• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Економічні основи розвитку підприємництва та його види і форми. Інтереси підприємців та суспільства.

Для нормальної підприємницької діяльності необхідні певні економічні, політичні та юридичні передумови.

Економічні передумови підприємництва полягають у тому, щоб у суспільстві функціонували підприємства з різними формами власності на рівноправній основі і в межах конкурентного ринку. Для створення таких умов на початку 90-х років ХХ ст. в нашій країні було проведено роздержавлення та приватизацію власності.

Політичні передумови підприємництва полягають у створенні в країні сприятливого політичного клімату та наданні усім господарююсим суб’єктам гарантій збереження їхньої власності.

Юридичні передумови підприємництва ґрунтуються на створенні законодавчої і нормативної бази і створенні для всіх учасників ринкових відносин однакових прав і умов економічної діяльності.

В Україні прийняті і діють ряд нормативних актів, які заклали підвалини для формування підприємництва. Найважливішими серед них є Закони України «Про власність», «Про підприємництво», прийняті у 1991 році. У Законі України "Про підприємництво" зазначається, що обов'язковою умовою та ознакою підприємництва є свобода економічної діяльності людини, її самостійність у виборі господарської діяльності та джерел її організації, прийняття управлінських рішень, вільний вибір постачальників і споживачів вироблюваної продукції, вільне наймання працівників, встановлення цін відповідно до законодавства.

Чинне законодавство України певною мірою обмежує можливість займатися підприємницькою діяльністю деяким категоріям громадян:

- військовослужбовцям;

- службовим особам органів прокуратури, МВС, суду, державного арбітражу, державного нотаріату;

- представникам органів державної влади та управління;

- громадянам, що мають судимість за економічні злочини.

Такі обмеження існують у всіх розвинутих країнах і зумовлені необхідністю позбавити осіб, що працюють у владних структурах, можливостей створювати пільгові умови для своєї підприємницької діяльності і захистити суспільство від зловживань і корупції.

Підприємництво може реалізуватися у промисловій, аграрній, науковій, інформаційній, сервісній та інших сферах. Його слід відрізняти від бізнесу, який є більш емкою категорією, оскільки означає будь-який вид діяльності, навіть протизаконний.

На нижчій стадії капіталізму підприємець втілював риси власника, організатора та управляючого (менеджера). Нині єдність цих рис властива лише на приватному підприємстві.

На вищій стадії капіталізму за панування крупних акціонерних компаній відбувається відокремлення капіталу-власності від капіталу-функції, і процесом організації й управління виробництвом починають займатися професійні управлінці — менеджери.

Підприємницька діяльність розділяється на певні види і форми, в залежності від різних критеріїв і напрямів діяльності.

В залежності від напрямів і функцій класифікують такі традиційні види підприємницької діяльності:

- виробнича;

- фінансова;

- торговельна (комерційна);

- страхова;

- інноваційна (наукова).

Виробниче підприємництво - підприємництво, спрямоване на виготовлення різноманітної продукції, виконання робіт і надання послуг для споживачів.

Фінансове підприємництво - діяльність щодо купівлі-продажу грошей, валюти і цінних паперів. Такою діяльністю займаються комерційні банки, фондові біржі, інвестиційні фонди та ін.

Торговельне (комерційне) підприємництво - діяльність щодо купівлі-продажу товарів і послуг.Такою діяльністю займаються передусім торговельні організації, різні посередники.

Страхове підприємництво — діяльність щодо страхування ризиків та відшкодування витрат. Цей вид діяльності здійснюють страхові компанії, пенсійні фонди та інші організації.

Інноваційне (наукове) підприємництво — підприємництво, що виступає перед виробничою стадією виробництва і реалізується у діяльності ризикових підприємств, які працюють над втіленням у виробництво нової ідеї чи проекту, а отже спеціалізуються на проведенні науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок.

За формами власності та організацією можна виділити такі види підприємництва:

- індивідуальне, засноване на приватній власності фізичної особи та її праці;

- сімейне, яке ґрунтуються на приватній власності однієї сім’ї з можливістю використання найманої робочої сили;

- приватне або партнерське (малі підприємства, товариства, кооперативи, що користуються найманою працею);

- колективне, яке функціонує на основі власності трудового колективу на майно, продукцію і доходи.

Перехід до інноваційної моделі підприємницької діяльності в умовах індустріального суспільства породжує нові форми підприємницької діяльності:

- венчурне підприємство (бізнес);

- інжиніринг;

- лізинг;

- технопарки;

- торговельну мережу;

- франчайзинг та ін.

Венчурне підприємництво здійснюється у сфері фінансування високотехнічних проектів, займається цільовими інженерними розробками, продукуванням та запровадженням інновацій з метою отримання максимального прибутку. Його особливість заключається в тому, що це ризикована форма підприємництва, тому що управлінці вкладають незначну частку інвестицій (менше 10%), але беруть на себе повний ризик за кінцеві результати проектів. Інституційні та приватні інвестори забезпечують фінансування і ризикують своїми інвестиціями.

За оцінками американських економістів, 15% венчурних компаній приречені на повну втрату ризикового капіталу; 30% компаній – отримують скромний прибуток, зате 30% ризикових фірм за декілька років перекривають прибутком інвестований капітал у 30 – 200 разів. Венчурніпідприємства вигідні великим компаніям, банкам, страховим компаніям, оскільки таким шляхом вони використовують підприємницький талант дрібних бізнесменів, їх енергію і творчу ініціативу, частково перекладають на них ризик нововведень. Тому кожна п'ята новинка науки і техніки, успішно впроваджена крупними компаніями розвинутих країн світу, запозичена у венчурних фірм і дає високий комерційний результат.

Інжиніринг – система надання послуг фірмою-консультантом фірмі-клієнту при будівництві промислових та інших об’єктів.

Лізинг – форма дострокової оренди, де орендодавачем є лізингова компанія. Орендатор бере на себе відповідальність за збереження орендованого майна, сплату орендних платежів, податків та страхових платежів. Орендовані об’єкти, як правило, купуються лізинговою компанією на прохання орендатора, і в кінцевому результаті залишаються йому після сплати орендних платежів протягом декількох років.

Технопарки – одна із найпоширеніших у розвинених країнах форма венчурного підприємництва (ризикових фірм). Вони виникають шляхом об’єднання персоналу університетських та науково-дослідних центрів, які прагнуть комерціалізувати результати своїх науково-дослідних розробок. Зразком утворення технопарку біла модель науково-виробничого центру, створеного на базі Стенфордського університету Каліфорнії (США), який зосереджує майже 3 тис. електронних фірм, де працюють близько 2 тис. осіб.

Торговельна мережа – два чи більше магазинів під загальним володінням і контролем, які продають товари аналогічного асортименту, мають спільну службу закупівель та збуту, а можливо, й аналогічне архітектурне оформлення (наприклад, мережа магазинів «Billa», «Ашан», «ДЦ», «Космо»).

Фрайчанзинг – найпоширеніша форма інтеграції малого і великого підприємництва у галузі збуту. Суть франчайзингу полягає в тому, що головна велика компанія (франчайзор) укладає угоду з малими та середніми незалежними підприємствами (франчайзі) про надання їм виключного права на продаж її товарів чи послуг під торговельною маркою компанії-франчайзора (наприклад, фірма «Mc. Donald’s»).

Читайте також:

1. A) правові і процесуальні основи судово-медичної експертизи
2. III.Цілі розвитку особистості
3. III.Цілі розвитку особистості
4. III.Цілі розвитку особистості
5. Iсторiя розвитку геодезичного приладознавства
6. R – розрахунковий опір грунту основи, це такий тиск, при якому глибина зон пластичних деформацій (t) рівна 1/4b.
7. V Потреби та мотиви стимулюють пізнання себе та прагнення до саморозвитку.
8. V. Економічні цикли.
9. VІІІ. Проблеми та перспективи розвитку машинобудування.
10. А. В. Петровський виділяє три стадії розвитку особистості в процесі соціалізації: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.
11. Агроекологічні проблеми розвитку і шляхи їх розв'язання
12. Адміністративні, економічні й інституційні методи.

Переглядів: 1662