Тварини-індикатори ґрунтів

ДОДАТОК 5

ДОДАТОК 4

ДОДАТОК 3

Закон толерантності.(В. Шелфорд, 1913; Ю. Одум, 1975).

1. Організми можуть мати широкий діапазон толерантності по відношенню до одного екологічного фактора і низький діапазон по відношенню до іншого.

2. Організми із широким діапазоном толерантності по відношенню до всіх екологічних факторів звичайно найбільш поширені.

3. Якщо умови по одному із екологічних факторів не оптимальні для виду, то діапазон толерантності може звузитись і по відношенню до інших екологічних факторів.

Екологічні правила - це:

1. Сукупність природних закономірностей, які визначають особливості функціонування популяцій та екосистеми;

2. Реакції живих організмів на стійкі зміни природного середовища.

Правило Бергмана (1847) – в межах роду (родини) теплокровні тварини із більшими розмірами зустрічаються в більш холодних областях (підтверджується у 50%випадках, із яких у птахів – 75-90%).

Це правило трактується так: чим більше тіло, тим відносно менша його поверхня, а це скорочує інтенсивність теплообміну.

Білий ведмідь (Арктика) – 1000 кг.

Бурий ведмідь – до 750 кг.

Малайський ведмідь – приблизно 65 кг.

Правило Аллена (1877): ті частини тіла, що виступають у теплокровних тварин (кінцівки, хвіст, вуха) тим коротші, та тіло тим масивніше, чим холодніший клімат.

Лисиця фенек (Сахара) – довгі кінцівки та величезні вуха.

Лисиця звичайна – більш приземкувата, вуха коротші.

Песець (Арктика) – коротка морда, маленькі вуха, приземкувата.

Цікаво знати, що найдовші кінцівки у гривастого вовка з родини Собачих – довжина його ніг дорівнює довжині тіла. Це допомагає тварині вправно та швидко пересуватися серед високої трави Південноамериканських пампасів, вишукуючи здобич та ховаючись від переслідувачів.

Правило Дарлінгтона – зменшення площі острова у десять разів скорочує кількість проживаючих на ньому видів (амфібій і рептилій) удвічі. (Це правило потрібно враховувати при встановленні розмірів (площ) охоронних територій).

Правило Глогера (1833) – види тварин, які проживають у холодних та вологих зонах, мають більш інтенсивну пігментацію тіла (частіше чорну чи темно-коричневу), ніж мешканці теплих та сухих областей, дозволяє акумулювати їм достатню кількість тепла.

Правило Ремане – мінімум морських та прісноводних видів тварин спостерігається в солонуватій воді.

Багатоніжки – поселяються на ґрунтах з низьким вмістом вапна, калію, фосфору (але не азоту).

Вилохвістки – вказують на ґрунт з достатнім вмістом гумусу, хорошим технологічним станом, а також задовільним вмістом К та фосфатів.

Мокриці – завжди живуть в сильно зволожених місцях.

Косарики – індикатори вапнякових ґрунтів. Живуть у незабруднених, багатих на гумус грантах. Найчастіше поблизу садків.

Хижі кліщі – найбільш важливі для біологічної боротьби із шкідниками але вони дуже вразливі до великих доз мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин.

Жужелиці (туруни) – винищують слимаків та інших садових шкідників.

Золотиста жужелиця вказує на важкі гранти. Канальний жук, головаста жужелиця та жук-чистильник проживають у більш вологих місцях.

Ковалик – характеризує м’які гранти, вовчок – вказує на сухий ґрунтовий режим.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ДОДАТОК 2	\|	Середовище та фактори існування тварин. Живлення тварин.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.022 сек.