Масштаби та напрями міграції робочої сили.

Економічні ефекти міжнародної трудової міграції.

Міжнародна міграція робочої сили - явище складне і неоднозначне, так як може здійснювати позитивний і негативний вплив на економічний та соціальний розвиток країн, що беруть в ній участь.

Наслідки міграції робочої сили для країн імміграції. Позитивні для економіки в цілому:

• полегшуються структурні, галузеві та інші зміни в економіці;

• емігранти сприяють омолодженню нації, так як мігрує зазвичай наймобільніша частина населення у найбільш працездатному віці;

• досягається суттєва економія коштів на навчання робітників та спеціалістів, що іммігрували;

• іммігранти розширюють ємність внутрішнього ринку, а зібрані за їх рахунок кошти використовуються для економіки.

Позитивні для окремої фірми:

• фірма знижує витрати виробництва за рахунок дешевої робочої сили. Негативні:

• погіршується ситуація на ринку праці у зв'язку із зростанням пропозиції робочої сили та обмеженням робочих місць;

• відбувається зниження цін на національну робочу силу;

• провокуються конфлікти між корінним населенням та емігрантами. 2) Наслідки для країни еміграції':

Позитивні для економіки в цілому:

• еміграція полегшує ситуацію на національному ринку праці;

• із - за кордону в країну повертається кваліфікованіша робоча сила;

• перекази валютних коштів із-за кордону є важливим джерелом доходу країни.;

• при поверненні на батьківщину мігранти привозять із собою матеріальні цінності та заощадження. Негативні:

• країна втрачає частину трудових ресурсів у працездатному віці і в результаті відбувається старіння нації.

• втрачаються витрати на освіту та професійну підготовку;

• відбувається "відплив інтелекту".

На практиці можна виділити певні географічні регіони, які є місцями наймасовішого притягнення робочої сили . До традиційних міграційних центрів відносяться:

1. Країни Західної Європи. Характерною особливістю міжнародного міграційного процесу в цьому регіоні є існування Єдиного ринку праці.

2. США. На сьогодні іноземці, які мігрують у США складають 5% робочої сили країни.

3. Австралія. Ця країна проводить міграційну політику, на основі якої в першу чергу приймаються іммігранти. Які здійснюють інвестиції в економіку країни.

З кінця 60-х - початку 70-х років 20 століття стали появлятися нові нетрадиційні центри притягання робочої сили. В даних центрах спостерігаються високі темпи економічного зростання. Розвиток обробної промисловості, значні об'єми іноземного капіталу. Створення філіалів ТНК, а. відповідно існує висока потреба у додатковій робочій силі. До них відносять:

1. Країни Азіатсько - Тихоокеанського регіону.

2. .Нафтодобувні країни Близького Сходу.

3. Країни Латинської Америки. Найпоширенішими міжнародної міграції в цьому регіоні є сільська сезонна міграція та короткотермінова - на роботу у машинозбиральних цехах філіалів відомих автомобільних ТНК.

4. Країни Африки. Для цього регіону характерною є внутрішня міграція.

Третє тисячоліття розпочинається в умовах, коли сформувався світовий ринок робочої сили, для якого характерною рисою є високий ступінь мобільності трудових ресурсів. За приблизними оцінками чисельність мігрантів усередині 1990-х років становила 125 млн. чол., а щорічно з країни в країну переміщується приблизно 20мпн.чол. Якщо уявити собі гіпотетичну ситуацію, за якою всі ці мігранти повернуться додому, а подальший рух робочої сили між державами стане неможливим, то можна з абсолютною впевненістю прогнозувати світову кризу з картинами припинення роботи цілих галузей, фінансовим колапсом у багатьох країнах, особливо у яких перекази з-за кордону складають важливе джерело валютних надходжень.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Суть та види міжнародної міграції робочої сили.	\|	Регулювання міграційних процесів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.