• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Ідентифікація імені

Етапи комунікаційно-агітаційної кампанії. Ідентифікація імені.

Лекція 4. Функціональна структура політичної комунікації

1. Етапи комунікаційно-агітаційної кампанії. Ідентифікація імені.

2. Формування іміджу.

3. Передвиборні програми, їх ідентифікація та вплив на електоральну поведінку.

4. Агітація за і проти та деякі особливості її техніки.

5. Активізація явки виборців на вибори.

Мета: дати уявлення про функціональну структуру політичної комунікації, її етапи та їхні особливості.

Ключові слова: функції політичної комунікації, ідентифікація імені, телебачення, комунікаційно-агітаційні можливості, електорат, імідж, іміджева заява, медіа консультант, символічне послання, інтеракція, агітація, новини, альтернативні джерела інформації,

Політична комунікація під час виборчої кампанії умовно розподіляється на такі послідовні етапи [Королько, Некрасова]:

1 етап – упізнаваність імені, формування, корекція іміджу кандидата (позиціонування особистості кандидата, «розбудова» його характеру).

2 етап – упізнаваність програми кандидата (позиціонування передвиборної платформи, акцентування на проблемах виборців та пропонованих шляхах їх вирішення);

3 етап – доведення своїх переваг (контрастування своєї платформи щодо інших, захист від атак опонентів, контрнаступ);

4 етап – активізація виборців на вибори (мобілізація прибічників, підказка, за кого голосувати, інформування про місце і час голосування).

Комунікаційно-агітаційна кампанія має:

1) допомогти ідентифікувати та зробити пізнаваним кандидата або політичну партію/блок серед виборців.

2) сформувати бажаний або піднести чи відкоригувати вже наявний імідж учасника виборчих змагань.

3) ідентифікувати та зробити пізнаваною серед виборців передвиборну програму відповідного кандидата, партії або блоку.

4) довести переваги одних кандидатів, партій чи їх блоків над іншими шляхом «агітації за або проти», тобто, виконувати функцію критики або «нападу» одних суб'єктів виборчих змагань на інших та функцію захисту від атак опонентів.

5) Активізувати явку виборців на вибори (це є сумарним наслідком певної комбінації попередніх функцій).

Розглянемо виокремленні етапи політичної комунікації в ході виборчої кампанії більш докладно.

Ідентифікація імені – це вихідна функція політичної комунікації під час виборів, вирішальна для досягнення перемоги на виборах.

Ідентифікація імені кандидата або назви партії (блоку) у сфері політики є набагато важливішою і складнішою, ніж ідентифікація підприємницької організації, імені (бренду) товару на ринку.

Мало хто з виборців голосуватиме за партію (блок) чи кандидата, назву або ім'я яких вони не знають.

Дослідження громадської думки та аналіз результатів голосування засвідчують, що більшість людей голосують за того кандидата (партію чи блок), якого вони краще запам'ятали або знають. Крім того, виборці не дуже схильні віддавати перевагу комусь із кандидатів, якщо вони не мають уявлення про його опонентів. Якщо ж виборці не змогли ідентифікувати ім'я будь-кого з кандидаті, тоді вони просто не підтримують жодного з них.

Дослідження і спостереження за попередніми виборчими кампаніями показали, чим нижчим є рівень представницького органу, тим більш важливою для перемоги кандидата на виборах стає функція політичної комунікації, що пов'язана з досягненням пізнаваності його імені серед виборців.

На рівні виборів загальнонаціонального масштабу, особливо президентських, мало хто з кандидатів витрачає ресурси на ідентифікацію імені, оскільки на такі перегони йдуть люди вже «розкручені», відомі виборцям.

Щодо ідентифікації імен новостворюваних виборчих блоків, то попередні парламентські вибори в Україні показали, що майже всі блоки партій з новими іменами (наприклад, Виборчий блок партій «Менше слів», «Вперед Україно», «Блок демократичних партій НЕП (народовладдя, економіка, порядок)», «Трудова Україна», «Європейський вибір України», «Національний фронт», «СЛОН – Соціально-ліберальне об'єднання» та багато інших) залишалися малопізнаваними навіть серед тих виборців, які симпатизували окремим партіям, що входили до складу блоків. Це свого часу продемонстрував «Блок демократичних партій НЕП», назва якого та спотворений імідж (штучна апеляція до абревіатури НЕПу 1920-х років) фактично «поховали» добре ідентифікований політичний бренд Демократичної партії України, що давав їй свого часу можливість отримати більше 4% голосів виборців на свою користь. З іншого боку, збереження в назві нового блоку брендів добре пізнаваних політичних партій, що його свого часу утворили (наприклад, Виборчий блок Соціалістичної партії України та Селянської партії України «За правду, за народ, за Україну»), дав змогу виборцям швидко ідентифікувати нове політичне утворення і відносно масово за нього проголосувати. Можна сказати, що якби назва цього блоку звелася до гасла «За правду, за народ, за Україну», результати виборів для партій, що його утворили (особливо СПУ), були б маловтішними.

З урахуванням допущених помилок під час блокування на парламентських виборах другої половини 1990-х – початку 2000-х років комунікації під час виборчої кампанії, як сприяння ідентифікації імен нових суб'єктів виборчих перегонів, багато політичних партій та новостворених блоків з часом зробили певні висновки. У зв'язку з цим особливо помітним був зсув стилю ведення політичних кам­паній у напрямі до більш виразної персоніфікації корпоративних суб'єктів виборчих перегонів, персоніфікації політичних партій і виборчих блоків (Ю. Тимошенко утворила свій однойменний блок, до назви виборчого блоку «Наша Україна» було додане ім'я Віктора Ющенка тощо). Те ж саме намагаються робити й інші виборчі блоки та окремі партії, зокрема «Блок Литвина». Отже, ми стали свідками нового для України підходу до ідентифікації імені блоку через про­ектування на нього високопізнаваних імен та іміджів з елементами харизми відомих українських діячів.

Для швидкого досягнення своєї пізнаваності серед населення політичні партії найчастіше використовують телевізійну рекламу, оскільки поки що саме вона дає найбільший ефект у цьому напрямку роботи на виборчих перегонах.

Приклад: помітними та акцентованими (щоправда, з точки зору комерційної реклами) свого часу були акції з просування брендів «Яблуко», «Нова генерація України», «Озиме покоління» тощо.

Ще один ефективний засіб, який посилює ефект пізнаваності імені, є вулична реклама. Далі за своєю ефективністю йде газетна реклама. Вулична та газетна реклама можуть виявитися цілком достатніми, коли йдеться про виборчі кампанії місцевого рівня. Найменш ефективною для досягнення пізнаваності імені політичного суб'єкта, на думку фахівців, є реклама на радіо.

Але використання таких високовитратних каналів, як телебачення, газети, лише заради ідентифікації імені кандидата будь-якого рівня вважається невиправданим витрачанням коштів. Тому одночасно з ідентифікацією імені важливо формувати й бажаний імідж суб'єкта виборчих змагань.

Читайте також:

1. V Ідентифікація, раціоналізація, проекція, інтроекція, агресія, зворотна реакція та їх комплекси.
2. Аутентифікація і ідентифікація
3. Визначення базисних подій. Ідентифікація ризику.
4. Дилер – фізична або юридична особа, яка провадить діяльність за свій рахунок і від свого імені.
5. Ідентифікація
6. Ідентифікація
7. ІДЕНТИФІКАЦІЯ І ОЦІНКА НЕБЕЗПЕК.
8. Ідентифікація маркетингових сегментів та вибір цільових ринків.
9. Ідентифікація потенційно небезпечних об'єктів
10. Ідентифікація структури і параметрів об’єкта
11. Ідентифікація та паспортизація об’єктів господарювання щодо визначення їх потенційної небезпеки

Переглядів: 1007