• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Захист об’єктів інтелектуальної власності митним законодавством

Цивільно-правовий спосіб захисту інтелектуальної власності

Як свідчить вітчизняна судова і адміністративна практика у галузі захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності, кожна особа у разі порушення таких прав має право звернутися до суду.

Частиною другої ст. 432 ЦК визнано, що суд у випадках та порядку, встановлених законом, може ухвалити рішення про застосування відповідних заходів, зокрема про:

1) застосування негайних заходів щодо запобігання порушення права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів (ст. 51-2, ст.164-3 КУпАП, 345 МК);

2) зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності (ст. 345 МК);

3) вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності (ст. 51-2 КУпАП);

4) застосування одноразового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об’єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення (ст. 51-2 КУпАП, ст.345 МК).

Відповідно до ст. 25 ЗУ „Про Антимонопольний комітет України”, з метою захисту інтересів споживачів та суб’єкт господарювання Антимонопольний комітет, його територіальні відділення у зв’язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, у тому числі про:

– безоплатне вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням та (або) копій виробів іншого суб’єкт господарювання;

– вилучення, накладання арешту на майно, документи, предмети, інші носії інформації.

– накладання арешту на товари, незаконно позначені торговельною маркою;

– заборона вчиняти дії із майном, незаконно позначеним торговельною маркою чи позначенням.

Важливу роль у гармонізації національного законодавства зокрема у сфері захисту інтелектуальної власності, відіграє митне законодавство (Митний кодекс України), яке спрямоване на розв’язання таких основних завдань:

– забезпечення організації та функціонування єдиної, узгодженої, стабільної митної системи;

– захист економічних інтересів України, забезпечення виконання зобов’язань, що випливають із міжнародних договорів України щодо митної справи;

– встановлення правових норм, які забезпечать захист інтересів споживачів на зовнішньому ринку;

– створення умов для ефективної боротьби з контрабандою, порушення митних правил, підвищення рівня організаційних і правових гарантій суб’єктів митних відносин, удосконалення системи їх відповідальності.

Відповідно до Указу Президента України від 24 серпня 2000 року „Питання Державної митної служби України” одним із завдань митних органів визначено здійснення заходів щодо захисту прав інтелектуальної власності в процесі зовнішньоекономічної діяльності [175].

Боротьба з правопорушеннями у сфері права інтелектуальної власності на митному кордоні набула особливої актуальності для України.

Світова практика свідчить про те, що митні органи відіграють важливу роль у захисті прав власників на об’єкти інтелектуальної власності, ефективно перешкоджаючи переміщенню контрафактної продукції. За даними Бюро по боротьбі з контрафактною продукцією Міжнародної торговельної палати, контрафактні товари становлять 8 % світового торговельного обороту.

За даними ЄС, щорічно підробляється 25 млн товарів. З розвитком технологій удосконалюються підробки, тому постає питання про налагодження постійного підвищення кваліфікації митників, удосконалення засобів контролю, створення спеціальних підрозділів на митному кордоні для боротьби з контрафактними товарами.

Митниці є найбільш зручним місцем, де можливо контролювати питання, пов’язані з порушенням прав інтелектуальної власності. Завдяки своєму місцезнаходженню – у портах, аеропортах і на наземних кордонах, співробітники митних органів як офіційні особи, уповноважені державами, мають право перевіряти вантаж і опитувати пасажирів під час їх в’їзду чи виїзду. Кордони, без сумніву, мають бути найбільш надійним місцем для перехоплення партій товарів, які порушують права інтелектуальної власності, до того, як такі товари будуть вивезенні або ввезенні на митну територію з метою подальшого розповсюдження.

Митні органи України вживають різних заходів щодо захисту прав інтелектуальної власності на митному кордоні. Існуючий механізм має як переваги, так і недоліки, виявлені під час практичного застосування.

МК передбачені різні види порушення митних правил і відповідальність за такі правопорушення, чинне вітчизняне законодавство передбачає різні види відповідальності за підробку контрафактної продукції, це адміністративна відповідальність (накладання штрафу і конфіскацією такої продукції) та кримінальна відповідальність.

Стаття 345 „Переміщення товарів через митний кордон України з порушенням прав інтелектуальної власності” Митного кодексу передбачає адміністративну відповідальність за ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території товарів, призначених для виробничої або іншої підприємницької діяльності, з порушенням прав інтелектуальної власності, що охороняються законом, – тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від десяти до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян з конфіскацією товарів, що переміщуються з порушенням права інтелектуальної власності, а на посадових осіб підприємств – від тридцяти до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією товарів.

Дана стаття передбачає порядок притягнення до адміністративної відповідальності за скоєне правопорушення щодо об’єктів інтелектуальної власності, а тому притягнення до адміністративної відповідальності винної особи за вчинення вищезазначених дій – це захист порушених прав власників об’єктів інтелектуальної власності від протиправних посягань.

Але для того, щоб притягнути особу (посадову особу) до адміністративної відповідальності, кваліфікація правопорушення відповідно до ст. 345 МК повинна характеризувати притаманні цій статті ознаки:

– винна особа повинна здійснити ввіз (вивіз) на митну територію України товарів з порушенням прав інтелектуальної власності;

– ввіз (вивіз) на митну територію України таких товарів повинен здійснюватисядля виробничої або іншої підприємницької діяльності;

– такі об’єкти інтелектуальної власності повинні бути охороноздатними.

Тільки при наявності таких ознак дії суб’єктів адміністративної відповідальності можуть кваліфікуватися митними органами чи судом як переміщення товарів через митний кордон України з порушенням прав інтелектуальної власності.

Санкції у вигляді штрафу та конфіскаційних заходів застосовуються до винної особи одночасно. Таким чином, конфіскація товарів для виробничої або іншої підприємницької діяльності (контрафактних товарів) і штрафних санкцій мають основний характер, що прямо передбачено Митним кодексом.

Відповідно до ст. 319 МК адміністративним правопорушенням є порушення митних правил, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і за які передбачена адміністративна відповідальність.

У разі порушення правил переміщення товарів через митний кордон України з порушенням прав на об’єкти інтелектуальної власності особами, які мають право на складання протоколів про адміністративне правопорушення, відповідно ст. 359 МК є уповноважені посадові особи митного органу.

Посадові особи митних органів є cуб’єктами застосування заходів адміністративного припинення та відповідальності в обсязі та порядку, передбачених Митним кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

Заходи адміністративного припинення та адміністративної відповідальності за порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності здійснюються відповідно до ст. 345 МК.

Митні органи у межах своїх повноважень, передбачених главою 8 Митного кодексу, мають право:

– застосовувати примусові заходи до порушників прав на торговельну марку (зупиняти транспортні засоби, громадян, які без дозволу митних органів увійшли або вийшли із зони митного контролю без дозволу на те митного органу);

– здійснювати огляд і додатковий огляд товару і транспортних засобів, які можуть бути контрафактними, чи перевезення його;

– для отримання інформації щодо контрафактного товару посадові особи митних органів з оформленням протоколу можуть проводити усний допит громадян і посадових осіб підприємств;

– здійснювати огляд території та приміщень складів тимчасового зберігання товару та накладати заборону щодо переміщення окремих товарів через митний кордон України.

Крім того, ст. 424, 425 МК посадовим особам митних органів надане право застосування фізичної сили та спеціальних засобів, підставами для чого можуть бути:

– припинення порушень митних правил, затримання осіб, які їх вчинили;

– забезпечення доступу в приміщення або на територію, де знаходяться товари і транспортні засоби (на нашу думку, у тому числі і товари, призначені для виробничої або іншої підприємницької діяльності, з порушенням прав інтелектуальної власності, що охороняються законом, що перебувають під митним контролем;

– затримання правопорушників, їх доставляння в службове приміщення митного органу, якщо ці особи чинять опір та іншу протидію (на нашу думку, у тому числі за порушення ст.345 МК);

– зупинення транспортного засобу (а також на нашу думку, транспортний засіб, який перевозить товари, призначені для виробничої або іншої підприємницької діяльності, з порушенням прав інтелектуальної власності, що охороняються законом, водій якого не виконав вимогу посадової особи митної служби України про зупинення.

Відповідно до ст. 320 МК суб’єктами відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а також посадові особи підприємств.

Крім того, митні органи України здійснюють заходи щодо захисту прав інтелектуальної власності господарюючих суб’єктів у процесі зовнішньоекономічної діяльності під час митного оформлення товарів, коли вже заповнена вантажна митна декларація, декларант несе юридичну відповідальність за повноту та достовірність даних, внесених до неї, та супровідних документів.

Відповідно до статей 257, 257-1 МК призупинення митного оформлення товарів, що містять об’єкти інтелектуальної власності, може відбутися на підставі даних митного реєстру об’єктів права інтелектуальної власності або за власної ініціативи.

Таким чином, адміністративний захист прав щодо об’єктів інтелектуальної власності, що здійснюються митними органами при порушенні митних правил, є складовою єдиного механізму адміністративного захисту порушених прав, та являє собою сукупність заходів адміністратив­ного припинення та застосування адміністративних стягнень відповідними компетентними органами.

ВИКОРИСТАННЯ У ГОСПОДАРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАВ
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Стаття 154. Регулювання відносин щодо використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності

1. Відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються цим Кодексом та ін-шими законами.

2. До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України ( 435-15 ) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Стаття 155. Об'єкти прав інтелектуальної власності

1. Об'єктами прав інтелектуальної власності у сфері господарювання визнаються:
винаходи та корисні моделі;
промислові зразки;
сорти рослин та породи тварин;
торговельні марки (знаки для товарів і послуг);
комерційне (фірмове) найменування;
географічне зазначення;
комерційна таємниця;
комп'ютерні програми;
інші об'єкти, передбачені законом.
2. Загальні умови захисту прав інтелектуальної власності на об'єкти, зазначені у цій статті, визначаються Цивільним кодексом України ( 435-15 ).

Стаття 156. Правомочності щодо використання винаходу, корисної моделі та промислового зразка :

1.засвідчується патентом.
2. Відносини суб'єкта господарювання, що є роботодавцем для винахід-ника (винахідників) або автора (авторів) об'єктів,зазначених у частині першій цієї статті, щодо прав на одержання патенту і права використання зазначених об'єктів інтелектуальної власності регулюються Цивільним кодексом України ( 435-15 ) та іншими законами.
3. Використанням винаходу, корисної моделі чи промислового зразка у сфері господарювання є:
1.) виготовлення, пропонування для продажу, запровадження в господарський (комерційний) обіг, застосування, ввезення чи зберігання з зазначеною метою продукту, що охороняється відповідно до закону;
2. )застосування способу, що охороняється відповідно до закону, або пропонування його для застосування в Україні за умов,передбачених Цивіль-ним кодексом України ( 435-15 );
3.)пропонування для продажу, запровадження в господарський (комер-ційний) обіг, застосування, ввезення чи зберігання з зазначеною метою продукту, виготовленого безпосередньо способом,що охороняється відпо-відно до закону.
4.) Суб'єктам господарювання належить право попереднього використан-ня винаходу, корисної моделі чи промислового зразка за умов, передбачених Цивільним кодексом України ( 435-15 ).
5.) Володілець патенту може передавати свої права щодо використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка як вклад у статутний фонд підприємства.
6.) Правила цієї статті застосовуються також до регулювання відносин, що виникають у зв'язку з реалізацією у сфері господарювання прав на сорти рослин та породи тварин.

Стаття 157. Правомочності щодо використання торговельної марки
1. Право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчу-ється свідоцтвом у випадках і порядку, передбачених законом.
2. Використанням торговельної марки у сфері господарювання визна-ється застосування її на товарах та при наданні послуг, для яких вона заре-єстрована, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, у проспектах,рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній з впровадженням зазначених товарів і послуг у господарський (комерційний) обіг.
3. Свідоцтво надає право його володільцеві забороняти іншим особам використовувати зареєстровану торговельну марку без йогодозволу, за винятком випадків правомірного використання торговельної марки без його дозволу.
4. Суб'єкти права на торговельну марку можуть проставляти попереджувальне маркування, яке вказує на те, що торговельна марка, яка засто-совується, зареєстрована в Україні.
5. Суб'єкти права на торговельну марку, які здійснюють посередницьку діяльність, можуть на підставі договору з виробником товару (послуг) ви-користовувати свою торговельну марку зторговельною маркою виробника, а також замість його торговельної марки.
6. Право інтелектуальної власності на торговельну марку може бути передано як вклад до статутного фонду суб'єкта господарювання.
7. У разі банкрутства суб'єкта господарювання право на торговельну марку оцінюється разом з іншим майном цього суб'єкта.

Стаття 158. Правомочності щодо використання торговельної марки, право на яку належить кільком особам
1. Торговельна марка, право на яку належить кільком особам, -це марка, що відрізняє товари і послуги учасників об'єднання підприємств (торговельна марка об'єднання, спільна торговельна марка) від однорідних товарів і послуг інших суб'єктів господарювання, або використовується спільно кількома суб'єктами в інших випадках, передбачених законом.
2. Реєстрація торговельної марки, право на яку належить кільком особам, здійснюється в порядку, встановленому законом.

Стаття 159. Правомочності суб'єктів господарювання щодо комерційного найменування
1. Суб'єкт господарювання - юридична особа або громадянин-підприємець може мати комерційне найменування.
Громадянин-підприємець має право заявити як комерційне найменування своє прізвище або ім'я.
2. Відомості про комерційне найменування суб'єкта господарювання вносяться за його поданням до реєстрів, порядокведення яких встановлюється законом. Суб'єкт господарювання,комерційне найменування якого було включено до реєстру раніше, має пріоритетне право захисту перед будь-яким іншим суб'єктом, тотожне комерційне найменування якого включено до реєстру пізніше.
3. Правовій охороні підлягає як повне, так і скорочене комерційне най-менування суб'єкта господарювання, якщо воно фактично використову-ється ним у господарському обігу.
4. У разі якщо комерційне найменування суб'єкта господарювання є елементом його торговельної марки, то здійснюється правова охорона і комерційного найменування, і торговельної марки.
5. Особа, яка використовує чуже комерційне найменування, на вимогу його власника зобов'язана припинити таке використання і відшкодувати завдані збитки.

Стаття 160. Правомочності щодо використання географічного
зазначення
1. Право на використання географічного зазначення мають лише суб'єкти господарювання, які виробляють товари (надають послуги), щодо яких здій-снено державну реєстрацію відповідного географічного зазначення.
2. Використанням географічного зазначення суб'єктом господарювання вважається: застосування його на товарах, для яких зареєстровано це географічне зазначення, а також на упаковці;застосування в рекламі, проспектах, рахунках, друкованих виданнях,офіційних бланках, вивісках тощо.
3. Суб'єкти господарювання, які здійснюють посередницьку діяльність, можуть використовувати свою торговельну марку поряд з географічним зазначенням товару виробника не інакше як на підставі договору.
4. Умови надання правової охорони географічного зазначення визначаються законом.
Стаття 161. Використання назви країни походження товару
1. Вироби іноземного походження або у встановлених законодавством випадках їх упаковка, а також вироби вітчизняного виробництва чи їх упаковка, призначені для експорту, повинні містити інформацію про країну їх походження.
2. Інформація про країну походження має знаходитися у доступному місці виробу (упаковки) та нанесена у спосіб, щовідповідає встановленим вимогам.
3. Забороняється використання суб'єктами господарювання напису (клейма) "Виготовлено в Україні" або аналогічного за змістом щодо товарів, які мають іноземне походження.
4. Уповноважені органи державної влади контролюють дотримання
зазначених вимог відповідно до закону.

Стаття 162. Правомочності суб'єктів господарювання щодо
комерційної таємниці
1. Суб'єкт господарювання, що є володільцем технічної, організаційної або іншої комерційної інформації, має право назахист від незаконного використання цієї інформації третіми особами, за умов, що ця інформація має комерційну цінність узв'язку з тим, що вона невідома третім особам і до неї немає вільного доступу інших осіб на законних підставах, а володі-лець інформації вживає належних заходів до охорони її конфіденційності.
2. Строк правової охорони комерційної таємниці обмежується часом дії сукупності зазначених у частині першій цієї статті умов.
3. Особа, яка протиправно використовує комерційну інформацію,що належить суб'єкту господарювання, зобов'язана відшкодувати завдані йому такими діями збитки відповідно до закону. Особа, яка самостійно і добро-совісно одержала інформацію, що є комерційною таємницею, має право використовувати цю інформацію на свій розсуд.
4. До відносин, пов'язаних з комерційною таємницею, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України ( 435-15 ) та інших законів.

Читайте також:

1. III. Захист інтересів клієнта
2. А/. Право власності.
3. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
4. Авілум – “син чоловіка” – повноправна людина, охороні його життя, здоров’я, захисту його майнових інтересів присвячена значна частина законника.
5. Автоматичне і ручне створення об’єктів.
6. Адміністративний захист об’єктів інтелектуальної власності від недобросовісної конкуренції
7. Адміністративно-правовий захист об’єктів інтелектуальної власності
8. Адміністративно-правовий захист права інтелектуальної власності
9. Адміністративно-правовий спосіб захисту прав
10. Адміністративно-правовий спосіб захисту прав
11. Акустичні засоби|кошти| захисту
12. Антитерористична захист об'єкта.

Переглядів: 969