Як готувався до виступів Авраам Лінкольн

Організація є одним з інструментів соціального підприємця (в тому розуміння даного поняття, в якому його запропоновано вище), але наявність чи відсутність того або іншого інструменту не є визначальним чинником в його діяльності. Як було сказано в попередній частині, соціальний підприємець не дозволяє наявним ресурсам обмежувати власну свободу вибору та дій.

Сприяння

Як у випадку з «ринковим підприємництвом» заснування власного бізнесу не є ані необхідним, ані достатнім для того, щоб називатися підприємцем,так і для того щоб називатися «соціальним підприємцем» не є необхідною чи достатньою умовою бути засновником, керівником, працівником або членом неурядової організації.

Ще раз повторимо:організація – це інструмент, не більше і не менше! Але в усіх публікаціях стосовно розвитку громадянського суспільства, «третього сектору» («перший сектор» – влада; «другий» – бізнес) і т.п. говориться виключно про організації: як їх створювати, як їх розвивати, як ними керувати, як їх підтримувати, об’єднувати, консолідувати, активувати, піарити і т.п. Вже декілька років складається стійке враження, що «третій сектор» займається переважно (відсотків на 90) вдосконаленням своїх інструментів, і лише на 10 – їх використанням. Причому дуже часто люди стають ніби заручниками цього інструмента: намагаються використати його там де це не є доцільним або навіть шкодить, витрачають на його обслуговування та вдосконалення забагато часу та інших ресурсів, тощо.

Головний акцент в державній та громадській політиці щодо розвитку громадянського суспільства ставиться саме на вдосконалення інструменту: спрощення реєстрації, звітності, оподаткування, розширення впливу і т.п. У людей таке враження, що здобувши цей інструмент вони автоматично отримають можливість здійснювати за його допомогою якісь соціальні перетворення. Ті хто вже мають даний інструмент думають що вони досі не можуть здійснювати ці перетворення через те що їх інструмент не є досконалим і намагається його покращити. В обох випадках люди обмежують власну свободу вибору, свободу дій наявними ресурсами, в даному випадку – інструментом. Ще проблема в відсутності знань та практичних вмінь зі сфери користування паблік-рілейшнз, як головної умови створення умов для успішного досягнення цілей функціонування громадської організації.

Тепер поглянемо ненадовго на «ринкове підприємництво». Під його розвитком розуміють переважно надання різноманітних пільг, «підтримки» і т.п. На нашу думку, пільги та інші види подібної підтримки допомагають сильним, шкодять слабким та майже ніяк не впливають на основну масу підприємців. Далі – аргументація цього твердження.

Наявність чи відсутність пільг є одним з факторів середовища, в якому працюють або збираються працювати підприємці. Пільги є свого роду ресурсом, він доступний всім, але використовує його кожен по-своєму: основна маса використовує однаково, сильні ж вмудряються витиснути з цього ресурсу максимум, більше ніж усі.Слабким пільги шкодять тому, що вони ставлять себе в залежність від цих пільг, замість того щоб розглядати їх лише як один з ресурсів для розвитку. Пільги допомагають слабкому потрапити на відкритий ринок, тим самим роблячи їм «ведмежу послугу»: слабким на відкритому ринку завжди непереливки і найчастіше вони там гинуть або… стають сильними!

Відтак, як у випадку з «ринковим підприємництвом» пільги щодо заснування та умов ведення бізнесу, так і у випадку з «соціальним підприємництвом» спрощення процесу реєстрації та умов функціонування НУО, є всього лише ресурсами, можливостями. Ніхто не каже що ці ресурси є зайвими, що від їх надання варто відмовитись. Навпаки, в них дуже багато користі, особливо, як вже було зазначено вище, для тих хто вміє використовувати наявні можливості та не ставить свою діяльність в залежність від них.

Але… Уявіть собі державну політику розвитку фотомистецтва, в якій говориться лише про вдосконалення моделей фотоапаратів та зниження цін на них. Або розвитку художньої творчості, де говориться лише про пензлі… Або, наприклад, прийняття нових модернових правил руху не дасть можливості поліпшити умови перевезення населення (комфорт, швидкість тощо), а отже – не вирішить соціальної проблеми. Наше прагнення до Євросоюзу (досягнення політичного ідеалу – країна європейських стандартів та цінностей) через виконання різних вимог на законодавчому рівні не створюють умови для поліпшення якості життя населення, бо не торкаються вирішення питань рівня оплати праці, соціальних стандартів, занятості населення, демографічних змін на краще тощо.

Зростання кількості людей, які володіють фототехнікою не веде автоматично до розвитку фотомистецтва, можливість купити задешево пензля та фарби не робить з людей видатних художників. Чи був би Рафаель кращим художником, якби в його час матеріали для творчості були більш доступнішими і держава надавала б безвідсоткові кредити на їх придбання? Напевне, ні, хоча і гіршим можливо б не став.

Розвиток підприємництва, в тому числі й соціального, варто розглядати не тільки і не стільки в розрізі фінансової, економічної, регуляторної, адміністративної та інших, а як завдання в першу чергугуманітарноїполітики. Бо, того хто знає «навіщо», не злякає жодне «як». Такий підхід буде набагато дешевшим та результативнішим, а відтак – більш ефективним. В громадянах треба розвивати, як би це не звучало голосно, дух підприємництва, утверджувати повагу до людей, які прагнуть ринкових та соціальних перетворень. Люди, а не фірми, підприємства, організації та інші структури рухають прогрес в цьому світі! Людина має бути метою, а не засобом!

Приклад:

Один бізнесмен через хворобу дружини змушений був взяти свого п’ятирічного сина до себе в офіс. Не знаючи чим його зайняти, він вирвав з журналу сторінку, на якій була зображена мапа світу, розрізав аркуш на дрібні нерівні частинки, виготовивши таким чином імпровізовані пазли, та запропонував дитині скласти їх. Звичайно, бізнесмен думав що дитині, не знайомій з географією, цього завдання вистачить надовго, тому він був здивований, коли син буквально за декілька хвилин впорався зі складанням.

На здивування батьки син відповів: "На зворотному боці аркуша був портрет (велика фотографія) якоїсь людини, і я просто склав її. Подумав:буде в порядку людина – буде в порядку і світ!" Словами дитини гал голить істина!

Друзі, «будуючи» та «розбудовуючи», «створюючи» та «покращуючи», «сприяючи» та «підтримуючи», давайте не забувати слова цього маленького хлопчика! Ми всі в стадії пошуку, тому дуже важливо спостерігати за навколишнім світом, стежити за тим, як він реагує на наші намагання зробити його кращим. Для себе і для тих, хто поруч з нами. Бізнесмен, який випускає небезпечну продукцію не може почувати себе у безпеці.

(Приклад про ринок запальничок в Україні).

«Будинок, який розділиться навпіл не зможе встояти. Так саме не може уряд бути напіввільним і напіврабом». Ця фраза Лінкольна відображає його місію борця проти рабства в США. Лінкольн жив ідеєю скасування рабства. Це стало його працею життя.

Лінкольн записував думки, які виникали у нього під час обдумування тієї чи іншої теми на різних клаптиках паперу, складав їх у своєрідну мозаїку та вибудовував логічний ланцюг. За фахом Лінкольн – адвокат. Оскільки місія адвоката полягає в тому, аби переконати суд у невинності клієнта, зрозуміло, що логіка захисту має бути бездоганною і продуманою до дрібниць, якщо адвокат хоче бути успішним. Лінкольн був таким! Не зважаючи на те, що часто забував про справи родинні (якось під час прогулянки з сином забув про нього та не реагував на його «безглузді» запитання в той час, коли обдумував логіку чергового публічного виступу), Лінкольн не поступався перед викликами часу саме завдяки такому підходу до підготовки до публічних виступів.

Чи так готуються до виступів політики сьогодні? Успішні – так! Можна згадати декілька успішних ораторів з числа сучасних політиків (Литвин, Томенко, Тимошенко, Єфремов, Колесников, Чорновіл, Герман та інші). Згадайте декілька прізвищ…

Під час дебатів 1858 року сенатор Дуглас (пам’ятаєте формат дебатів «Лінкольна-Дугласа»?) проголошував в різних місцях одну й ту саму промову. Лінкольн же прийшов до висновку, що краще виступати кожного разу з новою промовою, аніж повторювати стару. Тема має розростатись та удосконалюватись, набувати більш витонченого вигляду.

Незадовго до переїзду в Білий дім після перемоги в президентських перегонах, Лінкольн захопив з собою Конституцію США та текст трьох виступів. Усамітнившись в невеличкій кімнатці на лавкою в Спрінгфілді, Лінкольн написав промову до нації в зв’язку з інавгурацією.

Цікава історія, пов’язана з написанням та виголошенням геттісберської промови. Взагалі організатори запросили з основною промовою на відкритті меморіалу (кладовища) в Геттісбері Едварда Еверетта (ректора Гарвардського університету, який вважався найталановитішим оратором США). Спочатку церемонія була призначена на 23 жовтня 1863 року, однак Еверетт повідомив, що не може підготуватись за такий короткий термін (близько двох тижнів). Тоді організатори перенесли відкриття на 19 листопада. Запрошення на церемонію були розіслані багатьом видатним особам США, в т.ч. і президенту Лінкольну з уточненням – з можливістю виступити з декількома словами… Отримавши таке запрошення з запізненням, Лінкольн одразу розпочав підготовку до виступу.

Як він її проводив? З чого розпочав?

По-перше, Лінкольннаправив запит до Еверетта з тим, щоб він надав йому копію проекту свого виступу і десь посеред справ прочитав текст. Цілими днями він обдумував текст. Потім написав чорновик і носив його в циліндрі.

А потім був приїзд в Геттісберг, в якому проживало 1300 осіб, а на відкриття монументу (кладовища) героям Громадянської війни прибуло ще до 15 тисяч американців. Була й промова Лінкольна, що увійшла в історію публічних виступів як одна з кращих промов!

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Адаптації та навчання	\|	На сьогодні – все.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.