• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ПІДГОТОВКИ ВИРОБНИЦТВА

3.1. Сутність та принципи підготовки виробництва

Виробництво промислового підприємства слід розглядати як складну динамічну систему, що функціонує в умовах швидкозмінного зовнішнього середовища. Центральним елементом цієї системи є процес трудової діяльності, який пов’язаний з витратами розумової та фізичної енергії людини, що визначаються потребами розширеного суспільного виробництва. Відтак процеси трудової діяльності повинні бути максимально раціональними та ефективними щодо використовуваних методів та засобів праці.

Потреби інтенсивного розвитку та оновлення всіх елементів сучасного виробництва вимагають використання таких методів та засобів праці, які б давали змогу одержувати високоякісні продукти праці за найбільш економного використання як трудових, так і матеріальних ресурсів. Саме з таких позицій і слід розглядати характерні особливості розвитку сучасного виробництва та зміцнення його зв’язків з наукою.

Загалом доцільну діяльність людини в процесі праці можна поділити на такі різновиди [17, с. 134-135]:

· інформаційно-пізнавальну діяльність, що включає в себе ознайомлення з об’єктом, його вивчення, пізнання явищ та законів природи;

· ідеально-конструктивну діяльність, що охоплює створення ідеальної моделі майбутнього реального результату;

· реально-конструктивну діяльність, що включає безпосереднє, практичне втілення цілі.

Саме в результаті взаємодії цих видів діяльності та злиття наукових досліджень, дослідно-промислових розробок та процесів виготовлення в єдиний процес і може бути здійснена необхідна підготовка виробництва та забезпечене його ефективне функціонування.

Підготовка виробництва – це комплекс взаємопов’яза-них заходів щодо розробки та освоєння нової та удосконалення існуючої техніки, технології та організації виробництва.

Характеризуючи сутність та зміст підготовки виробництва ми будемо оперувати низкою термінів, зокрема таких, як нова продукція, нова техніка, нова технологія.

Нова продукція – це ті продукти праці виробничого і невиробничого призначення, що вперше виробляються в країні, а також модернізовані види продукції, що мають нову якісну характеристику та відповідають вимогам сучасного рівня розвитку техніки. Сюди слід віднести і комплектуючі вироби, що виготовляються вперше і визначають основні технічні параметри нової продукції та поставляються в порядку кооперації підприємствам інших галузей.

Нова техніка – це новостворені машини, обладнання, інструменти та інші елементи техніко-виробничої бази, що забезпечують при їх використанні підвищення ефективності виробництва.

Нова технологія – сукупність прийомів і методів виготовлення продукції та виконання робіт, що раніше даним підприємством не використовувались і які забезпечують інтенсифікацію та підвищення економічної ефективності виробництва.

Склад і характер заходів щодо комплексної підготовки виробництва та послідовність їх здійснення значною мірою залежать від особливостей виробничого процесу, який, у свою чергу, визначається специфікою продукції, робіт чи послуг, використовуваних ресурсів, станом техніки і технології виробництва, а також рівнем його організації та управління.

Разом з тим, незалежно від специфіки виробництва, можна виділити загальний склад робіт щодо комплексної підготовки виробництва, який описується схемою, наведеною на рис. 3.1, [17, с.138]. Сюди слід віднести: наукову, конструкторську, технологічну, організаційну, економічну, матеріальну та психологічну підготовку виробництва.

Залежно від призначення та поставлених завдань, підготовку виробництва можна розділити на передвиробничу та оперативну.

Передвиробнича підготовка – це комплекс заходів щодо освоєння нових видів продукції різного призначення чи впровадження на виробництві нових технологій. Вона включає науково-дослідницькі, проектно-конструкторські, дослідні та інші види робіт, що необхідні для організації освоєння та виробництва нових виробів чи використання нових технологій.

Рисунок 3.1 – Схема організації комплексної підготовки виробництва

Оперативна підготовка – це комплекс робіт, пов’язаних з поточною діяльністю підприємства щодо виготовлення вже освоєної продукції чи поточної діяльності в умовах впровадження нових технологій. Вона включає заходи щодо попереднього забезпечення необхідних умов та ресурсів для виконання оперативних виробничих планів. Це налаштування обладнання, підбір матеріалів та інструментів, комплектування необхідної технічної та нормативної документації.

Оперативна підготовка повинна бути своєчасною, комплексною та активною. Це означає, що вона повинна вестись з певним випередженням відносно планових термінів виконання робіт, що всі необхідні умови для нормальної організації виробництва повинні бути створені відповідними службами, що підготовкою виробництва повинні бути охоплені всі підрозділи, які зайняті виконанням оперативних завдань щодо випуску продукції, надання послуг чи проведення певних робіт.

Істотною особливістю циклу “наука – техніка – виробництво” є те, що всі ці ланки являють собою безперервний в часі процес послідовного перетворення одного і того ж предмету праці, що проводяться на різних стадіях його життєвого циклу в різних формах: знання, модель, натуральний об’єкт. У зв’язку з цим, для забезпечення якнайшвидшого освоєння досягнень науки необхідно дотримуватись певних принципів: системності, сумісності, керованості та наступності.

Розглядаючи процес підготовки виробництва як систему зауважимо, що принцип системності передбачає чітке визначення мети системи, її складу, структури та засобів забезпечення.

Принцип сумісності стосовно системи підготовки виробництва означає забезпечення інформаційної, технологічної, технічної та організаційної взаємодії всіх складових елементів, а також забезпечення сумісності системи підготовки виробництва з іншими компонентами виробничої системи.

Принцип керованості означає, що цільова функція управління системою підготовки виробництва повинна бути виражена через такі параметри, які б забезпечили планування, облік, контроль та регулювання цієї системи.

Принцип наступності означає можливість і необхідність діалектичного зв’язку при виборі компонентів та формуванні структури об’єкта розробки, за якого максимально утримуються всі прогресивні науково-технічні рішення.

Дотримання цих принципів є вирішальною умовою перетворення системи комплексної підготовки виробництва в структурно та функціонально завершений механізм самовдосконалення системи, розвиток якої стимулюється зростаючими потребами та вимогами споживача щодо якості продукції та послуг.

3.2 Наукова підготовка виробництва

Наукову підготовку виробництва традиційно розглядають як сукупність взаємопов’язаних процесів наукового пошуку та обґрунтування можливих напрямків розвитку принципово нової техніки і технології, в результаті здійснення яких невизначеність загальної цілі та умов підготовки промислового виробництва послідовно зменшується до рівня, достатнього для розгортання конструкторських розробок.

З точки зору потреб промислового підприємства наукова підготовка виробництва включає такі елементи [17, с. 139]:

· вивчення можливостей реалізації досягнень науково-технічного прогресу відповідно до профілю діяльності підприємства;

· визначення перспектив розвитку виробництва продукції, оновлення основних засобів, структури та інших елементів відповідно до тенденції зміни продукції;

· вивчення попиту на нову продукцію, визначення районів її споживання та джерел необхідних ресурсів;

· характеристика властивостей нової продукції;

· рекомендації до складання технічного завдання.

Етап наукової підготовки виробництва може стосуватися також розробки нових чи удосконалення діючих на підприємстві технологій виробництва традиційних продукції, робіт чи послуг. Для підприємств трубопровідного транспорту актуальними є питання удосконалення саме техніки і технології виробництва, оскільки існуючі технічні засоби та технології здебільшого є морально застарілими, енерго- та ресурсовитратними. Тривала експлуатація об’єктів трубопровідного транспорту привела до значного рівня їх фізичного зношення, а відтак до зниження надійності роботи трубопровідних систем, зростання рівня аварійності, підвищення витрат на ремонт та технічне обслуговування виробничих об’єктів. Актуальними є і питання раціоналізації наявних виробничих потужностей, ліквідації надлишкових потужностей, узгодження виробничих потужностей окремих підрозділів та об’єктів трубопровідного транспорту з реальними потребами у транспортуванні та постачанні нафти, нафтопродуктів і газу на внутрішньому ринку та для цілей транзиту.

Для розв’язання низки питань на етапі наукової підготовки виробництва проводяться пошукові дослідження, виконуються науково-дослідницькі та дослідно-промислові роботи.

Наукові дослідження спрямовані переважно на пошуки найдоцільніших шляхів практичного використання результатів фундаментальних досліджень у господарській діяльності.

Пошукові дослідження включають важливий елемент дослідницького прогнозу – наукове передбачення, тобто довготермінове прогнозування розвитку техніки і технологій. Завершальним етапом пошукового дослідження є оцінка наявних ресурсів для проведення науково-дослідницьких розробок.

Науково-дослідницька розробка порівняно з пошуковим дослідженням носить значно конкретніший характер і спрямована на створення певного виробу чи технологічного процесу, на перевірку принципово нових технічних рішень на експериментальних зразках і в лабораторних умовах. Однак і на цьому етапі можливі багатоваріантні рішення науково-технічної проблеми.

Результати наукових досліджень є засобом наукового обґрунтування планових і проектних рішень і використовуються на наступних етапах підготовки виробництва.

Важливою складовою наукової підготовки виробництва, яка б забезпечила належну оперативність всього процесу та створила необхідні передумови для його планування, є система оцінки науково-дослідницьких робіт. Оцінка рівня організації та ефективності наукової підготовки виробництва стає можливою за умови чіткого визначення кінцевого продукту на кожному із етапів досліджень та організації його використання. Так, формалізованим продуктом фундамен-тальних досліджень можуть бути певні ідеї, теорії, гіпотези, відкриття; продуктом прикладних досліджень є відповідні методи, методики, рекомендації.

Серед показників, що характеризують рівень організації та ефективності наукової підготовки виробництва, можна виділити такі [17, с.143-145]:

Ø рівень наукового потенціалу – характеризує творчі можливості відповідного дослідницького підрозділу та визначається за формулою

, (3.1)

де - фонд заробітної плати працівників з науковими ступенями;

- фонд заробітної плати працівників, що не мають наукових ступенів;

Ø темпи приросту наукових знань (швидкість нагромадження наукової інформації) – показник, що характеризує інтенсивність розвитку науки та визначається через середній абсолютний приріст чи темп приросту

, (3.2)

або , (3.3)

де - обсяг наукової інформації на початок і кінець періоду дослідження;

- тривалість періоду дослідження в прийнятих одиницях;

Ø наукомісткість капіталовкладень – визначається співвідношенням витрат на наукові дослідження, пов’язані з певним об’єктом, та капітальних вкладень у той же об’єкт

. (3.4)

Для більшої деталізації замість загальної суми капіталовкладень можна брати величину капіталовкладень в активну частину основних засобів, і тоді формула (3.4) набере вигляду

, (3.5)

де - наукомісткість активної частини капіталовкладень;

- активна частина капіталовкладень.

При визначенні наукомісткості капіталовкладень слід пам’ятати, що не всі витрати на науку мають економічну природу, ідентичну капіталовкладенням, а тому в розрахунки потрібно включати тільки частину з них, а саме: витрати на проведення науково-технічних заходів, наприклад, придбання нової техніки. Тоді показники наукомісткості капіталовкладень наберуть такої форми:

та , (3.6)

де - витрати на придбання нової техніки;

Ø наукомісткістьпродукції (робіт, послуг) - визначається як відношення витрат на науку до обсягу виготовленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг)

, (3.7)

де - обсяг виготовленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг) в натуральних або вартісних одиницях;

Ø науковіддача – обернений до наукомісткості показник

; (3.8)

Ø питома вага галузевих наукових досліджень в загальних обсягах наукових досліджень по даному об’єкту

, (3.9)

де - витрати на наукові дослідження галузевими структурами;

- загальні витрати на наукові дослідження по даному об’єкту.

Крім наведених, можна застосовувати і інші показники, наприклад, кількість працівників, зайнятих у сфері наукової підготовки виробництва та їх частка в загальній чисельності працівників, кількість наукових публікацій на одного працівника, тривалість періоду розробок, патентоспромож-ність пропозицій, кількість ліцензій тощо.

3.3 Конструкторська та технологічна підготовка виробництва

Традиційно під технічною підготовкою виробництва розуміють сукупність процесів наукового, технічного і організаційно-економічного характеру, спрямованих на розробку та освоєння нових видів продукції, які визначають технічний рівень, якість і ефективність нової продукції як у виробництві (на підприємстві), так і в експлуатації (у споживача). Технічну підготовку можна розглядати і як певний комплекс заходів, орієнтованих на створення нових або удосконалення існуючих виробів, а також розробку прогресивних методів виробництва, його механізацію та автоматизацію.

Зазвичай у складі процесу технічної підготовки виділяють два етапи: конструкторський та технологічний.

Під конструкторською підготовкою виробництва розуміють комплекс робіт щодо створення конструкторської документації на нову продукцію та виготовлення її дослідних зразків. В ході конструкторської підготовки поряд з традиційними процесами дослідно-конструкторських розробок реалізуються процеси інженерного прогнозування, параметричної оптимізації, забезпечення технологічності конструкцій проектованих виробів тощо.

Технологічна підготовка виробництва охоплює роботи із створення та удосконалення технологічних процесів виготовлення продукції, розробки конструкцій інструментів, оснастки і спеціального обладнання для її виготовлення, планування дільниць та цехів під виробництво нових виробів.

Склад, структура та обсяги робіт із конструкторської та технологічної підготовки виробництва можуть суттєво відрізнятися залежно від масштабів виробництва, галузевих особливостей підприємства, характеру виготовлюваної продукції.

В основі проектування технологічних процесів повинні лежати принципи прогресивності, динамічності, спадковості та системності.

Принцип прогресивності технологічних рішень означає, що проектування технологічних процесів повинно базуватись на сучасних науково-технічних досягненнях, що забезпечують ефективне використання всіх видів ресурсів.

Принцип динамічності означає, що склад і структура проектованого технологічного процесу повинні мати відповідний потенціал адаптації до зміни умов виробництва.

Принцип технологічної спадковості означає, що при проектуванні технологічних процесів чи окремих їх елементів слід враховувати можливість їх генетичної трансформації в міру оновлення об’єктів виробництва.

Принцип системності полягає у забезпеченні комплексного підходу до формування складу і структури технологічного процесу та всіх видів його забезпечення.

Важливим етапом технологічної підготовки виробництва є його нормативне забезпечення, тобто визначення витратних норм і нормативів з усіх видів ресурсів, що використовуються у даному технологічному процесі.

Система норм і нормативів повинна охоплювати всі елементи, що складають виробничий процес: норми і нормативи використання сировини і матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів, обладнання, трудових ресурсів.

3.4 Організаційно-економічна та матеріальна підготовка виробництва

Організаційна підготовка виробництва – це комплекс робіт, пов’язаних з перебудовою організації виробництва і праці, що здійснюються при переході на виробництво нових видів продукції, впровадженні нових технологій виробництва, модернізації чи переоснащенні матеріально-технічної бази виробництва. Організаційна підготовка націлена на вирішення низки важливих питань, зокрема щодо розрахунку нормативів організації виробництва, проектування нових чи удосконалення діючих виробничих структур, удосконалення спеціалізації виробничих підрозділів, організації трудового режиму тощо.

Економічна підготовка виробництваохоплює комплекс робіт із планування та стимулювання процесу виробництва. Типовими складовими економічної підготовки є:

- розробка виробничих програм для підприємства в цілому та окремих підрозділів;

- розрахунок виробничої потужності;

- розробка систем стимулювання виробництва;

- визначення економічного ефекту від впровадження нової техніки, технології, організації виробництва і праці, управління виробництвом.

Важливим етапом економічної підготовки є прогнозування розвитку виробництва. Найчастіше об’єктами прогнозування виробничої системи, що розвивається, є основні економічні параметри системи, що визначають ефективність її функціонування з урахуванням динаміки оновлення об’єктів виробництва та функціонально-технічні параметри, що визначають гнучкість системи та здатність її адаптації до технічних нововведень.

Матеріальна підготовка виробництва включає комплекс заходів щодо забезпечення потреб виробництва матеріальними та паливно-енергетичними ресурсами. У складі матеріальної підготовки виробництва можна виділити такі основні елементи:

- організація підготовки зовнішньої кооперації та поставок;

- підготовка комплекту постачальницької документації;

- розрахунок потреби у різних видах ресурсів;

- безпосередня заготовка необхідних ресурсів.

Матеріальна підготовка проявляється безпосередньо в тому, якою мірою і наскільки ритмічно забезпечується виробництво матеріально-технічними ресурсами. Для оцінки рівня матеріальної підготовки виробництва доцільно застосовувати таку систему показників [17, с.165-166].

1. Забезпеченість матеріальними ресурсами найчастіше характеризується коефіцієнтом забезпеченості, загальним та поточним запасами матеріальних ресурсів:

а) коефіцієнт забезпеченості ресурсами визначається за кожним видом ресурсів

,(3.10)

де , - загальний виробничий нормативний та відповідно фактичний запас певного виду ресурсу у прийнятих натуральних одиницях вимірювання;

б) загальний запас матеріальних ресурсів у днях запасу

, (3.11)

де - інтенсивність добового споживання ресурсу;

в) поточний запас матеріальних ресурсів у днях запасу

, (3.12)

де - середній поточний запас в натуральних одиницях.

2. Для характеристики якості матеріальної підготовки виробництва доцільно застосовувати такі показники:

- частота або періодичність поставок;

- нормативні запаси (поточні і гарантійні) за окремими видами ресурсів;

- оптимальні розміри однієї партії ресурсів, що постачаються.

3. Ефективність матеріальної підготовки виробництва можна оцінювати величиною запасів (загальних або поточних), що припадають на одиницю продукції, робіт чи послуг.

Процес підготовки виробництва завершується етапом психологічної підготовки, мета якої полягає у створенні сприятливого середовища для адаптації працівників до роботи в нових умовах. Зазвичай у ході психологічної підготовки виконуються такі роботи:

- роз’яснення специфіки нової продукції та умов її виготовлення;

- інформування колективу стосовно особливостей та доцільності застосування нових технологій та обладнання;

- роз’яснення нових професійних, кваліфікаційних та ергономічних особливостей діяльності при виготовленні нової продукції, використанні нових технологій та обладнання;

- інформування колективу про нові економічні наслідки від реалізації нововведень на підприємстві.

Важливим наслідком проведення робіт з психологічної підготовки виробництва є збереження кадрового потенціалу, можливість своєчасно організувати необхідну перепідготовку кадрів та підвищення їх кваліфікації.

Читайте також:

1. D) оснащення виробництва обладнанням, пристроями, інструментом, засобами контролю.
2. II. Організація і проведення спортивних походів
3. II. Організація перевезень
4. II. Організація перевезень
5. А. Організація Острозького колегіуму – Академії
6. Абстрактна модель оптимального планування виробництва
7. Автоматизація виробництва
8. Адміністративно-територіальна організація
9. Альтернативні можливості виробництва масла і тракторів
10. Альтернативні можливості виробництва масла та гармат.
11. Альтернативні можливості виробництва масла та гармат.
12. АНАЛІЗ ВИРОБНИЦТВА ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ

Переглядів: 3387