• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Відповідальність платників податків

Платник податку , як і фінансові служби, які контролюють процеси у системі оподаткування, повинні нести відповідальність за виконані дії та порушення діючого податкового законодавства.

Відповідальність платників податків за порушення податкового законодавства може бути кримінальна, адміністративною та фінансовою.

Кримінальна відповідальність.Найбільш поширеними умовами, за наявністю яких настає кримінальна відповідальність, є:

- наявність умислу;

- значний розмір суми, прихованої від оподаткування;

- подання податковим органам неправдивих відомостей з метою ухилення від сплати податків;

- попередня змова групи осіб;

- злісність ухилення.

Стаття 212 Кримінального Кодексу України „Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів” передбачає кримінальну відповідальність за значні, крупні та особливо крупні заниження сум податків та обов’язкових платежів.

Кримінальна відповідальність наступає у тому випадку, якщо до бюджету недоплачені податки на суму у 1000 разів і більше разів перевищує „звичайну” податкову соціальну пільгу , встановлену діючим законодавством.

Під значним розміром заниження слід розуміти суму податку чи інших обов’язкових платежів у 1000 разів і більше „звичайної ” соціальної пільги; крупні – у 3000 разів і більше „звичайної ” соціальної пільги, особливо крупні – у 5000 разів і більше „звичайної ” соціальної пільги.

Умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що входять

у систему оподаткування, вчинене посадовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, або особою, що займається підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи, або будь-якою іншою особою, зобов'язаною їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів або державних цільових фондів коштів у значних розмірах (в 1000 і більше разів перевищують встановлену законодавством „звичайну” податкову соціальну пільгу), карається штрафом від 300 до 500 НМДГ або позбавленням права займатися певною діяльністю на термін до 3-х років.

Ті ж дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів або державних цільових фондів коштів у великих розмірах (в 3000 і більше разів перевищує встановлену законодавством „звичайну” податкову соціальну пільгу), карається штрафом від 500 до 2000 НМДГ або виправними роботами на термін до двох років, або обмеженням свободи на термін до п'яти років з позбавленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю на термін до трьох років.

Ті ж дії, вчинені особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів або державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах (в 5000 і більше разів перевищує встановлену законодавством „звичайну” податкову соціальну пільгу), караються позбавленням свободи на термін від п'яти до десяти років з позбавленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю на термін до трьох років із конфіскацією майна.

4. Особа, що вперше вчинила дії, передбачені частиною першою і другою цієї статті, звільняється від карної відповідальності, якщо вона до притягнення до карної відповідальності сплатила податки, збори, обов'язкові платежі, а також відшкодувала збиток, заподіяний державі їх невчасною сплатою (фінансові санкції, пеня). І

Рішення про міру карної відповідальності за ухилення від сплати податків приймаються тільки в судовому порядку.

Адміністративні штрафи.Серед заходів відповідальності в податковому законодавстві особливе місце займають санкції як ефективний інструмент державного економічного й адміністративного впливу на платників податків і посадових осіб, що не дотримуються чинного законодавства.

У певних випадках податкові органи мають право застосувати до громадян і посадових осіб, винних у порушенні законодавства, санкції у вигляді адміністративного штрафу. Так, наприклад, адміністративні штрафи накладаються за:

Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол повноваженими на те посадовими особами органів податкової служби.

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу порушника; час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за це правопорушення; пояснення порушника; інші відомості, які необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка вчинила адміністративне правопорушення.

У разі відмови особи, яка вчинила правопорушення, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка вчинила правопорушення, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протокол}, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.

Для адміністративної та кримінальної відповідальності величезне значення має статус особи , на яку вони накладаються. В основних законодавчих актах, що регулюють ці види відповідальності , зазначається, що ці види відповідальності можуть накладатися на посадових осіб, що виконують організаційно-розпорядчі обов’язки і вина яких доказана.

Згідно Кримінального кодексу, а також Кодексу України про адміністративні правопорушення службовими особами (посадовими особами) є особи, які постійно або тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно або тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням.

Організаційно-розпорядчі обов'язки - це обов'язки зі здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах або організаціях незалежно від форми власності.

Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств і відомств, державних, колективних і приватних підприємств, установ та організацій, їх заступники. Крім того, сюди можна віднести керівників структурних підрозділів (начальників цехів, завідувачів відділів, лабораторій, кафедр), їх заступників, осіб, які керують ділянками робіт (майстрів, виконробів, бригадирів та ін.).

Адміністративно-господарські обов'язки - це обов'язки з управління або розпорядження державним, колективним чи приватним майном (встановлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо).

Такі повноваження у тому чи іншому обсязі є у начальників планово-господарських, постачальницьких, фінансових відділів і служб, завідувачів магазинів, майстерень, ательє, їх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів, контролерів тощо.

Безумовно, і головбух, і тим більше директор — посадові особи підприємства. Саме директор несе відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на підприємстві (п.З ст.8 Закону про бухгалтерський облік). А оскільки останній — основа для податкового облік (п.2 ст. З Закону про бухгалтерський облік), можна сказати, що і за нього відповідальний керівник.

Функції головбуха перелічені у п.7 ст.8 Закону про бухгалтерський облік . Ось вони:

· забезпечення дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання та надання у встановлені строки фінансової звітності;

· організація контролю за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

· участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею і відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки та псування активів підприємства;

· забезпечення перевірки стану бухгалтерського обліку у філіях.

Формально посадовою особою можна визнати навіть пересічного працівника бухгалтерії. Наприклад, якщо йому офіційно делеговане повноважень виписувати і реєструвати податкові накладні, то за не включену до Реєстр обліку продажів податкову накладну покарати можуть саме такого бухгалтера. Важливо, що посадовими особами визнають також іноземців та осіб без громадянства, які виконують згадані обов'язки (ст.364 Кримінального Кодексу).

Обидва види відповідальності (і адміністративна, і кримінальна) з'являються тільки за наявності вини. Це означає — треба ще довести, що саме посадова особа винна у тому, що сталося. Порушити закон можна навмисно (прямий умисел) і з необережності. Звичайно від наявності умислу залежить суворість покарання, за деякі проступки з необережності його і взагалі немає. Ось, наприклад, сумно відома ст.212 Кримінального Кодексу передбачає відповідальність за навмисне ухилення від сплати податків. Якщо ж встановлено, що бюджет постраждав з необережності головбуха (він заплутався у розрахунках, загубилися якісь підтвердні документи тощо), йому буде набагато легше — покарання за ст.367 Кримінального Кодексу ("Службова недбалість") набагато м'якше.

Для покарання посадової особи треба доказати наявність вини, а це не завжди легко довести.

Багато хто вважає: е підпис на "паленому" документі — пиши пропало. Насправді — назавжди. Уявіть собі ситуацію. У підприємства є декілька філій, кожну із них обслуговує свій бухгалтер, відповідальний за положенням про філії за свою ділянку роботи. Одного разу з якихось причин бухгалтер однієї з філій підписав звітність іншої. Звичайно, за таких умов бухгалтер, який "допоміг другу", нізащо відповідати не буде. Адже він не мав повноважень підписувати чужу звітність. Хоча в більшості випадків підпис директора або головбуха на документі прямо вказує на винність. Обґрунтувати це можна так. Згідно з п.8 ст.9 Закону про бухгалтерський облік відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку і недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали і підписали ці документи. Враховуючи, що показники податкової звітності, за логікою законодавця, базуються на даних бухгалтерського обліку (п.2 ст. З Закону про бухгалтерський облік) посадову особу, яка підписала "опальний" документ, можна вважати винною.

Часто буває так, що особа, яку звинувачують у порушенні , заявляє, що вона не є посадовою особою, тому що у її посадові інструкції не входить виконання обов’язків за які її бажають покарати контролюючі органи або посадові інструкції зовсім відсутні. Але згідно чинного законодавства адміністративна та кримінальна відповідальність накладається тільки на посадову особу. Тому важливе значення для підприємства має чітка організація роботи працівників, наявність розподілу посадових повноважень, які повинні бути закріплені у посадових інструкціях.

Складніше довести навмисну провину — часто проступки вчиняють з необережності. Тут, як правило, все залежить від майстерності слідчих, адвокатів, прокурора і витримки винного. Якщо говорити про згадану нами ст.212 КК, то на практиці розрізняють такі факти, що вказують на умисел:

· перекручування даних в обліку та звітності. Тут важко не заперечити. Поміркуйте самі: валові витрати у декларації могли зрости у десять разів ненавмисно — за простою помилкою бухгалтера;

· неоприбуткування одержаної готівки;

· ведення подвійної (офіційної і неофіційної) бухгалтерії;

· використання банківських рахунків без повідомлення податкових органів;

· ненадання звітності протягом тривалого періоду часу.

Ще одне дуже важливе питання — коли карають головбуха і директора разом, а коли — окремо. Відповідь залежить від конкретних обставин справи, сотні комбінацій яких зустрічаються на практиці. Звичайно, переважна більшість покараних посадових осіб — керівники підприємств, і це легко пояснити. У наші дні, особливо на малих підприємствах, нехтують складанням посадових інструкцій, наказів про надання повноважень тощо. У результаті виходить, що директор відповідає за все. Рідше карають обох. Тут теж бувають варіанти: від двох різних кримінальних справ (на головбуха і на директора) до співучасті (група осіб за попередньою змовою або без неї). І зовсім рідко козлом відпущення роблять одного головбуха — наприклад, коли за посадовою інструкцією на нього перекладено всі функції з організації податкового обліку. Тоді директор при своєму захисті наголошує на тому, що він про допущені порушення не знав і правильність складених головбухом звітів не перевіряв.

Фінансові санкції. Фінансові санкції за податкові порушення відрізняються від адміністративних тим, що застосовуються не тільки до фізичних, а й до юридичних осіб, і реалізуються не тільки у вигляді штрафів, а також в інших формах стягнення всієї суми прихованого або заниженого платежу до бюджету у формі податку, нарахування пені за затримку внесення податку.

Штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не звільняє платників податків від обов'язку сплатити до бюджету належні суми податків та зборів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, а також від застосування до них інших заходів, передбачених Податковим Кодексом.

Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань.

У разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.

У разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.

Податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених Податковим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності;

За одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу).

Наведемо приклади штрафних санкцій (штрафів), що передбачені діючим Податковим Кодексом за порушення податкового законодавства:

Ø Неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

Ø Неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ø Неподання платником податків - фізичною особою декларації чи включення до неї перекручених (недостовірних) даних про суми одержаних доходів, понесених витрат та якщо такі дії платника призвели до заниження суми оподатковуваного доходу, - тягнуть за собою накладення на платника податків - фізичну особу штрафу у розмірі 25 відсотків від різниці між заниженою сумою податкового зобов'язання і сумою, визначеною податковим органом.

Ø Незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених законодавством строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Ø Несплата (неперерахування) платником податків - фізичною особою сум єдиного податку в порядку та у строки, визначені законодавчим актом, тягне за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків ставок податку, встановлених для фізичних осіб - платників єдиного податку, визначених законодавчим актом.

Ø У разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість;

При повторному протягом 1095 днів визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість;

При визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість протягом 1095 днів втретє та більше - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 75 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Ø Використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання,тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

Ø У разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом визначених строків, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Ø Інші штрафні санкції, передбачені Податковим Кодексом.

Після закінчення встановлених термінів погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, ( без урахування пені) не сплачених у встановлені законодавством строки.

Нарахування пені розпочинається:

· при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання;

· при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні;

· у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

· у день настання строку погашення податкового зобов'язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб, та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента.

У разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов'язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового зобов'язання (його частини) скасовується.

Нарахування пені закінчується:

§ у день зарахування коштів на відповідний рахунок Державного казначейства України та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань;

§ у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків;

§ у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України);

§ при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини).

У разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.

Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

У разі виявлення заниження податкового зобов’язання на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) нараховується пеня із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження.

Зазначений розмір пені застосовується щодо всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов'язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством.

У разі якщо керівник контролюючого органу (його заступник) відповідно до процедури адміністративного оскарження приймає рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад встановлені Податковим Кодексом строки, пеня не нараховується протягом таких додаткових строків, незалежно від результатів адміністративного оскарження.

Порядок сплати пені, нарахованої за невиконання податкового зобов'язання

Нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків.

При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановлену черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган державної податкової служби самостійно здійснює такий розподіл такої суми у встановленому порядку.

Суми пені зараховуються до бюджетів або державних цільових фондів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки.

Пеня не нараховується:

Ø на пеню;

Ø за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі податків, зборів і інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, якщо таке несвоєчасне або неповне перерахування відбулось через порушення банком строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”.

Читайте також:

1. IV. Відповідальність сторін
2. Адміністративна відповідальність
3. Адміністративна відповідальність
4. Адміністративна відповідальність
5. Адміністративна відповідальність
6. Адміністративна відповідальність за порушення аграрного законодавства
7. Адміністративна відповідальність за порушення земельного законодавства
8. Адміністративна відповідальність за порушення митних правил
9. Адміністративна відповідальність за порушення податкового законодавства.
10. Адміністративна відповідальність осіб, винних в порушенні податкового законодавства
11. Адміністративна відповідальність та строки адміністративної відповідальності
12. Адміністративна відповідальність. Види адміністративних стягнень.

Переглядів: 5548