• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Гендер як політика рівних прав і можливостей чоловіків та жінок, а також діяльність зі створення механізмів щодо її реалізації.

Виділяють наступні напрямки виміру гендеру:

· індивідуальний - гендерна ідентичність - співвідношення власної особистості з «жіночими» і «чоловічими» якостями (продовжується протягом всієї соціалізації);

· структурний — положення жінок і чоловіків в структурі соціальних інститутів, включаючи економіку, політику, релігію, освіту, сім’ю, медицину і т.д.;

· символічний, або культурний гендер, тобто те, що в кожній культурі в конкретний історичний час наповнює образи «справжній чоловік», «справжня жінка» або «жіночна», «мужній».

Якщо співвіднести ці виміри з традиційними дисциплінами, то, ймовірно, перше тісніше примикає до психології, друге - до соціології і третє — до культурології.

Гендер як соціальний феномен має дуже високий рівень організації й відповідає головному критерію визначення соціального явища як соціального інституту, оскільки в його межах досягається належний рівень взаємної типізації індивідами узвичаєних дій з приводу виконання соціально значущої діяльності. Гендерні відносини транслюють сталі зразки поведінки у формі гендерних ролей. За невиконання або за неналежне виконання цих ролей засто­совують санкції, які передбачає наявність відповідного соціального контролю. Способи поведінки і форми відносин відповідно до виконання певних гендерних ролей сприймаються індивідами як належні, тобто містять нормативний елемент. Гендер як соціальний інститут проявляється в поведінці індивіда через відповідність цілей, засобів та норм. Правила і норми побудови інституту гендеру лише частково мають законодавче закріплення, але більшість з них діє через громадську думку, зокрема відображену в засобах масової інформації. Гендер як соціальний інститут має деяку «тотальність», тому що ми спостерігаємо його присутність у найважливіших, якщо не в усіх сферах людської діяльності.

Соціальний феномен гендеру має неоднозначний зміст, бо охоплює безліч компонентів, об’єднаних у дві основні групи, що репрезентують гендер як соціальний інститут і як індивідуальний статус. Відповідно до типології, розробленої Юдіфь Лорбер, гендер як соціальний інститут містить такі складові:

1) гендерні статуси — соціально приписувані суспільством гендер (соціостатеві ролі), норми й експектації та закріплення їх через поведінкову, жестикуляційну, лінгвістичну, емоційну, психологічну заданість;

2) гендерний розподіл праці — розподіл виробничої і домашньої праці між члена­ми суспільства, які мають різні гендерні статуси. Впродовж цього розподілу виникла гендерна сегрегація праці – поділ професій на чоловічі й жіночі;

3) гендерно-приписувана спорідненість, тобто права і можливості для кожного гендерного статусу в сім’ї; статуси в системі спорідненості зменшують та посилюють престиж і владу, диференціюючи різні гендери;

4) гендерні біологічні (статеві) сценарії поведінки — нормативні зразки сексуального бажання і сексуальної поведінки, приписувані залежно від соціального статусу. Члени домінантного гендеру мають більше сексуальних переваг; члени підпорядкованого гендеру можуть бути сексуально експлуатованими.

5) гендерні якості особистості — комбінації характерних рис особистості, модельованих гендерними нормами, які приписують певні почуття і по­ведінку носіям різних гендерних статусів та відображають соціальні очікування інших у міжособистісній взаємодії. Вони підтримують уніфікацію цих норм та відповідність гендерним ідеалам. Гендерні ідеали – стійкі суспільні уявлення щодо набору бажаних рис, притаманних жінці та чоловіку. Найпоширенішими гендерними ідеалами є ідеали фемінності й маскулінності.

Фемінність –модель поведінки, що суспільство пропонує жінкам. Вона асоціюється із залежністю, невпевненістю, пасивністю, емоційністю, сентиментальністю і т.д.

Маскулінність – модель поведінки, що пропонується суспільством чоловікам, яка асоціюється з незалежністю, активністю, самовпевненістю, раціональністю, емоційною стриманістю.

З погляду гендерної соціології, зовсім необов’язково жорстко прив’язувати життя чоловіка до маскуліної й життя жінки до феміної поведінці,тому щомодель поведінки не програмується біологічно, а обумовлена цінностями культури.Якщо людина здатна поєднати в собі риси феміності і маскуліності, то вона може набагато краще пристосовуватися до взаємодії з іншими людьми, може проявляти гнучкість і твердість, активність і залежність, наполягати на своєму або уступати, бути емоційною або демонструвати стриманість емоцій, відчуження. Вищий рівень з’єднання цих рис (фемінности і маскулінності) називається андрогінністю (від andro – чоловік, gyne - жінка).

6) Гендерний соціальний контроль — формальні та неформальні схвален­ня й винагороди конформної поведінки і покарання ганьбою, соціаль­ною ізоляцією, презирством і медичним лікуванням неконформної поведінки.

7) Гендерні іміджі (образи) — культурні репрезентації гендеру (гендер­ний дисплей), його тілесності в символічній мові та творах мистецтва, що репродукують і легітимують гендерні статуси.

8) Гендерна ідеологія - система ідей, що виправдовує існування гендерних статусів, особ­ливо різну оцінку їх у суспільстві. Культура — головна сила гендерної ідеології.

На індивідуальному рівні гендер надбудовується над біологічною статтю індивіда й містить у собі наступні компоненти:

1. Гендерна ідентичність – особистісне усвідомлення й прийняття своєї приналежності до певної статі.

2. Гендерна особистість – інтерналізовані ( тобто включені у внутрішню структуру особистості) моделі поведінки, відчуттів і емоцій, що служать зміцненню сімейних структур, інституту материнства й батьківства.

3. Гендерний шлюбний і репродуктивний статус – виконання або відмова від шлюбу, народження дітей, родинних ролей.

4. Гендерні переконання як прийняття або неприйняття гендерної ідеології.

5. Гендерна презентація – демонстрація себе як індивіда, що належить до певної статі, за допомогою одягу, косметики, прикрас та інших символів.

Читайте також:

1. ACCESS. СТВОРЕННЯ ЗВІТІВ
2. ACCESS. СТВОРЕННЯ ФОРМ
3. IV. Політика держав, юридична регламентація операцій із золотом.
4. А. Створення власної папки.
5. Автоматичне і ручне створення об’єктів.
6. Аграрна політика
7. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
8. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
9. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
10. Адвокатська діяльність
11. Актив і пасив балансу складаються також з певних розділів.
12. Активи, що реалізуються повільно (А3) – це статті 2-го розділу активу балансу, які включають запаси та інші оборотні активи (рядки 100 до 140 включно, а також рядок 250).

Переглядів: 1126