• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Планово-облікові одиниці та сфера їхнього застосування

План

Т Е С Т И

Завдання для Індивідуальної роботи студентів

ЛЕКЦІЯ №

ТЕМА «Система оперативно-календарного планування на підприємстві»

1. Зміст і завдання оперативно-календарного планування на підприємстві.

2. Характеристика основних вихідних даних для оперативно-календарного

планування

Сформована на кожному етапі планування виробнича програма підприємства повинна бути деталізована у часі та доведена до конкретних виробничих підрозділів на етапі оперативно-календарного планування.

У процесі оперативно-календарного планування виконуються розрахунки та встановлюються завдання цехам, виробничим дільницям і робочим місцям щодо випуску конкретних виробів, вузлів і заготовок; нормативи руху предметів праці у виробництві (нормативи запасів, розміри партій, періоди їхнього запуску-випуску та ін.); календарні графіки, якими встановлюється послідовність і строки виготовлення продукції на кожній стадії виробництва.

Основними завданнями оперативно-календарного планування на підприємстві є:

- забезпечення ритмічного виробництва відповідно до встановлених обсягів і номенклатури, а також своєчасного виготовлення та постачання продукції споживачам;

- забезпечення рівномірності й комплектності завантаження устаткування, працівників і площ, що сприятиме кращому використанню виробничих активів;

- забезпечення максимальної безперервності виробництва, тобто забезпечення найменшої тривалості виробничого циклу, що сприятиме зменшенню незавершеного виробництва та прискоренню оборотності обігових коштів;

- створення умов для розвитку передових форм організації праці, а також для автоматизації об’ємних та календарних розрахунків на основі використання сучасної обчислювальної техніки.

За обсягом робіт оперативно-календарне планування розподіляється на календарне планування та диспетчерське регулювання.

Календарне планування – це деталізація річної виробничої програми підприємства за строками запуску-випуску кожного виду продукції і за виконавцями – в основних виробничих підрозділах першого рівня (суб’єктах виробничого об’єднання або цехах), а всередині – на виробничих дільницях та робочих місцях.

Календарне планування передбачає:

- розробку календарно-планових нормативів;

- розробку планів-графіків руху предметів праці в часі та просторі у процесі виробництва;

- виконання розрахунків завантаження устаткування та площ (об’ємні розрахунки);

- доведення виробничих завдань на основі розроблених планів-графіків до підрозділів, виробничих дільниць і робочих місць.

Диспетчерське регулювання – це процес, який забезпечує оперативне регулювання процесу виробництва шляхом систематичного обліку та контролю за виконанням змінно-добових завдань, поточної підготовки виробництва, оперативного усунення недоліків і відхилень, що виникають.

Основними вихідними даними для оперативно-календарного планування є:

· план випуску продукції за кварталами і місяцями;

· технологічний маршрут та технологічний процес обробки деталей і складання виробів;

· режим роботи цехів, виробничих дільниць;

· план ремонту устаткування.

Оперативно-календарне планування виконується у масштабі підприємства – по цехах, у масштабі окремих цехів – по дільницях та робочих місцях.

У зв’язку з різними об’єктами планування розрізняють міжцехове і внутрішньоцехове оперативно-календарне планування.

Міжцехове планування передбачає встановлення цехам взаємопов’язаних виробничих завдань, розроблених за даними виробничої програми підприємства, і забезпечує узгодженість у роботі цехів при виконанні цієї програми.

Міжцехове планування спрямоване на підтримання налагодженої, ритмічної роботи основних виробничих підрозділів, забезпечення безперебійного їх постачання та обслуговування допоміжними цехами і службами.

Виробничі програми підприємства розробляються на рік із розбивкою за кварталами. Цехові оперативні виробничі програми складаються на квартал із розподілом за місяцями. Календарний план регламентує строки руху продукції в цехах заводу, не розкриваючи часткових, внутрішньо цехових післяопераційних строків виробництва щодо кожного предмета. Диспетчеризація забезпечує облік, контроль і оперативне регулювання робіт між цехами. У процесі розробки і доведення виробничих програм до цехів, ці програми уточнюються та корегуються залежно від результатів роботи попереднього місяця.

Міжцехове планування здійснюється виробничо-диспетчерським відділом (ВДВ) підприємства.

Внутрішньоцехове планування спрямоване на розподіл номенклатури робіт, що задані календарним планом цеху між дільницями, і доведення планових завдань до кожної виробничої дільниці та кожного робочого місця. Зміст робіт із внутрішньо цехового планування залежить від розмірів цеху, його виробничої структури і в загальному вигляді включає планування роботи дільниць та підготовку завдань для робочих місць.

Робота виробничих дільниць планується на основі календарного плану цеху, що надходить із міжцехового рівня системи оперативно-календарного планування.

Мета планування роботи дільниць – це формування плану виготовлення планово-облікових одиниць даного рівня для кожної виробничої дільниці на кожний планово-обліковий період.

Внутрішньоцехове планування і регулювання виробництва в цеху виконує виробничо-диспетчерське бюро (ВДБ), на дільниці – майстер за допомогою ВДБ.

Межі міжцехового і внутрішньо цехового планування можуть змінюватися в міру розвитку або впровадження автоматизованої системи управління виробництвом (АСУВ).

У процесі розробки виробничих програм застосовується ланцюговий метод, який полягає в тому, що завдання встановлюються у порядку, зворотному до ходу технологічного процесу, тобто від складання готових виробів до заготовки і визначення потреби у матеріалах, сировині та напівфабрикатах.

Система оперативно-календарного планування характеризується певною планово-обліковою одиницею та планово-обліковим періодом.

Планово-облікова одиниця являє собою сукупність робіт, яку розглядають як єдине ціле при плануванні, обліку, аналізі та оперативному регулюванні виробництва.

Планово-обліковий період являє собою відрізок часу (зміна, доба, місяць, декада тощо), на якій формуються планові завдання.

В умовах одного і того ж типу виробництва можуть застосовуватися різні планово-облікові одиниці продукції, яка виготовляється.

Виробниче замовлення – це комплекс робіт, які виконуються на договірних із замовником засадах.

Вузловий комплект – вузол або складальна одиниця виробу.

Груповий комплект – технологічно та конструктивно однорідна група деталей, які мають спільні планово-організаційні ознаки: черговість подачі на складання, яка повторюється, однакова періодичність запуску-випуску.

Машинокомплект застосовується в умовах вузької спеціалізації та передбачає повний комплект вузлів і деталей, які входять у виріб.

Добокомплект складається з деталей, вузлів та всіх виробів, які підлягають виготовленню протягом доби і застосовуються при відсутності у виробничій програмі підприємства провідного виробу (виробу-представника).

Умовний машинокомплект формується шляхом зведення всієї номенклатури продукції до умовного виробу. В цей умовний виріб входять деталі, вузли і вироби, які необхідно виготовляти до певного моменту.

Деталь, як планово-облікова одиниця, застосовується при незмінності виготовлення продукції в серійному та масовому виробництві.

Вибір тієї чи іншої планово-облікової одиниці практично визначає організацію системи оперативного планування виробництва на підприємстві.

У сучасному виробництві широко розповсюджені різні системи оперативного планування, що визначаються як внутрішньо фірмовими факторами, так і зовнішніми ринковими умовами.

Система оперативного планування виробництва – це сукупність різних методик та технологій планової роботи, що характеризується ступенем централізації, об’єктом регулювання, складом календарно-планових показників, порядком обліку й руху продукції та оформлення облікової документації. Ця система являє собою сукупність методів та способів розрахунку основних планово-організаційних показників, які необхідні для регулювання ходу процесу виробництва та споживання товарів і послуг з метою досягнення запланованих ринкових результатів при мінімальних витратах економічних ресурсів і робочого часу. До основної характеристики будь-якої системи оперативного планування належать: методи комплектування календарних завдань підрозділом підприємства, взаємопов’язані роботи цехів, бригад та дільниць, вибрана планово-облікова одиниця, тривалість планового періоду, способи і прийоми розрахунків планових показників, склад супроводжувальної документації та інші. Вибір тієї чи іншої системи оперативного планування в умовах ринку визначається головним чином обсягом попиту на продукцію і послуги, витратами і плановими показниками, масштабом та попитом виробництва, організаційною структурою підприємства й іншими факторами.

Найбільшого розповсюдження в теперішній час набули: подетальна, позамовна та по комплектна системи оперативного планування та їхні різновиди, які застосовуються на багатьох великих вітчизняних підприємствах і закордонних фірмах, а також у малому та середньому підприємництві.

Подетальна система планування призначена для умов високоорганізованого та стабільного виробництва. За цією системою планується і регулюється рух виконаних робіт, технологічних операцій і виробничих процесів по кожній деталі на певний плановий період – час, зміну, день, тиждень тощо. В основі подетальної системи лежить точне планування такту, ритму роботи поточних ліній і виробничих дільниць, правильне визначення нормальних технологічних, транспортних, страхових, між операційних і циклових запасів. Застосування цієї системи потребує розробки складних календарно-оперативних планів, що містять показники обсягу випуску і маршрут руху деталей кожного найменування за всіма виробничими стадіями й технологічними операціями. Тому подетальне планування доцільно застосовувати при обмеженій та стійкій номенклатурі продукції, яка випускається, що має місце в умовах багатосерійного і масового виробництва.

Позамовна система оперативного планування застосовується в основному в одиничному і дрібносерійному виробництві з його різноманітною номенклатурою і невеликим обсягом продукції, що випускається, та невеликим обсягом виробничих послуг. У цьому разі об’єктом планування, або основною обліковою одиницею, є окреме виробниче замовлення, що передбачає декілька однотипних робіт конкретного споживача-замовника. Дана система планування базується на розрахунках тривалості виробничих циклів і нормативів випереджень, за допомогою яких встановлюються замовником або ринком потрібні строки виконання як окремих процесів або робіт, так і всього замовлення в цілому.

По комплектна система оперативного планування застосовується головним чином у серійному і масовому виробництві. За основну планово-облікову одиницю використовують різні деталі, що входять у збірний вузол або загальний комплект товарів, згрупованих за певними ознаками. При комплектній системі планування календарні завдання розробляються виробничими підрозділами не за деталями окремого найменування, а за укрупненими групами, комплектними деталями на вузол, машину, замовлення або обсяг робіт і послуг. Ця система сприяє скороченню трудомісткості як планово-розрахункових робіт, так і організаційно-управлінської діяльності персоналу лінійних функціональних служб підприємства. При даній системі значно підвищується гнучкість оперативного планування, поточного контролю і регулювання ходу виробництва, що в умовах ринкової невизначеності слугує для підприємства важливим засобом стабілізації виробництва.

Крім розглянутих трьох систем оперативного планування, на вітчизняних підприємствах застосовуються такі їхні підсистеми, як: планування такту випуску виробів, планування запасів, планування на склад.

Планування за тактом випуску виробів передбачає вирівнювання тривалості технологічних операцій на всіх стадіях загального виробничого процесу у відповідності з одиничним розрахунковим часом виконання взаємопов’язаних робіт. Такт у даному разі є важливим планово-економічним регулятором ходу виробництва на робочих місцях.

Приклад 1. на автомобільному заводі для суміжних виробництв діє єдиний організаційний так, що дорівнює 1 хв, протягом якої виконуються різні провідні процеси на синхронізованих робочих місцях верстатників і складальників, а на трьох поточних лініях головного конвеєра сходять три нових автомобіля. За допомогою такту визначаються основні об’ємні й календарні показники планового випуску машин.

Планування за запасами передбачає підтримку на розрахунковому рівні запасу заготовок, напівфабрикатів і комплектуючих, що призначаються для подальшої обробки і складання на кожній стадії виробництва. Для забезпечення ритмічної роботи взаємопов’язаних виробничих дільниць і поточних ліній визначаються нормальні розміри виробничих запасів, що являють собою відповідний запас заготовок. За призначенням запаси бувають технологічні, транспортні, страхові, між операційні або між циклові. Розмір запасу може бути встановлений в деталях або днях.

Планування на склад або ринок здійснюється при випуску продукції та її постачання на продаж у значних обсягах при невеликій трудомісткості і невеликій кількості технологічних операцій. При цій системі визначається необхідна кількість готових виробів, які повинні постійно знаходитися в проміжних або кінцевих стадіях виробництва і і продажу продукції.

Розрахункові запаси продукції повинні безперервно підтримуватись на такому рівні, який забезпечував би безперервний хід виробництва і збуту продукції.

Основним завданням оперативно-календарного планування є забезпечення ритмічності й рівномірності виробництва.

Рівномірне виробництво – виробництво продукції відповідно до плану графіка.

Ритмічність виробництва – виробництво за рівні проміжки часу однакового обсягу продукції на всіх стадіях виробничого процесу.

Література: Шваб Л.І. Економіка підприємства, с. 322-328.

Фролова Л.В. Планування діяльності підприємства, с.17-26.

Читайте також:

1. V теорія граничної корисності визначає вартість товарів ступенем корисності останньої одиниці товару для споживача.
2. V. Виконання вправ на застосування узагальнювальних правил.
3. А.1 Стан , та проблемні питання застосування симетричної та асиметричної криптографії.
4. Автомобільні ваги із застосуванням цифрових датчиків
5. Акти застосування норм права в механізмі правового регулювання.
6. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
7. Акти правозастосування, їх види
8. Акти правозастосування.
9. Алгоритм із застосування річної процентної ставки r.
10. Алгоритм із застосуванням річної облікової ставки d.
11. Аміноглікозиди (стрептоміцину сульфат, гентаміцину сульфат). Механізм і спектр протимікробної дії, застосування, побічні ефекти.
12. Аналіз зображувальних засобів. Застосування цілісного аналізу

Переглядів: 1967