• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Фінансові інструменти ринку цінних паперів

Цінні папери – це документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов’язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Перелік цінних паперів, які можуть випускатися і обертатися в Україні визначено Законом України „Про цінні папери та фондовий ринок”.

Відповідно до цього закону цінні папери за порядком їх розміщення поділяються на емісійні та неемісійні.

Емісійні цінні папери – цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов’язання (емітент).

До емісійних цінних паперів належать:

· акції;

· облігації (підприємств, місцевих позик, державні облігації України);

· іпотечні сертифікати;

· іпотечні облігації;

· сертифікати фондів операцій з нерухомістю;

· інвестиційні сертифікати;

· казначейські зобов’язання України.

За формою існування цінні папери поділяються на документарні та бездокументарні.

За формою випуску цінні папери можуть бути іменні, на пред’явника та ордерні. В Україні можуть бути такі групи цінних паперів:

1. пайові (акції, інвестиційні сертифікати);

2. боргові (облігації, казначейські зобов’язання, ощадні (депозитні) сертифікати, векселі);

3. іпотечні цінні папери (іпотечні облігації, іпотечні сертифікати, заставні, сертифікати ФОН);

4. приватизаційні цінні папери;

5. похідні цінні папери (опціони, ф’ючерси, варанти, свопи, форвардні контракти);

6. товаророзпорядчі цінні папери.

Акція – іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та права на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Емітентом акцій є тільки акціонерне товариство. Акціонерне товариство розміщує тільки іменні акції.

Акціонерне товариство може розміщувати акції двох типів – прості і привілейовані. Частка привілейованих акцій в статутному капіталі акціонерного товариства не може перевищувати 25%.

Західні фахівці поділяють акції на такі види:

· акції з блакитними корінцями(blue chip stocks) , що випускаються найбільш потужними компаніями (Walt Disney Co., General Motors, Mc Donald’s та ін.), які є лідерами у своїх галузях і всю історію стабільно сплачували дивіденди своїм акціонерам. Вкладення заощаджень у купівлю цих акцій є мало ризиковим. Вони популярні серед інвесторів, у результаті чого їхні курси високі.

· дохідні акції(income stocks) це акції телефонних корпорацій, корпорацій водо-, газо-, електропостачання, а також інших комунальних компаній, дивіденди за якими перевищують середній рівень. Це пояснюється тим, що такі корпорації потрібні завжди, працюють стабільно і мають добре прогнозовані джерела доходів. Інвестори купують ці акції, бо впевнені, що їхня вартість з часом буде зростати.

· акції зростання(growth stocks) – акції корпорацій, доходи і прибуток яких вище середнього рівня, однак сплата дивідендів частіше всього не перевищує 35%. Це пояснюється прагненням корпорації в першу чергу фінансувати наукові та інші дослідження, а також розширення масштабів виробництва і можливості збуту. Багато інвесторів віддає перевагу таким акціям, сподіваючись, що вони в майбутньому будуть приносити великі прибутки і їх ринкова вартість зросте.

· циклічні акції(cyclical stocks) - їх ціна зростає і знижується синхронно із спадами і підйомами в економіці. В основному це акції корпорацій базових галузей економіки (важкої, автомобілебудування та ін.). Інвестори намагаються купити такі акції, коли мова йде про розширення виробництва, і встигнути продати їх до початку спаду.

· захищені (анти циклічні) акції(defensive or countercyclical stocks) – акції корпорацій, ціна на які відносно стабільна навіть при спаді в економіці в цілому. Такі корпорації на змінюють своєї дивідендної політики залежно від циклів в економічному розвитку і тому сплачують своїм акціонерам практично постійні дивіденди. Багато акцій цього виду одночасно класифікуються як дохідні.

· спекулятивні (дріб’язкові) акції (speculative (penny) stocks) – акції „молодих” корпорацій. Ці акції частіше всього продаються обминаючи біржу. Вони коштують набагато менше, ніж акції добре відомих корпорацій, однак, купуючи їх, вкладник повинен знати на що він йде: маленька ціна – великий ризик.

Доход від придбаних акцій можна отримати за рахунок трьох джерел:

· доход від дивідендів. Дивіденди сплачуються з прибутку. Частіше за все акціонерам видається 30 – 70% розміру доходів компанії. Дивіденди можуть сплачуватися у вигляді готівки, додаткових акцій, продукції компанії. Дивіденди у вигляді грошових коштів встановлюються як сума грошей, що сплачується на одну акцію, або як відсоткова ставка на її номінальну вартість.

· курсова різниця. У багатьох випадках акціонери купують акції на визначений період, за який ринкова ціна акції може зрости. Тому при продажу акції через певний час, власник отримує дохід не тільки від дивідендів, а й від різниці вартості на момент придбання і продажу.

· доходи від відносного збільшення кількості акцій в результаті їхнього дроблення. Дроблення акцій – це процедура, при якій акції, викуплені акціонерами, діляться на більшу кількість акцій. Така процедура зменшує ринкову вартість акцій, що робить їх більш привабливими для придбання, особливо якщо розмір дивіденду на одну акцію зберігається або зменшується в меншій пропорції. Це, в свою чергу, є ознакою, що їх курс через деякий час знову зросте.

Інколи застосовується процедура консолідації (зворотного дроблення) акцій. Консолідація зменшує кількість акцій в обігу і збільшує біржовий курс акції.

Облігація – цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником та емітентом облігації, підтверджує зобов’язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігації термін та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення.

Облігації розміщуються в документарні або бездокументарні формі.

Облігації можуть бути відсоткові, цільові, дисконтні.

Облігації розміщуються з фіксованим терміном погашення.

Облігації можуть випускатися іменними і на пред’явника.

Облігації підприємств розміщуються юридичними особами тільки після повної сплати свого статутного капіталу. Не допускається розміщення облігацій підприємств для формування і поповнення статутного капіталу. Юридична особа має право розміщувати облігації на суму, яка не перевищує трикратного розміру власного капіталу або розміру забезпечення, що надається їй третіми особами.

Державні облігації України можуть бути довгострокові (понад 5 років), середньострокові (1-5 років), короткострокові (до 1 року).

За принципами викупу облігації поділяються на:

· серійні – гасяться послідовно серіями через визначені інтервали часу;

· ординарні – викуповуються одночасно у встановлену дату.

За ступенем безпеки:

· гарантовані – впевненість у погашенні яких у встановлений термін базується на об’явленій заставі нерухомого майна або інших фондів;

· незабезпечені – не підкріплені певною заставою.

Виходячи з можливостей дострокового викупу:

· з правом дострокового погашення – за ініціативою емітента можуть викуповуватись раніше зафіксованого кінцевого терміну;

· відшкодовані– за бажанням власника можуть у будь-який момент обмінюватись на гроші;

· конвертовані – за бажанням власника можуть обмінюватися на інші цінні папери, що випускаються цим емітентом.

Прибуток за державними цінними паперами не оподатковується.

Джерелами доходу по облігаціях є:

· дохід за відсотковими ставками. Сплачується періодично, виходячи з номінальної вартості облігації і ставки відсотка;

· курсова різниця;

· погашення за номіналом.

Ощадний (депозитний) сертифікат – цінний папір, який підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника на одержання зі спливом встановленого терміну суми вкладу та відсотків, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав.

Випускаються банками і прирівняними до них інститутами.

Ощадні сертифікати розрізняють: строкові і до запитання; іменні і на пред’явника.

Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж іншим особам є недійсним.

Доход по ощадних сертифікатах виплачується при пред’явленні їх в банк, що їх випустив, для оплати.

Інвестиційний сертифікат – цінний папір, який розміщується інвестиційним фондом, інвестиційною компанією, компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та посвідчує право власності інвестора на частку в інвестиційному фонді.

Казначейське зобов’язання України – державний цінний папір, що розміщується виключно на добровільних засадах серед фізичних осіб, посвідчує факт заборгованості Державного бюджету України перед власником казначейського зобов’язання України, дає власнику право на одержання грошового доходу та погашається відповідно до умов розміщення казначейських зобов’язань України.

Випускають такі види казначейських зобов’язань:

· довгострокові – понад 5 років;

· середньострокові – 1 – 5 років;

· короткострокові – до 1 року.

Емітентом казначейських зобов’язань України виступає держава в особі Міністерства фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів України.

Вексель – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Випускаються векселі прості і переказні.

Переказний вексель – письмовий документ, який являє безумовний наказ векселедателя платнику сплатити певну суму грошей в певний термін одержувачу коштів.

Розрізняють векселі: комерційні і фінансові.

Комерційні – забезпечені товарним покриттям. Фінансові – не мають товарного покриття.

Векселі існують виключно в документарні формі.

Читайте також:

1. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
2. А. Фінансові коефіцієнти
3. А. Фінансові коефіцієнти
4. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
5. Аналіз в управлінні портфелем цінних паперів.
6. Аналітичні методи та інструменти підтримки прийняття управлінських рішень.
7. Аудит цінних паперів.
8. Аудиторський ризик — це ризик того, що аудитор висловить невідповідну аудиторську думку коли фінансові звіти суттєво викривлені.
9. Банки як учасники ринку цінних паперів
10. Банківські установи на кредитному ринку
11. Бюджет виплат по фінансовій діяльності
12. Бюджет – загальне поняття, що об’єднує різноманітні фінансові документи, які включають заплановані доходи і державні видатки на відповідний період.

Переглядів: 991