активності ендокринних залоз і називаються тропними гормонами (фолікулостимулюючий, лютеїнізуючий, тиреотропний, адренокортикотропний (АКТГ)), три гормони – ефекторні, гормон росту (соматотропний), пролактин – безпосередньо впливають на органи і тканини.

У передній частці гіпофіза виробляється соматотропний гормон (СТГ) росту. Секреція гормону росту регулюється гіпоталамічними гормонами: рилізинг-гормоном і соматостатином. Він бере активну участь у регуляції процесів росту і розвиток молодого організму. Після статевого дозрівання відбувається окостеніння епіфізарних хрящів і СТГ перестає впливати на ріст кісток у довжину. Якщо у дорослих відбувається надмірне вироблення цього гормону, то у них спостерігається розростання м'яких тканин, деформація і потовщення кісток. Це захворювання називається акромегалію. А при зайвій виробленню гормону в молодому віці, коли кістки здатні рости в довжину, розвивається гігантизм, при недостатності гормону росту – карликовість (нанізм). Для цієї хвороби характерні відставання в рості (у віці 20 років – менше 120 см у жінок і 130 см у чоловіків), пропорційне зменшення всіх частин тіла та внутрішніх органів. Має місце статеве недорозвинення.

Іншим гормоном цієї частки є адренокортикотропний гормон (АКТГ). Він необхідний для нормального розвитку і функції кори наднирника, стимулює вироблення і секрецію глюкокортикоїдів. Стимулюється утворення АКТГ кортикотропін-рилізинг-гормоном гіпоталамуса; гормони кори наднирника частково також включаються в регуляцію секреції АКТГ.

Виробляється передньою долею гіпофіза і тиреотропний гормон (ТГ). Він стимулює ріст і розвиток щитовидної залози, вироблення та виділення гормонів тироксину і трііодтіроніна.

Гонадотропні гормони – фолікулостимулюючий (ФСГ) лютеїнізуючий (ЛГ) і пролактин (ПРЛ) – впливають на статеве дозрівання організму, регулюють і стимулюють розвиток фолікулів в яєчниках, овуляцію, ріст молочних залоз і вироблення молока, процес сперматогенезу у чоловіків.

У проміжній частці утворюється меланоцітстімулірующій гормон (МСГ). Основна його функція полягає в стимуляції біосинтезу шкірного пігменту меланіну, а також в збільшенні розмірів і кількості пігментних клітин.

Гормони вазопресин і окситоцин виробляються клітинами гіпоталамуса і по нервах гіпоталамо-гіпофізарного шляху переходять у задню частку гіпофіза. А з задньої долі гіпофіза ці речовини надходять у кров. Гормон вазопресин надає антидіуретичній (регулює вміст води в організмі, збільшуючи зворотне всмоктування води в нирках) та судинозвужувальну дію, за що і отримав назву антидіуретичного гормону (АДГ). Недостатня секреція цього гормону призводить до виникнення нецукрового діабету. Характерним для цього захворювання є виділення великої кількості сечі (від 4 до 20 л / добу і більше) при її низькій відносній щільності. Втрата нирками води супроводжуються невгамовним спрагою, внаслідок якої хворі у великій кількості п'ють воду. Окситоцин має стимулюючу дію на скоротливу функцію мускулатури матки, посилює виділення молока молочною залозою, впливає на зміну тонусу гладких м'язів шлунково-кишкового тракту, викликає гальмування функції жовтого тіла.

Рисунок 4 – Головний мозок, сагітальній розріз. На рисунку показане розташування епіфіза і гіпофіза.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Гіпотоламо-гіпофізарна система. Роль ліберинів і статинів.	\|	Гіпофункцій.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.