• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Досвід бюджетного прогнозування.

Планування доходів і видатків бюджетів відштовхується від прогнозів соціального та економічного розвитку країни. Відповідні макропоказники мають бути реальними, обґрунтованими та доступними для контролю і незалежної експертизи.

У більшості країн бюджет, як правило, складається на рік, але розвинені країни все частіше розробляють середньострокові, а то й довгострокові прогнози бюджетне-фіскального стану країни (Німеччина - обов'язкове фінансове планування на п'ять років, Угорщина - державний бюджет розробляється на три роки). Перші багаторічні бюджети були запроваджені в США у 1960-70-х роках.

Довгострокові наслідки поточних рішень та суперечності середньострокових і річних бюджетів зумовили необхідність прогнозування багаторічних бюджетів. Прогнозування, користуючись науково-аналітичними методами, не має директивного статусу, виконує індикативну роль.

Практика складання сучасних багаторічних бюджетів підпорядкована перспективі, визначеній урядом (глобальна мета) і виходять із принципу фінансових обмежень (зростання доходів за скорочення видатків).

Бюджетну резолюцію конгрес США приймає на п'ять років. До прогнозування бюджетних призначень залучаються всі федеральні відомства. Загальні принципи формування наступного і майбутніх бюджетів, ліміти видатків міністерств тощо оприлюднюються.

В Англії огляд бюджетних видатків охоплює трирічний період: поточний бюджетний рік і два наступні роки. Мета огляду - забезпечити ув'язку бюджетних призначень кожного року із середньостроковою фінансовою стратегією уряду.

У Німеччині підготовка річного бюджету регламентується фінансовим планом на п'ять років. На перші два планові роки складається загальноекономічний прогноз з урахуванням очікуваних змін економічної кон'юнктури, але в розрахунки включається поправка на зростання цін і підвищення процентів. Федеральний бюджет оцінюється за 40 укрупненими статтями (визначаються шляхом прогнозів і кон'юнктурних припущень). Аналітично-статистична база фінансових органів налічує майже 8000 позицій видатків і 1500 позицій доходів бюджету.

Управління фінансовою політикою і видатками уряду Канади здійснює бюджетні розрахунки на поточний і три наступних роки. Кожне бюджетне відомство розробляє оперативний план, за яким визначається фінансування програм протягом трьох років, а в парламент подає свої оцінки необхідних видатків на багаторічну перспективу.

Прогнозування і багаторічне бюджетування практикується в багатьох інших країнах. В Австралії, Австрії, Данії, Фінляндії проводяться прогнозні розрахунки видатків на три роки. В Ірландії, Нідерландах, Португалії, Швеції бюджетні прогнози складаються на чотири роки вперед. Причому Швеція має трирічний бюджетний цикл. Туреччина формує річний бюджет, який залежить від параметрів п'ятирічних планів соціально-економічного розвитку країни (обов'язкові для державного сектора і рекомендуються приватному).

Досвід зарубіжних країн свідчить, що:

- складання багаторічних бюджетів має підпоряд­ковуватись завданням макроекономічної і структурної політики, що робить необхідним відновлення середньо-та довгострокового планування соціального і економіч­но розвитку країни і прийняття з цих питань відповідних законодавчих рішень;

- процедури складання бюджетів повинні збалансовувати перспективні цілі з поточними потребами, враховувати нинішні і майбутні інтереси, забезпечувати реалізацію майбутніх цілей за рахунок ресурсів поточного періоду;

- необхідна системи бюджетних обмежень, властива суб'єктам господарювання, що діють у ринкових умовах: параметри бюджетів та окремих статей мають визначатися на основі лімітів, а не заявленої потреби;

- заявки на видатки можуть прийматися за умови ресурсного забезпечення;

- основна увага повинна зосереджуватися на кон­кретних цілях і результатах, під які виділяються бюджетні кошти;

- видатки, визнані Пріоритетними, фінансуються, як пра­вило, шляхом перерозподілу ресурсів, додаткове фінансування допускається у виняткових випадках (високий кінцевий результат потрібний споживачам, вищі національні інтереси);

- цілі середньострокового прогнозування повинні включати скорочення бюджетного дефіциту і держав­ного боргу (стандарти Євросоюзу згідно з Мааст­рихтськими угодами (1991 p.);

- прозора й ефективна співпраця виконавчих та законо­давчих органів повинна переконати суспільство в доцільності і правильності проведення витрат;

- рівень бюджетного менеджменту, як і культура бюджетного процесу, залежать від рівня загальної культури та економічного і соціального розвитку, демократичних традицій, професіоналізму дер­жавних працівників.

Читайте також:

1. Бюджетне планування та прогнозування.
2. Бюджетний устрій в зарубіжних країнах. Організація бюджетного процесу
3. Бюджетні множини й лінії бюджетного обмеження
4. Бюджетні правовідносини: об’єкти, суб’єкти, норми бюджетного права
5. В якості критеріїв для оцінки або вимірювання предмета завдання з надання впевненості не можуть використовуватись очікування, судження або власний досвід аудитора.
6. Валютний кліринг: світовий досвід та його значення
7. Вибір тривалості бюджетного періоду. Типи бюджетів по ступеню тривалості. Поточне і стратегічне бюджетування в промисловості
8. Вибірковість сприймання – це зміна діяльності органів чуття під впливом попереднього досвіду, установок та інтересів людини.
9. Види бюджетного дефіциту
10. Виконання бюджетів як етап бюджетного процесу
11. Використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.
12. Використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.

Переглядів: 933