МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Погляди М. ГрушевськогоМихайло Грушевський — перший Президент України, найвидатніший її історик і вчений зі світовим ім'ям. М. Грушевський писав історію і водночас творив її, обіймаючи найвищі державні посади. Він був особистістю, яка мала високі ідейні переконання. Виносивши у своїй дослідницькій діяльності ідею Української держави, він безпосередньо реалізував її в умовах народно-демократичної революції в Україні (1917—1918 pp.). Учений аргументовано довів, що український народ пройшов довгий, складний і самобутній шлях розвитку, що йому належить право на свою мову, культуру, власну державність. Закликав не лише шукати ідеалів у минулому/а й вирішувати національні питання в дусі справжнього демократизму, в інтересах народу. М. Грушевський 12 березня 1917 р. повернувся в Україну і як ідеолог та провідник національно-визвольного руху очолив Українську Центральну Раду, яка під його керівництвом проіснувала 14 місяців. Обрання М. Грушевського головою Центральної Ради було визнанням його величезних наукових заслуг, беззастережного авторитету серед українства. Центральна Рада, до складу якої входили представники інтелігенції, селяни, робітники і військові, ставила метою проголошення національно-територіальної автономії України. М. Грушевський хотів законним способом домогтися автономії від Тимчасового уряду. Він наголошував, що лише державність може бути запорукою вільного народу. М. Грушевський закликав не чекати Установчих зборів, щоб від них одержати автономію України. Він уважав, що це питання життя або смерті для українського народу неприпустимо ставити в залежність від того, якою виявиться більшість на Установчих зборах. Борці за національну справу мають самі будувати автономію України, творячи нові органи місцевого самоврядування у контакті з іншими народностями. М. Грушевський гнівно відкидав гасло «Україна для українців», наголошуючи, що Україна — для всіх, хто тут живе. Він виступав за те, щоб Центральна Рада перетворилася на дієвий орган державної влади. Він вважав надзвичайно важливим розвивати національну свідомість народу. Після Жовтневого перевороту в Петрограді М. Гру шевський виступив за негайне утворення Української національної держави, і її було проголошено в III Універсалі Центральної Ради 7 (29) листопада 1917 р. Центральна Рада під проводом М. Грушевського розпочала своїми чотирма універсалами велику справу розбудови держави українського народу — від автономії в складі демократичної Росії до повної державної незалежності. Багато енергії та знань вклав М. Грушевський у підготовку та реалізацію чотирьох універсалів, інших документів, що визначали сутність державної незалежності України. Погляди М. Грушевського змінилися від вимог національно-територіальної автономії до проголошення самостійності України. IV Універсалом Центральна Рада проголосила створення самостійної, суверенної Української держави — Української Народної Республіки. Аж до перевороту, здійсненого гетьманом П. Скоропадським, і приходу німецьких військ М. Грушевський разом зі своїми сподвижниками послідовно закладав підвалини української державності. 29 квітня 1918 р. було затверджено Конституцію УНР, змінено земельне законодавство, обрано Президентом М. Грушевського. Але Центральна Рада під ударами німецьких військ припинила існування. Михайло Грушевський був і залишається однією з найяскравіших постатей серед видатних діячів науки і культури України кінця XIX - першої третини XX ст. в українській і світовій історіографії, великим сином і патріотом українського народу, а отже, й незалежної соборної України. Життя М. Грушевського після падіння Центральної Ради Після гетьманського перевороту (29 квітня 1918 р.) М. Грушевський проживав у Києві, захопившись науковою працею. На початку лютого 1919 p. M. Грушевський разом із сім'єю виїхав до Кам'янця, а наприкінці березня 1919 р. — на цілих п'ять років до Чехо-Словаччини та Австрії. Навесні 1924 р. сім'я Грушевських за дозволом ВУЦВК переїхала до Києва. Більшовицької ідеології він не прийняв, але заявив про своє лояльне ставлення до уряду радянської України. Багато працював. Його найважливіші праці: «Історія України — Руси» (1898—1934 pp.)у 10 томах і 13 книгах, «Нарис історії українського народу» (1904 р.) , «Ілюстрована історія України» (1911 p.), «Історія української літератури» (1923—1927 pp.) у 5 томах тощо. У своїх працях закликав вирішувати національні питання в дусі справжнього демократизму, в інтересах народу. На початку березня 1931 р. вченого заарештували, звинувативши в антирадянській діяльності й керівництві вигаданим «Українським національним центром». У квітні після допитів Михайла Грушевського звільнили й залишили жити в Москві. З огляду на світову знаність цієї людини вирішили вкоротити йому віку тишком-нишком. 25 листопада 1934 р. М. Грушевський помер у м. Кисло Усе своє життя український вчений — історик Михайло Грушевський, голова Української Центральної Ради і перший Президент України, присвятив боротьбі за створення держави української нації. Тому радянська історіографія називала його, запеклим ворогом трудового народу, українським буржуазним націоналістом. У радянський період на спадщину вченого (понад 2 тис. праць) було накладено заборону. Дороговказом у майбутнє можна назвати наукову й політичну діяльність Михайла Грушевського. Початок українізації армії Боротьба за відродження української державності не могла бути успішною без створення національних збройних сил. Ініціатором їх створення виступили самостійники.
1.9(22) березня 1917 p.З ініціативи М. Міхновського, палкого прихильника самостійної України та національних збройних сил, проведено перші збори українських старшин і солдатів Київського гарнізону де проголосили створення Української військової ради, яка повинна була проводити роботу з організації української національної армії. 2. 16 (29) березня 1917 р.Українська військова рада сформувала Український військовий клуб імені гетьмана П. Полуботка та Український організаційний комітет. Члени клубу агітували українських вояків об'єднуватися під гаслами Центральної Ради. 3. Скрізь у військових частинах почали проводитися військові збори та формуватися військові товариства. 4. 18 квітня (1 травня) 1917 р. Під час святкування 1 травня відбулося українське військове свято (з ініціативи клубу ім. П. Полуботка), учасники якого оголосили себе 1-м українським полком ім. Б. Хмельницького, який налічував 3,5 тис. осіб. Утім керівництво Центральної Ради не усвідомлювало важливості створення української армії. Виникнення Вільного козацтва Для захисту української державності та охорони правопорядку на місцях почали створювати підрозділи Вільного козацтва - добровільні військово-міліцейські формування. Квітень 1917 р.Виник перший кіш Вільного козацтва у Звенигородському повіті на Київщині. Згодом такі формування почали поширюватися на Лівобережжі, Волині, в Запоріжжі та інших регіонах України з національно свідомих селян і робітників віком старше 18 років. Головою військових формувань вільного козацтва, його почесним отаманом став Павло Скоропадський, а наказним отаманом — І. Полтавець-Остряниця. Центром Вільного козацтва стала Біла Церква. Головна мета Вільного козацтва: • підтримувати демократичний устрій у суспільстві; 122 .'•..'•',-'.'
• боротися з ворогами українського народу; • не допускати братовбивства; • боротися проти анархії; • забезпечувати правопорядок; • «бути на варті волі та спокою в Україні». Жовтень 1917 р.У підрозділах Вільного козацтва налічувалося 60 тис. військовиків. П. Скоропадський хотів надати в розпорядження Центральної Ради свій українізований корпус із 40 тис. бійців, але М. Грушевський і В. Винниченко заперечували необхідність мати регулярну армію. Микола Міхновський (1873-1924) Видатний громадсько-політичний діяч, основоположник та ідеолог націоналізму. Народився 1873 р. в родині священнослужителя в с. Ту-рівка Прилуцького повіту на Чигиринщині. Закінчив там гімназію, продовжив навчання на юридичному факультеті Київського університету Св. Володимира. М, Міхновський став активним діячем міської патріотичної організації, члени якої проповідували необхідність вільного розвитку української культури і не торкалися політичних питань. Юнак одразу ж зрозумів, що йому не по дорозі з цими «патріотами» , бо він хотів бачити Україну самостійною державою. У 1891 р. група молодих націоналістів створила Товариство тарасівців, ідеологом якого був М. Міхновський. Це товариство пропагувало самостійницькі ідеї й невдовзі було заборонено владою. Наприкінці 1899 р. в Харкові виникла Революційна українська партія (РУП), до якої входило чимало молодих патріотично налаштованих людей. Датою її створення вважають 1900 р. Основні ідеї своєї ідеології М. Міхновський виклав у брошурі «Самостійна Україна». У 1902 р.трупа прихильників М. Махновського відкололася від РУП і заснувала Українську народну партію (УНП). М. Міхновський розробив для неї програму — «Десять заповідей» і видав їх у Львові. Українська народна партія для поширення ідей свого лідера видавала у Львові журнал «Самостійна Україна». Коли вибухнула Перша світова війна, його призвали до армії. Якийсь час перебував на Північному фронті, а напередодні революційних подій 1917 р. перейшов як юрист у розпорядження Київського військового окружного суду. Погляди М. Міхновського «Лише цілковите відокремлення України і створення могутньої держави від Карпат І до Кавказу необхідне нашій нації. Українцям не потрібна автономія з ласки Москви, а також федерація у складі Росії, їй потрібна повна незалежність. Україна має матеріальні й духовні сили бути самостійною. Україна для українців» — це основні ідеї поглядів М. Міхновського, Його прихильників називають самостійниками. Вони, щоб уникнути розколу в національномурусі, пішли на створення Української Центральної Ради разом.з федералістами. Ініціатива створення українських військових частин належить самостійникам. Перша українська військова частина сформувалася в тилу в середині квітня 1917 р. і вирішила йти на фронт у складі українського полку, що дістав ім'я Богдана Хмельницького. Організацією полку клопоталася офіцерська група «Український військовий клуб імені Павла Полуботка», очолювана М. Міхновським. Центральна Рада хотіла законним способом вибороти автономію від Тимчасового уряду і боялася рішучих Дій М. Міхновського. Тому на 1-му військовому з'їзді головою Військового генерального комітету обрали С. Петлюру, який дотримувався автономістичних поглядів, а не самостійника М. Міхновського. Останнього ввели до складу цього комітету одним із 18 членів, і помітного впливу на його діяльність він не мав. М. Міхновський та його прихильники виступили проти прийняття II Універсалу (3 (16) липня 1917 р.). У ніч проти 5 липня 1917 р. вони прибули до приміщення Центральної Ради, спираючись на 5 тис. українських, вояків — Другий український полк імені Павла Полуботка. М. Міхновський зажадав, щоб Центральна Рада проголосила самостійну Українську державу, видворивши за її межі всіх представників Тимчасового уряду. Цей виступ самостійників Центральна Рада придушила. М. Міхновський опинився в далекому закутку Румунського фронту, тяжко журячись тим, що в найсприятливіший момент історії самі ж українці перешкодили йому реалізувати мрію свого життя - створити незалежну Україну. Читайте також:
|
||||||||
|