МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
П л а нЛЕКЦІЯ №2 (Тема № 2): Державно-правові вчення мислителів Давньої Греції МЕТА: освітня(навчальна): ознайомити курсантів (студентів) із особливостями виникнення державно-правових поглядів у Давній Греції та їхнім значенням для подальшого розвитку правознавства та державознавства; розвиваюча: формувати у курсантів (студентів) власну світоглядну позицію у відношенні до демократичних засад права та державотворчих процесів; виховна: виховувати вміння грамотно оцінювати та виявляти ознаки демократичних, авторитарних та інших принципів організації та регулювання суспільного життя. Опорні поняття: Культура, міфологія, боги, традиція; справедливість, благозаконіє, право, закон природний, закон людський; етика, політика; форма державного устрою, поліс; рівність, свобода, рабоволодіння, влада, власність; демократія, аристократія, плутократія, олігархія, тиранія, монархія (царство), політія; ідеальна держава, справедливість порівняльна, справедливість розподільна; "правильні", "неправильні" та "змішані" форми держави. 1. Державно-правові ідеї досократиків. 2. Вчення Платона про ідеальну державу. 3. Правові ідеї та вчення про державу Арістотеля. 4. Державно-правова думка періоду елінізму. Основні особливості становлення державності в Давній Греції (державність виникає на початку І тисячоліття до н.е.). Відображення у міфах боротьби за владу у давньогрецьких полісах. Поеми Гомера та Гесіода. Уявлення про божественний характер про справедливість, закон та владу, що породжує відповідне ставлення до них. Раціоналізація міфологічних уявлень про державу і право й формування філософського підходу до політико-правових проблем. Розподіл понять справедливості (права) та благозаконія (закона) як результат раціоналізації міфологічних уявлень. Погляди “семи мудреців”: подальша раціоналізація уявлень про моральний та правовий порядок. Значення загальнофілософського поняття “міри” та реформаторська діяльність Солона: відміна боргів, розподіл населення на чотири стани, створення колективного органу – Ради чотирьох. Вчення “семи мудреців” про необхідність панування справедливих законів у полісі. Соціально-політичні теорії досократиків. Піфагор та Герекліт: обґрунтування правління кращих (інтелектуальної та моральної еліти) – аристократії. Виявлення Піфагором числових характеристик моральних та правових явищ, значення поняття “рівності” для його тлумачення справедливості: справедливість як воздаяння рівного за рівне. Позиція Геракліта щодо виправдання нерівності; закон як відповідність логосу, виправдання воєн. Філософські основи понять “рівність”, “справедливість”, “міра”, космічна і соціальна гармонія, закон і традиція. Проекти ідеальних держав. Фалей Халкедонський: урівняння земельної власності. Гіпподам: розподіл населення на функціональні класи, а території – на три частини (священну, суспільну, приватну). Висування проектів найкращого устрою (Евгемер “Священна хроніка”, Ямбул “Держава сонця”). Погляди Демокріта: походження та розвиток суспільства як природний процес, справедливо те, що відповідає природі, міра у власності як запорука соціально-політичного миру; захист демократичних основ управління, але природно правити кращим. Соціально-політичні вчення софістів: релятивізм, соціальний критицизм. Протагор про справедливість демократичного устрою та рівність людей. Горгій: справедливість вище писаних законів, благо миру. Гіппій: протиставлення закону природного та полісного. Сократ: розумна природа та тотожність розумного, справедливого та законного; обгрунтування принципу компетентного правління та виступ проти “крайнощів” демократії. Платон (основні твори “Держава”, “Політик”, “Закони”): філософські основи вчення про суспільство; ідея справедливості та його теорія ідеальної держави; вчення про структуру душі і соціальна ієрархія як втілення ідеї справедливості; організація влади й управління, відношення станів населення до приватної власності, особливе становище філософів та стражів; значення “міри” – середнього достатку; регламентація життя в ідеальній державі; проблема авторитарних та комуністичних мотивів у вченні про ідеальну державу. Протипоставлення інших форм державного устрою: схема занепаду державності – тимократія (войовничий тип), олігархія (влада багатіїв), демократія (влада бідних, де всі рівні, але без належного управління) як свобода, яка гине від внутрішніх протиріч й перероджується у тиранію – найгірший тип держави, де панують беззаконня та насильство. Арістотель (основні твори “Етика”, “Політика”, “Афінська політія”): філософські основи соціальної теорії; вчення про суспільно-політичну природу людину; сім’я, поселення та держава як “форми спілкування”, як продукт природного розвитку і апологія приватної власності та критика теорій ідеальної держави Платона; держава як сукупність громадян, вчення про “правильні” та “неправильні” форми державної влади; поміркована цензова демократія та панування закону як крок до політії, що поєднує кращі сторони демократії та олігархії (знову “міра” – політія є “середньою формою” держави). Вчення про рівність і справедливість: рівність кількісна та якісна. Політична та державно-правова думка періоду еллінізму (друга половина IV ст. (македонське завоювання) – ІІ ст. до н.е.(римське завоювання). Епікур: свобода людини як відповідальність за розумний спосіб свого життя; аполітичність та індивідуалізм; держава і закон як договір про безпеку; справедливість як договір про загальну користь людей, закон як захист “мудрих” від “натовпу”. Стоїки: доля як розум всесвіту, як природний закон; держава як природне об’єднання людей, космополітизм (люди – громадяни всесвіту); започаткування ідеї змішаного правління як найкращого у Зенона (елементи демократії, царської влади, аристократії). Полібій: доля як доля історична, зміна форм держави як природний процес (царство, тиранія, аристократія, олігархія, демократія, охлократія); змішана форма як найкраща: три форми (царська влада, аристократія і демократія) як три влади, що забезпечує стабільність держави. Значення ідеї “змішаної держави” для подальшого розвитку державно-правових уявлень у напрямку становлення ідеї правової держави.
ЛЕКЦІЯ № 3 (Тема № 4):
|
||||||||
|