• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Особливості використання іменників

Літературної мови, варіанти норм

Тема 4.2. Морфологічні норми сучасної української

Правопис прислівників

Кількість прислівників поповнюється переважно за рахунок прийменниково-іменникових сполучень. Деякі з цих сполучень перейшли у прислівники і пишуться разом або через дефіс.

Разом пишуться:

1. прислівники, утворені сполученням прийменника з іменником, займенником, прикметником, числівником, прислівником: потім, занадто, вночі, надвечір, безвісти, вдосвіта, потихеньку, вперше, вдвічі, натроє (але: по двоє, по троє);

2. складні прислівники, утворені з кількох основ: праворуч, стрімголов, босоніж, обіруч.

Окремо пишуться:

1. прислівникові сполучення, утворені від іменника з прийменником. Найуживаніші з них такі:

без: без кінця, без черги, без упину, без жалю;

на: на добраніч, на жаль, на щастя, на сьогодні, на початку;

до: до побачення, до речі, до краю, до діла;

з: з радості, з жалю, з горя, з розгону;

в/у: в разі, в міру, уві сні, в далечінь;

2. прислівникові сполучення, де повторюються основи, між якими стоїть прийменник: день у день, рік у рік, час від часу, раз у раз, один по одному, сам на сам. Сполучення, утворені поєднанням слова в називному відмінку зі словом в орудному відмінку: кінець кінцем, один одним, сама самотою.

Через дефіс пишуться:

3. прислівники, утворені від прикметників, займенників і прийменника по: по-новому, по-батьківськи, по-домашньому, по-літньому, по-українськи, по-книжному, по-моєму, по-їх-ньому, по-нашому;

4. прислівники, утворені від порядкових числівників за допомогою префікса по-: по-перше, по-друге, по-третє;

5. прислівники, утворені від синонімічних або антонімічних слів: зроду-віку, видимо-невидимо, тишком-нишком, більш-менш, часто-густо, любо-дорого;

6. прислівники, в яких повторюються слова або корені (без службових слів або із службовими словами між ними): довго-довго, ледве-ледве, давним-давно, навіки-віків, віч-на-віч, всього-на-всього, як-не-як, де-не-де, коли-не-коли, хоч-не-хоч.

Запам'ятайте, правопис прислівників: з давніх-давен, з діда-прадіда, без кінця-краю, на-гора, по-латині, десь-колись.

Запитання для самоконтролю

1. Які принципи українського правопису ви знаєте, поясніть їх суть?

2. Яких правил літературної вимови слід дотримуватись в усному мовленні?

3. Що регламентують орфоепічні норми. Наведіть приклади.

4. Що ви розумієте під орфографічними нормами? Наведіть приклади.

5. Сформулюйте основні орфограми українського правопису.

6. Що потрібно знати про правопис прізвищ, імен, по батькові.

7. З’ясуйте складні випадки написання іменників, прикметників, займенників.

При складанні документів труднощі виникають не лише щодо добору потрібних слів, а й щодо добору відповідної граматичної форми. Найчастіше виникає сумнів щодо використання роду іменників, коли йдеться про назви осіб за професією. Наприклад: професор - професорка, лікар - лікарка, фізик – фізичка, працівник – працівниця, викладач – викладачка.

Офіційні назви посад, професій – іменники чоловічого роду, і саме їх треба вживати в ділових паперах. Залежні слова від найменування професій узгоджуються у формі чоловічого роду: старший викладач Марія Іванівна, науковий співробітник Ольга Семенівна, головний прокурор Лілія Сергіївна Шепітько.

Жіночий рід мають слова: авторка, аспірантка, вихованка, дипломантка, дисертантка, кравчиха, поетеса, студентка, учениця, та ін.

Примітка. Лише жіночий рід мають такі слова: друкарка, покоївка, праля, швачка (на відміну від шевця, який шиє лише взуття). Рахівниця – приклад для лічби (не фах).

Коли ж після словосполучень на позначення жіночого роду стоїть дієслово, то воно узгоджується з прізвищем і вживається у формі жіночого роду: Старший викладач Г.І.Гаєвська відповідала на наші запитання. Головний лікар М.С.Ткаченко наголосила на цих рядках наказу.

В офіційних документах рекомендується не називати осіб за місцем проживання та професією: селяни, городяни, заводчани, дистанційники, поштарі, а треба: мешканці села, працівники пошти.

Досить часто в ділових паперах замість множини зустрічається однина: Колгосп «Зоря» зібрав великий урожай цукрового буряку, соняшника й картоплі – коли треба позначити велику кількість чогось. Іноді в ділових документах іменники, що позначають речовину (вода, олія, сіль, нафта, вино), набирають форм множини: На цьому підприємстві можна придбати сухі вина, мінеральні води, технічні мастила – коли треба позначити широту асортименту, багатство різновидів.

Сукупні поняття професійної діяльності, назви осіб за фахом і місцем роботи, проживання та національною приналежністю треба передавати за допомогою додаткових слів, що пояснюють узагальнення, наприклад: друкарство, а не виготовлення друкарської продукції.

Уживати форму Кл. відмінка тільки у звертанні до осіб, називаючи: статус - знавцю, колего, посаду - директоре, звання - професоре, капітане, професію - лаборанте, ім’я - Ігоре, (Ігорю), Наталю, Миколо, ім’я по батькові – Анатолійовичу, Іллівно, Анатоліївно, прізвище – Сороко.

Увага! Прізвища у звертаннях іноді можуть мати також форму Н. відмінка. Іноді двозначність можна у випадку збігу Р. та Д. Відмінків:

Своєчасне фінансування адміністрації. Для уточнення слід доповнити вираз: Своєчасне фінансування з боку адміністрації або Своєчасне фінансування адміністрації іноземними інвесторами.

Указуючи час за роком, узгоджувати іменник із числівником, займенником чи прикметником не в М. відмінку з прийменником у (в), а в Р. відмінку без прийменника, наприклад: неу 2001 р. (році).. а 2001 р. (року) ...

Нульового закінчення для іменників чоловічого роду ІІ відміни у 3. відмінку однини: підписали акт, отримав лист, узяв олівець, видав наказ

Уживати іменник, дотримуючись унормованих форм числа, наприклад

придбали нову шкіряну мебель, а правильно - придбали нові шкіряні меблі.

Пам’ятайте , що:

Ø кількісний іменник раз у сполученні із числівником та іменником половина має форму рази: Продуктивність підприємства збільшилась у два половиною рази. Якщо добовий числівник виражений десятковим дробом, то маємо форму разу. Продуктивність підприємства збільшилась у два й чотири десятих рази;

Ø в О. в. множини іменників ІІ відміни та множинних іменників слід використовувати лише закінчення –ами (-еми), -има, наприклад: із п’ятьма колесами

Ø одиниці виміру мають паралельну форму вР. відмінку множини: децибелів і децибел, ватів і ват, але лише бігів, гаусів, джоулів, ергів, байтів. Форма множини може позначати не саму речовину, а її конкретні види, сорти, типи: Залізницею прибували мінеральні добрива, машинні масла, грузинські вина.

Ø Однина за способом узагальнення, коли вказує на не розчленованість, цілісність однорідних іменників: Перевезено ввесь урожай соняшнику. Та коли невизначену кількість однорідних іменників можна порахувати чи виміряти, слід уживати форму множини: Завчасно було придбано комплекти спортивних костюмів;

Ø Не можна відмінювати неживі предмети як живі істоти.

Надавати перевагу не дієсловам, а віддієслівним іменникам, які забезпечують однозначність і водночас узагальненість змісту, наприклад: надати допомогу

Іменник (додаток) після дієслів повідомляти, сповіщати ставити в 3. відмінку, а не в Д. , наприклад: повідомити студента.

Уживання низки дієслів пов’язано з іменником, який повинен стояти в Р. , а не в З.Відмінку, наприклад: завдати шкоди.

Та це правило не варто застосовувати до іменників ІІ відміни чоловічого роду однини, які мають закінчення –у, -ю, оскільки воно (закінчення) збігається з Д.Відмінком, наприклад: запобігти вибухові було неможливо.

Читайте також:

1. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
2. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
3. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
4. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
5. А. Розрахунки з використанням дистанційного банкінгу.
6. Агітація за і проти та деякі особливості її техніки.
7. Аграрне виробництво і його особливості
8. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
9. Альтернативна вартість та її використання у проектному аналізі
10. Аналіз використання капіталу.
11. Аналіз використання матеріальних ресурсів
12. Аналіз використання матеріальних ресурсів.

Переглядів: 775