Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Існує відповідна класифікація методів.

ЗМІСТ ЛЕКЦІЇ

ТЕМА 2. ЗАГАЛЬНА МЕТОДОЛОГІЯ ПРОВЕДЕННЯ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

ЛЕКЦІЯ 4

Мета заняття:

Навчальна: дати студентам теоретичні знання про методи наукового пізнання, логічні закони та правила;

Розвиваюча: розвивати у студентів уміння працювати з законодавчими та нормативними документами;

Виховна: виховувати у студентів зацікавленість та бажання до вивчення навчальної дисципліни.

Питання:

1. Методи наукового пізнання (Загальні та спеціальні методи наукових досліджень. Основні групи загальних методів).

2. Методи емпіричного й теоретичного рівня досліджень.

3. Спеціальні методи економічних досліджень

Питання для самостійної роботи:

1. Логічні закони та правила

2. Правила аргументації

Ключові поняття та терміни: методологія, методика, методи наукового дослідження, загальнонаукова методологія , конкретнонаукова методологія.

Питання №1. Методи наукового пізнання (Загальні та спеціальні методи наукових досліджень. Основні групи загальних методів).

Предметом вивчення методології є методи науки.

Розвиток ідеї до стадії вирішення завдання, звичайно, здійснюється як плановий процес наукового дослідження з використанням різних методів пізнання.

Метод – це спосіб пізнання, дослідження явищ природи і суспільного життя; - це сукупність прийомів чи операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності, підпорядкованих вирішенню конкретного завдання.

Вибір конкретних методів дослідження диктується характером матеріалу, умовами і метою конкретного дослідження.

Методи є упорядкованою системою, в якій визначається їх місце відповідно до конкретного етапу дослідження, використання технічних прийомів і проведення операцій з теоретичним і фактичним матеріалом у заданій послідовності.

В одній і тій же науковій галузі може бути кілька методик (комплексів методів), які постійно вдосконалюються під час наукової роботи. Найскладнішою є методика експериментальних досліджень, як лабораторних, так і польових. У різних наукових галузях використовуються методи, що збігаються за назвою, наприклад, анкетування, тестування, шкалювання, однак цілі і методика їх реалізації різні.

Досить поширеним є поділ основних типів методів за двома ознаками:

1) Перша ознака – методи мети

І. За ознакою мети виділяються, первинні методи, що використовуються з метою збору інформації, вивчення джерел, спостереження, опитування.

Вторинні методи – використовуються з метою обробки та аналізу отриманих даних – кількісний та якісний аналіз даних, їх систематизація, шкалювання та ін.

Верифікаційні методи – дають змогу перевірити отримані результати. Вони зводяться також до кількісного та якісного аналізу даних на основі виміру співвіднесення постійних і змінних чинників.

Приклад: –Розглянемо дію цих методів, на прикладі загального перепису населення в Україні, 1) під час збору інформації, опитування, вивчення даних використовувалися первинні методи; 2) отримані дані обробляли, аналізували; 3) отримані дані перевіряли, робилися відповідні висновки, оформлялася документація.

2) Друга ознака – методи способу реалізації

ІІ. За ознакою способу реалізації розрізняють: логіко-аналітичні, візуальні та експериментально-ігрові методи:

До логіко-аналітичних належать традиційні методи дедукції та індукції. (Приклад:використовуються в усіх логічних науках) Вони доповнюють один одного і можуть використовуватися з метою верифікації – перевірки істинності гіпотез і висновків.

Візуальні, або графічні, методи –графи, схеми, діаграми, картограми, що дають змогу отримати синтезоване уявлення про досліджуваний об’єкт і водночас наочно показати його складові, їхню питому вагу. Ці методи тісно пов’язані з комп’ютерними технологіями. (Приклад: схема на нашому слайді і є приклад візуальних, або графічних, методів)

Експериментально-ігрові методи безпосередньо стосуються реальних об’єктів, які функціонують у конкретній ситуації і призначаються для прогнозування результатів. З ними пов’язаний цілий розділ математики – “теорія ігор”; з їх допомогою вивчаються ситуації в політичних, економічних, воєнних питаннях. Вони використовуються в психології („трансакційний аналіз”), соціології („управління враженнями”, „соціальна інженерія”), в методиці нетрадиційного навчання.

Можна розділити методи на групи відповідно до їх функціональних можливостей:

q етапні – тобто, пов’язані з певними етапами дослідження.

Відносять методи: спостереження, експеримент.

q універсальні – які використовуються на всіх етапах.

Відносяться методи: абстрагування, узагальнення,

дедукція, індукція та ін.

Успіх наукового дослідження значною мірою залежить від уміння вибрати найрезультативніші методи дослідження, оскільки саме вони дають можливість досягти поставленої мети.

У кожній науковій роботі обов’язково необхідно вивести перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої мети. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалось тим чи іншим методом. Це дасть змогу переконатися в логічності та прийнятності вибору саме цих методів.

Методи наукового пізнання, також, поділяються на загальні та спеціальні:

1.Більшість соціальних проблем конкретних наук і навіть окремі етапи їх дослідження потребують застосування спеціальних методів вирішення.

Спеціальні методи наукового пізнання – мають специфічний характер і вивчаються, розробляються та вдосконалюються в конкретних, спеціальних науках. Вони ніколи не бувають довільними, оскільки визначаються характером досліджуваного об’єкта.

До спеціальні методи наукового пізнанняналежать такі методи як прогнозування, дисперсний аналіз, кластерний аналіз, кореляція та регресія, факторний аналіз, математичні моделі.

Метод прогнозування – полягає у передбачення майбутнього етапу процесу, явища, предмета на підставі його минулого і сучасного.

(Наприклад: Знаючи сейсмічно небезпечні зони, тектонічну структуру земної кори науковці можуть попередити землетрус, цунамі та інші явища що відбуваються в природних процесах )

Дисперсний аналіз –застосовується для оцінювання впливу різних факторів на результат експерименту, планування аналогічних експериментів.

Започаткований він англійським математиком Р. Фішером для оброблення результатів агрономічних дослідів, метою яких було з’ясування умов отримання максимального врожаю різних сортів сільськогосподарських культур.

Кластерний аналіз – передбачає розподіл певної сукупності об’єктів на групи „схожих” об’єктів, які називають кластерами (зламаний, потрощений), так, щоб об’єкти одного класу перебували „близько” один до одного, а об’єкти різних класів – на відносно віддалених відстанях.

2. Загальні методи наукового пізнання – на відміну від спеціальних методів, використовуються протягом всього дослідницького процесу, незалежно від галузі знань та особливостей дослідження.

До складу методів, що використовуються як на емпіричному, так і на теоретичному рівнях дослідження, прийнято відносити: абстрагування; аналіз і синтез; індукцію і дедукцію.

1.Нерідко досліднику доводиться із сукупності ознак, властивостей явища, процесу дійсності відокремлювати ті, що становлять для нього інтерес. Таку мислену процедуру називають абстрагуванням. (СЛАЙД)

– (подать на аркуші)

Абстрагування– метод наукового дослідження, який полягає у мисленому відокремленні суттєвих, істотних ознак, аспектів, відношень предмета, процесу, явища

Розрізняють процес абстрагування і результат абстрагування, названий абстракцією.Звичайно, під результатом абстрагування розуміють знання про деякі сторони об’єкта. Процес абстрагування – це сукупність операцій, які приводять до отримання такого результату (абстракції).

Цей метод пізнання часто використовується у філософії, під час вивчення теорії світостворення , в астрономії (досліджується розвиток галактики)

Прикладом абстракції можуть служити численні поняття, якими оперує людина не лише в науці, а й у повсякденному житті: дерево, дім, дорога, книга, рідина та ін.

Абстрагування дає змогу замінити у пізнанні складне простим, але таким простим, яке відбиває основне в цьому складному.

Основні види абстрагування:

- ототожнення – утворення поняття через об’єднання предметів, пов’язаних відношеннями типу рівності, в особливий клас;

- ізолювання – виділення властивостей і відношень, нерозривно пов’язаних із предметами.

Процес абстрагування в системі логічного мислення тісно пов’язаний з іншими методами дослідження і передусім з – аналізом і синтезом.

Як сказав німецький філософ Імманіїл Кант (1724–1804): „Саме синтез є тим, що власне, складається з елементів знання і об’єднує їх в певний зміст. Тому синтез є перше , на що ми повинні звернути увагу, якщо хочемо робити висновки про походження наших знань”.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.