Призначення індосаменту і його юридична природа

Переказні векселі, виписані в іноземній валюті і трасовані за кордон (з-за кордону), підрозділяються до того ж на власні тратти (по яких позичальник значиться платником)та готові векселі (чужими векселями, по яким позичальник є індосантом).

Ø Фінансові векселі, тобто такі векселі, джерелом яких є фінансові операції та в основі видачі яких лежить отримання грошової позики проти видачі боргового зобов' язання. Фінансовий вексель з'явився не на основі товарних (фінансових) угод, а у виді позички, наданої векселетримачем векселедавцю. Забезпеченням цього векселя є фінансовий стан основного боржника.

Формалізація грошового зобов'язання фінансовим векселем є засобом додаткового забезпечення своєчасного і точного його виконання з метою захисту прав кредитора.

Фінансові векселя бувають:

§ Банківський вексель - вексель, що видається банком під розміщувані в ньому кошти. На цей вексель банк зобов'язується нарахувати визначений відсоток і погасити його по пред'явленні до оплати в зазначений на ньому термін. Банківський вексель часто називають фінансовим.

§ Казначейський вексель є державним цінним папером. Він емітується казначейством від імені держави з метою беземісійного фінансування дефіциту державного бюджету.

§ Дисконтний вексель - вексель, продаваний зі знижкою. Прибуток по ньому реалізується тільки за рахунок додавання цих знижок до вартості векселя при настанні терміна платежу (платіж провадиться по номіналі).

§ Процентний вексель - вексель, по якому можна одержати прибуток у виді відсотків, нарахованих на вексельну суму і зазначених у тексті векселя.

В основі видачі і комерційних, і фінансових векселів лежить завжди фактична угода, чи-то є отримання товарного (комерційного) або грошового (банківського) кредиту.

Ø Фіктивні- вексель, не пов'язаний із реальним переміщенням товарних і грошових цінностей. В основі видачі фіктивних векселів лежить не яка-небудь реальна угода, а лише мета отримання товарного або - переважно - грошового кредиту, який в інший спосіб отримати б не вдалося.

До таких векселів відносяться дружні (приятельські), зустрічні вексель та бронзові (дуті) векселі. Загальною ознакою і тих, і інших є безгрошовість (тобто відсутність у вексельному зобов'язанні законної підстави боргу, реальної економічної бази його видачі) та безвалютність (тобто відсутність у вексельному зобов'язанні майнового забезпечення боргу).

На Україні приятельські і бронзові векселя заборонені.

§ До дружніх векселів відносяться векселі, які не мають підставою своєї видачі розрахунки векселедержателя по товарних і грошових угодах, і що видаються , головним чином , з метою одержання грошей від обліку векселів у банку. Такими векселями визнаються такі, що видані один одному родичами, близькими, членами і пайовиками одного товариства й інші безгрошові векселі. Приятельський (дружній) вексель з'являється, коли кредитоспроможне підприємство "по дружбі" видає вексель іншому підприємству, що відчуває фінансові трудності. Це підприємство враховує або закладає даний вексель і банку для одержання грошової суми. Якщо партнер у свою чергу виписує приятельський вексель із метою гарантії оплати, то такий вексель називають зустрічним.

§ Зустрічний вексель - приятельський вексель, виписаний із метою гарантії оплати. До зустрічних векселів відносяться дружні та бронзові векселі, у яких дві юридичні особи виступають поперемінно то векселедавцем (платником), то векселедержателем (набувачем). Такі векселі визнаються зустрічними, навіть якщо б їхні терміни сплати і суми не збігалися. Зустрічні векселі можуть бути не тільки дружніми і бронзовими, але і комерційними, які виникли із взаємних торгових відносин і угод між двома особами.

§ Бронзовий (дутий) вексель не має реального забезпечення, виписується на вигадану особу. До бронзових векселів відносяться безгрошові векселі, які видані з метою або поповнення коштів шляхом їхнього обліку в банках, або - штучного збільшення боргів шляхом видачі векселів на користь фальшивих кредиторів. На відміну від дружніх векселів по векселях фіктивних, особи, причетні до їхнього виникнення, не приймають на себе відповідальність за векселем, оскільки вексель створюється лише для однієї мети - увести в оману кредиторів і шахрайським шляхом витягнути з них кошти. На відміну від інших векселів, по бронзових векселях особи, причетні до їхнього виникнення, не беруть на себе ніякої відповідальності за векселем, оскільки вексель створюється лише для однієї цілі - обдурити кредиторів і шахрайським шляхом виманити в них гроші.

Як торговий, так і фінансовий векселя можуть мати такі форми:

· Валютний вексель - вексель, на якому вексельна сума вказується в іноземній валюті.

· Ректа-вексель - вексель, у тексті якого векселедавець зробив обмежувальну обмовку "не наказу", унаслідок чого векселетримач позбавляється можливості передати його іншій особі.

· Доміцильований вексель - вексель, що має обмовку про те, що він підлягає - оплаті третьою особою (доміциліантом) у місці проживання платника.

5. Особливості векселя

Вексель як борговий документ має ряд істотних особливостей, що відрізняють його від інших боргових зобов'язань і надають йому силу особливого, вексельного права. Останнє являє собою сукупність законодавчих та інших норм, що регулюють відносини між особами, причетними до вексельного зобов'язання Для характеристики правової природи векселя необхідно звернути увагу на його договірний характер, безумовність, формальність та інші ознаки.

Ø Договірний характер. Договірний момент у векселі виявляється в тому, що векселедавець стає відповідальним перед векселедержателем внаслідок видачі йому векселя з наміром бути зобов'язаним за ним, а останній погоджується прийняти виписаний векселедавцем документ.

Ø Безумовність векселя полягає в тому, що наказ у переказному векселі і зобов'язання в простому векселі про сплату певної грошової суми повинні бути простими і не обтяженими будь-якими умовами або застереженнями або посиланнями на них. Боржник за векселем зобов'язаний платити тільки тому, що він видав (або акцептував) вексель, абсолютно незалежно від його сподівань, пов'язаних із прийняттям на себе вексельного зобов'язання, що виправдалися або не виправдалися. Простим і нічим не обумовленим повинний бути вексельний наказ у переказному векселі і зобов'язання сплачувати - у простому. Не тільки прямо виражене обмеження або умова, але навіть просте посилання на підставу видачі векселя, якщо вона включена в тест вексельного наказу або зобов'язання про платіж, позбавляє документ сили векселя. "Сплачуєте за умови...", "Сплачуєте за товар, що повинний бути поставлений ..." - жодна з подібних формулювань несумісна з характером векселя як безумовного, беззастережного зобов'язання. Відсутність у тексті документа безумовного, беззастережного наказу або відповідно зобов'язання позбавляє документ вексельної сили.

Але можна вважати припустимим наявність на особовій стороні векселя позначок з указівкою номера контракту, акредитива або іншого договору, що є підставою виставляння векселя, якщо ці позначки не включені в текст самого векселя і не торкаються безумовності вексельного зобов'язання. Проте такі позначки юридично нейтральні: вони не змінюють характеру взаємовідносин сторін за векселем, не дають ніяких додаткових прав вексельному кредитору і не обмежують відповідальність вексельного боржника.

Ø Самостійність зобов'язання за векселем. Кожне умовне або безумовне зобов'язання за векселем, прийняте на себе особою, що виступає як учасник, носить цілком самостійний характер і абсолютно не залежить від того, чи дійсні інші укладені у векселі зобов'язання.

Ø Формальність. Вексель являє собою формальне зобов'язання, яке повинне мати суворо встановлену законом письмову форму. Недотримання форми позбавляє документ сили вексельного зобов'язання. Письмова форма - перша вимога будь-якого вексельного закону. Ніяка усна угода про прийняття на себе вексельних зобов'язань, навіть зроблене привселюдно, не породжує вексельних відносин. Це ставиться як до моменту самої видачі векселя, так і до будь-яких дій, пов'язаним з обертанням векселя. Кожний із цих актів для того, щоб мати юридичну чинність, повинні одержати письмову форму, як правило, з оцінкою на самому векселі у виді визначених написів, більш того, закон потребує не тільки письмової, але і строго визначеної форми. Текст вексельного документа повинний містити ряд передбачених законом позначень (реквізитів), причому відступи від цих розпоряджень позбавляють документ вексельної сили, за винятком випадків, прямо встановлених законом. Цей вексельний "формалізм", з іншого боку, надає особливу достовірність усьому тому, що позначено у векселі. Усі правовідносини, породжені векселем, засновані винятково на тексті самого векселя і не потребують підтвердження й обґрунтування будь-якими додатковими документами і зобов'язаннями.

Вексельне зобов'язання може утримуватися тільки в тексті векселя, але не поза ним: quod non est in cambio, non in mundo (із латині, чого немає у векселі, то не існує, букв. немає у світі). Саме по собі воно цілком уподібнюється підпису на векселі: підпис на векселі рівнозначний прийняттю вексельного зобов'язання. Звідси й узвичаєна фразеологія: дати підпис, викупити підпис, зробити честь підпису (гонорувати підпис) і т.ін.

Ø Абстрактність. Абстрактність вексельного зобов'язання - процесуальна і матеріальна зводиться до питання про винагороди і полягає в тому, що:

а) повернення з підстави (основної угоди - договори закупівлі-продажу дарування, міни, позики і т.д.), по якому виданий або переданий вексель, навіть якщо ця підстава юридично мізерна, внаслідок відсутності грошей, підробки й ін., можливі тільки між особами, безпосередньо пов'язаними цією підставою (процесуальна абстрактність);

б) зобов'язання признається відірваним від основної угоди як текстуально, так і по істоті. Боржник не вправі захищатися проти вимог сумлінного тримача запереченнями, заснованими на дефектах і невиконанні основної угоди, що лежить в основі видача або передачі векселя, за винятком: заперечення боржника проти векселетримача можливі тоді, коли останній, знаючи про пороки векселя, придбав його з метою свідомо завдати шкоди боржнику (матеріальна абстрактність).

Ø Оборотність та однобічність векселя (передавальність). Ця властивість векселя забезпечується тим, що особа, яка придбала його першою, має право передати вексель іншій особі. Таке ж право має і кожен із подальших векселедержателів. Передача векселя проводиться шляхом здійснення індосаменту. тобто право вимоги платежу за векселем передається разом із векселем, із вчиненням у необхідних випадках спеціальних написів, що встановлюють легітимність володіння векселем; для одержання платежу за векселем, отже, достатньо пред'явлення самого векселя. А однобічність вексельного зобов'язання складається в тому, що для того, хто по цьому зобов'язанню зобов'язаний, воно - тільки зобов'язання, без якогось вимоги з його сторони, а для того, хто по ньому має право, воно - тільки вимога, без якогось зобов'язання з його сторони;

Ø Грошовість. Вексель являє собою грошове зобов'язання. Воно не може бути виражене ні в якому іншому вигляді, крім як у грошах. На відміну від договору позики, предметом якого можуть бути не тільки гроші, але і речі, визначені пологовими ознаками, вексель завжди є зобов'язанням про сплату визначеної грошової суми. Документ, що хоча і складений із дотриманням вексельної форми, але містить зобов'язання про передачу у власність кредитора не грошей, а яких-небудь товарів, документів або інших цінностей, із погляду вексельного законодавства не може бути визнаний векселям

Ø Право зворотної вимоги. Векселедержатель, що не отримав платежу за векселем, отримує право на прямий позов до особи, зобов'язаної за векселем (у переказному векселі) або тієї, що видала (у простому векселі), і, після здійснення ряду формальностей, - на регресний позов до всіх осіб, що зобов'язалися за векселем раніше за нього самого.

Ø Відсутність емісійного характеру. Вексель не є емісійним цінним папером. Отже, його видача не передбачає спеціальних процедур, пов'язаних з емісією цінних паперів. У зв'язку із цим істотне значення набуває питання векселеспроможності, під якою розуміють здатність якої-небудь особи бути учасником вексельного зобов'язання як кредитор або боржник.

Ø Терміновість і певність, тобто тривалість існування вексельного зобов'язання може бути розрахована заздалегідь або тільки по даним у тексті векселя, або на підставі вексельного закону (останнє ставиться до векселів по пред'явленні із граничним терміном їхньої презентації). Тривалість існування векселя не може бути поставлена в залежність від настання або ненастання яких-небудь події (умов); безумовність і беззастережність, тобто наказ у переказному і зобов'язання в простому векселі про сплату визначеної грошової суми повинні бути простими і без будь яких умов, обмовок або посилань на них. Припустимо, є вказівка на самому векселі на якийсь документ, що лежить в основі видача векселя, але таку вказівку не повинно торкатися беззастережність наказу (зобов'язання) платежу, воно повинно бути юридично нейтрально і може нести лише інформаційну функцію;

Особливість вексельного права також складається в тому, що всі учасники вексельного зобов'язання (і боржники, і кредитори) підпорядковуються особливим, відмінним від загальногромадянських, нормам права. До них ставляться:

Ø Солідарна відповідальність.Кожний, хто поставив свій підпис на векселі, тим самим гарантував платіж за векселем у термін. Векселетримач, у випадку несплати за векселем у термін, може пред'явити свої вимоги будь якій з оголошених осіб і навіть до всіх них відразу, не дотримуючи при цьому ніякій послідовності й, не чекаючи ніяких термінів.

Ø Право оберненої вимоги (регрес).Векселетримач, що не одержав платежу за векселем, одержує право на прямий позов до особи, яка зобов'язана сплачувати за векселем (у переказному векселі) або до особи, що видала вексель (у простому векселі), і, після вчинення ряду формальностей, - на регресний позов до всіх осіб, що зобов’язалися за векселем раніше його самого (як у переказному, так і в простому векселі). Для обгрунтування такого позову векселетримачу достатньо пред'явлення векселя з оцінкою про опротестування в неплатежі (Женевська система права) або навіть без такої (Англо-американська система права). У такий спосіб забезпечується подальший прискорений засіб розгляду позову й наступного стягнення за векселем. У деяких країнах належним чином засвідчена заява з боку векселетримача про неотримання платежу за векселем, зроблена в письмовій формі (протест векселя), має силу виконавчого документа (ця норма діяла й у СРСР у період Непу).

Ø Неможливість заперечень.Заперечення боржника проти кредитора практично неможливі, за винятком випадків, коли кредитор, набуваючи вексель, діяв свідомо на шкоду боржнику. Але навіть і в цьому випадку тягар доведення неправомочності вимоги цілком лежить на боржнику.

Законодавство й України, і всіх інших країн дивиться на вексель як на документ за явною пропозицією, і цією безперечністю пояснюєються переваги векселя в судовому процесі. Воно грунтується на тому, що при розгляді позовів по векселях не повинно прийматися в увагу, по яких основах був виданий або переданий вексель. Тому для кредитора створюється особо вигідне положення: йому не припадає нести тягар доведення, а векселедавець (платник) і наступні надписувачі вправі захищатися проти позивача як свого безпосереднього кредитора. Але обов'язкова за векселем особа не відповідальна в таких випадках (якщо вони будуть доведені в суді): вексель виданий під впливом неправомірного впливу на волю векселедавця (погроза, насильство, обман); у підставі видача векселя лежить незаконна угода (наприклад, дача хабара); вексель вибув із володіння векселетримача окрім його волі (наприклад, украдений, загублений , вирваний силою й ін.).

На основі всього вищевикладеного можна зробити висновок, що векселем є письмове, за встановленою законом формою, одностороннє, абстрактне і безумовне грошове зобов'язання, що передається за спрощеним порядком по передавальному напису і що перебуває під солідарною відповідальністю всіх причетних осіб, яке підлягає платежу законному векселедержателю проти пред'явлення самого векселя під загрозою процесуально суворого і спрощеного стягнення.

Вексель як цінний папір має підвищену обігоздатність і тому широко використовується як платіжний засіб. Векселі легко приймаються в оплату боргу не тільки тому, що кредитор впевнений у своєчасності платежу, але й тому, що таким векселем він, в свою чергу, має можливість розплатитися за своїми власними зобов'язаннями, а при необхідності - шляхом обліку в банку отримати гроші до строку платежу. Один і той же вексель в процесі обігу здатний погасити цілий ряд грошових зобов'язань.

Звичайним засобом передачі векселя є індосамент - особливий передаточний напис, що здійснюється, як правило, на оборотній стороні векселя або на додатковому аркуші - алонжі.

Переуступка (дія передачі векселя) векселя за допомогою передаточних написів називається індосуванням або індосацією векселя. Особа, що здійснює передаточний напис, тобто переуступає вексель по індосаменту - індосантом, а особа, що отримує вексель по індосаменту - індосатом або індосатором (векселедержателем).

Індосамент повинен бути здійснений у письмовій формі, ніякі усні угоди про переуступку прав за векселем не вважаються індосаментом. Індосамент повинен бути простим і нічим не обумовленим. Усяке обмеження його умов вважається ненаписаним. Частковий індосамент, тобто передача тільки частини суми векселя, не допускається.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Види та характеристика векселів	\|	Основні функції індосаменту.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.