У практиці застосування амортизаційної політики можна виділити дві її функції - податкову (фіскальну) та економічну (див. рис. 4.1).
Під економічною амортизацією розуміється списання вартості основних активів за економічно обґрунтованими нормами, що відповідають реальному характеру споживання (зношування) активів у фактичних умовах відтворення (з урахуванням прогресивних змін, які очікуються). Сума економічної амортизації покладається на витрати виробництва та позначається на ціноутворенні, у зв'язку з чим обґрунтованість економічних норм набуває особливого значення.