• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Захистом.

Ци­ві­ль­ні та воєнні об’­є­к­ти. Об’єкти, що знаходяться під

При­й­ня­т­тя пе­в­них норм для за­хи­с­ту ци­ві­ль­но­го на­се­ле­н­ня від на­с­лі­д­ків ві­й­ни є зна­ч­ним до­ся­г­не­н­ням у га­лу­зі гу­ма­ні­та­р­но­го пра­ва. До 1977 ро­ку іс­ну­вали ли­ше фра­г­ме­н­та­р­ні по­ло­же­н­ня що­до за­хи­с­ту ци­ві­ль­них осіб від на­с­лі­д­ків збро­й­них ко­н­ф­лі­к­тів. Безумовно прийняття певних норм, які посилили положення, згідно якому сторони, що приймають участь у збройному конфлікті, повинні розрізняти військові об’єкти від цивільних об’єктів та цивільного населення, є великим досягненням Дипломатичної конференції 1974-1977 років.

Но­р­ми, що мі­с­тя­ть­ся у Додатковому Про­то­ко­лі 1, спря­мо­ва­ні на те, щоб за­хи­с­тити надалі ци­ві­ль­не на­се­ле­н­ня від ве­ли­че­з­них стра­ж­дань та драм, по­ді­б­них до тих, з яки­ми йо­му до­ве­ло­ся зі­т­к­ну­ти­ся під час дру­гої сві­то­вої ві­й­ни.

Поява нових видів озброєння, які можуть спричинити руйнування далеко від лінії фронту, стало завдавати великої шкоди цивільному населенню та цивільним об’єктам. Тому виникла нагальна потреба розрізняти цивільні об’єкти, що знаходяться під захистом від об’єктів, на які можна нападати і навіть руйнувати.

Ос­но­в­не пра­ви­ло ви­ма­гає за­в­ж­ди про­во­ди­ти рі­з­ни­цю між ци­ві­ль­ним на­се­ле­н­ням і ко­м­ба­та­н­та­ми, а та­кож між ци­ві­ль­ни­ми об'єк­та­ми і ві­й­сь­ко­ви­ми об'єк­та­ми, та, згі­д­но з цим, про­во­ди­ти воєнні опе­ра­ції ли­ше про­ти ві­й­сь­ко­вих об'єк­тів. Що ж та­ке ві­й­сь­ко­вий об'єкт, або об'єкт, на який до­з­во­ле­но на­па­да­ти?

До воєнних об'єк­тів належать:

- збро­й­ні сили, ок­рім ві­й­сь­ко­во-­ме­ди­ч­них служб і ві­й­сь­ко­во­го ду­хо­в­но­го пе­р­со­на­лу та їх­ньо­го ма­й­на;

- ус­та­но­ви, бу­ді­в­лі і по­зи­ції, де ди­с­ло­кую­ть­ся збро­й­ні фо­р­му­ва­н­ня та їх ма­й­но (на­п­ри­к­лад, ка­за­р­ми, скла­ди, по­зи­ції);

- ін­ші об'єк­ти, що че­рез своє при­з­на­че­н­ня, ро­з­мі­ще­н­ня, зна­че­н­ня чи ви­ко­ри­с­та­н­ня ро­б­лять ефе­к­ти­в­ний вне­сок у воєнні дії і чиє по­в­не або ча­с­т­ко­ве зру­й­ну­ван­ня, за­хо­п­ле­н­ня або не­й­т­ра­лі­за­ція за іс­ную­чих в да­ний мо­мент об­с­та­вин дають пе­в­ну військову пе­ре­ва­гу.

Треба зазначити, що воєнний об’єкт залишається воєнним і може бути атакованим, навіть у випадку, якщо на ньому знаходяться цивільні особи. В цьому випадку цивільні особи піддаються тій самій небезпеці, що і ці об’єкти.

Ви­хо­дя­чи з цьо­го, мо­ж­на зро­би­ти ви­с­но­вок, що ци­ві­ль­ни­ми об'єк­та­ми є всі ті об'єк­ти, які не ві­д­но­ся­ть­ся до ка­те­го­рії ві­й­сь­ко­вих об'єк­тів. Однак, об’єкти які звичайно є цивільними об’єктами можуть в залежності від обставин стати військовими об’єктами. У випадку, коли цивільні об’єкти використовуються з воєнною метою, наприклад, в школі влаштовується пункт опору, вони стають військовою ціллю.

У сумнівних випадках щодо того, чи є об’єкт, який за звичай призначено для цивільного використання, воєнним, вважається, що цей об’єкт – цивільний.[39]

Те­пер ро­з­г­ля­не­мо дея­кі об­ме­же­н­ня та за­бо­ро­ни, які спрямова­ні бе­з­по­се­ре­д­ньо на те, щоб по­ле­г­ши­ти до­лю ци­ві­ль­но­го на­се­ле­н­ня під час бо­йо­вих дій.

По-­пе­р­ше, на­па­ди не­ви­бі­р­ко­во­го ха­ра­к­те­ру за­бо­ро­няю­ть­ся. Ци­ві­ль­ні осо­би та ци­ві­ль­ні об'єк­ти не по­ви­н­ні бу­ти об'єк­та­ми на­па­ду, але й при на­па­ді на воєнні об'єк­ти чи при їх ро­з­мі­ще­нні по­ви­н­ні бу­ти вжи­ті усі за­побіж­ні заходи для уни­к­нення, або, що­на­й­ме­н­ше, зведення до мі­ні­му­му ви­па­д­ко­вих втра­т та шко­ди об'єк­там ци­ві­ль­но­го ха­ра­к­те­ру.

Та­кі втра­ти та шко­да ні в яко­му ра­зі не по­ви­н­ні бу­ти на­д­мі­р­ні ві­д­но­с­но ко­н­кре­т­ної бе­з­по­се­ре­д­ньої ві­й­сь­ко­вої пе­ре­ва­ги, яку пе­ре­д­ба­чає­ть­ся оде­р­жа­ти та­ким чи­ном.

По-дру­ге, за­бо­ро­няю­ть­ся ак­ти на­си­ль­с­т­ва чи за­г­ро­зи на­си­ль­с­т­вом, що мають ос­но­в­ною ме­тою те­ро­ри­зу­ва­ти ци­ві­ль­не на­се­ле­н­ня.

По-­тре­тє, за­бо­ро­няє­ть­ся ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти го­лод як ме­тод ве­де­н­ня ві­й­ни про­ти ци­ві­ль­но­го на­се­ле­н­ня та пі­д­да­ва­ти на­па­до­ві, ру­й­ну­ва­ти, ви­во­зи­ти чи ро­би­ти не­п­ри­да­т­ни­ми об'єк­ти, нео­б­хі­д­ні для ви­жи­ва­н­ня ци­ві­ль­но­го на­се­ле­н­ня, спеціаль­но з ме­тою ви­к­ли­ка­ти го­лод.

Об'єк­ти, які нео­б­хі­д­ні для ви­жи­ва­н­ня ци­ві­ль­но­го на­се­ле­н­ня, по­з­ба­в­ляю­ть­ся за­хи­с­ту у ви­па­д­ках:

- ви­ко­ри­с­та­н­ня їх для збе­ре­же­н­ня і ви­жи­ва­н­ня ви­ключно осо­бо­во­го скла­ду збро­й­них сил;

- ви­ко­ри­с­та­н­ня їх для пря­мої пі­д­т­ри­м­ки воєнних дій;

- нагальної по­т­ре­би у ві­й­сь­ко­во­му за­хи­с­ті на­ціо­на­ль­ної те­ри­то­рії від вто­р­г­не­н­ня.

По-че­т­ве­р­те, за­бо­ро­няє­ть­ся ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти при­су­т­ність ци­ві­ль­них осіб з ме­тою спро­би за­хи­с­ти­ти пе­в­ні ра­йо­ни чи воєнні об'єк­ти.

Право війни надає захист ще невеликій категорії об’єктів. До яких відносяться:

- медичні заклади та об’єкти;

- об’єкти та майно релігійного призначення;

- об’єкти цивільної оборони;

- культурні цінності;

- установи і споруди, що містять небезпечні сили;

- демілітаризовані, санітарні, безпечні зони та незахищені місцевості.

Медичні заклади – це будь-які заклади, які призначені для медичних потреб. Це поняття охоплює лікарні, шпиталі, центри переливання крові, санітарно-транспортні засоби, центри та інститути профілактичної медицини, медичні бази та фармацевтичні склади медичних закладів.

Ці об’єкти знаходяться під захистом і не можуть бути об’єктами атакування.

Право війни надає однаковий статус цивільним та військовим медичним службам та їх об’єктам. Цивільний медичний персонал, заклади та медичні транспортні засоби можуть надавати допомогу пораненим, хворим та військовослужбовцям, що зазнали корабельну аварію. Однак захисний статус цих об’єктів залишається незмінним.

Майно релігійного характеру включає об’єкти та предмети, що використовуються виключно духовним персоналом.

Заклади цивільної оборони та транспортні засоби призначені винятково для виконання завдань цивільної оборони користуються захистом міжнародного гуманітарного права. Персонал цивільної оборони і військовослужбовці можуть співробітничати, виконуючи завдання цивільної оборони. Завдання, що стоять перед цивільною обороною, можуть виконуватися під керівництвом чи під контролем військової влади. Військове командування повинно сприяти виконанню завдань, що стоять перед цивільною обороною.

В міжнародному гуманітарному праві є положення про захист історичних пам’яток та місць поклоніння, творів мистецтва, що є культурним та духовним надбанням народу. Культурні цінності можуть знаходитися під загальним та особливим захистом. Під загальним захистом знаходяться об’єкти, що мають важливе значення і становлять культурну та духовну спадщину народу. Особливим захистом користуються об’єкти, що мають виняткову культурну цінність.

Надання загального захисту культурним цінностям може бути припинено тільки у випадку нагальної воєнної необхідності. Якщо культурні цінності перебувають під особливим захистом, то його надання може бути припинене тільки у виняткових випадках неминучої воєнної необхідності і тільки на час існування цієї необхідності. Наявність такої необхідності визначається тільки командиром дивізії і вище.

До установок та споруд, що містять небезпечні сили відносяться греблі, дамби, атомні електростанції, напад на які може викликати звільнення небезпечних сил і наступити великі втрати серед цивільного населення. Захисний статус з цих об’єктів може бути знятий тільки якщо вони забезпечують постійну суттєву і пряму підтримку воєнних операцій та якщо напад на подібні установи та споруди, є єдиним засобом покласти край такій підтримці. Ще одним об’єктом, який користується захисним статусом є демілітаризовані зони та місцевості. Статус демілітаризованої зони набувається у відповідності з угодою зацікавлених сторін. За цією угодою визначаються кордони демілітаризованої зони та встановлюються методи контролю над нею. Демілітаризована зона повинна бути звільнена від військових підрозділів та військового спорядження і на її території повинна бути припинена будь-яка діяльність, що пов’язана з військовими зусиллями. Ведення бойових дій повинно проходити на належній відстані від демілітаризованих зон.

З об’єктів, які користуються захистом, якщо вони використовуються для вчинення дій, які шкодять супротивникові, може бути знятий такий захист. Надання захисту може бути припинене тільки після відповідного попередження і якщо це попередження лишилося поза увагою.

В кі­н­ці тре­ба ві­дз­на­чи­ти, що пра­ви­ла, які стосуються за­хи­с­ту ци­ві­ль­но­го на­се­ле­н­ня, мають обов'яз­ко­ву си­лу в яко­с­ті норм звича­єво­го пра­ва на­віть для де­р­жав, які не пов'яза­ні уго­дою.

Пі­д­во­дя­чи пі­д­су­мок, тре­ба за­з­на­чи­ти, що гли­бо­ке зна­н­ня норм пра­ва ві­й­ни спри­яє не ті­ль­ки гу­ма­ні­за­ції збро­й­них ко­н­ф­лі­к­тів, але й їх за­по­бі­га­н­ню.

Читайте також:

1. Батьки мають право звернутися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися за таким захистом.
2. Система органів управління цивільним захистом.

Переглядів: 738