Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Сутність і особливості конфліктів у військових колективах

Практика показує, що основними видами конфліктів у військовому

середовищі є міжособистісні і між групові. Тому саме вони привертають увагу керівників органів військового управління, командирів і начальників, працівників структур виховної та соціально – психологічної роботи.

Їх можна класифікувати за різними підставами:

- в залежності від змісту: службові, побутові, моральні, виникаючі у

спілкуванні військовослужбовців;

- в залежності від об’єму: широкі (зачіпають інтереси значної частини

військового колективу) і локальні (стосуються інтересів двох або декількох опонентів);

- за силою впливу на їх учасників: сильні (зачіпають докорінні інтереси

воїнів) і слабкі (не зачіпають їх суттєвих інтересів);

- в залежності від причини виникнення: об’єктивні і суб’єктивні і істинні

(реальні) і несправжні (ілюзорні).

Крім того конфлікти у військовому середовищі слід розрізняти:

· по горизонталі – між рівними військовослужбовцями за своїм

службовим положенням: між солдатами, між сержантами, між офіцерами, між воїнами, які обіймають рівні посади;

· по вертикалі (у війську на них припадає до 70% всіх конфліктів) – між

старшими і молодшими за посадою, військовим званням, між командирами і підлеглими.

Але як би не розглядалися конфлікти у частинах підрозділах, всі вони

супроводжуються в основному тяжкими наслідками для військових колективів і окремих військовослужбовців, для справи, якій служать люди.

Зупинення лише на соціально – психологічних конфліктів у військових

колективах:

значно зменшується зацікавленість військовослужбовців зразково

виконувати службові обов’язки;

особовий склад стає більш критично налаштованим відносно всього і усіх;

морально – психологічна атмосфера в підрозділі стає дуже важкою,

загальна обстановка – більш складною;

збільшується кількість порушень військової дисципліни, їх характер

набуває більш морального змісту;

підвищуються емоційна напруга у міжособистних відносинах особового

складу, замикаються в собі, відмовляються від спілкування із спів службовцями;

знижується згуртованість особового складу підрозділу.

Загалом же, відзначимо, конфлікти у військових колективах негативно

впливають на життя і службову діяльність особового складу, підривають бойову готовність частин і підрозділів.

Враховуючи особливості військового середовища, характер завдань, які

стоять перед Збройними Силами, специфіку діяльності і взаємовідносин між військовослужбовцями, якісні характеристики самих воїнів можна виділити такі групи причин виникнення конфлікті у військових підрозділах:

1. Причини соціально – психологічного характеру – наявність у підрозділі

соціально незрілих осіб з девіантною поведінкою; відсутність свідомої дисципліни в окремих воїнів; занепад престижу військової служби і, як наслідок – низька мотивація у частини особового складу до чесного її виконання; негативні риси характеру деяких військовослужбовців; низький рівень розвитку військового колективу; негативні традиції, які склалися в окремих підрозділах; психологічна та соціальна несумісність воїнів тощо.

2. Причини організаційного характеру – недоліки в організації життєдіяльності підрозділу; низький рівень бойової та гуманітарної підготовки; недостатня підготовленість окремих керівників підрозділів, відсутність в них умінь та навичок управління підлеглими; невідповідність стилю керування командирів підрозділу рівню зрілості військового колективу тощо.

3. Морально – етичні причини – недостатня моральна вихованість окремих військовослужбовців, яка виявляється в грубощах, неповазі до загальнолюдських цінностей, порушенні правил спілкування; приниження особистої гідності воїнів; хибне розуміння товариства; низький рівень культури мови; відсутність особистого прикладу офіцерів та сержантів тощо.

Виходячи із військової практики, уявляється необхідним вказати на

деякі причини конфліктів у військових підрозділах, що безпосередньо залежать від діяльності командирів і начальників:

- невміння, а порою і не бажання, військового керівника враховувати

індивідуальні (психологічні, соціальні та інші) особливості воїнів при розподіленні між ними службових обов’язків (при комплектуванні екіпажів, бойових обслуг, при виконанні окремих завдань й т.п.);

- слабка робота щодо створення в підрозділі здорового морально –

психологічного клімату;

- недостатнє піклування про потреби і побут воїнів, недоліки з

забезпеченні особового складу різними видами постачання;

- запізнене зняття першої причини при виникненні конфліктної ситуації

між військовослужбовцями;

- заняття окремими командирами сторонньої позиції при виникненні

конфліктної ситуації і конфліктів між підлеглими;

- низький рівень профілактичної роботи в підрозділі (частині) щодо

попередження конфліктів у військових колективах.

Отже, профілактична робота з попередження конфліктів серед військовослужбовців. Вона організується і проводиться, виходячи із причин їх виникнення і рекомендації науки, підготовленості до такої роботи військових командирів, їх досвіду.

Всю профілактичну роботу офіцера попередження конфліктів серед військовослужбовців можна поділити на 3 види його діяльності: суто профілактична робота, привентина робота, механізми управління конфліктом.

а) Суто профілактична робота. Вона проводиться за таких напрямків:

- чітка організація служби, що усуває причини виникнення суперечок, невдоволення особового складу;

- якісна бойова та гуманітарна підготовка, яка поряд з освітянською функцією виконує ефективну виховну функцією;

- підвищення психолого – педагогічної ерудиції офіцерського складу, особливо в області конфліктології;

- навчання молодих офіцерів практиці виховної роботи, в тому числі роботи з попередження і розв’язання конфліктів між підлеглими;

- вдосконалення всієї виховної роботи, що сприяє формуванню у особового складу штатних якостей як самокритичність, витримка, самовладання, толерантність, повага до товаришів, які, безумовно, певною мірою стримують воїнів від конфліктної поведінки;

- формування та згуртування військового колективу, в якому панують взаємоповага, взаємопідтримка, чутке ставлення воїнів один до одного тощо;

- розумний розподіл особового складу за посадами та фахом, при виконанні воїнами окремих завдань, виходячи при цьому з їх психологічної сумісності, індивідуальних особливостей, професійної підготовленості, досвіду тощо;

- цілеспрямована виховна робота з воїнами, які мають нахил до порушення військової дисципліни, норм моралі, конфліктної поведінки, та надання їм різноманітної допомоги;

- створення здорового соціально – психологічного клімату в підрозділі.

б) Превентивна робота. Вона ведеться в основному в період виникнення конфліктної ситуації і спрямована на припинення розвитку конфлікту. До неї можна віднести:

- виявлення предмету, викликає конфліктну ситуацію;

- з’ясування обставин та змісту розбіжності, що виникли,їх причини, джерел тощо;

- опитування осіб, які мають інформацію про міжособистісну суперечність;

- здійснення безпосередніх контактів з воїнами, між якими виникли розбіжності (індивідуальні бесіди, вияснення їх позицій, намірів), з метою оцінки рівня конфліктної ситуації та визначення «…» подальшої виховної роботи з учасниками імовірного конфлікту;

- аналіз реальних стосунків між воїнами, які сторонами виникаючого конфлікту;

- прогнозування подальшого розвитку ситуації, що виникла, і наслідків імовірного конфлікту;

- усунення психологічних бар’єрів у взаєминах воїнів, надання їм допомоги у з’ясуванні об’єктивних або уявних причин виникнення розбіжностей;

- створення умов для визнання обидвома сторонами своїх помилок, надмірної впертості, горячкуватості тощо;

- внесення необхідних зміну зміст своєї діяльності, а також у діяльність усіх осіб, які є учасниками розбіжностей, протиборства;

- усунення причин і умов,через які створюється конфлікт, за допомогою засобів педагогічного та психологічного впливу;

- своєчасне втручання командира в конфлікт, що зароджується (на 1 – му етапі).

в) Механізм управління конфліктом:

- вжиття превентивних заходів (про що йшлося вище) на стадії виникнення суперечностей між військовослужбовцями та зростання психологічної напруженості;

- залучення до розв’язання конфліктів авторитетних воїнів;

- уникання упередженості під час вивчення і особливо розв’язання конфліктів;

- об’єктивний і всебічний аналіз поведінки учасників конфлікту, врахування їх психічних станів;

- спрямування опонентів на конструктивний пошук виходу з конфлікту;

- врахування індивідуально – психологічних особливостей конфлікт арів, і насамперед тих, які можуть посилити конфлікт;

- старанний аналіз інформації, яка стосується динаміки розвитку та розгортання конфлікту;

- конфідіційність інформації щодо конкретного конфлікту, яка отримується командиром із різних джерел;

- вміле використання впливу військового колективу на розв’язання конфлікту;

- об’єктивне і справедливе розв’язання конфліктів з боку військового керівника – компромісне рішення, критика, засудження і навіть покарання однієї із сторін (неправої, винної);

- індивідуальна психологічна допомога воїнам, які вийшли з конфлікту, корекція їхньої діяльності та поведінки, контроль та необхідна допомога.

Військовому керівнику слід знати і вміло використовувати основні шляхи розв’язання конфліктіву військовому середовищі: адміністративний і педагогічний.

I. Адміністративний.

Він застосовується: за умов обмеженості часу на самостійне його

розв’язання сторонами, що конфліктують; у складних обставинах діяльності воїнів (бойова обстановка, виконання спеціальних завдань тощо): при явному негативному впливі конфлікту на бойову готовність підрозділу, на виконання особовим складом службових завдань; при застосуванні однією або обома сторонами аморальних прийомів, непорядних форм поведінки, брудних дій й т.п.; просто при неможливості самими воїнами (сторонами) його розв’язати або припинити без організаційних заходів з боку старшого командира (кадрове питання, визначення неправої сторони й т.п.).

Тобто, військовий керівник на певній стадії конфлікту визначає і приймає

рішення, хто із сторін правий, а хто ні, хто неправий більше, а хто менше, наскільки обидві сторони неправі. Оголошує своє рішення , якщо потрібно піддає критиці учасників конфлікту, вимагає його припинити, якщо цього не стається, карає винних. В окремих випадках вживає організаційні заходи (переведення воїнів у різні підрозділи або частини, призначення на інші посади й т.п.).

II. Педагогічний.

Даний шлях більш демократичний. Але він вимагає більшого часу,

наполегливості, більш ретельного і глибокого вивчення суті конфлікту, сторін, які беруть в ньому участь. В даному випадку основний натиск робиться на роз’яснювальну роботу з учасниками конфлікту – про шкоду такої поведінки (психіці та здоров’ю людини), про марно витрачений час, про негативний вплив на товаришів по службі, про зниження працездатності колективу й т.п. Основний метод, який тут застосовується, це переконання. Крім того широко використовується критика, показ і роз’яснення помилкових дій, неправильної поведінки або завищених вимог якоїсь сторони тощо.

Застосовують такий шлях і командири, і офіцери структур виховної та

соціально – психологічної роботи.

 

1. Конфлікт – це соціально – психологічне явище. Їх наявність в

суспільстві пояснюється взаємовідносинами між людьми. Вони в усіх сферах і структурах суспільств, в тому числі і військової.

2. Офіцер – психолог, як і будь – який військовий керівник, має знати

основи теорії конфліктності і володіти методикою профілактики і подавлення конфліктів у військових колективах.

· Постановка завдань на самостійну роботу:

1. Звернутися до навчального посібника Б. І. Фурманця «Основи

військової психології», де викладено зміст матеріалу даної лекції(п. 6.4.).

2. Підготуватись до семінару №2 за змістовим модулем 1.1.4.

«Психологія військового психолога колективу та роль військового психолога в її формуванні».

· Відповіді викладача на запитання студентів.

 


Читайте також:

  1. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
  2. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
  3. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
  4. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
  5. Агітація за і проти та деякі особливості її техніки.
  6. Аграрне виробництво і його особливості
  7. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
  8. АНАТОМІЯ І ФІЗІОЛОГІЯ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА ПЕРИФЕРИЧНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ, ЇЇ ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ
  9. Анатомо-фізіолгічні особливості
  10. Анатомо-фізіологічна перебудова організму підлітка та її вплив на його психологічні особливості й поведінку.
  11. Анатомо-фізіологічні особливості молодших школярів
  12. Антисептики ароматичного ряду (фенол чистий, іхтіол, дьоготь, мазь Вількінсона, лінімент за Вишневським). Особливості протимікробної дії та застосування.




Переглядів: 3745

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Конфлікт як соціально-психологічне явище | Поняття і способи припинення діяльності суб’єкта господарювання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.008 сек.