• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Облік виробництва та реалізації готової продукції

Процес виробництва складається з певних господарських операцій, у результаті яких предмети праці під впливом засобів праці та живої праці перетворюються на готову продукцію. Центральним завданням обліку процесу виробництва є облік витрат і формування виробничої собівартості продукції.

Витрати, які в момент їх визнання можуть бути віднесені до конкретного об’єкту витрат (виду продукції, деталі, вузлу, замовленню), вважаються прямими витратами на виробництво та обліковуються за дебетом рахунку 23 «Виробництво». Аналітичний облік за даним рахунком ведеться у розрізі кожного окремого об’єкту витрат.

Облік прямих матеріальних витрат здійснюється на підставі первинних документів, за якими сировина і матеріали передаються зі складів у виробництво – лімітно-забірних карток, вимог, накладних на внутрішній відпуск. У таких документах обов’язково вказується шифр відповідного виду продукції, деталі, замовлення. Окрім того, у виробничих звітах ділянок, зайнятих виробництвом, має бути вказана кількість того чи іншого матеріалу, використаного на той чи інший об’єкт витрат.

До прямих витрат на оплату праці відносять заробітну плату робітників-відрядників, нараховану за виробництво конкретних видів продукції, деталей тощо. У таких випадках облік витрат здійснюється на підставі первинних документів з обліку виробітку – нарядів, маршрутних листків, рапортів про виробіток, у яких обов’язково вказується шифр витрат. Якщо заробітна плата нараховується погодинно, то враховувати її як прямі витрати можна лише тоді, коли паралельно з обліком робочого часу організований облік виробітку кожного окремого працівника у розрізі відповідних об’єктів витрат.

Витрати, пов’язані із функціонуванням виробничих структурних підрозділів, які в момент їх виникнення не можуть бути віднесені до конкретного об’єкту витрат економічно доцільним способом, вважаються загальновиробничими та враховуються за дебетом рахунку 91 «Загальновиробничі витрати». Перелік витрат, що належать до загально виробничих, передбачений п. 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати». Облік загальновиробничих витрат ведеться окремо за кожним виробничим структурним підрозділом.

Усі зібрані протягом місяця загальновиробничі витрати наприкінці місяця розподіляються між об’єктами витрат пропорційно обраній базі розподілу, якою може бути фізичний обсяг виробленої продукції, фізичний обсяг спожитої основної сировини, вартість спожитої сировини, заробітна плата основних працівників, загальна сума прямих витрат тощо.

З метою розподілу загальновиробничі витрати класифікуються на змінні та постійні.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування та управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування та управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

Суть розподілу постійних загальновиробничих витрат із використанням бази розподілу при нормальній потужності полягає в тому, що сума постійних загальновиробничих витрат, розподілених на кожен об’єкт витрат, не збільшується у періоди низького обсягу виробництва чи простоїв. Адже якщо здійснювати у такі періоди розподіл постійних загальновиробничих витрат, виходячи з фактичної потужності, то вартість незавершеного виробництва та готової продукції, що визнаються активами, виявиться неадекватно завищеною, а це суперечить принципу обачності.

База розподілу загальновиробничих витрат, нормальна потужність виробництва і сума постійних загальновиробничих витрат при нормальній потужності визначаються підприємством самостійно та фіксуються у наказі про облікову політику або в додатках до нього.

На суму розподілених змінних і постійних загальновиробничих витрат складається бухгалтерська проводка Дт 23 Кт 91, а на суму нерозподілених постійних загальновиробничих витрат (за наявності таких) – Дт 901 Кт 91.

Таким чином, на рахунку 23 «Виробництво» з прямих витрат на виробництво та розподілених загальновиробничих витрат формується виробнича собівартість виробленої продукції, за якою здійснюється оцінка випущеної готової продукції.

Тимчасове зберігання готової продукції організується на складах. Облік готової продукції на складі здійснюється завідувачем складом (комірником), який несе повну матеріальну відповідальність за збереження товарно-матеріальних цінностей.

Надходження готової продукції з виробництва до складу документується накладною на внутрішній відпуск, рапортом щодо випуску готової продукції або іншим первинним документом, що відображає передачу готової продукції з виробництва до складу. Підприємства мають право для таких операцій розробити документи, які б відповідали потребам управління.

Складський облік готової продукції здійснюється завідувачами складів (комірниками) аналогічно складському обліку виробничих запасів. На більшості підприємств такий облік автоматизований за допомогою комп’ютерних програм. Відповідно картки складського обліку за кожним видом готової продукції формуються на підставі первинних документів із надходження готової продукції та видаткових накладних на її відпуск за допомогою комп’ютерної програми. Такі картки, насамперед, містять інформацію у кількісному вимірнику (штуках, кілограмах, літрах тощо) щодо залишку на початок, надходження, видатку та залишку на кінець. Систематизована інформація складського обліку передається до бухгалтерії.

Реалізація готової продукції здійснюється на підставі договору купівлі-продажу (поставки), який укладається з покупцем. Передача готової продукції представнику покупця документується видатковою накладною. Складається така видаткова накладна в двох екземплярах, один з яких передається покупцю разом із готовою продукцією, а інший із підписом представника покупця про отримання і довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей залишається продавцю.

У разі здійснення покупцем попередньої оплати, покупцю виписується рахунок, у якому вказуються банківські реквізити постачальника, номенклатура, ціни продажу і загальна сума, а також, у деяких випадках, термін дії рахунка. Факт виписки рахунку в бухгалтерському обліку не відображається, адже в обліку на підставі виписки банку відображається вже факт отримання на поточний рахунок відповідної суми попередньої оплати.

За умови застосування готівковою форми розрахунку, варто пам’ятати, що виробник має право приймати готівкові грошові кошти за продукцію власного виробництва безпосередньо до каси на підставі прибуткового касового ордера, квитанція до якого з печаткою підприємства передається покупцю на підтвердження оплати. Розмір такого розрахунку між підприємствами (підприємцями) за правилами касової дисципліни не повинний перевищувати 10 тис. грн. Розрахунки в ході реалізації за готівку покупних товарів необхідно проводити лише із використанням реєстратора розрахункових операцій (окрім того, оптова торгівля за готівку підлягає патентуванню).

Варто також відзначити, що у постачальників – платників ПДВ за фактом реалізації готової продукції за першою подією виникають податкові зобов’язання, які мають бути відображені шляхом складання податкової накладної.

Собівартість реалізованої готової продукції визначається із застосуванням методу оцінки вибуття запасів. Необхідність застосування одного з таких методів пояснюється тим, що в обліку виробничого підприємства на певну дату може бути наявна продукція одного виду або випущена у різні місяці, або вироблена різними виробничими ділянками (цехами), виробнича собівартість якої є різною. В обліку переважної більшості виробничих підприємств оцінка собівартості реалізованої готової продукції здійснюється із застосуванням або методу ФІФО, або методу середньозваженої собівартості. Вибір методу оцінки собівартості реалізованої готової продукції, як і методу оцінки вибуття виробничих запасів, має бути зафіксований у наказі про облікову політику підприємства.

Приклад розподілу загальновиробничих витрат:

Витяг з наказу про облікову політику:

22. З метою визначення виробничої собівартості продукції визначити наступний перелік змінних і постійних загальновиробничих витрат:

22.1. Змінні загальновиробничі витрати:

- основна й додаткова заробітна плата допоміжного виробничого персоналу;

- відрахування на соціальне страхування допоміжного виробничого персоналу;

- витрати на водопостачання для технологічного процесу;

- витрати, пов’язані з енергозабезпеченням виробничого процесу.

22.2. Постійні загальновиробничі витрати:

- заробітна плата та інші виплати апарату управління цеху;

- відрахування на соціальне страхування апарата управління цеху;

- витрати на опалення, освітлення, водопостачання та інші послуги третіх осіб щодо утримання виробничих приміщень;

- операційна оренда основних засобів виробничого призначення;

- амортизація основних засобів виробничого призначення;

- амортизація нематеріальних активів виробничого призначення;

- витрати на поточний ремонт й технічне обслуговування устаткування цеху.

23. Загальновиробничі витрати розподіляти пропорційно фізичному обсягу виробленої продукції.

24. Нормальною потужністю цеху вважати обсяг виробництва 800 тонн на місяць. Нормальні постійні загальновиробничі витрати при нормальній потужності визначити на рівні 12,5 тис. грн. на місяць.

Розподіл загальновиробничих витрат у січні:

У січні було враховано загальновиробничих витрат на суму 20200 грн., у тому числі змінних – 9400 грн. і постійних – 10800 грн.

Обсяг виробництва готової продукції в січні склав – продукт А – 400 тонн, продукт В – 100 тонн.

Розподіл змінних загальновиробничих витрат:

1. До витрат на виробництво продукту А

Дт 23 Кт 91

2. До витрат на виробництво продукту В

Дт 23 Кт 91

Розподіл постійних загальновиробничих витрат:

При нормальній потужності й постійних витратах при нормальній потужності сума розподілених загальновиробничих витрат на одну тонну складає 15,625 грн. (12500 грн. / 800 тонн). Відповідно максимальна сума загальновиробничих витрат, що підлягають розподілу за умови обсягу виробництва 500 тонн складе 7812,50 грн. (15,625 грн. * 500 тонн), залишок постійних загальновиробничих витрат (10800 грн. – 7812,50 грн. = 2987,50) буде списаний на собівартість реалізованої продукції в січні.

Таким чином, у січні постійні загальновиробничі витрати розподіляються за ставкою виходячи з нормальної потужності:

1. До витрат на виробництво продукту А:

400 тонн * 15,625 грн. /тонн. = 6250,00 грн. Дт 23 Кт 91

2. До витрат на виробництво продукту В:

100 тонн * 15,625 грн. /тонн. = 1562,50 грн. Дт 23 Кт 91

Сума нерозподілених постійних загальновиробничих витрат включається в собівартість реалізованої в січні готової продукції:

Дт 901 Кт 91 2987,50 грн.

Розподіл загальновиробничих витрат у лютому:

У лютому було враховано загальновиробничих витрат на суму 24300 грн., у тому числі змінних – 13400 грн. і постійних – 10900 грн.

Обсяг виробництва готової продукції в лютому склав – продукт А – 400 тонн, продукт В – 300 тонн.

Розподіл змінних загальновиробничих витрат:

1. До витрат на виробництво продукту А

Дт 23 Кт 91

2. До витрат на виробництво продукту В

Дт 23 Кт 91

Розподіл постійних загальновиробничих витрат:

При нормальній потужності й постійних витратах при нормальній потужності сума загальновиробничих витрат на одну тонну складає 15,625 грн. (12500 грн. / 800 тонн). Відповідно максимальна сума загальновиробничих витрат, що підлягають розподілу за умови обсягу виробництва 700 тонн складе 10937,50 грн. (15,625 грн. * 700 тонн), що більше фактично врахованих загальновиробничих витрат. Таким чином, у лютому постійні загальновиробничі витрати розподіляються за ставкою виходячи з фактичної потужності.

1. До витрат на виробництво продукту А:

Дт 23 Кт 91

2. До витрат на виробництво продукту В:

Дт 23 Кт 91

Читайте також:

1. D) оснащення виробництва обладнанням, пристроями, інструментом, засобами контролю.
2. IX. Відомості про військовий облік
3. IX. Відомості про військовий облік
4. Абстрактна модель оптимального планування виробництва
5. Автоматизація виробництва
6. Автоматизовані форми та системи обліку.
7. Акції та їх облік
8. Акції та їх облік
9. Алгоритм із застосуванням річної облікової ставки d.
10. Альтернативні можливості виробництва масла і тракторів
11. Альтернативні можливості виробництва масла та гармат.
12. Альтернативні можливості виробництва масла та гармат.

Переглядів: 3014