Капітал як економічна категорія товарного виробництва.

Діяльність підприємства забезпечується через функції капіталу. В економічній теорії сформувалися такі підходи до визначення сутності капіталу:

1. Предметно-функціональний підхід, згідно з яким капітал ототожнюється з нагромадженою працею, призначеною для подальшого виробництва або продажу й одержання доходу – це фактор виробництва, що впливає на результати підприємницької діяльності і приносить дохід власникові.

2. Соціально-економічний підхід, згідно з яким марксистська теорія капітал трактує як економічну категорію, яка представляє специфічні суспільні відносини, що виникають за певних історичних умов. Розглядаючи капітал як самозростаючу вартість, марксисти ототожнюють капітал з капіталістичними виробничими відносинами експлуатації найманої праці. За марксистською теорією загальна формула руху капіталу має вигляд:

Г-Т-Г´, де Г´ = Г+ΔГ

Приріст грошей, який отримується в кінці руху капіталу (ΔГ) називається додатковою вартістю, яка створює прибуток капіталіста.

3. Грошовий підхід, згідно з яким капітал досліджується як фінансовий ресурс, що приносить дохід власникові у вигляді процента.

4. Трактування капіталу як певного вкладення, завдяки чому забезпечується одержання доходу у поточному та майбутньому періоді.

У рамках цього підходу відокремлюється поняття «людського капіталу» як міри втіленої у людині здатності приносити дохід. Інвестиціями у людський капітал вважаються витрати на здобуття освіти, кваліфікації, підготовку та перепідготовку робітників, підтримку здоров’я, інформаційне забезпечення тощо. Величина людського капіталу оцінюється потенційним доходом, який він може приносити власнику.

Тобто, капітал – це самозростаюча авансована вартість; вкладення, які дають змогу отримати дохід власнику.

Матеріально-речовий зміст капіталу формують речові та особисті, фінансові та інтелектуальні фактори товарного виробництва, його продукти (товари і послуги), які обслуговують процес створення економічних благ та їх просування у сфері виробництва, обміну, споживання.

Соціально-економічну форму капіталу визначає функціонування підприємницької та особистої власності економічних суб’єктів у процесі їх виробничо-господарської, комерційної діяльності та отримання відповідних доходів.

Форми існування капіталу в залежності від різних критеріїв:

1. За джерелами формування: власний капітал, залучений капітал.

2. За напрямом інвестування: речовий капітал, людський капітал.

3. За сферами застосування: промисловий капітал, торговельний капітал, позичковий капітал.

4. За способом обороту: основний капітал, оборотний капітал.

5. За перерозподілом доходів: реальний капітал, фіктивний капітал.

6. За формою функціонування: індивідуальний, колективний, суспільний.

7. За масштабами: національний, міжнародний.

8. За роллю у створенні додаткової вартості: постійний, змінний.

Реальний капітал – обслуговує насамперед рух промислового капіталу. Він відіграє визначальну роль у створенні доходу, втілюючись у матеріально-речові та грошові кошти.

Фіктивний капітал – не функціонує безпосередньо у виробничому процесі, а уречевлюється у цінних паперах (акціях, облігаціях) та дає їхнім власникам право на отримання прибутку. Він не створює доходу, а лише сприяє його перерозподілу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Підприємство як суб’єкт підприємницької діяльності. Основні риси підприємств та їх форми і види.	\|	Витрати виробництва. Прибуток.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.001 сек.