Важливим елементом міжнародної правосуб’єктності держави є її імунітет, що витікає з принципу суверенної рівності держав.

Абсолютного суверенітету в сучасному світі бути не може, оскільки всі держави взаємопов’язані, взаємозалежні і ця залежність постійно зростає. Сучасне міжнародне право обмежує суверенітет держав у двох основних сферах: у сфері охорони світового правопорядку, забороняючи агресію, та в сфері прав людини, визначаючи, що вони не є виключно внутрішньою компетенцією держави. Крім того, будь-яка держава може реалізовувати свої суверенні права лише в тих межах, в яких вони не порушують суверенних прав інших держав.

Держава є історично першим і основним суб’єктом міжнародного права. З точки зору міжнародної правосуб’єктності держава розглядається як сукупність трьох елементів – населення, суверенної влади та території. Держави є суверенними, тобто володіють верховенством влади в межах власних кордонів та самостійністю в міжнародних відносинах.

У таких випадках народи, що ведуть збройну боротьбу за відокремлення вправі безумовно претендувати на визнання їх суб’єктами міжнародного права.

3. Міжнародна правосуб’єктність держав. Міжнародно-правове

визнання та правонаступництво держав

Міжнародна правосуб’єктністьдержави є універсальною, тобто держава приймає участь в утворенні норм міжнародного права, може в повному обсязі набувати та реалізовувати права, а також виконувати взяті на собі обов’язки. Проте названі вище випадки обмеження державного суверенітету призводять до того, що міжнародна правосуб’єктність держав має певні рамки.

Міжнародний імунітет державиозначає непідсудність держави як учасника міжнародних відносин суду іншої держави.

Єдиного підходу до визначення змісту міжнародного імунітету держави. В цілому можна говорити про такі основніконцепціїміжнародного імунітету держави:

1) концепція абсолютного міжнародного імунітету держави. Відповідно до цієї концепції держава ні за яких умов і ні в яких відносинах не може бути підсудною іноземному судові. Виникнення такого розуміння міжнародного імунітету держави ще в стародавні часи було зумовлено необхідністю забезпечувати діяльність посольства однієї держави на території іншою. Тому імунітет держави був абсолютним, поширюючись на будь-яку діяльність та будь-яку власність держави. Пізніше розширення приватноправової діяльності держави (зовнішньої торгівлі, придбання робіт та послуг, нерухомості тощо) призвело до зародження ідей про неприйнятність абсолютного імунітету держави;

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Міжнародна правосуб’єктність націй та народів	\|	Існує дві основнітеоріїміжнародно-правового визнання – конститутивна та декларативна.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.