• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Навичок)

Мети, коли не досягнута поточна.

б) вимірювання і оцінювання проблем:

- вчить пацієнта анлізувати витоки проблем та

- час їх появлення,

- їх наслідки

- вплив на кожну з ланок дає позитив

в) психотерапевтичні прийоми:

- ролеві ігри,

- чітка тематична побудова занять,

- об’єднання ролевих ігор з трансакт-

ним аналізом,

- інтегративний підхід з використанням

технік гештальт-терапії і психодрами.

____________________________________

г) репетиція поведінки:

- рольове програвання складних ситу-ацій із застосуванням

- оперантного і

- спостережного навчання та

- підкріплення бажаної поведінки

д) домашня робота:

- перенесення поведінкових змін у

зовнішній світ (перевірка набутих

Елементи поведінкової психотерапії вхо-дять до складу нейро-лінгвістичного про-грамування, а саме:

- сугестивне потенціювання ідеомоторних стереотипів і

- словесних структур шляхом

- прихованих (вбудованих) команд.

Сучасна практика психотерапії схиляється до поєднання когнітивного і поведінкового методів, коли за основу беруться переваж-но:

- логічні помилкові судження та

- їх корекція.

5. До синтетичних методів, котрі включа-ють в себе елементи усіх класичних методів відносять гештальт-терапію (гештальт – цілість, співвідношення фігури і фону за К. Гольдштейном). Почуття, що фігура домінує над фоном є ознака завершення гештальту.

____________________________________

Майже всі види психотерапії проводяться у двох формах:

- індивідуальна та

- групова.

Групи класифікують:

За складом:

- гетерогенні (учасники мають різні особ-ливості),

- гомогенні (учасники однотипні, наприк-лад: наркомани),

За формою:

- відкриті, котрі для:

- введення «новачків»

- підтримання після короткофокус-

ної терапії,

- закриті, з чіткими проблемами і тривалі-

стю роботи 3-6 місяців

- напіввідкриті групи.

За кількістю учасників:

- мікрогрупи (2-4 людини),

- оптимальні за величиною групи (8-10 учасників)

- максимальна кількість учасників – 15.

Групова форма психотерапії має такі мето-

дичні особливості:

- Структурування групових процесів (група розбивається на окремі угрупування за структурою особистості),

____________________________________

- Групова символізація як прояв групового колективного несвідомого,

- Резонанс – як характерний спосіб вибіркової безсвідомої комунікації,

- Регресія у формі «вільного плавання» в колективних фантазіях або спробах порушити «рамкові умови»

- Групові конфлікти:

- між учасниками

- між учасниками і ведучим,

- специфічні конфлікти: хворий переходить з індивідуальної до групової психотерапії.

Оцінка ефективності психокорекційного
і психотерапевтичного впливу

Однією з важливих методологічних проб-лем клінічної психології є проблема оцінки ефективності психокорекційного і психоте-рапевтичного впливів.

Для цих цілей Б. Д. Карвасарським була запропонована клінічна шкала, в яку пропонувалось включити 4 критерія:

1) ступеня симптоматичного покращання: 2) ступеня усвідомлення психологічних механізмів хвороби,

3) ступеня зміни порушених відносин особи 4) ступеня поліпшення соціального функці-онування.

I. Критерій ступеня симптоматичного поліпшення:
а) симптоматика проявляється дуже часто чи характеризується вираженою інтенсив-ністю.
б) симптоматика проявляється досить часто чи характеризується значною інтенсивні-
стю.
в) симптоматика проявляється рідко або характеризується слабкою інтенсивністю.
г) симптоматика відсутня.

II. Критерій ступеня усвідомлення психо-логічних механізмів хвороби:

а) відсутність розуміння ролі психогенних факторів у виникненні захворювання.

б) усвідомлення взаємозв'язку між симп-томами хвороби і неспецифічним нервово-психічним напруженням.

в) усвідомлення взаємозв'язку між симпто-мами хвороби і конфліктною ситуацією, що виникла у зв'язку з особливостями особис-тості хворого.

г) досягнення розуміння специфічного зміс-товного чи адаптивного характеру симп-томів, повного усвідомлення ролі власних ____________________________________

особистісно-емоційних проблем у виник-ненні типових для хворого конфліктних

ситуацій і розуміння їх генезу.

III. Критерій ступеня зміни порушених відносин особистості.

а) відсутність змін.

б) зміна ставлення до хвороби та лікуван-ня.
в) зміна ставлення хворого лише в сфері (сферах), що відносяться до актуальної конфліктної ситуації, без глибокої зміни порушених відносин особистості.

г) зміна відносин хворого у всіх значимих сферах особистості із значною їх перебудовою.

IV. Критерій ступеня поліпшення соціаль-ного функціонування.

а) низький ступінь задоволеності своїм соціальним функціонуванням.

б) помірний ступінь задоволеності своїм соціальним функціонуванням.

в) значний ступінь задоволеності своїм соціальним функціонуванням.

г) виражений ступінь задоволеності своїм соціальним функціонуванням.

Поряд з клінічною шкалою, для оцінки ефективності психокоррекційних і психоте- рапевтичних впливів в медичній психології

____________________________________

використовуються показники динаміки

психічного стану пацієнтів за даними різних психологічних тестів.

Частіше за інші для цих цілей використову-ються:

- MMPI,

- метод колірних виборів Люшера.

Психологічні основи психогігієни, психо-

профілактики і реабілітації

Діяльність медичного психолога, як і діяль-

ність лікаря, відноситься до важких профе-

сій, особливо в клінічній психології. Перш за все - це гуманне ставлення до пацієнта (клієнта).

Для лікарів морально-етичні та моральні норми професії так сформульовані в «Клятві Гіппократа»:

- Повага до життя;

- Заборона на заподіяння шкоди пацієнту;

- Повага до особистості пацієнта;

- Конфіденційність;

- Повага до професії.

____________________________________

Медичному психологу необхідний достатній рівень загальної та професійної культури.

Там, де діяльність пов'язана із взаємодією "людина-людина», професія впливає на психіку професіонала («професійна дефор-мація»).

Вона розвивається поступово з професійної адаптації:

- від сильного емоційного сприйняття страждань іншої людини до

- певної міри емоційної опірності і самозахисту.

Одночасно може формуватися:

- віра в свою могутність і

- віра у владу над людиною або, навпаки,

- незадоволення собою.

Синдром хронічної втоми вважається:

- специфічним і

- обумовленим постійним емоційним кон-тактом з великою кількістю людей.

Синдром хронічної втоми проявляється:

- «астенією перевтоми», якій передує:

- період вольового зусилля,

- напруження і

- продовження роботи в стані та умо- вах стомлення.

Провідний симптом:

- дратівливість з

- підвищеною нетерплячістю,

- нестриманістю і

- уразливістю у вигляді спалахів з

- подальшим каяттям і

- відчуттям млявості.

Одночасно відзначаються:

- поганий сон,

- тривожність.

Синдром «емоційного вигоряння».

Термін введений американським психоло-гом Х. Дж. Фрейденбергером в 1974 г для характеристики психологічного стану здо-рових людей, що знаходяться в інтенсив-ному і тісному спілкуванні з клієнтами (па-цієнтами) в емоційно завантаженій атмо-сфері при наданні професійної допомоги.

Емоційні переживання - невід'ємна частина нашого життя.

____________________________________

Синдром "емоційного вигоряння" у профе-сіоналів складають:

- деформація або

- зникнення емоційних переживань.

Синдром "емоційного вигоряння" включає в себе такі симптоми:

- стомлення і

- виснаження після активної професійної діяльності.

З'являються такі психосоматичні проблеми: - нестабільність АТ,

- головний біль,

- безсоння.

Характерно також:

- негативне ставлення до пацієнтів,

- колег,

- до своєї професійної діяльності.

З'являється також:

- тенденція до дій за певним шаблоном,

- звуження репертуару робочих дій,

- ригідність мислення,

- невдоволення собою,

- почуття провини і

- тривожності виявляються або

- депресією або

- агресивними тенденціями у вигляді:

___________________________________________________

- гніву і

- дратівливості.

Відбувається деформація професійних і особистісних якостей, котра пов'язана зі:

- зміною авторитету,

- оптимізму,

- правдивості,

- гуманізму,

в спілкуванні з пацієнтами (Сидоров П. І., Парняков А. В.).

Психогігієна - наука про забезпечення, збе-реження та підтримку психічного здоров'я людини.

Це частинагігієни, більш загальної медич-ної науки про здоров'я людини.

Психогігієна:

- досліджує вплив зовнішнього середовища на психічне здоров'я людини,

- виділяє шкідливі фактори в:

- природі,

- суспільстві,

- на виробництві та

- в побуті.

- визначає і

- організовує шляхи і

- способи подолання несприятливих впли-вів на психічну сферу.

____________________________________

На практиці досягнення психогігієни реалізуються за такими напрямками:

- Створення науково обгрунтованих нор-мативів і рекомендацій для державних і громадських установ, що регламентують умови забезпечення соціального функціо-нування людини;

- Передача психогігієнічних знань і нав-чання психогігієнічним навичкам роботи в різних групах населення:

- студентів,

- учнів, педагогів,

- батьків, котрі можуть впливати на
психологічні ситуації своїх дітей.

- Просвітня психогігієнічна робота серед населення.

Прийнято виділяти:

- особисту (індивідуальну) і

- соціальну психогігієну;

за віком:

- дитинства,

- юності,

- зрілого віку,

- похилого віку;

за характером праці:

- психогігієну розумової і

- фізичної праці;

- спеціальні розділи психогігієни:

- інженерна,

- спортивна,

- військова та ін.

Основні завдання психопрофілактики:

Психопрофілактика - розділ загальної профілактики, який включає сукупність заходів для забезпечення психічного здоров'я.

Це:

- профілактика особистісних і

- професійних криз,

- попередження виникнення і

- попередження поширення нервово-пси-хічних захворювань.

В даний час прийнята міжнародна класифі-кація етапів психопрофілактики по терміно-логії ВООЗ.

Вона підрозділяється на:

- первинну,

- вторинну і

- третинну профілактику.

Первинна психопрофілактика - комплекс заходів, спрямованих на попередження шкідливих впливів на психіку людини.

____________________________________

Вона тісно пов'язана із загальною профі-лактикою і по суті - це диспансеризація здорового населення з широким комплек-
сом психогігієнічних заходів.

Виникненню нервово-психічних порушень
сприяють різні несприятливі фактори:

- негативні соціально-гігієнічні умови,

- інформаційні перевантаження,

- мікросоціальної конфлікти і

- психічна травматизація (дефекти вихо-вання) і

- біологічні:

- травми мозку,

- інтоксикації,

- соматичні хвороби,

- несприятлива спадковість та ін.).

- У здійсненні первинної психопрофілак-тики особлива роль відводиться медич-ним психологам, які:

- сприяють ранньому виявленню відхи-лень психіки,

- забезпечують спеціальні психопрофі-лактичні заходи:

- вивчення групової діяльності,

- спільної поведінки і

- спілкування,

- стану індивіда в референтній групі,

- психологічної експертизи.

____________________________________

Вторинна психопрофілактика - це:

- раннє виявлення початкових фаз психо-неврологічних захворювань та їх

- раннє лікування (тобто вона включає і психотерапію).

Третинна психопрофілактика – це:

- попередження рецидивів психо-невроло-гічних захворювань і

- відновлення працездатності - це:

- професійна реабілітація та

- соціальна адаптація

з усвідомленням особистістю власних мож-ливостей.

Реабілітація (від лат. «відновлення в пра-вах») це система:

- медичних,

- психологічних і

- соціальних заходів,

що попереджають:

- подальший розвиток хвороби,

- втрату працездатності й

- ефективне і раннє повернення до активного соціального життя.

Для медичної психології завданнями є:

- відновлення особистого і

- соціального статусу.

При нервово-психічних розладах виділя-ються наступні основні принципи реабіліта-ції:

____________________________________

- Партнерство,

- Різнобічність впливів,

- Єдність психосоціальних і біологіч-них методів впливу,

- Ступінчастість впливів – включає поетапний перехід від одних реабілітаційних заходів до інших.

Основні етапи реабілітації:

- Відновлювальна терапія – активне біоло-

гічне лікування, що включає:

- психотерапію та

- соціотерапію з поступовим перехо- дом від щадного до активованого режиму;

- Реадаптація - починається в стаціонарі і продовжується у вигляді адаптації до сім'ї і колективу;

- Власне реабілітація:

- раціональне працевлаштування,

- нормалізація побуту,

- активне соціальне життя.

Історія медичної психології

VI-IV вв. до н.э.- Демокріт, Эмпедокл, Лукрецій, Эпікур та ін. представляли натуралістичний напрямок знань.

Алкмеон з Кротону: «мозок є "вмістилищем душі"»

_____________________________________

Піфагор: «мозок – осередок психічної діяльності»

Гіппократ, Гален: «психічні хвороби – результат порушення роботи мозку»

Платон (427-347 гг. до н.э.): «душа – ідеальна сутність»

Учень Платона Арістотель (384-322 рр. до н.э.) критикував Платона за ідеалізм, хоча сам не став матеріалістом, склав трактат «Про душу», в якому «все, що росте і розвивається має душу:

Рослина – рослинну, тварина – рослинну і чуттєву; людина – рослинну, чуттєву і розумну»

У своїх працях Арістотель вже використовує

такі поняття як:

- «відчуття»,

- «пам’ять»,

- «почуття»,

- «мислення»,

- «довільні та вільні рухи»,

але не в межах окремої науки.

Не було і послідовників наукового пошуку в цьому напрямі.

_____________________________________

Стародавня індійська філософія визнавала:

- «вище поступальне начало» та

- «світ свідомості, що світиться сам».

Ще у Х сторіччі лікарі використовували тер-мін «психологія».

Але перші спроби встаноновити зв’язок між душею і тілом у межах науки «пнеумато-логії» відносяться до кінця ХУІІІ сторіччя.

Абу Алі Хусейн Ібн Сіна з Бухари (Авіценна, 980-1037) писав:

«Сприйняті пам’яттю явища приймаються уявленням, доповідаються мисленню, а мис-лення за обов’язком встановлює правиль-ність чи неправильність сприйнятого явища і залишає його в пам’яті для того, щоб у потрібний момент звернутись до нього»

Дж. Локк, П. Ж. Ж. Кабаніс в епоху Відрод-ження писали: «Мислення є властивість матерії»

Після праць Ч. Дарвіна (1809-1882) та праць Х. Вольфа в науці міцно закріпився термін «Психологія», що позначає науку про психі-ку, котра вже сприймалась у зв’язку з ото-ченням людини.

_____________________________________

Герберт Спенсер (1820-1903) стверджував, що «психічна діяльність співвідносна і поля-гає в безперевному пристосуванні організ-мом внутрішніх його відносин до зовнішніх і … психічні явища не можна вивчати у відри-ві від оточуючого світу»

Томас Гекслі (1825-1895): «В наші дні ніхто з тих, хто стоїть на висоті науки, не засумні-вається в тому, що основи психології треба шукать у фізіології нервової системи».

В той же час філософ-ідеаліст І. Кант (1724-1804) писав, що для вивчення пси-хічних процесів «природно-наукові методи використані бути не можуть».

В той же час з’явились наукові праці з намаганням точно локалізувати деякі пси-хічні процеси у певних місцях головного мозку (психоморфологізм). Вивчались фун-кції ендокринних залоз, вегетативної нер-вової системи, електрофізіологія.

Попередниками медичної психології були дві наукові течії:

- френологія та

- месмеризм.

____________________________________

Засновником френології був Ф. Галль (лікар з Австрії, 1738-1820), котрий проводив паралель між будовою черепа і особливо-стями: - психіки людини,

- її здібностями і

- особистісними властивостями.

Він локалізував різні властивості розуму у 28 різних областях мозку.

Ф. Месмер (1734-1815) стверджував, що людина наділена деякими магнітними флюї-дами, вивільнення котрих призводить до вражаючого зцілюючого ефекту.

Його роботи стали основою для розвитку сугестивних методів для групових і індиві-дуальних сеансів психотерапії.

З.Фрейд (1856-1920) створив у психології окремий напрям – психоаналізу, обумовив-ши всю психічну діяльність впливом несві-домого, особливо статевого потягу.

Під час пандемії енцефаліту (1915-1920), котрий уражав субкортикальні вузли і міняв психологічні особливості особистості увага вчених до підкірки посилилася.

____________________________________

В. Вундт (1832-1920) поклав початок екпе-риментальним методам у психології, випу-стивши у 1874 році книгу «Основи психоло-гічної фізіології». Він же заснував першу лабораторію експериментальної психології у м. Лейпцігу. Поняття про душу відкидав повністю.

І. М. Сеченов своєю роботою 1863 р. «Реф-лекси головного мозку» надав новий імпульс у розвитку психології.

І.П.Павлов розробив методи для вивчення умовно-рефлекторної діяльності. Він довів,

що психічна діяльність – результат умовно-рефлекторної діяльності головного мозку.

Перша експериментально-психологічна ла- бораторія в Росії була відкрита Бехтеревим В. М. у 1885 році при медичному факультеті Казанського університету. Там, а також в подібній лабораторії, створеної ним у подальшому в Військово-медичної академії в Санкт-Петербурзі, під його керівництвом було виконано більше 20 клініко-психо-логічних докторських дисертацій.

Французький психолог Теодроль Рибо (1839 - 1916) вперше почав вивчати зако-

____________________________________

номірності психічної діяльності не тільки у здорових осіб, а й у душевно хворих. Ці експериментальні дослідження розширили і збагатили медичну психологію.

Французький психіатр і психолог П'єр Жане (1859 - 1947), розробив концепцію дисо-ціації - втрати «функції реальності» і не-здатності утримувати ідеї цілком у сфері свідомості через слабкість вищої інтегра-тивної діяльності.

Герман Роршах (1884 - 1922) розробляє одну з основних проективних технік психо-діагностики.

Особливий внесок у розвиток медичної психології вніс Е. Кречмер, який отримав світову популярність своєю роботою про

зв'язок будови тіла і характеру, його книга «Медична психологія», що вийшла російсь-кою мовою в 1926 р., була першою робо-тою з медичної психології, яка містить систематизоване зведення фізіологічних і психологічних даних, необхідних як ліка-рю, так і психологу в роботі з хворими.
____________________________________

Карл Юнг (1875 - 1961), перший час був послідовником психоаналітичного методу лікування, розробленого З. Фрейдом. Але пізніше «відходить» від нього і створює свій власний напрямок - аналітичну психо-логію.

В Росії з 80-х рр. XIX століття існують психологічні лабораторії в клініках нерво-вих і «душевних» хвороб (лабораторія при клініці Токарського А. А., лабораторія Кор-сакова С. С., лабораторія Телятникова Г., а потім Осипова В. П. при клініці Бехтерєва В. М., лабораторія Сербського В. І. і багато інших).

Розвиток медичної психології у Росії та СРСР був пов’язаний з діяльністю Корса-кова С. С., Рибакова Ф. Г., Лурія О. Р., Виготського Л. С., Берштейна М. О., Анохіна П. К., Рейтан Р., Хомської Є. Д., М’ясищева В. М.

В Україні психологія розвивалася як інтегральна частина світової психологічної науки.

На початок ХХ ст. сформувалися наукові школи:

Київська (Челпанов Г. І., Сікорський І. А., Ананьїн С. А.),

____________________________________

Одеська (Сєченов І. М., Мечников І. І., Ланге М. М., Рубінштейн С. Л.).

Одним з найважливіших центрів розвитку експериментальної психології в 20-30 роках ХХ століття був Харків.

Історія розвитку медичної психології у м. Харкові пов'язана з такими відомими вченими, як Лурія О. Р., Виготський Л. С., Запорожець О. В., Анфімов А. Я., Платонов К. К., Леонтьєв О. М., Протопопов В. П., Зінченко П. І., Божович Л. І. та ін.

Так, Лурія О. Р. був основоположником нейропсихології в СРСР, його дослідження були присвячені проблемам локалізації вищих психічних функцій та їх порушень

Переглядів: 624