• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Сутність міжнародних розрахунків

Лекція 1

Тема 6. Міжнародні розрахунки та їх організаційні засади

Глосарій

Євровалюта — це строковий депозит, що знаходиться в банку, який розташований за межами країни, у якій випускається дана валюта, або будь-яка валюта, що зберігається в банку за межами країни її походження.

Євроринок — частина світового ринку позичкових капіталів, на якому банки здійснюють депозитно-кредитні операції в євровалютах.

Роловер — контрактний депозит, умови якого погоджуються між емітентом та депонентом.

Синдикація — група банків, що об’єдналися для участі в кредиті одного позичальника. Основна мета — розподіл ризику між учасниками, при цьому кожен банк несе самостійну відповідальність за свою час­тину наданого кредиту.

Синдикований кредит — кредит, наданий синдикатом банків; при цьому ризики, пов’язані з невиконанням обов’язків, розподіляються між учасниками синдикату.

Теп — вид депозитного сертифіката з фіксованими строками.

Термінові депозити — кошти, вкладені депонентом на визначений час (як правило, менше року) під певний процент.

Транш — вид депозитного сертифіката, що ділиться на кілька частин та використовується інвесторами, які оперують невеликими сумами.

Питання:

1. Сутність міжнародних розрахунків.

2. Еволюція міжнародних розрахунків.

3. Суб’єкти міжнародних розрахунків.

Мета: обґрунтування сутності та значення міжнародних розрахунків, визначення характерних рис їх організації.

Література: [1]; [3]; [5]; [11]; [18]; [20]; [23].

Сучасна світова економіка характеризується значним посиленням процесів інтеграції. У зв’язку з цим стає поширеною співпраця між суб’єктами підприємства, розташованими у різних країнах. Одним з основних аспектів у здійсненні зовнішньоекономічних контрактів є взаєморозрахунки між сторонами-резидентами різних країн, які через їх специфіку прийнято називати міжнародними розрахунками.

Міжнародні розрахунки являють собою систему механізмів реалізації грошових вимог і зобов'язань, що виникають між різними суб'єктами міжнародних економічних відносин.

Міжнародні розрахунки мають наступні особливості:

по-перше, на відміну від внутрішніх, міжнародні розрахунки регулюються не тільки національними нормативними і законодавчими актами, але й міжнародними законами, банківськими правилами і звичаями (наприклад, такими як Єдиний чековий закон, прийнятий Женевською вексельною конвенцією в 1930 р., Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів);

по-друге, міжнародні розрахунки здійснюються в різних валютах, тому, з одного боку, на їх ефективність впливає динаміка валютних курсів;

по-третє, особливістю міжнародних розрахунків являється й те, що в країнах з частково конвертованою валютою держава використовує певні валютні обмеження.

Класифікація міжнародних розрахунків наведена на рис. 1.

Головними чинниками, що виражають стан міжнародних розрахунків, є:

1) умови зовнішньоторговельних контрактів;

2) валютне законодавство;

3) особливості банківської практики;

4) міжнародні правила та звичаї тощо.

Вирішальне значення в практиці міжнародних розрахункових операцій мають валютно-фінансові умови зовнішньоекономічних угод (контрактів).

Рис. 1. Класифікація міжнародних розрахунків

Зовнішньоекономічна угода (контракт) – це матеріально оформлена угода суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних прав і обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Валютно – фінансові та платіжні умови контракту передбачають визначення валюти ціни, валюти платежу, захисних валютних застережень, видів та форм розрахунків.

Валюта ціни – це валюта, у якій виражена ціна товару у зовнішньоторговельному контракті. У міжнародній практиці у якості валюти ціни в основному виступають вільно конвертовані валюти.

Валюта платежу – це валюта, в якій здійснюється оплата товару за зовнішньоторговельним контрактом. В основному платіж здійснюється у вільно конвертованій валюті. У торгівлі з фірмами промислово розвинутих країн валютою платежу є валюта цієї країни, у торгівлі з фірмами країн, що розвиваються, валютою платежу є вільно конвертована валюта промислово розвинутих країн, причому при експортних операціях з цими країнами валютою платежу буде вільно конвертована валюта тієї країни, в банках якої зберігаються надходження від експорту країн, що розвиваються.

Внаслідок нестійкості курсів валют торгові партнери стикаються з проблемою валютних ризиків. Для мінімізації валютних ризиків у зовнішньоторговельних контрактах передбачаються валютні застереження – спеціальні умови, які включають у зовнішньоторговельний контракт і передбачають перегляд суми платежу у тій же пропорції, в якій відбудеться зміна курсу валюти платежу відносно валюти застереження.

В залежності від того, співпадають валюта ціни та валюта платежу, розрізняють:

1) пряме валютне застереження, яке використовується коли валюта ціни та валюта платежу співпадають, а ціна товару та сума платежу залежать від зміни курсу іншої вільно конвертованої валюти;

2) непряме валютне застереження, яке використовується коли ціна товару зафіксована в одній з найбільш поширених в міжнародних розрахунках валюті, курс якої має тенденцію до підвищення, а платіж передбачений в іншій валюті;

3) мультивалютне застереження, яке використовується коли валюта ціни та валюта платежу співпадають, а ціна товару та сума платежу ставляться у залежність від зміни середньоарифметичного курсу декількох валют (кошика валют).

Валютний кошик може бути:

- симетричним, тобто передбачає однакову питому вагу валют;

- несиметричним, тобто передбачає різну питому вагу валют;

- стандартним, тобто передбачає зафіксовані валюти на певний період використання рахункової одиниці як валюти застереження;

- регульованим, тобто передбачає валюти, які змінюються в залежності від ринкових факторів.

Платіжні умови визначають порядок та строки оплати вартості товару згідно із зовнішньоторговельним контрактом.

У міжнародній практиці використовують наступні види платежу або способи розрахунків:

- розрахунки готівкою або негайний платіж;

- розрахунки у кредит;

- комбінований платіж, який передбачає 5-10% авансу, 10-15% оплати готівкою та оплату решти суми у кредит;

- кредит з опціоном негайного платежу передбачає надання імпортеру від термінування платежу за придбаний товар, але з правом негайного платежу, причому, якщо імпортер скористається правом негайного платежу і здійснить негайний платіж, то він отримає знижку ціни товару.

Читайте також:

1. Аудит використання трудових ресурсів і розрахунків з оплати праці
2. Аудит розрахунків з бюджетами
3. Аудит розрахунків з оплати праці й за соціальним страхуванням.
4. Аудит розрахунків з постачальниками і підрядниками
5. Аудит розрахунків з постачальниками і підрядниками
6. Аудит розрахунків за відшкодуванням завданих збитків
7. Аудит розрахунків за податками і платежами
8. Аудит розрахунків із підзвітними особами.
9. Аудит розрахунків із покупцями та замовниками
10. Аудит розрахунків із покупцями та замовниками
11. Аудит розрахунків із покупцями та замовниками.
12. Банк міжнародних розрахунків

Переглядів: 1042