Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Масштаби

Масштабом називають міру зменшення або збільшення зображення предмету по відношенню до натури.

Масштаби зображень на кресленнях повинні вибиратися з наступного ряду (ДЕРЖСТАНДАРТ 2.302-68):

масштаби зменшення – 1 : 2; 1 : 2,5; 1 : 4; 1:5; 1 : 10; 1: 15; 1 : 20; 1 : 25; 1 : 40; 1 : 50; 1 : 75; 1 : 100; 1 : 200; 1 : 400; 1 : 500; 1: 800; 1 : 1000; 1 : 2000; 1 : 5000; I : 10 000; 1 : 25 000; 1 : 50 000;

натуральна величина – 1:1;

масштаби збільшення – 2 : 1; 2,5 : 1; 4 : 1; 5 : 1; 10 : 1; 20 : 1; 40 : 1;

50 : 1; 100 : 1.

У необхідних випадках допускається застосовувати масштаби збільшення (100n) : 1, де n – ціле число.

Масштаб, зазначений у призначеній для цього графі основного напису креслення , позначається по типу 1:1; 1:10; 2:1 і т.д., а в інших випадках – по типу М1: 5; М4:1 і т.д.

9.3 Лінії

Для зображень на кресленнях відповідно до ДЕРЖСТАНДАРТ 2.303-68 застосовують наступні типи ліній (табл. 2).

Товщина суцільної товстої основної лінії залежить від формату, величини і складності зображення та може бути в межах 0,5...1,4 мм. Можна рекомендувати наступну товщину ліній: для формату А4 – 0,7...0,8 мм; для формату АЗ – 0,8...0,9 мм; для А2 – 0,9... 1,0 мм; для А1 – 0,9...1,1 мм.

Таблиця 2

№п/п	Назва	Зображення	Товщина	Призначення
	Суцільна товста основна		S=0,5...1,4мм	Лінії видимих контурів, лінії контурів перерізів
	Суцільна тонка		від S/2 до S/3	Лінії контурів накладених перерізів, розмірні та виносні лінії. Лінії штрихування, полиці ліній виносок і підкреслювання надписів
	Суцільна хвиляста		від S/2 до S/3	Лінії розмежування виду і розрізу. Лінії обриву
	Штрихова		від S/2 до S/3	Лінії невидимого контуру
	Штрих-пунктирна тонка		від S/2 до S/3	Осьові та центрові лінії
	Штрих-пунктирна потовщина		від S/2 до 2S/3	Позначення поверхонь,що підлягають термообробці або покриттю. Зображення елементів, розташованих перед січною площиною
	Розімкнена		від S до 3S/2	Лінії перерізів
	Суцільна тонка зі зламом		від S/2 до S/3	Довгі лінії обриву

Для більшої виразності креслення лінії – суцільну тонку, штрих пунктирну тонку, штрих пунктирну із двома точками тонку, суцільну тонку зі зламами варто креслити в 3 рази, а штрихову і суцільну хвилясту – в 2 рази тонше суцільної товстої основної.

Найменша товщина ліній при виконанні креслення олівцем може бути 0,3 мм.

На одному кресленні товщина ліній того самого типу повинна бути однакова для всіх зображень.

Найменші відстані між лініями на кресленнях: при роботі олівцем – 1,0 мм для формату А1 і більше й 0,8 мм для форматів менше А1; при роботі тушшю – 0,8 мм для будь-яких форматів.

Довжину штрихів в штрихових та штрих пунктирних лініях варто вибирати залежно від величини зображення, але штрихи повинні бути приблизно однакової довжини. Доцільно довжину штрихів штрихової лінії брати 4...6 мм, штрих пунктирної – 20...25 мм. Кінцеві штрихи можуть бути коротше. Проміжки між штрихами повинні бути приблизно однаковими. Штрихпунктирні лінії повинні перетинатися і закінчуватися штрихами. Штрихи осьових і центрових ліній варто виводити за контур зображення на 2-3 мм (до 5 мм).

В колах і інших геометричних фігурах, якщо розміри їхніх зображень менше 12 мм, центрові і осьові лінії проводять суцільними тонкими.

9.4 Шрифти креслярські і картографічні

Написи на кресленнях і інших технічних документах всіх галузей промисловості і будівництва виконують креслярськими шрифтами, установленими ДЕРЖСТАНДАРТ 2.304–81.

Розмір шрифту h – величина, обумовлена висотою прописних букв у міліметрах і вимірювана перпендикулярно до основи рядка.

Товщина ліній шрифту d – величина, обумовлена d залежності від типу і висоти шрифту.

Ширина букви g – найбільша ширина букви, обумовлена відносно розміру шрифту h або відносно товщини лінії шрифту d (наприклад, g = 6h /10 або g =6d).

Висоту малих літер з, відстань між буквами а, мінімальний крок рядків b, мінімальну відстань між словами е визначають відносно розміру шрифту h або відносно товщини лінії шрифту d.

ДЕРЖСТАНДАРТ 2.304—81 установлює наступні типи, шрифтів: тип А без нахилу; тип А с нахилом вправо близько 75°; тип Б без нахилу; тип Б с нахилом вправо близько 75°. Без нахилу допускається писати назву креслення, позначення в основному написі і на полях, заголовки.

Шрифти типу А мають товщину літер h /14, а типу Б- h /14

ДЕРЖСТАНДАРТ 2.304–81 установлює наступні розміри шрифтів: 1,8 (допускається тільки для шрифтів типу Б); 2,5; 3,5; 5; 7; 10; 14; 20; 28; 40. Параметри шрифтів і їхніх основних розмірів наведені в табл. 3.

Написи на технічних кресленнях потрібно виконувати креслярським шрифтом у відповідності з наступними рекомендаціями:

1) на будівельних кресленнях – шрифтом типу А с нахилом і без нахилу;

2) на машинобудівних, сантехнічних, електротехнічних і інших кресленнях – шрифтом типу Б з нахилом;

3) на плакатах і інших наочних приладдя типу плакатів і стендів – з нахилом і без нахилу;

4) на художніх плакатах, вітринах, стендах і т.п. дозволяється застосовувати художні шрифти строгого накреслення.

Визначаючи розмір напису на будь-якому графічному документі, варто пам'ятати, що основний елемент документа – це зображення, а написи носять підлеглий характер і їхній розмір залежить від розміру зображення; чим крупніше зображення, тим крупніше повинний бути напис.

Таблиця 3

	Тип А	Тип Б
Розмір шрифту	h	h
Висота великих літер і цифр	h	h
Висота рядкових літер	10 h /14	7 h /10
Відстань між літерами	2 h /14	2 h /10
Мінімальний крок рядків	22 h /14	17 h /14
Мінімальна відстань між словами	6 h /14	6 h /14

9.5 Види, розрізи, перетини, виносні елементи

Зображують предмети на кресленнях по методу прямокутного проектування, розміщуючи їх між спостерігачем і відповідною площиною проекцій. За основні площини проекцій приймають шість граней куба, сполучених із площиною формату (розгорнення куба).

Головним зображенням (воно завжди є на кресленні) вважають зображення на фронтальній площині проекцій. При кресленні предмет розташовують так, щоб зображення давало найбільш повне уявлення про його форму і розміри.

Залежно від змісту зображення на кресленнях розділяють на види, розрізи, перетини.

Видом називають зображення зверненої до спостерігача видимої частини поверхні предмета. Для зменшення кількості зображень допускається на видах показувати необхідні невидимі частини поверхні предмета за допомогою штрихових ліній.

Кількість зображень повинна бути мінімальною, але забезпечувати повне уявлення про форму предмета з урахуванням застосування встановлених у відповідних стандартах умовних позначок, знаків і написів.

Рис.120 – Розташування видів

Розташування на кресленні і назви видів, повинні відповідати рис. 120. Надписувати види не треба.

Якщо який-небудь вид не знаходиться в безпосередньому проекційному зв'язку з головним зображенням, то над цим видом пишуть, наприклад, «Вид А» і підкреслюють напис тонкою суцільною лінією (рис. 121). Напрямок погляду повинен бути зазначений стрілкою, позначеною прописною буквою українського алфавіту шрифтом, на розмір більшим розміру інших букв і цифр.

Коли відсутнє зображення, на якому може бути показаний напрямок погляду, назву виду надписують.

а в

Рис.121- Додаткові та місцевий види

Якщо яку-небудь частину предмета неможливо показати на основному виді без перекручування форми і розмірів, то застосовують додатковий вид, одержуваний проектуванням на площину, непаралельну основним площинам проекцій (рис. 121б).Додатковий вид відзначають написом типу «Вид Б» (рис. 121б), а в пов'язане з ним зображення ставлять стрілку, що вказує напрямок погляду, з відповідним літерним позначенням (рис. 121а – стрілка Б).

Коли додатковий вид розташований у безпосередньому проекційному зв'язку з основним зображенням, стрілку і напис над видом не наносять (рис. 122).

Додатковий вид допускається повертати, але зі збереженням положення, прийнятого для даного предмета на головному зображенні; при цьому до напису, що позначає вид, додають слово «повернене», написане малими літерами без підкреслення (рис. 121б).

Рис.122-Додатковий вид розташований Рис.123-Стрілка, що вказує в проекційному зв’язку напрям зору

Зображення окремого обмеженого місця поверхні предмета називають місцевим видом (рис. 121в). Його можна обмежити лінією обриву (рис. 121б) або зовсім не обмежити. Якщо місцевий вид розташований не на місці одного з основних видів, його позначають подібно додатковому виду.

Розміри елементів стрілок, що вказують напрямок погляду, повинні відповідати рис. 123.

Розрізом називають умовне зображення предмета, уявлено розсіченого однією або декількома січними площинами. На розрізі показують те, що отримується у січній площині і що розташовано за нею. Уявне розсічення відноситься тільки до даного розрізу і не спричиняє зміни інших зображень цього ж предмета.

Залежно від положення січної площини щодо горизонтальної площини проекцій розрізи розділяються на:

1) горизонтальні – січна площина паралельна до горизонтальної площини проекцій (рис. 124 – розріз А – А);

2) вертикальні – січна площина перпендикулярна до горизонтальної площини проекцій (рис. 124 – обидва розрізи, крім розрізу А - А; рис. 125 – розріз Б-Б);

Рис.124 – Розріз деталі

3) похилі – січна площина нахилена стосовно до горизонтальної площини проекцій.

Вертикальний розріз називається фронтальним, якщо січна площина паралельна до фронтальної площини проекцій, і профільним, якщо січна площина паралельна до профільної площини проекцій (рис. 124).

Залежно від числа січних площин розрізи розділяють на прості, якщо січна площина одна (рис. 124), і складні, якщо січних площин дві

(рис. 1 25, 126) і більше. Складні розрізи бувають східчастими, якщо січні площини паралельні між собою (рис.125), і ламаними, якщо січні площини перетинаються (рис.126).

Рис.125 - Складний східчастий розріз

Положення січної площини вказують на кресленні лінією перетину. Для цього застосовують розімкнуту лінію. При складному розрізі штрихи проводять також у місцях перетину січних площин. На початковому і кінцевому штрихах креслять стрілки, що вказують напрямок погляду; стрілки наносять на відстані 2-3мм від зовнішнього кінця штриха перпендикулярно до штрихів

(рис. 124-126). Штрихи розімкнутої лінії не повинні перетинати контур зображення.

Рис.126 - Складний ламаний розріз

У початку і кінці лінії перетину, а при необхідності і у місцях перетину січних площин ставлять ту саму прописну букву українського алфавіту шрифтом, на розмір, більший, ніж розмір написів на кресленні. Букви наносять біля стрілок з боку їхнього зовнішнього кута з лінією перетину. Розріз відзначають написом по типу «А-А», підкресленою тонкою лінією (рис. 124—126).

Якщо січна площина збігається із площиною симетрії предмета в цілому, а відповідні зображення розташовані в безпосередньому проекційному зв'язку і не розділені якими-небудь іншими зображеннями, для горизонтальних, фронтальних і профільних розрізів положення січної площини не відзначають (не наносять розімкнуту лінію) і розріз написом не супроводжують (наприклад, фронтальний і профільний розрізи на рис. 124).

При кресленні предметів симетричної форми, рекомендується застосовувати зображення, що називаються з'єднанням половини виду з половиною розрізу. При цьому потрібно дотримувати наступних правил:

Рис.127 - Розріз

1) половину розрізу розміщують праворуч або знизу від осі симетрії (рис. 124 – фронтальний розріз); 2) границею між половиною виду і половиною розрізу повинна бути штрихпунктирна лінія; 3) розміри, що ставляться до внутрішніх контурів, наносять із боку розрізу. Допускається застосовувати з'єднання частини виду і частини відповідного розрізу, розділяючи їх хвилястої лінією (рис. 127).

Перетином називають зображення фігури, що отримується при уявному розсіченні предмета однією або декількома площинами. На перетині показують тільки те, що отримують безпосередньо в січній площині.

Рис.128 - Перетини

Перетини, що не входять до складу розрізу, розділяють на винесені (рис. 128а,в; ) і накладені (рис. 128 б).

Винесені перетини кращі; їх допускається розташовувати в розриві, між частинами того ж самого виду (рис.128 в). Контур винесеного перетину зображують суцільними товстими, основними лініями, а контур накладеного – суцільними тонкими.

Якщо винесений перетин розташований у розриві предмета і є симетричною фігурою, то лінію перетину не проводять. Для несиметричних перетинів, розташованих у розривах або накладених,лінію перетину проводять, стрілки наносять, але буквами перетин не позначають.

Рис.129 – Перетини

Якщо січна площина проходить через вісь поверхні обертання, що обмежує отвір або поглиблення, то контур отвору або поглиблення показують повністю (рис.129 – перетин Б-Б). Якщо ж січна площина проходить через не круглий отвір і перетин складається з окремих розрізнених частин, то замість перетину варто застосовувати розріз (рис. 129 – розріз А-А).

Штрихування в розрізах і перетинах.Похилі паралельні лінії штрихування потрібно проводити під кутом 45° до лінії контуру зображення (рис. 130 а) або до його осі (рис.130б), або до ліній рамки креслення. Якщо при цьому лінії штрихування збігаються по напрямку з лініями контуру або осьових ліній, то замість кута 45° варто брати кут 30° або 60° (рис. 130 в). Наносять лінії штрихування з нахилом ліворуч або праворуч, але у ту саму сторону на всіх перетинах того самого предмета.

Відстань між паралельними лініями штрихування повинне бути однаковим для всіх виконуваних у тому самому масштабі перетинів даного предмета. Ця відстань повинна бути 1...10 мм залежно від площі штрихування і необхідності різноманітити штрихування суміжних перетинів. Найбільш часто застосовують відстані 2...4мм.

Рис.130 - Штрихування в розрізах і перетинах

Винесені елементи

Винесений елемент – додаткове окреме зображення (збільшене) тієї частини предмета, що вимагає пояснення відносно форми, розмірів і інших даних. Винесений елемент може містити подробиці, не зазначені на відповідному зображенні, і може відрізнятися від нього по змісту (наприклад, зображення може бути видом, а винесений елемент – розрізом).

Для фіксації винесеного елемента відповідне місце на виді, розрізі або перетині відзначають замкнутою суцільною тонкою лінією – колом, овалом і т.п. – з позначенням римською цифрою порядкового номера винесеного елемента на полці лінії-винесення. Над винесеним елементом указують його порядковий номер і масштаб по типу II/M2:1 (рис. 131).

Рис.131 – Винесені елементи

Розташовують винесений елемент можливо ближче до відповідного місця на зображенні предмета.

9.6 Нанесення розмірів на кресленнях

Нанесення розмірів на кресленнях – один із самих складних і відповідальних процесів виконання креслення. Труднощі цього процесу полягають в тім, що навіть при гарному знанні великої кількості вимог стандартів розміри треба не просто розставити на зображенні, а нанести так, щоб ними було легко й зручно користуватися при виготовленні деталей. Шлях рішення цієї задачі один – достатня практика. Необхідно знати, що процес нанесення розмірів відповідальний ще й тому, що допущену помилку в числовому значенні розміру можна не помітити, тоді як помилка в зображенні предмета виявляється легко. Нижче наведені загальні вимоги до нанесення розмірів на кресленнях.

Основою для визначення розмірів зображуваного виробу і його елементів служать розмірні числа. Вони вказують номінальний розмір (незалежно від масштабу і точності виготовлення креслення).

Лінійні розміри на кресленнях наносять у міліметрах без позначення одиниці величини, кутові розміри показують у градусах, хвилинах і секундах з позначенням одиниці (4° 20' 30"). Застосовувати прості дроби для розмірних чисел не допускається, за винятком розмірів у дюймах.

Загальна кількість розмірів на кресленні повинна бути мінімальною, але достатньою для виготовлення і контролю виробу. Не допускається повторювати розміри одного і того ж елемента на різних зображеннях. Виключення мають довідкові розміри.

При розташуванні елементів предметів (отворів, пазів, зубів і т.п.) на одній осі або на одному колі розміри, що визначають їхнє взаємне розташування, наносять такими способами;

1) від загальної бази (поверхні, осі) рис. 132;

а б

Рис.132- Нанесення розмірів від загальної бази

2) від декількох загальних баз – рис. 133а;

3) задаючи розміри між суміжними елементами (ланцюжком) – рис. 133б. Нанесення розмірів у вигляді замкнутого ланцюжка (від одного кінця деталі до іншого) не допускається, за винятком, коли один з розмірів зазначений як довідковий. На будівельних кресленнях розміри наносять у вигляді замкнутого ланцюга.

а б

Рис.133- Нанесення розмірів від декількох загальних баз (а) та ланцюжком (б)

Указують розміри на кресленнях за допомогою розмірних чисел, розмірних і винесених ліній. На кінцях розмірна лінія має стрілки, розміри яких вибирають залежно від товщини ліній видимого контуру (6…10)S. На одному кресленні всі стрілки повинні бути приблизно однакових розмірів.

Якщо довжина розмірної лінії недостатня для розташування стрілок, то їх зображують із зовнішньої сторони винесених ліній. При нестачі місця для стрілок, допускається заміняти їх зарубками (під кутом 45° до розмірної лінії) або точками. При нестачі місця для стрілки через близько розташованої контурної або винесеної лінії, ці лінії допускається розривати (рис. 134).

Винесені лінії повинні виходити за кінці стрілок на 1...5 мм.

Наносити розмірну лінію потрібно поза контуром зображення. Проводять її паралельно лінії елемента, розмір якого показують. Розмірна лінія не повинна служити продовженням лінії контуру, осьовий, центровий. Не допускається використовувати як розмірні лінії контуру, осьові, центрові, винесені.

Видалення розмірної лінії від паралельної їй лінії контуру, осьової, винесеної і інших ліній, а також відстань між паралельними суміжними розмірними лініями повинні бути 7...10 мм.

Якщо вид або розріз симетричного предмета зображують до осі симетрії або з обривом, то розмірні лінії, що ставляться до цих елементів, обривають далі осі або лінії обриву предмета.

Рис.134- Нанесення розмірів

З обривом розмірні лінії допускається проводити в наступних випадках: 1) указуючи розмір діаметра кола, незалежно від того, повністю або частково воно зображено, при цьому розмірну лінію проводять далі центра кола (рис. 134); 2) наносячи розміри від бази, не зображеної на даному кресленні (рис. 135а).

На зображеннях з розривом розмірну лінію не розривають (рис. 135б).

Надписують розмірні числа над розмірною лінією можливо ближче до її середини з нахилом 75° до розмірної лінії і не торкаючись неї. У випадку нанесення декількох суміжних паралельних або концентричних розмірних ліній розмірні числа розташовують у шаховому порядку (рис. 135в)

а б в

Рис.135 - Нанесення розмірів

Розмірні числа лінійних розмірів при різних нахилах розмірних ліній розташовують так, як показано на рис. 136а. Якщо необхідно нанести розмір у заштрихованій зоні, його наносять на полку лінії-винесення (рис. 136б). Кутові розміри наносять так, як показано на рис.136 в. У заштрихованій зоні наносити їх не рекомендується. У цьому випадку розмірні числа вказують на горизонтально проведених полках ліній-винесень. Для малих кутів при нестачі місця розмірні числа поміщають на полках ліній-винесень у будь-якій зоні.

а б в

Рис.136- Розташування лінійних та кутових розмірів

Якщо для написання розмірного числа недостатньо місця над розмірною лінією, то розмір наносять так, як показано на рис. 137, якщо недостатньо місця для нанесення стрілок, їх наносять, як показано на рис. 67.

Рис.137 - Написання розмірних чисел

Розміри до того ж конструктивного елемента (пазу, виступу, отвору й т.п.), рекомендується групувати в одному місці, розташовуючи їх на тому зображенні, на якому геометрична форма даного елемента показана найбільш повно.

Рис.138 – Нанесення стрілок

Рис.139 - Нанесення розмірів

При великому радіусі дуги, її центр допускається наближати до дуги, виконуючи при цьому злам розмірної лінії радіуса під кутом 90° (рис.139). Якщо розміри, що визначають положення центра дуги кола, указувати не потрібно, то розмірну лінію радіуса допускається не доводити до центра й навіть зміщати щодо центра.

Рис.139 - Нанесення розмірів квадрата

Розміри квадрата наносять так, як показано на рис.139

а б в

Рис. 140 - Нанесення розмірів фасок

Розміри фасок, виконаних під кутом 45°, наносять так, як показано на рис. 140 а. Розміри фасок, виконаних під іншими кутами, показують за загальними правилами – лінійним і кутовим розмірами (рис. 140 б) або двома лінійними розмірами (рис. 140 в).

а б в

Рис.141

Наносячи розміри елементів, рівномірно розташованих по колу, замість кутових розмірів, що визначають взаємне розташування елементів, указують тільки їхню кількість (рис. 141а). При однакових діаметрах допускається зображувати один отвір, а інші фіксувати центровими лініями.

Зображуючи деталь в одній проекції, її товщину або довжину наносять згідно рис. 141б,в.

10 ГЕОМЕТРИЧНІ ОСНОВИ ПОБУДОВИ СПРЯЖЕНЬ

Контури більшості деталей як фігури різноманітного обрису будуються як лінії різноманітного вида ( прямі, дуги, кола та лекальні криві). Плавні переходи однієї лінії в іншу називаються спряженням.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поверхонь обертання	\|	Спряження двох прямих

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.