Економіко-географічні регіони.

Церкви

Формах дерев’яних церков простежуються впливи готичної архітектури.

До шедеврів народної української архітектури слід віднести дерев'яні бойківські церкви, а до шедеврів народного мистецтва - ікони ХУ-ХУІІІ ст.

Зрубних гражд.

Широко відомі твори гуцульських народних умільців - ткацтво,

кераміка, різьба на дереві, вишивка, писанки. Оригінальні творимонументальної архітектури – дерев’яні гуцульські церкви.

6. Бойківщина-суміжний з Гуцульщиною на заході етнографічнийрайон, що займає центральну частину Українських Карпат і південно-західну частину Рожнятівського і Долинського районів Івано-Франківської, Сколівський, Турківський, південну смугу Стрийського, Дрогобицького, Самбірського, більшу частину Старосамбірського районів Львівської, Міжгірського, Воловецького і північну частину Велико-Березнянського районів Закарпатської областей. Бойківські села розташовані у долинах рік і мають здебільшого компактну забудову. Традиційним видом господарства було і є землеробство на схилах гір.

7. Лемківщина -це південно-західний край української етнічноїтериторії, до якого на території України належать західні частини Велико-Березнянського і Перечинського районів Закарпатської області. Решта етнографічної території сьогодні знаходиться у Польщі і Словаччині (між ріками Сян, Солінка, Попрад, Дунаєць). Головним видом господарства було землеробство на схилах гір. Характерним типом будівлі є лемківська т.зв."Довга хата", що об’єднує під одним дахом всі житлові і господарськіприміщення.

8. Закарпаття.Значна частина Закарпаття особливо гірська,єпродовженням території трьох етнографічних груп - гуцулів, бойків, лемків. Разом з тим у Закарпатті, у рівнинній частині концентрованими етнічними групами проживають угорці, румуни, словаки, німці, молдавани, цигани. У

народній культурі нашарування традицій різних регіонів з інших країн - у

9. Буковина як етнографічний район охоплює більшу частинуЧернівецької області, крім північної смуги. Південна частина Буковини тепер належить до Румунії. Тут збереглися т.зв. марамороські українські дерев’яні

Головним заняттям населення було землеробство. Народна культура буковинців характерна поєднанням корінних українських елементів з нашаруваннями, запозиченим у сусідніх народів (румунів, молдаван).

Залежно від характеру природних умов, особливостей історичного розвитку, засобів і ресурсів, демографічного потенціалу, рівня розвитку і структури господарства на території України виділяються соціально-

Кожний з регіонів має характерні природні умови,історію заселеннярозвитку, специфіку господарювання. Кожному регіону властиве характерна тільки йому взаємодія природних та антропогенних чинників, що і визначає традиційні напрями господарювання, особливо сільськогосподарського виробництва. Це обумовлює загальну структуру економіки та спосіб життя населення.

Сьогодні - необхідно перейти від історико-географічного чи суто економічного районування до районування соціально-економічного, тобто до виділення cоціально-економічних районів як територіальних одиниць (за О. Шаблієм).

Соціально-економічний район - це великий регіон України, територія якого взаємодіє з найбільшим розташованим на ній населеним пунктом (містом). Таке місто є демографічним,урбаністичним,соціальним,культурним та економічним ядром району, визначає його головні зовнішні функції.

В Україні сформувалися соціально-економічні райони:

Центральний (ядро - Київ),

Західний (Львів), Північно-Східний (Харків),

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Дерев’яні зрубні хати під солом'яними покрівлями.	\|	Опорний каркас розселення в цілому складається з вузлових та лінійних елементів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.