• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Суть, види, масштаби та напрямки міжнародної трудової міграції.

Тема 6. Міжнародна міграція робочої сили.

ПЛАН

1. Суть, види, масштаби та напрямки міжнародної трудової міграції.

2. Економічні наслідки міграції. Інші ефекти міграції робочої сили.

3. Державне регулювання міграції.

1. Україна у світових міграційних процесах.

Література:

1. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навч. посіб. - К.: Знання, 2004, 2008, 2011- (Вища освіта ХХ1 століття).

2. Козик В.В., Панкова Л.А., Григор’єв О.Ю., Босак А.О. Міжнародна економіка та міжнародні економічні відносини: Практикум.- К.: Вікар, 2003, 2006.- (Вища освіта ХХ1 століття).

3. Міжнародна економіка: Підручник / А.П.Румянцев, Г.Н.Климко та ін.; За ред. А.П.Румянцева.- К.: Знання-Прес, 2003.

4. Дэниелс Джон Д., Радеба Ли Х. Международный бизнес: внешняя среда и деловые операции. Пер. с англ., 6-е изд. - М.: "Дело Лтд", 1994.

1. Киреев А.П. Международная экономика. В 2-х ч. Учебное пособие для вузов.- М.: Международные отношения, 1999.
2. Козак Ю.Г., Лук’яненко Д.Г. та ін. Міжнародна економіка: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літ-ри, Вид-во "АртЕк", 2002.
3. Линдерт П.Х. Экономика мирохозяйственных связей. Пер. с англ. /Общ. ред. и предисл. О.В.Ивановой. - М.: Прогресс, 1992.
4. Френклін Р. Рут, Антон Філіпенко. Міжнародна торгівля та інвестиції. - К.: Основи, 1998.

Основні поняття теми: Виплати зайнятим. Еміграція. Імміграція. Міграційне сальдо.

Міграція робочої сили. Перекази працівників. Переміщення мігрантів. Приватні неоплачені перекази. Рееміграція. Трудовий дохід. "Відплив інтелекту".

Сучасні МЕВ нерозривно пов’язані з такими поняттями, як міграція, імміграція, еміграція, рееміграція населення.

Під цими поняттями розуміють:

ñ міграція (від лат. - переселення, переміщення) - переміщення через кордон;

ñ імміграція (від лат. - вселяюся) - це в’їзд в країну на постійне або довготривале проживання громадян іншої країни;

ñ еміграція (від лат. - виселення) - переселення громадян в іншу країну на постійне або довготривале тимчасове проживання;

ñ рееміграція - це в’їзд іммігрантів з країни імміграції або по­вернення емігрантів на батьківщину;

ñ "відплив інтелекту" (“brain drain”) – міжнародна міграція висококваліфікованих кадрів.

Міжнародна (зовнішня) міграція існує в різних формах: трудової, сімейної, туристичної тощо. Провідна роль у МЕВ належить трудовій міграції, так званій міжнародній міграції робочої сили.

Міжнародна міграція робочої сили поcилюється в умовах форму­вання економічних зв’язків у світовому господарстві. Під цим поняттям розуміють пе­реміщення найманих працівників через кордони в пошуках роботи. Це стихійний процес розподілу трудових ресурсів між національ­ними ланками світового господарства. Економічною основою його є від­чуження безпосередніх виробників від засобів виробництва, взаємозв’я­заність країн та нерівномірність їх соці­ально-економічного розвитку.

В результаті міграції робочої сили сформувався світовий ринок пра­ці, пропозиція робочої сили на якому залежить від ситуації на внут­рішніх ринках праці країн-експортерів і країн-імпортерів робочої сили.

Ринок робочої сили виконує такі функції

а) здійснює остаточне визначення вартості робочої сили, впливає н відхилення ціни на даний специфічний товар від вартості (залежно від співвідношення попиту і пропозиції);

б)регулює попит і пропозицію робочої сили;

в) зводить продавців тимчасового розпорядження своєї робочої сили з її покупцями;

г) забезпечує конкуренцію між найманими працівниками, спонукаючи їх до підвищення свого загальноосвітнього і кваліфікаційно-професійного рівня, одночасно знижуючи ціну робочої сили;

д) забезпечує конкуренцію між підприємцями, спонукаючи їх підвищувати якість умов праці та рівень часткової оплати праці;

е) сприяє зростанню збалансованості між трудовими ресурсами і робочими місцями, досягненню елективної зайнятості;

є) прискорює міграційні процеси в національному та інтернаціональному масштабі, вирівнює умови відтворення робочої сили;

ж) сприяє виявленню шляхів та заходів соціального захисту робочої сили.

Сучасний світовий ринок праці, що є складовою ринку робочої сили, характеризують три основні моделі трудових відносин: європейська, англо-саксонська і китайська. Вони відображають характер соціально-трудових відносин у різних країнах світу.

Для європейської (континентальної) моделі характерний високий рівень правової захищеності робітника, жорсткі норми трудового права, орієнтовані на збереження робочих місць, регіонально-галузеве регулювання рівня оплати праці та її диференціації.

Англо-саксонська модель характеризується свободою працедавця у відносинах найму і звільнення, перевагою колективно-договірного регулювання на рівні підприємства і фірми, що сприяє динамічним змінам на ринку праці, чутливому реагуванню на потребу зміни числа робочих місць.

Китайська модель поєднує жорстке регулювання трудових відносин у державному секторі з повною відсутністю правового регулювання у приватному секторі.

Ці моделі значною мірою відображають ситуацію, що склалася на ринках робочої сили у різних регіонах світу, а їхні відмінності обумовлюють розміри та легальність міграційних процесів.

Маючи давню історію, міжнародна трудова міграція на сучасному етапі набула певних особливостей, найсуттєвішими з яких є:

· зростання масштабів міграції;

· збільшення питомої ваги мігрантів у загальній кількості праце­здатного населення країн;

· розширення еміграції з країн Східної Європи та країн, що утвори­лися на території екс-СРСР;

· формування нових центрів залучення робочої сили;

· зростання нелегальної імміграції;

· посилення “відпливу інтелекту”;

· ротаційний характер міграції.

На початок 90-х років у світі нараховувалось понад 25 млн. пра­цівників-мігрантів, що становило близько 1% усіх трудових ресурсів. Причому зростання кількості іммігрантів триває, незважаючи на заходи багатьох країн з обмеження міграції.

Розширення міграції спричинило появу у країнах імміграції двох ринків праці - для робітників громадян даної країни та для іноземних робітників. Дру­гий з цих ринків формується значною мірою за рахунок нелегальної міграції. Проте, незважаючи на всі зусилля, заборонити неле­гальну міграцію повністю не вдалося жодній з країн. Нелегальні іммігран­ти використовуються на низькооплачуваних роботах та на роботах з шкід­ливими умовами праці без соціального захисту, що суперечить національ­ним законодавствам та міжнародним конвенціям. В більшості розви­нутих країнах Заходу вже склалося коло професій, які характерні лише для мігрантів (вантажники, робітники на конвеєрах, прибиральниці тощо). Для місцевого населення ці спеціальності непрестижні навіть в умовах ви­сокого безробіття.

Основними постачальниками робочої сили на світовий ринок є слаборозвинені в економічному відношенні країни. Відсутність роботи, зубожіння зму­шують населення цих країн мігрувати у пошуках роботи в розвинені країни. Причинами міграції також можуть бути національні, релігійні, воєнні, політичні та інші чинники.

Однією з найважливіших особливостей сучасного стану міжна­родної міграції є “відплив інтелекту”, тобто безповоротна або довготри­вала еміграція вчених і висококваліфікованих спеціалістів. Основними причинами цього проце­су в більшості країн є:

· постійне зниження соціального статусу вченого та спеціаліста;

· те, що результати роботи вчених та спеціалістів часто не знахо­дять своєї остаточної реалізації;

· бажання покращити своє матеріальне становище;

· більша можливість за кордоном реалізувати свої знання та досвід;

· національна та релігійна нетерпимість;

· зростання безробіття в країні, навіть серед висококваліфіко­ваних спеціалістів.

Нестабільна економічна ситуація в країні, а також вигідні умови найму висококваліфікованих спеціалістів за кордоном сприяють збільшен­ню масштабів еміграції.

Міжнародна міграція робочої сили набуває глобального харак­теру. У світі утворились постійні ринки робочої сили.

Перший ринок традиційно належить США та Канаді, трудові ресурси яких склалися історично за рахунок іммігрантів. США і надалі залишаються країною, яка притягує емігрантів. Але в міграційних пото­ках, які скеровані в США і Канаду, знизилась частка мігрантів з Європи і зросла їх кількість із Ла­тинської Америки та Азії (китайці, японці, індонезійці, філіппінці). Серед емігрантів, які виїжджають в США, значна частка вчених та висококваліфікованих спеціалістів. Так, серед членів Національної академії наук - 23%, а серед лауреатів Нобелівської премії в США - 33% - емігранти.

Другий ринок - країни Західної та Північної Європи. Велику роль у використанні іноземної робочої сили зіграло створення ЄС, одним з елементів якого є спільний ринок робочої сили. Основу міграційного потоку у висо­корозвинуті країни - Німеччину, Англію, Францію, Авст­рію, Нідерланди складають емігранти з Туреччини, Португалії, Польщі, Iспанії, Греції, Угорщини, Чехії, Словаччини, колишньої Юго­славії. Збільшується в країнах Західної Європи частка емігрантів з України, Ро­сії, Білорусі, а також з Iндії, Пакистану, Афганістану, В’єтнаму та інших країн, що розвиваються. Характерним для Західної Європи є також пере­їзд робітників з однієї високорозвинутої країни в іншу.

Третій ринок - район нафтовидобувних країн Близького Сходу. Основ­ними країнами регіону, що приймають, є Об’єднані Арабські Емірати, Катар, Кувейт, Оман, Бахрейн, Саудівська Аравія. Питома вага іноземних робітників в цих країнах становить понад 50%, в Катарі - 85%, ОАЕ - 90%. Переважну части­ну мігрантів забезпечують Єгипет, Iрак, Сирія, Йорданія, Палестина.

Четвертий ринок - Латинська Америка. Iнтенсивними є міграційнi пото­ки між латиноамериканськими країнами. Значна частина робочої сили пе-реміщається з Колумбії, Парагваю, Чилі, Сальвадору в Аргенти­ну, Бразилію, Венесуелу.

Своєрідними центрами притоку іммігрантів за останні роки стали Iзраїль, Південно-Африканська Республіка, Південно-Східна Азія (Сінга­пур, Гонконг, Японія), Австралія та Нова Зеландія.

2.Економічні наслідки міграції. Інші ефекти міграції робочої сили.

Міждержавні переміщення робочої сили можуть мати різні економічні наслідки та призводити до виникнення досить складних проблем у країнах-експортерах та країнах-імпортерах робочої сили.

Для аналізу економічних наслідків міжнародної міграції робочої сили скористаємось простою економічною схемою імміграції, представленою на рис.1, та зробимо такі припущення:

1) головною та єдиною причиною міжнародної міграції є різний рівень середньої реальної заробітної плати у ріхних країнах;

1) у світі є дві країни: країна 1 з низькими доходами та трудовими ресурсами у розмірі ОС, яка є експортером робочої сили; країна 2 з високими доходами та трудовими ресурсами у розмірі , яка є імпортером робочої сили;

1) прямі та показують попит на роьочу силу, відповідно, у країні1 та країні 2;

1) якщо міжнародної трудової міграції не існує, то обидві країни використовують весь наявний у них запас трудових ресурсів всередині країн та забезпечують середній рівень реальної зарплати у розмірі, відповідно P та ;

1) міжнародна міграція не тягне за собою ніяких витрат4

1) у жодній з країн закони не перешкоджають міжнеродній міграції.

Рис.1. Проста економічна схема іміграції.

Оскільки середня реальна заробітна плата у двох країнах різна, і обмеження на вільне міжнародне переміщення робочої сили в низ відсутні, робітники з країни 1 будуьт емігрувати в країну 2 доти, доки заробітна платта в обидвох країнах не встановиться на однаковому рівні . Кількість робітників-емігрантів із країни 1 в країну 2 у такому випадку буде дорівнювати .

Еміграція робочої сили їз країни 1 буде мати такі наслідки для їїї економіки:

ñ середній рівень реальної заробітної плати зросте з до ;

ñ обсяг національного продукту (сума граничного продукту у грошовому виразі, створеного робочою силою) зменшиться з до ;

ñ загальний фонд заробітної плати (ставки заробітної плати, помножені на кількість працівників) зміниться з до ;

ñ дохід бізнесу (підприємців), який дорівнює різниці обсягу національного продукту та загального фонду заробітної плати, зменшиться з до .

Іміграція робочої сили у країну 2 буде мати такі наслідки для її економіки:

ñ середній рівень реальної заробітної плати впаде з до ;

ñ обсяг національного продукту збільшиться з до ;

ñ загальний фонд заробітної плати зміниться з до ;

ñ дохід бізнесу (підприємців) збільшиться з до .

З точки зору усього світу (обидвох країн), міжнародна міграція робочої сили з країни 1 до країни 2 призведе до зростання реального обсягу національного продукту у всьому світі з до , тому що приріст національного продукту у країні 2 перевищує втрати національного продукту у країні 1. Отже, можна зробити висновок: усунення законодавчих бар’єрів для міжнародного руху робочої сили збільшує економічну ефективність у всьому світі. Цілий світ виграє завдяки тому, що люди можуть вільно переїхати до тієї країни, де вони зможуть зробити вагоміший внесок у світове виробництво. Міжнародна міграція дозволяє всьому світу виробляти більший обсяг національного продукту при тому самому обсягу ресурсів.

При розгляді економічних аспектів міграції робочої сили для спрощення аналізу були зроблені деякі припущення, відкинуті деталі, які можуть вплинути на остаточні висновки. Розглянемо вплив цих додаткових факторів.

1. Витрати міграції. Міжнародна міграція тягне за собою затрати, пов’язані з переїздом та перевезенням особистого майна, альтернативні витрати, викликані втратою доходу під час переїзду та влаштування у приймаючій країні, витрати, пов’язані з адаптацією до нової культури, мови, клімату тощо. якщо ці витрати перевищують вигоди, які принесе висока заробітна плата у приймаючій країні, то потенційний емігрант відмовляється від еміграції. Для схеми на рис.1 наявність витрат міграції означає, що експорт робочої сили із країни 1 до країни 2 не досягне рівня , при якому заробітні плати у них зрівняються. Зарплата у країні 2 залишиться більш високою, ніж у країні 1. І більше того, виграш від еміграції для усього світу буде меншим.

2. Грошові перекази. Країна-експортер робочої сили зазвичай отримує своєрідну плату за такий експорт у вигляді переказів назад на батьківщину частини доходів емігрантів своїм сім’ям. Це призводить до перерозподілу чистої вигоди від еміграції між країною-експортером і країною-імпортером робочої сили. Грошові перекази емігрантів, працюючих у країні 2, призведуть до того, що приріст обсягу національного продукту в країні 2 та втрати в обсягу національного продукту в країні 1 будуть менші, ніж це зображено на рис.1.

3. Зворотні потоки. Повертаючись на батьківщину, емігранти привозять з собою значні матеріальні цінності та солідну робочу кваліфікацію та/або управлінський досвід, який вони потім використовують у своїй країні. Таким чином, зворотні потоки, тобто повернення емігрантів додому з заробітків за кордоном, з часом змінюють співвідношення вигод та втрат у країні 1 та країні 2. Проте, дуже часто емігранти, набуши досвід та кваліфікацію, залишаються у приймаючій країні. До того ж в багатьох випадках країну залишають найбільш кваліфіковані працівники, тобто відбувається “відплив умів”, що призводить до зниження технологічного потенціалу країн-експортерів робочої сили, падінню їх загального наукового та культурного рівня.

4. Безробіття. В багатьох випадках причиною міграції є не відмінності у рівнях заробітної плати у різних країнах, а хронічне безробіття аьо неповна зайнятість. Внаслідок цього країна 1 виграє від еміграції безробітних, тому що вони не беруть ніякої участі у створенні науіонального продукту країни 1 та живуть на трансфертні платежі за рахунок працюючих. Добробут громадян країни 1 збільшиться на суму цих трансфертних платежів, якщо безробітні емігрують до країни 2. І, навпаки, якщо робітники-емігрантине зможуть знайти роботу у країні 2 та будуть отримувати засоби до існування за рахунок працюючих у країні 2, то середні реальні доходи робітників країни 2 зменшаться.

5. Фіскальні аспекти. Вплив імігрантів на податкові надходження та державні втрати приймаючої країни задежить від характеристик самих імігрантів. Якщо імігранти молоді, кваліфіковані, освічені, володіють мовою приймаючої країни, то вони знайдуть собі відповідну роботу і будуть платити великі податки. Якщо імігранти некваліфіковані, безграмотні, не знають мови, то їм буде потрібна державна або доброчинна допомога протягом декількох років, щоб вивчити мову та асимілюватись.

Проблема іміграції ускладнюється цілою низкою позаекономічних факторів. Масову міграцію завжди супроводжують зростання соціальної напруги у суспільстві, конфлікти на расовому, національному чи релігійному грунті, зріст злочинності та інші негативні явища.

Читайте також:

1. Амортизаційні відрахування: суть, значення, види
2. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
3. Безробіття: сутність, види, соціально – економічні наслідки.
4. Безробіття: суть, причини, форми та соціально-економічні наслідки
5. Бібліографія, поняття, види, методи
6. Бюджетний дефіцит, його суть, причини виникнення та джерела фінансування
7. Бюджетні запити: їх суть, необхідність складання та аналіз
8. Важливим елементом міжнародної правосуб’єктності держави є її імунітет, що витікає з принципу суверенної рівності держав.
9. Вивіз капіталу та інвестиції в системі міжнародних економічних відносин. Напрямки та структура вивозу капі­талу. Форми вивозу та розміщення (інвестування) капіталу.
10. Видатки державного бюджету України, їх класифікація та напрямки використання
11. Види і напрямки організаційних перетворень міжнародних корпорацій
12. Види міжнародної торгівлі

Переглядів: 1620