• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ.

Забороняється використання бюджетних коштів для фінансування позабюджетних фондів. Позабюджетні фонди можуть бути утворені за рахунок надходження від необов'язкових платежів, добровільних внесків фізичних і юридичних осіб, інших позабюджетних джерел.

Коди відомчої класифікації надано головним розпорядникам бюджетних коштів. Так, Міністерству економіки України присвоє­но код 120, Державній митній службі України — код 516 і т.ін. Тим самим визначається галузь, до якої належить дане підприємство.

Функціональна класифікація видатків бюджету застосовується з метою міжнародної порівнянності видатків бюджету за функціями держави. Вона використовується в аналітичних та статистичних документах (складання показників зведеного бюджету, макроекономічний аналіз тощо).

Видатки розвитку — це витрати бюджетів на фінансування інвестиційної діяльності, зокрема, фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення, фінансування структурної перебудови народного господарства, субвенції та інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням.

Бюджетна класифікація поділяє видатки:

—за функціональною ознакою (за головними розділами і підрозділами бюджету);

—за відомчою структурою (освіта, наука, культура, мисте­цтво, охорона здоров'я і т. ін.);

—за економічними ознаками (група, підгрупа, стаття, підстаття);

—за бюджетними програмами.

Коди функціональної класифікації складено відповідно до функцій держави. Наприклад, утримання Збройних Сил Украї­ни має код 050200 з деталізацією за видами витрат; загальна се­редня освіта — код 070200 з деталізацією за видами закладів (шко­ли, ліцеї, інтернати) тощо.

Функціональна класифікація, яка діяла до 2002 р., складалася з 25 розділів, серед яких окремі розділи не стосувалися загальних функцій держави (наприклад, КФКВ 240000 «Цільові фонди»). Ця класифікація містила також елементи відомчої класифікації (наприклад, КФКВ 020002 «Верховний Суд України»), економічної класифікації (наприклад, КФКВ 150101 «Капітальні вкладення»), а інколи включала і назви програм. Окрім того, щороку деякі назви кодів функціональної класифікації змінювалися і все менше узгоджувалися з вимогами міжнародних стандартів та не відповідали призначенню функціональної класифікації.

Нова функціональна класифікація, яка була прийнята у 2001 р., — це класифікація, побудована на основі загальноприйнятої міжнародної методології, розробленої статистичним відділом Організації Об'єднаних Націй. Вона складається з 10 розділів, у яких визначаються видатки бюджету на здійснення загальних функцій, та підрозділів і груп, у яких конкретизуються напрями видачі бюджетних коштів. Наприклад, розділ — «Охорона навколишнього природного середовища», підрозділ — «Запобігання та ліквідація забруднення навколишнього природного середовища», група — «Охорона та раціональне використання природних ресурсів».

Коди економічної класифікації видатків бюджету застосо­вують при складанні видаткової частини кошторисів розпоряд­ників бюджетних коштів, розписів бюджетів, планів асигнувань відповідно до видів видатків, як поточних (наприклад, на оплату праці працівників бюджетних установ — код 1110), так і капі­тальних, а також нерозподілених видатків та кредитування з ви­рахуванням погашення платежів до бюджету.

Економічна класифікація видатків - це їх групування за економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки, наприклад зарплата, нарахування на заробітну плату, придбання предметів постачання і матеріалів, оплата комунальних послуг та енергоносіїв.

Класифікація видатків за бюджетними програмами перед­бачає програмно-цільовий підхід до складання бюджету, тобто затвердження бюджету з урахуванням конкретних цільових про­грам головних розпорядників коштів, яким і надаються відповідні коди. Так, головним розпорядником за бюджетною програмою «Захист від шкідливої дії вод сільських населених пунктів та сільськогосподарських угідь» (КПКВ 5001070) визначено Держводгосп України, а за програмою «Ліквідація наслідків підтоп­лення територій в містах і селищах України» (КПКВ 2701170) — Мінжитлокомунгосп України.

Із запровадженням програмно-цільового методу формування бюджету виникла необхідність у розробленні нової класифікації видатків бюджету — програмної. Саме ця класифікація є основою для складання та затвердження бюджету, її запроваджено в Україні з 2002 р. Відповідно до вимог частини третьої статті 38 Бюджетного кодексу України програмна класифікація видатків державного бюджету щорічно визначається у законі про Державний бюджет України. А функціональна класифікація, за якою раніше формувалися показники видатків бюджету, слугує для аналітичних цілей та порівнянності бюджету України з бюджетами інших країн. Тому поєднання програмної і функціональної класифікації є дуже важливим. Функціональна класифікація узагальнює всі програми відповідно до функцій держави — за напрямами діяльності.

Програмна класифікація використовується для планування видатків бюджету за програмами. При цьому чітко визначаються мета та завдання кожного розпорядника бюджетних коштів і передбачається подальше оцінювання ефективності їх використання.

Одночасно з розробленням програмної класифікації видатків державного бюджету виникла необхідність переглянути функціональну класифікацію видатків бюджету для приведення її у відповідність до міжнародних стандартів (нових стандартів статистики державних фінансів МВФ).

3. Класифікація фінансування бюджету (додаток В) застосо­вується у разі визначення джерел покриття дефіциту бюджету за рахунок внутрішніх або зовнішніх позик (за типом кредитора) чи при випуску облігацій та векселів (за типом боргового зобов'язання), а також визначенні напрямків витрачання фінансових ресурсів, які можуть утворитися при перевищенні доходів бюд­жету над його видатками.

4. Класифікація боргу систематизує інформацію про всі бор­гові зобов'язання держави (як внутрішні, так і зовнішні), Авто­номної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування.

Для бухгалтера досить важливе значення має економічна кла­сифікація видатків, за кодами якої організовується аналітичний облік фактичних видатків бюджетної установи.

Економічна класифікація видатків бюджету (додаток Г) ба­гаторівнева і являє собою розмежування видатків за економіч­ними ознаками. За нею видатки бюджету поділяються на:

На першому рівні видатки бюджету поділяють на такі групи:

—поточні видатки (1000);

—капітальні видатки (2000);

—нерозподілені видатки (3000);

—кредитування за вирахуванням погашення (4000).

На другому рівні поточні видатки поділяються на підгрупи:

—видатки на товари і послуги (1100);

—оплата процентів (доходу) за зобов'язаннями (1200);

—субсидії і поточні трансферти (1300).

На третьому рівні видатки на товари і послуги поділяються на статті:

—оплата праці працівників бюджетних установ (1110);

—нарахування на заробітну плату (1120);

—придбання предметів постачання і матеріалів, оплата по­слуг та інші видатки (1130);

—видатки на відрядження (1140);

—матеріали, інвентар, будівництво, капітальний ремонт та заходи спеціального призначення, що мають загальнодержавне значення (1150);

—оплата комунальних послуг та енергоносіїв (1160);

—дослідження і розробки, видатки державного (регіональ­ного) значення (1170).

На четвертому рівні оплата праці працівників бюджетних установ поділяється на:

—заробітну плату (1111);

грошове утримання військовослужбовців (1112).

Стаття «Оплата праці працівників бюджетних установ» (код 1110) включає оплату праці в грошовій формі всіх працівників бюджетних установ за посадовими окладами, ставками або роз­цінками, а також різні доплати до цих ставок (за ранг, стаж, вислугу років, науковий ступінь, надурочні години і т. ін.). Ви­датки за цим кодом мають досить значну питому вагу в кошто­рисі бюджетної установи і є захищеною бюджетною статтею.

До статті «Нарахування на заробітну плату» (код 1120) нале­жать збори на всі види обо­в'язкового соціального страхування. Це також захищена бюдже­том стаття.

Дуже широкою за змістом є стаття «Придбання предметів постачання і матеріалів, оплата послуг та інші видатки» (код 1130), до якої належать видатки на придбання усіх матеріальних цінно­стей, необхідних для функціонування установи: канцтоварів, об­лікових документів і регістрів, інформаційних видань, господарсь­ких матеріалів, медикаментів, продуктів харчування, малоцінних предметів, постільної білизни, спецодягу, книг для бібліотек тощо.

Для кожного з наведених видів видатків призначається ок­ремий класифікаційний код з чотирьох знаків (заробітна плата — код 1111, грошове угримання військовослужбовців — код 1112 і т.ін.).

У такому ж порядку деталізуються всі інші види видатків бюджетних установ. За цими кодами плануються і обліковують­ся видатки бюджетів усіх рівнів та всіх бюджетних установ.

При формуванні бюджету за функціональною класифікацією, що існувала до 2002 р., саме економічна класифікація була головним предметом аналізу. З упровадженням програмно-цільового методу акцент аналізу змістився на програмну класифікацію (цілі, завдання та показники результативності). Наприклад, якщо раніше робився акцент на тому, що конкретна бюджетна установа має певну кількість працівників, яку необхідно забезпечити заробітною платою, то за програмного підходу до формування бюджету увага акцентується на тому, як найефективніше використати обмежені ресурси для досягнення поставлених програмою цілей та завдань. Тобто, можливо, потрібно переглянути чисельність працівників та структуру оплати праці з метою проведення кількісного та якісного аналізу його складу і зробити висновки про альтернативні (найменш затратні) способи досягнення мети виконання бюджетної програми.

Разом з тим економічна класифікація залишається основою для ведення бухгалтерського обліку та звітності бюджетної установи. Крім цього, економічна класифікація є потужним інструментом контролю за використанням коштів, оскільки саме на її основі складається розпис, який не дозволяє бюджетним установам спрямовувати всі кошти на зарплату, перевищувати обсяг капітальних видатків або вимагає, щоб відповідні кошти спрямовувалися на оплату енергоносіїв, щоб не накопичувалася заборгованість за енергоносіями або іншими статтями. Тобто проведення видатків має здійснюватися на підставі затвердженого розпису за економічною класифікацією видатків бюджету. Звичайно, існує можливість вносити зміни до розпису бюджетних призначень протягом року. Так, видатки на оплату праці можна зменшувати, якщо відбувається економія коштів, наприклад, у зв'язку зі зміною штатної чисельності працівників (за кодами економічної класифікації). Інакше подібні зміни (зокрема капітальних видатків між головними розпорядниками бюджетних коштів) потребують внесення змін до Закону.

Під час кризи фінансові можливості держави обмежені, тому потреби суспільства не відповідають обсягам наданих коштів. Видатки бюджету у повному та всебічному обсязі характеризуються тим, яку вони відіграють роль і яке місце посідають у процесах суспільного відтворення, яке їхнє соціальне призначення.

Як зазначено в Бюджетному кодексі, бюджетні установи ведуть бухгалтерський облік відповідно до національних положень (стан­дартів) бухгалтерського обліку, що затверджуються Міністерством фінансів України, а також інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку.

Порядок ведення бухгалтерського обліку бюджетних установ установлюється Державним казначейством України відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за по­годженням з Міністерством фінансів України.

Основним нормативним документом є Закон України «Про бух­галтерський облік та фінансову звітність в Україні», що встановлює правові засади організації, ведення та складання звітності в Україні і його дія поширюється на бюджетні установи.

Бюджетний кодекс регулює відносини, що виникають у процесі складання, розгляду і затвердження бюджетів, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання.

Організація та методологія бухгалтерського обліку в бюджетних установах регулюється також такими документами: інструкції та на­кази Держказначейства України, Міністерства фінансів, наказами Мінстатистики (Держкомстат) та іншими нормативними актами.

Бухгалтерські рахунки є важливим джерелом різносторонньої економічної інформації, необхідної для оперативного уп­равління і контролю діяльності будь-якого підприємства. Ця інформація необхідна також для керівних органів господарсько­го управління, кредитних установ, податкових органів, поста­чальників та підрядників тощо. Щоб бухгалтерський облік з ви­черпною повнотою міг забезпечити необхідні показники, треба чітко визначити систему рахунків для відображення об'єктів об­ліку. З цією мстою розробляють план рахунків бухгалтерського обліку, тобто систематизований перелік рахунків, які розміщу­ються відповідно до їх економічного змісту і забезпечують одержання показників, необхідних для повсякденного оперативного керування і контролю за діяльністю підприємства та для скла­дання звітності.

Ведення обліку бюджетних установ здійснюється на рахунках бухгалтерського обліку відповідно до Плану рахунків, що затвердже­ний наказом Головного управління Державного казначейства від 26.06.2013р. № 611.

План рахунків є важливим нормативним документом для всіх підприємств, установ і організацій. Він розробляється на підставі економічної класифікації рахунків і є основою методо­логічної єдності обліку для всіх бюджетних установ. Він побудований на основі міжнародних стандартів, Плану рахунків для підприємств національної економіки та з врахуванням специфіки бюджетних організацій.

В основу групування рахунків покладено їх класифікацію за еко­номічним змістом та особливості господарських операцій бюджетних установ.

Структура Плану рахунків дає можливість отримувати вичерпну інформацію, необхідну для ведення обліку та складання фінансової ніі'пюсті про виконання кошторисів.

Всі рахунки умовно об’єднані в дві групи: балансові та позабаланому. В свою чергу вони об’єднані в класи.

Балансові рахунки об’єднані у 8 класів:

Клас 1.Необоротні активи

Рахунки цього класу призначені для обліку матеріальних і нема- п ріальних активів, які призначені для довгострокового використан­ня і не призначені для реалізації чи витрачання на протязі 1 року.

Клас 2. Запаси

Па цих рахунках обліковують оборотні матеріальні активи, що належать установі, реалізацію і витрачання яких планують здійснити па протязі року.

Клас 3. Кошти, розрахунки і інші активи

Обліковуються кошти, які використовуються для відображення по точних фінансових активів: кошти в касі, на рахунках в установах банків чи в органах Державного казначейства України, в розрахунках а дебіторами.

Клас 4. Власний капітал

Рахунки цього класу призначені для обліку фондів і визначення результатів виконання кошторисів установи.

Клас 5. Довгострокові зобов’язання

Призначений для обліку зобов’язань установи, які не виникають м процесі звичайної діяльності, не являються характерними для уста­нови і погашення яких відбудеться після завершення поточного бю­джетного року.

Клас 6. Поточні зобов’язання

Обліковуються зобов’язання установи, що виникають в процесі її звичайної діяльності, тобто при виконанні кошторису доходів і ви­датків, і погашення яких очікується на протязі поточного бюджетно­го року.

Клас 7. Доходи

Обліковуються доходи установи, що отримуються із загального фонду (бюджетні кошти) та спеціального фонду (власні кошти).

Клас 8. Витрати

Використовується для обліку фактичних видатків і витрат бюд­жетних установ і касових витрат сільських, селищних, міських (міст районного підпорядкування) бюджетів.

Клас 0. Позабалансові рахунки

На за балансових рахунках обліковуються матеріальні цінності, інші активи і зобов’язання, які не належать установі або знаходяться в тимчасовому користуванні.

Кожний клас представлений синтетичними рахунками (рахунки 1 порядку), що мають двозначний код, побудований порядковим спо­собом, при цьому деякі коди не використані і є резервними.

Для відображення господарських операцій бюджетні установи використовують субрахунки, виходячи із загальнодержавних і галу­зевих потреб управління, контролю, аналізу і звітності. При необхід­ності можуть використовуватися додаткові субрахунки (3 та 4 поряд­ку) із збереженням номерів Плану рахунків.

Більшість рахунків, що приведені в Плані рахунків бюджетних установ - уніфіковані, тобто характерні і для госпрозрахункових під­приємств інших галузей. В той же час є рахунки, що є специфічними і використовуються тільки в бюджетних установах.

Читайте також:

1. V. Класифікація рахунків
2. Автоматизовані форми та системи обліку.
3. Архіви судових установ. Магістратські архіви
4. Аудит використання трудових ресурсів і розрахунків з оплати праці
5. Аудит розрахунків з бюджетами
6. Аудит розрахунків з оплати праці й за соціальним страхуванням.
7. Аудит розрахунків з постачальниками і підрядниками
8. Аудит розрахунків з постачальниками і підрядниками
9. Аудит розрахунків за відшкодуванням завданих збитків
10. Аудит розрахунків за податками і платежами
11. Аудит розрахунків із підзвітними особами.
12. Аудит розрахунків із покупцями та замовниками

Переглядів: 2134