Питання 3. Гендерна ідентичність та гендерна соціалізація особистості

Досі продовжують відтворюватися стереотипні ціннісно-нормативні очікування до жінок щодо виконання ними соціальних ролей матері-виховательки, домогосподарки, доглядальниці, які поєднані з сучасними очікуваннями щодо роботи поза домом, бажано сумісною з внутрішньо-сімейними ролями, а від чоловіків – щодо виконання соціальних ролей батька-годувальника, захисника, здобувача засобів для існування, працівника поза домом, лідера й керівника. Певні види хобі та занять у вільний час також набули гендерного забарвлення, як-от, наприклад, мисливство, рибальство, гра в шахи чи доміно – для чоловіків або вишивання, плетіння, квітникарство – для жінок.

Більшість соціальних ролей у суспільстві містить гендерну складову у вигляді стереотипних уявлень та очікувань щодо статі виконавця певної ролі. Навіть якщо соціальна роль вважається однаково прийнятою для людини будь-якої статі, у ній завжди міститься гендерна варіація щодо припустимих відмінностей виконання цієї ролі чоловіком чи жінкою. Біологічно зумовленими, а отже, унеможливленими до виконання представником протилежної статі є лише кілька ролей: вагітної жінки, матері, годувальниці груддю, дочки, дружини, бабусі тощо – для жінок, та генетичного батька, чоловіка, сина – для чоловіків. Усі інші соціальні ролі, які мають гендерне маркування, тобто очікування щодо виконання представниками однієї з двох статей, зумовлені соціально-культурними, а не біологічними чинниками. Іншими словами, доглядати й навчати дітей, прати, прибирати, куховарити, вишивати, ткати, виконувати секретарську роботу, забивати цвяхи, ремонтувати, добувати вугілля, пілотувати літаки, здійснювати наукові відкриття, керувати, підіймати штангу може будь-хто, незалежно від біологічної статі. Виконувані чоловіками й жінками соціальні ролі, безумовно, змінювалися, проте основна суть гендерного розподілу праці, який прийнято називати традиційним для патріархального суспільства, більшою чи меншою мірою зберігалася завжди.

Більшість пересічних людей вважають, що гендерні відмінності в поведінці, соціальних ролях та особистісних характеристиках спричинені біологічними відмінностями статей. Вочевидь на початку людської історії розподіл деяких видів праці за статтю був необхідним і дійсно біологічно зумовленим задля виживання спільноти. Проте біологічними відмінностями важко пояснити гендерний розподіл соціальних ролей у теперішньому суспільстві, де вже давно ніхто не полює на мамонтів, землю обробляють за допомогою сучасної техніки, багатодітність в минулому, існує штучне годування немовлят та установи за доглядом та освітою дітей. Проте, якби соціальні ролі між чоловіками й жінками дійсно визначалися лише природними, біологічними ознаками, котрих загалом ніяк не змінити, то жодні міжкультурні відмінності взагалі були б неможливими. Саме антропологічні дослідження першої половини ХХ ст. поставили під сумнів біологічну детермінованість розподілу гендерних ролей. Порівняння очікуваних від чоловіків і жінок ролей у різних суспільствах відкрило велике розмаїття їх моделей.

Розподіл статей за різними соціальними ролями має тривалу історію й еволюцію. Він містить ціннісно-нормативне обґрунтування саме у вигляді гендерних стереотипів, що стають моделями для гендерно-рольової соціалізації дітей. Такі стереотипи існують як на вищих рівнях культури, в рамках релігійних або філософських систем, що осмислюють природу гендерних відмінностей, так і в повсякденній буденній свідомості.

Питання 2. Гендерні ролі та стереотипи

Культура кожного суспільства, як і світогляд соціалізованого в ній індивіда, містить узагальнені уявлення про те, якими є чоловіки й жінки та чим вони повинні займатися. Такі узагальнені усталені уявлення стосовно чоловіків і жінок загалом називають гендерними стереотипами. Зазвичай вони можуть бути далекими від реальності, стійкими відносно нової інформації та вельми віддаленими від реальних рис і поведінки конкретного індивіда. Ці уявлення містять приписи й заборони стосовно того, що чоловікам та жінкам належить відчувати, проявляти та робити. Сила цих стереотипів дуже велика. Гендерні стереотипи виявляються насамперед як гендерно-рольові стереотипи, що стосуються прийнятності різноманітних ролей і видів діяльності для чоловіків і жінок, а також як стереотипи гендерних рис, тобто психологічних та поведінкових характеристик, притаманних чоловікам і жінкам. Ці два компонента гендерних стереотипів тісно пов’язані між собою. Переважна прийнятність будь-якої соціальної ролі людиною певної статі обумовлена ступенем наявності в неї певних рис і характеристик. Тож нерідко доводиться чути, що жінки занадто емоційні й не здатні мислити раціонально, щоб бути лідерами та керівниками, а чоловіки – позбавлені чуттєвості й терпіння, щоб доглядати маленьких дітей. Характерною ознакою таких стереотипних уявлень є неврахування наявності у конкретної особи власних психологічних і поведінкових рис. Судження будується на тому, що ця людина є чоловіком /жінкою, яким притаманні такі-то риси, які є прийнятими /неприйнятими для тієї чи іншою діяльності. З іншого боку, дослідники стверджують, що самі гендерно-рисові стереотипи виникають на ґрунті різних статусів і ролей, що здійснюють чоловіки й жінки у суспільстві.

Гендерні ролі та стереотипи накладають серйозні обмеження на поведінку жінок і чоловіків у суспільстві.

Обмеження, що накладаються чоловічою гендерною роллю:

– Норма успішності – норма, відповідно до якої соціальна цінність чоловіка визначається величиною його доходів і успішністю кар’єри. Із цією нормою пов’язано цілий ряд обмежень: 1) більшість чоловіків не можуть відповідати їй на 100%, у результаті чого у них виникає почуття власної неповноцінності; 2) більшість чоловіків зустрічаються із проблемами самоактуалізації, тому що вони змушені вибирати рід діяльності, опираючись не на власні здатності й схильності, а на дохід, який може принести даний вид діяльності; 3) внаслідок того, що чоловіки багато часу присвячують зароблянню грошей, страждає виконання ними батьківських функцій.

– Норма антижіночності – норма, згідно з якою чоловікові слід уникати жіночих занять і моделей поведінки. Спроба відповідати даній нормі призводить до фемінофобії – страху здатися схожим на жінку.

– Норма твердості (емоційної, розумової й фізичної) – норма, у відповідність до якої чоловік повинен бути фізично сильним, розумним та компетентним, а також здатним вирішувати свої емоційні проблеми без сторонньої допомоги. Спроба відповідати даній нормі призводить до наступного: 1) прояв агресії з метою демонстрації власної мужності; 2) високий рівень чоловічої злочинності ( у порівнянні з жіночою); 3) високий рівень серцево-судинних захворювань як наслідок постійного стримування емоцій.

Обмеження, що накладаються жіночою гендерною роллю:

- Норма вторинності – норма, відповідно до якої жінка не повинна перевершувати чоловіка (вона не повинна бути розумнішою, успішнішою, навіть зростом повинна бути нижче). Спроба відповідати цій нормі призводить до невпевненості у власних силах, страху перед кар’єрою, жіночі заняття розглядаються як менш важливі, оплачуються нижче.

- Норма матрімоніальності – норма, відповідно до якої основне призначення жінки – народження й виховання дітей. Суспільство сприймає бездітних жінок як менш повноцінних. Крім того, повноцінна жінка повинна бути одруженою. Жінки терплять знущання з боку чоловіків / партнерів зі страху залишитися на самоті.

Треба розрізняти поняття «статева ідентичність» та «гендерна ідентичність». Якщо статева ідентичність – це переважно усвідомлення себе представником тієї чи іншої статі, то гендерна ідентичністьполягає в переживанні своєї відповідності гендерним ролям, тобто сукупностям суспільних норм і стереотипів поведінки, характерним для представників певної статі (або таким, що приписуються представникам певної статі суспільно-історичною чи соціокультурною ситуацією).Людина може мати певну чітко визначену статеву ідентичність і водночас мати труднощі з гендерною ідентичністю, переживати невідповідність гендерним ролям і стереотипам, відчувати нереалізованість себе як чоловіка чи жінки, невідповідність жіночому чи чоловічому ідеалам. Для зрілої особистості гендер стає функціональною заміною біологічної статі, яка в процесі соціалізації втрачає свою природну безпосередність. Гендерна ідентичність залежить здебільшого від соціальних чинників, а не від біологічної природи людини.

Етапи формування гендерної ідентичності:1) первинна статева ідентичність - формується вже к 1,5 рокам, вже к 2-м дитина усвідомлює свою стать, але ще не вміє пояснювати цю приналежність; 2) у 3-4 роки дитина свідомо розрізняє стать, часто асоціюючи її з зовнішніми ознаками, наприклад, з одягом та припускає можливу зміну статі; 3) у 6-7 років усвідомлюється неможливість зміни статевої належності, поглиблюється гендерна диференціація поведінки (різні інтереси хлопців і дівчат, різні ігри та стилі поведінки). Усвідомлення дитиною своєї статевої ролі охоплює уявлення про те, наскільки її якості відповідають очікуванням та вимогам чоловічої або жіночої ролі; 4) в підлітковому віці гормональні зміни призводять до змін в побудові тіла та новим почуттям, що пов’язані з гендерною ідентичністю та гендерними ролями. Нерівномірність фізичного, гормонального та психосоціального розвитку примушує підлітка наново осмислити та оцінити свою гендерну ідентичність та всі її соматичні, психологічні й поведінкові прояви. В підлітковому віці конкретизуються й закріплюються уявлення про особливості гендерно-рольової поведінки.

Гендерна соціалізація– це засвоєння людиною гендерних ролей, суспільних очікувань щодо цих ролей, а також гендерний розвиток особистості, тобто формування психологічних характеристик, які відповідають ґендерним ролям і ідеалам суспільства. Ці ролі тісно пов’язані з усвідомленням себе представником певної статі та з нормативами поведінки, характерної для представників цієї статі.

Гендерна соціалізація відбувається завдяки двом основним механізмам: диференціальному посиленню і диференціальному наслідуванню.

Диференціальне посилення -винагорода прийнятої гендерно-ролевої поведінки, і покарання – неприйнятої, за умови, що заохочення або покарання людини за певні моделі поведінки залежить від її біологічної статі. Винагорода часто виступає у формі суспільного схвалення. І навпаки, всяке відхилення від моделі поведінки, яка відповідає прийнятій в культурі гендерній ролі, в більшості випадків карається соціальним несхваленням.Диференціальне наслідування -механізм соціалізації, в ході якого людина обирає рольові моделі, що відповідають загальноприйнятим нормам групи і починає наслідувати їх у поведінці.

Гендерна соціалізація здійснюється на різних рівнях: 1)структура суспільства пропонує та нав’язує чоловікам та жінкам типові для їхньої статі види діяльності, соціальні статуси, масові уявлення; 2) через спілкування та взаємодію з іншими в малій групі особистість засвоює визначені соціальні норми та уявлення стосовно поведінки чоловіків та жінок; 3) на індивідуальному рівні на гендерну роль впливають особливості власно особистості, її життєвого досвіду, засвоєних стереотипів, усвідомлених чи ні установок.

Формування гендерної особистості в процесі соціалізації здійснює низка соціальних інститутів: сім’я, школа, ЗМІ, релігія. Вони передають з покоління в покоління суспільні уявлення щодо того, як потрібно поводити себе хлопчикові та дівчинці, чоловіку та жінці, які особистісні якості вони повинні мати.

Сім’я – найбільш впливовий агент гендерної соціалізації завдяки впливу гендерних стереотипів та цінностей батьків, їхніх життєвих сценаріїв, характеру стосунків між подружжям та між батьками й дітьми. Особливості впливу батьків на дітей:

- ставлення батька до дитини більш диференційовано і більш залежить від її статі, ніж ставлення матері. Матір, більш лояльно оцінює поведінку сина, ніж дочки, вона дозволяє сину більше проявляти агресію по відношенню до батьків та дітей, ніж дочці.

- хлопчики з неповних сімей більш залежні та агресивні, ніж з повних. Їм складніше засвоїти чоловічі гендерні ролі, вони частіше перебільшують свою маскулиність, проявляючи грубість и забіякуватість;

- відсутність батька впливає на гендерно-рольову орієнтацію дитини в віці до 4-х років сильніше, ніж відсутність батька в більш старшому віці;

- батьки більше засуджують несамостійність хлопчиків, тому вони засвоюють, що в першу чергу повинні спиратися на власні сили та досягнення для самоповаги. Навпаки, батьки дозволяють дівчинкам бути більш залежними від інших, як наслідок самоповага дівчинок залежить від ставлення до них інших.

- гендерній соціалізації хлопчиків батьки приділяють увагу раніше, ніж гендерній соціалізації дівчаток.

- на хлопчиків здійснюється більш суттєвий вплив для того, щоб вони не демонстрували поведінку, що суперечить гендерно-рольовим стереотипам та вимогам, підкреслюючи цінність чоловічої гендерної ролі.

Школатакож впливає на гендерну соціалізацію.Особливості впливу вчителів на гендерну соціалізацію дітей:

- у дошкільних установах відбувається активне засвоєння традиційних гендерних ролей в ігровому і пізнавальному полі за допомогою вибору ігор, іграшок для хлопчиків і дівчаток, змісту дитячих свят тощо;

- хлопчикам приділяється більше уваги з боку педагогів (вчителя в середньому відводять дівчаткам на 20% часу менше, ніж хлопчикам), вони чекають від хлопчиків вищих результатів, особливо там, де потрібне абстрактне мислення, і вище оцінюють їх роботу;

- хлопчиків хвалять частіше, ніж дівчаток за їх знання і за правильні відповіді, а дівчаток – за слухняність і старанність. Засуджують хлопчиків за невміння поводитися, а дівчаток - за помилки у відповідях. Погані успіхи дівчаток вчителя пояснюють – відсутністю здібностей, неуспіх хлопчиків – недоліком працьовитості, зусиль, стимулюють їх працювати більше, аби добитися успіху;

- існуючі гендерні стереотипи вчителів впливають на вибір професії, побудову життєвої стратегії хлопців і дівчат;

- хлопчики залучаються до більш позитивних стосунків з вчителем ніж дівчатка, отримують більш індивідуалізоване навчання, більше підтримки та зворотного зв'язку. Вчителі ставлять хлопчикам складніші питання, глибше вникають в їх відповіді. Відомо, що в цілому, дівчатка до 7 років випереджають хлопчиків за показниками інтелекту. Але багато дослідників пояснюють це тим, що дівчатка згідно жіночої моделі поведінки намагаються бути стараннішими, посидючими і тому краще вчаться в молодших класах; тоді як для хлопчикам потрібно виділитися силою, кмітливістю, пустощами, відсутністю покірливості. До 20–30 років середні показники у чоловіків і жінок не відрізняються, але при рівності середніх значень варіація будь-яких ознак – від ідіотизму до геніальності – у чоловіків більше, ніж у жінок. Дослідники стикаються з доки непоясненим протиріччям: жодних науково доведених підстав для відмінностей в креативності між чоловіками і жінками немає, але в реальності вони існують. Тому на сьогоднішній день єдино можливим поясненням залишається соціокультурна детермінація чоловічої і жіночої соціалізації, яка веде до закріплення диференціації в когнітивній сфері;

- навчальна література пишеться найчастіше чоловіками і для чоловіків. Як відзначають дослідники, в українських підручниках відтворюється стереотипне зображення чоловіків як активних і успішних, а жінок як невидимок (вони просто не представлені) або маргінальних, пасивних і залежних;

- комунікаційні процеси в освітніх установах недооцінюють жінок, їх здатгість вчитися і виражати знання. Пануючі в Україні форми викладання спираються на маскулинні (авторитарні, домінантні) способи спілкування.

ЗМІ, книги (в тому числі казки), підручникитакож відносяться до агентів гендерної соціалізації. Традиційно переважна більшість героїв дитячих книг – чоловіки. Вони виконують активні, інструментальні ролі. Жінки як правило змальовані вдома, вони працелюбні і віддано чекають своїх чоловіків. Сьогодні вже існують книжки, в яких головними героями зображено сильних дівчат незалежної вдачі, але дуже мало – з хлопцями в нетрадиційних ролях .

Відео історії взаємин чоловіків і жінок можна розділити на 2 типи – романтичні і родинні. У романтичних дії справжнього чоловіка направлені на людей і об'єкти довкола нього. Дії жінки направлені лише на власну демонстрацію (вона миє волосся, зволожує шкіру, підфарбовує губи і т.п.) для того, щоб бути відміченою чоловіками і подругами, суперницями. У другому типові відео історій – родинних – чоловік також займається справами за межами сім'ї, де досягає успіху. Цей образ доповнюється чоловіком в межах родинного простору, де його чекає дружина. Тут він користується її працею і при нагоді заохочує її. Справжній чоловік виступає в ролі спостерігача-контролера. Справжня жінка вчасно лікує дітей «правильними пігулками», пере білизну «правильними» порошками, смачно готує і чекає мужа, з нетерпінням виглядаючи у вікно. В цьому випадку жінка також відчуває на собі зовнішній нагляд і діє відповідно до його очікувань. Таким чином, реклама викладає звичною мовою старий патріархальний світ про те, якими мають бути чоловіки і жінки. Явно ніхто не демонструє сумніву в здібностях жінок, в праві їх на самостійність і незалежність. Проте через книги, газети, журнали, рекламу, телепередачі йде потік інформації, відповідно до ідеї дійсного призначення жінок, що полягає у виконанні ними функцій обслуговування.

На гендерну соціалізацію дитини суттєвий вплив здійснюють однолітки.В межах досліджень було виявлено наступні тенденції впливу однолітків:

- с 3-х років діти підкріплюють (схвалюють або засуджують) типову або нетипову поведінку один одного як представника визначеної статі. Більш активні в цьому процесі хлопчики;

- феминні хлопчики нехтують маскулинним, проте їх охоче приймають дівчинки, а маскулинних дівчаток більш приймають хлопчики, ніж дівчинки. Однак ставлення дівчат до маскулинних дівчат залишається позитивним, в той час, як хлопчики різко негативно оцінюють феминних однолітків;

- з раннього віку дівчинок орієнтують на міжособисті відносини, на зв’язок з іншими людьми. Внаслідок підвищеної чутливості обдаровані дівчинки раніше засвоюють ці установки та демонструють високу соціальну адаптованість;

- можливо припустити, що на дівчаток вплив однолітків більш суттєвій.

Орієнтація на думку однолітків більш значуща в окремі вікові періоди, при визначенні професійного шляху, стилю життя. Потреба в самоствердженні, в кругу однолітків може підштовхнути людину відмовитися від власних здібностей та прагнень, на зміну життєвих цілей та планів.

Класичними теоріями гендерної соціалізації є теорія психоаналізу, теорія соціального навчання і теорія когнітивного розвитку.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Гендер як політика рівних прав і можливостей чоловіків та жінок, а також діяльність зі створення механізмів щодо її реалізації.	\|	Питання 4. Гендерні дисгармонії

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.