Загальні вимоги до кабельних ліній. Елементи конструкцій силового кабелю.

ТЕМА 1.2. МОНТАЖ КАБЕЛЬНИХ ЛІНІЙ

Області застосування силових кабелів у залежності від ступеня впливу на них агресивного, вибухо або пожеженебезпечного навколишнього середовища а також способу прокладки кабельної мережі визначені «Єдиними технічними вказівками на вибір і застосування електричних кабелів». У них передбачене широке використання кабелів в алюмінієвій або пластмасовій оболонці замість кабелів у свинцевій оболонці. При цьому мається на увазі, що вибір кабелів визначається вимогами ПУЭ і що кабелі всіх марок можуть застосовуватися для живлення споживачів усіх категорій по ступені надійності електропостачання споживачів.

При неможливості використання кабелів з алюмінієвою захисною оболонкою в особливих випадках (підводні лінії, у шахтах і т.п.) застосовують кабелі у свинцевій оболонці.

Трасу кабельної лінії вибирають з урахуванням найменшої витрати кабелю та забезпечення його збереження від механічних ушкоджень, корозії, вібрації, перегріву і від ушкоджень сусідніх кабелів електричною дугою при виникненні короткого замикання на одному з кабелів. При цьому варто уникати перехрещувань їх, наприклад, між собою і з трубопроводами і виконувати таким чином, щоб у процесі монтажу й експлуатації було виключене виникнення в них небезпечних механічних напруг і ушкоджень. Для цього кабелі укладають із запасом по довжині, достатнім для компенсації можливих зсувів ґрунту і температурних деформацій як самих кабелів, так і конструкцій, по яких вони прокладені. Укладати запас кабелю у виді кілець (витків) не допускається.

Кабелі, прокладені горизонтально по конструкціях, стінах, перекриттях і інших місцях, жорстко закріплюють у кінцевих точках, безпосередньо в кінцевих закладеннях, по обидва боки вигинів як у сполучних, так і стопорних муфт, а прокладені вертикально по конструкціях і стінам закріплюють з таким розрахунком, щоб була відвернена деформація оболонок і не порушувалися з’єднання жил у муфтах під дією власної маси кабелю.

По конструкціях неброньовані кабелі кладуть таким чином, щоб була виключена можливість механічного ушкодження оболонок кабелів; у місцях твердого кріплення оболонки цих кабелів охороняють від механічних і корозійних ушкоджень за допомогою еластичних прокладок.

На трасі кабельної лінії, прокладеної в незабудованій місцевості, установлюють пізнавальні знаки. При цьому лінії, прокладені по орних землях, позначають знаками, установлюваними не рідше чим через 500 м, а також у місцях зміни напрямку траси. При більшій кількості кабелів їх варто прокладати в окремих траншеях з відстанню між групами кабелів не менш 0,5 м або в каналах, тунелях, по естакадах і в галереях.

Прокладку кабелів у тунелях, по естакадах і в галереях виконують при кількості силових кабелів, що йдуть в одному напрямку, більш 20. В умовах великої тісноти, у місцях перетинання з залізничними коліями і проїздами, при імовірності розливу металу кабелі прокладають у блоках.

Усередині будинків кабельні лінії прокладають безпосередньо по конструкціях будинків (як відкрито, так і у лотках, коробах або трубах), у каналах, блоках, тунелях, трубах, прокладених у підлогах і перекриттях, а також по фундаментах машин, у шахтах, кабельних поверхах і подвійних підлогах.

На кабельних лініях, виконуваних кабелями з нормально просоченою паперовою ізоляцією і кабелями, просоченими не стікаючою масою, кабелі з’єднують за допомогою стопорно-перехідних муфт, якщо рівень прокладки кабелів з нормально просоченою ізоляцією вище рівня прокладки кабелів, просочених нестікаючою масою.

На лініях напругою понад 1000 В, виконуваних гнучкими кабелями з гумовою ізоляцією в гумовому шлангу, з’єднання оболонок виконують гарячою вулканізацією з покриттям протисирістним лаком.

Число з”єднувальних муфт на 1 км знову споруджуваних кабельних ліній повинне бути, не більш: для трьохжильних кабелів 1—10 кВ перетином до 3 Х 95 мм² 4 — шт.; для трьохжильних кабелів 1—10 кВ перетином 3 Х 120 — 3Х240 мм² 5 — шт.

Кабельні лінії з металевими оболонками або бронею, а також кабельні конструкції, на яких прокладають кабельні лінії, заземлюють або зануляют відповідно до вимог, приведених в ПУЭ. При заземленні або зануленні металевих оболонок силових кабелів оболонку або броню з’єднують гнучким мідним проводом між собою і з корпусами муфт (кінцевих, сполучних і ін.).

Застосовувати заземлюючі або нульові захисні провідники з провідністю, більшою, ніж провідність оболонок кабелів, не потрібно, однак перетин у всіх випадках повинне бути не менш 6 мм². Якщо на опорі конструкції встановлені зовнішня кінцева муфта і комплект розрядників, то броню, металеву оболонку і муфту приєднують до заземлюючого пристрою розрядників, . Використання в якості заземляюючого пристрою тільки металевих оболонок кабелів у цьому випадку не допускається.

Елементи конструкції силового кабелю і їхнє призначення.

Силові кабелі призначені для передачі по них електричної енергії, використовуваної для живлення електроустановок. Вони мають одну або кілька ізольованих жил у металевій або неметалевій оболонці, поверх якої в залежності від умов прокладки або експлуатації може накладатися захисний покрів, а в необхідних випадках броня. Вони складаються з наступних основних елементів: струмопровідних жил, ізоляції, оболонок і захисних покривів. Крім основних елементів у конструкцію силових кабелів можуть входити екрани, жили захисного заземлення і заповнювачі.

Струмопровідні жили бувають основними і нульовими. Основні жили призначені для передачі по них електричної енергії. Нульові жили призначені для проходження різниці струмів фаз (полюсів) при нерівномірному їхньому навантаженні. Вони приєднуються до нейтралі джерела струму.

Жили захисного заземлення являються допоміжними жилами кабелю і призначені для з’єднання частин електроустановки, які не знаходяться під робочою напругою з контуром захисного заземлення джерела струму.

Ізоляція призначена для забезпечення необхідної електричної міцності струмопровідних жил кабелю відносно, один одного і заземленої оболонки (землі). Екрани служать для захисту зовнішніх ланцюгів від впливу електромагнітних полів, створюваних струмами, що проходять по кабелю, і для забезпечення симетрії електричного поля навколо жил кабелю. Заповнювачі використовують для усунення вільних проміжків між конструктивними елементами кабелю з метою герметизації, додання необхідної форми і механічної стійкості його конструкції. Оболонки захищають внутрішні елементи кабелю від зволоження й інших зовнішніх впливів. Захисні покриви служать для захисту оболонки кабелю від зовнішніх впливів. У залежності від конструкції кабелю в захисні покриви входять: подушка, бронепокрів і зовнішній покрів.

Різним конструкціям кабелів привласнені умовні літерні позначення — марки. Наприклад, АВВГ — кабель з алюмінієвою струмопровідною жилою в полівінілхлоридній оболонці, з такою ж ізоляцією жи без зовнішнього покриву оболонки; АПВБГ — кабель з алюмінієвою струмопровідною жилою, у поліетиленовій оболонці, з полівінілхлоридною ізоляцією жил, із броньованим покривом із плоских стрічок, без зовнішнього покриву в броні і т.д.

У залежності від конструкції, перетину, напруги кабелю нормальна будівельна довжина його може бути від 100 до 300 м, а довжина маломірних відрізків від 20 до 100 м. Кабелі транспортуються на барабанах.

. Підготовчі роботи для наступного монтажу кабельних ліній.

Барабани з кабелем зберігають під навісом або в приміщеннях, де коливання температури і вологості повітря несуттєво відрізняються від коливань на відкритому повітрі. Кабелі з пластмасовою ізоляцією без зовнішнього покриву оберігають від безпосереднього впливу сонячних променів. Не слід зберігати барабани з кабелем в лежачому положенні та в атмосфері з агресивним середовищем.

На барабані позначають марку кабелю, число жил, перетин у квадратних міліметрах, напруга в кіловольтах, довжину в метрах, масу в тоннах, заводський номер барабана, дату виготовлення, номер стандарту і завод-виготовлювач. Крім того, на барабані мається стрілка, що вказує напрямок, по якому варто перекочувати барабан з кабелем. Кінець зовнішнього витка кабелю прикріплено до барабана з внутрішньої сторони; кінець внутрішнього витка виведено на зовнішню частину барабана і забитий дерев’яною шухлядою або металевою коробкою. Обидва кінці кабелю мають герметичні заділки.

Барабани з кабелем вантажать на транспортні засоби і вивантажують їх за допомогою кранів або автонавантажувачів, а при відсутності кранів — лебідкою по надійним дерев’яним покатам (брусам). Барабан з кабелем вручну або тросом за допомогою лебідки в зоні монтажу переміщають тільки на короткі відстані, по рівних поверхнях, за умови повної справності обшивки барабана і якщо зовнішній виток кабелю відстоїть від краю щоки не менш ніж на 100 мм.

Кабелі з пластмасовою ізоляцією як оголені, так і броньовані при температурі нижче —40° С не перевозять; при температурі від —10 до —40° С розвантажують і перевозять обережно, уникаючи ударів. При низьких негативних температурах ізоляція й оболонки цих кабелів стають такими, що легко ушкоджуються.

Кабельні лінії прокладають безпосередньо в земляних траншеях, по будівельних конструкціях у виробничих і інших приміщеннях, у кабельних колекторах, тунелях, каналах, шахтах, кабельних поверхах і приміщеннях, колодязях і блоках (під кабельним блоком розуміється спорудження з каналами для протягання в них кабелів і віднесеними до них колодязями). Трасу кабельної лінії вибирають так, щоб витрата кабелю була найменшими. При цьому враховують можливості по захисту його від механічних ушкоджень, корозії (при виборі траси варто уникати ділянок з агресивними ґрунтами щодо металевих оболонок кабелів), вібрації, від ушкоджень електричною дугою сусідніх кабелів у випадку короткого замикання, від перегріву при безпосередньому впливі сонячних променів і різних теплових джерел. Необхідно уникати перехрещувань кабелів один з одним, а також з різними трубопроводами, дотримуати припустимі відстані до споруджень. Для того щоб не виникали небезпечні механічні напруги в кабелях при монтажі й експлуатації, їх прокладають «змійкою», як правило, із запасом по довжині 1 %. Такий запас достатній для компенсації можливих зсувів ґрунту і температурних деформацій як самих кабелів, так і конструкцій, по яких вони прокладені (наприклад, ферм металевих естакад). При прокладці по вертикальних і похилих ділянках траси кабелів з паперовою нормально просоченою ізоляцією обмежує різниця рівня між вищою і нижчою їхньою точками для того, щоб запобігти стіканию просочуючого складу.

у свинцевій оболонці прокладають з максимальною різницею рівнів 25 м при напрузі 1 —3 кв і 15 м при напрузі 6—10 кВ, а кабелі в алюмінієвій оболонці з різницею рівнів 25 м при напрузі 1—з кВ, з різницею 20 м при напрузі б кВ і з різницею 15 м при напрузі 10 кВ.

Якщо зазначену різницю рівнів витримати не можна, кабельні лінії секціонують, установлюючи стопорні або епоксидні з”эднювальні муфти. Кабелі зі збідненою паперовою ізоляцією прокладають з різницею рівнів до 100 м (при наявності загальної оболонки для всіх жил) і 300 м, якщо кожна жила укладена в окрему оболонку. Для кабелів з паперовим нестікаючим просоченням, з гумовою або з пластмасовою ізоляцією різницю рівнів не обмежують.

Трасу кожної підземної або підводної кабельної лінії наносять на план із вказівкою її координат щодо існуючих фундаментальних орієнтирів, або спеціально встановлених знаків, що вказують місцезнаходження кабельних муфт.

При проході через зовнішні і внутрішні стіни, перегородки, міжповерхові перекриття, площадки сходових кліток кабелі прокладають у металевих, асбоцементних і інших трубах, внутрішній діаметр яких повинен бути не менш півтора зовнішнього діаметра кабелю, або через прорізи, влаштовані в стінах або перекриттях. При проходах кабелів через горючі стіни або перекриття, труба повинна виступати на 100 мм (без закладення кабелю в трубі) по обох сторонах стіни. Кабель можна також закрити бетоном низьких марок і шлаковатою в центрі труби, діаметр якої не менш 100 мм. При цьому довжина виступаючих частин по обох сторонах стіни не лімітується. Прохід через проріз у горючих стінах і перекриттях роблять розміром не менш 150 Х 150 мм із таким розрахунком, щоб відстань між кабелями і горючим матеріалом було не менш 50 мм. Кріплення для підвіски кабелю при цьому попередньо обмотують смоляною стрічкою.

Прокладка кабелю в траншеях. До початку робіт по риттю траншеї монтажна організація разом із представниками експлуатуючих і будівельної організацій обстежують за проектовану для прокладки кабельної лінії трасу. При необхідності в проект і кошторис прокладки кабельної лінії проектна організація за узгодженням із представниками замовника вносить необхідні зміни.

Осьову лінію траншеї і вихідні точки для розбивки наносять на трасі відповідно до прив’язок і орієнтирів, зазначених у плані. Ширина траншеї визначається кількістю і типом кабельних ліній, що прокладаються, припустимими відстанями між ними, а також технічними даними застосовуваного землерийного механізму. При ритті траншеї в слабких хитливих ґрунтах для попередження зсуву ґрунтів, утворення каверн і присадок ставлять кріплення. У землі прокладають броньовані і спеціальні кабелі з пластмасовою оболонкою, наприклад кабель марки ААШВ. Траншеї риють по можливості прямолінійними На всіх поворотах, перетинаннях і інших місцях траси розміри траншеї по глибині і ширині роблять такими, щоб можна було прокласти кабель із припустимим радіусом закруглення і витримати необхідні відстані між кабелем, що прокладається, і іншими спорудженнями в місцях зближення і перетинання. Дно траншеї вирівнюють, видаляють воду (якщо вона мається), очищають від сміття і підсипають землю (шаром не менш 100 мм), не утримуючих каменів, будівельного сміття і шлаку.

У готовій траншеї кабель прокладають, розмотуючи його з барабана, встановленого на кабельному транспортері, автомобілі або трубоукладачі, що переміщаються уздовж траншеї. При цьому приймають кабель, що змотується, і укладають його на дно. На трасах з великою кількістю перетинань з інженерними спорудами кабель розмотують лебідкою по роликах, а барабани з кабелем установлюють на розмотувальні домкрати наприкінці траси. На іншому кінці траси встановлюють лебідку, а уздовж траси розмотувальні ролики.

Відразу після прокладки кабель засипають шаром дрібної землі (100 мм), утрамбовують, потім укладають червону цеглу або залізобетонні плитки товщиною 50 мм і траншею засипають. Кабелі, розташовані на глибині 1—1,2 м, можна не захищати від механічних ушкоджень, а для кабелів напругою до 1000 В захист улаштовують тільки в місцях ймовірних механічних ушкоджень. При рівнобіжній прокладці в одній траншеї декількох кабелів відстань між ними (у світлі) повинна бути не менш 100 мм. Там, де не представляється можливість улаштовувати переходи через дороги й інші інженерні споруди у відкритих траншеях, переходи виконують за допомогою горизонтального проколу або буравлення ґрунту гвинтовими або гідравлічними домкратами різних конструкцій, встановлюваними в котлованах у початковій точці проколу або буравленні ґрунту.

Для введення кабелю, що виходить із траншеї в будинок, у стіні заздалегідь закладають відрізки сталевих або чавунних труб, розміщених на відстані друг від друга (у світлі) при горизонтальному розташуванні не менш 100 мм і при вертикальному не менш 250 мм. Труби беруть із внутрішнім діаметром, рівним 1,5—2 зовнішніх діаметри кабелю. При такому діаметрі труб кабель легко протягається, і в разі потреби його легко замінити. Кабель вводять у будинок із запасом по довжині 1,5—2 м на випадок, якщо буде потрібно заміна кінцевих муфт. Щоб у будинок по трубах не проникала вода, у місцях уведення кабелю викопують невеликий котлован «приямок» і з зовнішньої сторони накладають гідроізоляцію.

Безтраншейна прокладка кабелю в землі. Безтраншейну прокладку силового броньованого кабелю у свинцевій або алюмінієвій оболонці до 10 кВ роблять зі спеціальних самохідних, або кабелеукладачів, що пересуваються тяговими механізмами. Вона застосовується на ділянках кабельних трас, вільних від підземних інженерних споруд.

Така прокладка заснована на принципі розклинання ґрунту й утворення в ньому щілини шириною 100 мм і глибиною до 1,2 м від рівня поверхні землі. У щілину, що утворилася, у міру просування кабелеукладача через прикріплену до ножа касету укладають кабель, що змотується з барабана, встановленого на кабелеукладачі або на кабельному транспортері. При цьому влаштування «постелі», присипка кабелю землею і механічний захист кабелю не потрібні. Засипання кабелю виконується ґрунтом, що розривається ножем кабелеукладача при його пересуванні.

При прокладці кабелю його заглиблення в ґрунт контролюють лінійкою через кожні 20—50 м. Якщо глибина закладення кабелю недостатня, то прокладку припиняють і продовжують тільки після усунення причин, що викликали відхилення від норми. Відхилення глибини закладення кабелю від проектної до пускається в межах 50 мм.

При прокладці враховують будівельну довжину кабелів на барабанах, щоб сполучні муфти знаходилися в місцях, зручних для монтажу й експлуатації, і не виявилися в заболочених місцях, ярах і т.п. Перед закінченням розмотування кабелю з одного барабана кінець його скріплюється. с кінцем кабелю іншого барабана. У містах або селищах на ділянках, що мають підземні комунікації і перетинання з інженерними спорудами, безтраншейна прокладка кабелів не допускається.

Прокладка кабелів усередині будинків. Усередині приміщень прокладають тільки броньовані кабелі без зовнішнього горючого покрова і неброньовані кабелі з негорючою оболонкою. У приміщеннях з агресивним середовищем застосовують кабелі в оболонках, стійких до впливу цього середовища. Кабелі усередині будинків, у тому числі й у виробничих приміщеннях, прокладають безпосередньо по стінах, стелях, балках, фермам і іншим будівельним конструкціям або по попередньо встановленим на опорних поверхнях кабельним конструкціям або лоткам. В усіх випадках кабелі повинні бути доступні для огляду і ремонту при експлуатації. У мережах напругою до 1000 В застосовують прокладку кабелю на тросах як усередині приміщень, так і зовні. У приміщеннях троси кріплять до колон уздовж або поперек будинку, а також між стінами. Поза приміщеннями трос звичайно натягають між стінами будинків. Як несучий трос застосовують сталеві канати, гарячекатану круглу сталь. Відстань між анкерними кріпленнями несучого тросу приймають не більш 100 м, а між проміжними кріпленнями від 12 до 30 м у залежності від кількості і перетину жив кабелів, що підвішуються. Відстань між кріпленнями кабелю до несучого тросу встановлюють 0,8—1 м. Розмотування, підйом і укладання кабелів у підвішені до троса кабельні конструкції виконують із застосуванням механізмів і пристосувань.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основні способи монтажу групових освітлювальних і силових розподільних щитків.	\|	Прокладка кабелю в тунелях.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.