• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Ме­то­ди та за­со­би ве­де­н­ня ві­й­ни та об­ме­же­н­ня на їх ви­бір.

По­чи­наю­чи ро­з­г­ля­д цього пи­та­н­ня, до­ці­ль­но бу­ло б на­ве­с­ти ст. 35 Додаткового Про­то­ко­лу І :

“1. У ви­па­д­ку будь-яко­го збро­й­но­го ко­н­ф­лі­к­ту пра­во сто­рін, що зна­хо­дя­ть­ся у ко­н­ф­лі­к­ті, ви­би­ра­ти ме­то­ди та за­со­би ве­де­н­ня ві­й­ни не є нео­б­ме­же­ни­м.

2. За­бо­ро­няє­ть­ся за­с­то­со­ву­ва­ти зброю, сна­ря­ди, ре­чо­ви­ни та ме­то­ди ве­де­н­ня воєнних дій, які мо­жуть спри­чи­ни­ти на­д­мі­р­ні по­ш­ко­дже­н­ня та на­д­мі­р­ні стра­ж­да­н­ня.

3. За­бо­ро­няє­ть­ся за­с­то­со­ву­ва­ти ме­то­ди та за­со­би ве­де­н­ня воєнних дій, які мають сво­єю ме­тою спри­чи­ни­ти або, як мо­жна очі­ку­ва­ти, спри­чи­нять обширну, до­в­го­часну і серйозну шко­ду при­ро­д­но­му се­ре­до­ви­щу."[36]

Ці по­ло­же­н­ня ро­з­ши­рюють два ос­но­в­них при­н­ци­пи Гаазь­ко­го пра­ва. Ви­хо­дя­чи з ви­ще­на­з­ва­них при­н­ци­пів, мо­ж­на ви­ве­с­ти за­га­ль­не до­да­т­ко­ве пра­ви­ло - при­н­цип до­мі­р­но­с­ті, яко­го слід до­т­ри­му­ва­ти­ся за­в­ж­ди.

Воєнні дії ві­д­по­ві­дають при­н­ци­по­ві до­мі­р­но­с­ті, як­що во­ни не за­в­дають шко­ди ци­ві­ль­ним об'єк­там і не при­з­во­дять до втрат се­ред ци­ві­ль­но­го на­се­ле­н­ня, які бу­ли б на­д­мі­р­ни­ми відносно очі­ку­ва­ної військової пе­ре­ва­ги.

Те­пер ро­з­г­ля­не­мо дея­кі за­бо­ро­не­ні ме­то­ди ве­де­н­ня бою.

Перш за все, до за­бо­ро­не­них ме­то­дів ве­де­н­ня ві­й­ни належить ві­ро­ло­м­с­т­во. Ві­ро­ло­м­с­т­во ви­з­на­чає­ть­ся як “дія, спрямова­на на те, щоб ви­клика­ти до­ві­ру су­п­ро­ти­в­ни­ка та примуси­ти йо­го по­ві­ри­ти, що він має пра­во на за­хист або зо­бов'яза­ний на­да­ти та­кий за­хист згі­д­но но­р­м мі­ж­на­ро­д­но­го пра­ва, яке за­с­то­со­вує­ть­ся під час збро­й­них ко­н­ф­лі­к­тів, з ме­тою об­ма­ну та­кої до­ві­ри".

До ві­ро­ло­м­с­т­ва мо­ж­на ві­д­не­с­ти на­с­ту­п­ні дії:

- си­му­ля­ція на­мі­рів ве­с­ти пе­ре­го­во­ри під пра­по­ром пе­ре­мир'я;

- си­му­ля­ція ка­пі­ту­ля­ції;

- си­му­ля­ція не­боє­з­да­т­но­с­ті вна­с­лі­док по­ра­не­н­ня чи хво­ро­би;

- си­му­ля­ція во­ло­ді­н­ня ста­ту­сом ци­ві­ль­ної осо­би чи не­ко­м­ба­та­н­та;

- си­му­ля­ція во­ло­ді­н­ня ста­ту­сом, який на­дає за­хист, шля­хом ви­ко­ри­с­та­н­ня пра­по­рів, ем­б­лем або фо­р­ме­но­го одя­гу ООН чи не­й­т­ра­ль­них де­р­жав.[37]

Тут тре­ба зау­ва­жи­ти, що вдаватися до віроломства з метою вбити, завдати ран чи взяти в полон супротивника забороняється, - це по-­пе­р­ше. По-­дру­ге, "ві­ро­ло­м­ство" по­ля­гає в зді­й­с­не­н­ні во­ро­жо­го ак­ту під при­к­ри­т­тям пра­ва на за­хист згі­д­но норм мі­ж­на­ро­д­но­го пра­ва, що діють під час збро­й­них ко­н­ф­лі­к­тів та направлені на обман довіри противника.

Ви­хо­дя­чи з цьо­го, пра­во ві­й­ни до­з­во­ляє за­с­то­со­ву­ва­ти військові хи­т­ро­щі, на­при­к­лад:

- ма­с­ку­ва­н­ня (при­ро­д­не, з ви­ко­ри­с­та­н­ням ба­р­в­ни­ків, сі­ток, ди­му);

- про­ве­де­н­ня за­хо­дів ак­ти­в­но­го ма­с­ку­ва­н­ня (фа­ль­ши­ві ці­лі, ві­д­во­лі­каю­чі уда­ри);

- де­мо­н­с­т­ра­ти­в­ні дії, фа­ль­ши­ві опе­ра­ції;

- де­зі­н­фо­р­ма­ція, фа­ль­ши­ва ін­фо­р­ма­ція;

- ви­ко­ри­с­та­н­ня те­х­ні­ч­них за­со­бів.

Всі ці дії по­ви­н­ні бу­ти спрямова­ні на те, щоб вве­с­ти су­п­ро­ти­в­ни­ка в ома­ну чи при­му­си­ти йо­го дія­ти нео­ба­ч­но.

Ще од­ним забороненим ме­то­дом ве­де­н­ня ві­й­ни є ві­д­да­ння на­казу не за­ли­ша­ти ні­ко­го жи­вим, по­г­ро­жу­ва­ти цим су­п­ро­ти­в­ни­ку чи про­во­ди­ти бо­йо­ві дії на та­кій ос­но­ві.

За­бо­ро­не­но зни­щу­ва­ти со­л­да­тів, які здаю­ть­ся у полон або будь-яким чином виведені зі строю. Це вби­в­с­т­во. Не пі­д­ля­гають на­па­ду чле­ни екі­па­жу, які по­ки­ну­ли лі­так, який те­р­пить ли­хо, бо во­ни не мають змо­ги за­хи­с­ти­ти се­бе. Ці об­ме­же­н­ня не ро­з­по­в­сю­джую­ть­ся на ві­й­сь­ко­во­с­лу­ж­бо­в­ців аеромобільних де­са­н­т­них військ. Забороняється використовувати не за призначенням емблему червоного хреста, червоного півмісяця, знаки та сигнали, які передбачені Конвенціями. Ця ж заборона розповсюджується на інші міжнародно визнані емблеми, знаки або сигнали, включаючи прапор перемир’я, захисну емблему культурних цінностей та розпізнавальну емблему Організації Об’єднаних Націй.

Забороненими методами є використання прапорів, військових емблем, знаків розрізнення та форменого одягу нейтральних держав та держав, які не приймають участь у збройному конфлікті, а також прапори, військові емблеми, знаки розрізнення та однострій супротивної сторони під час нападу та для прикриття воєнних дій.

Пра­во ві­й­ни за­бо­ро­няє та­кож дея­кі ви­ди зброї та ти­пи боє­п­ри­па­сів або на­к­ла­дають об­ме­же­н­ня на їх за­с­то­су­ва­н­ня.

Сто­ро­ни, що во­ю­ють, та їх збро­й­ні сили по­ви­н­ні ут­ри­му­ва­ти­ся від за­с­то­су­ва­н­ня зброї, яка, по-­пе­р­ше, за­в­дає на­д­мі­р­них стра­ж­дань, по-­дру­ге, че­рез не­до­с­та­т­ню то­ч­ність або за ха­ра­к­те­ром сво­єї дії невибірково вра­жає ко­м­ба­та­н­тів і ци­ві­ль­них осіб, дія якої ви­хо­дить з-під ко­н­т­ро­лю осіб, які її ви­ко­ри­с­то­вують, в ча­сі і про­с­то­рі.

Спе­ціа­ль­ні пра­ви­ла що­до ко­н­к­ре­т­них ви­дів зброї є в рі­з­но­ма­ні­т­них уго­дах.

За­со­би ві­й­ни, які зна­хо­дя­ть­ся під за­бо­ро­ною:

- ро­з­ри­в­ні сна­ря­ди ва­гою 400 г або менше, спо­ря­дже­ні ви­бу­хо­вими чи за­па­лю­ва­ль­ни­ми ре­чо­ви­на­ми;

- кулі, які ле­г­ко ро­згортаються або ро­з­п­лю­щую­ть­ся в ті­лі лю­ди­ни, як от ку­лі з тве­р­дою обо­ло­н­кою, що не по­в­ні­с­тю по­к­ри­ває се­р­де­ч­ник чи має по­рі­зи;

- от­ру­та чи от­ру­й­ні бо­йо­ві за­со­би;

- за­ду­ш­ли­ві, от­ру­й­ні та ін­ші по­ді­б­ні га­зи, ана­ло­гі­ч­ні рі­ди­ни, ма­те­ріа­ли і при­с­т­рої;

- ба­к­те­ріо­ло­гі­ч­ні ме­то­ди ве­де­н­ня ві­й­ни;

- зброя, ос­но­в­ним пора­жаю­чим фа­к­то­ром якої є ос­ко­л­ки, що не вия­в­ляю­ть­ся в ті­лі лю­ди­ни ре­н­т­ге­ном;

- ла­зе­р­на за­с­лі­п­люю­ча зброя.

- протипіхотні міни.

Окремо зупинемося на забороні протипіхотних мін. Обмеження на застосування протипіхотних мін привернуло увагу міжнародної спільноти вже давно. Це пов’язано з тим, що протипіхотні міни щомісяця вбивають, або заподіюють каліцтва 2000-25000 особам, і як стверджує статистика з десяти осіб, що підриваються на мінах – дев’ять є цивільними. В грудні 1996 року Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію 15/458, закликавши всі країни світу в найкоротші строки укласти нову угоду щодо повної заборони протипіхотних мін. Конвенція була прийнята на дипломатичній конференції в Осло і відкрита для підписання в Оттаві 3 грудня 1997 року. В роботі конференції взяло участь близько 90 держав, ще 30 брали участь як спостерігачі. Конвенція набрала чинності 1 березня 1999 року через 6 місяців після того як її ратифікувало 40 держав.[38]

Крім за­бо­ро­ни, вста­но­в­лює­ть­ся і об­ме­же­н­ня на за­с­то­су­ва­н­ня дея­ких ви­дів зброї.

Та­кі об­ме­же­н­ня ро­з­по­в­сю­джую­ть­ся на мі­ни (як мо­р­сь­кі, так і на ті, що вста­но­в­люю­ть­ся на су­ші) та за­па­лю­ва­ль­ну зброю.

На­п­ри­кі­н­ці ро­з­г­ля­ду цьо­го пи­та­н­ня слід ро­з­г­ля­ну­ти дея­кі пра­во­ві ас­пе­к­ти, пов'яза­ні з яде­р­ною збро­єю.

Неспростовним фа­к­том є те, що сьо­го­д­ні не­ма спе­ціа­ль­ної за­бо­ро­ни на ви­го­тов­ле­н­ня, на­ко­пи­че­н­ня та за­с­то­су­ва­н­ня яде­р­ної зброї. Од­нак є ці­ла низ­ка угод, що ре­гу­люють дея­кі ас­пе­к­ти дія­ль­но­с­ті, пов'яза­ної з яде­р­ною збро­єю. Це, зо­к­ре­ма, Уго­да про не­ро­з­по­в­сю­дже­н­ня яде­р­ної зброї від 1 ли­п­ня 1968 ро­ку або за­бо­ро­на на ро­з­мі­ще­н­ня та­кої зброї в ко­с­мі­ч­но­му про­с­то­рі, що мі­с­ти­ть­ся в Уго­ді про до­с­лі­дже­н­ня і ви­ко­ри­с­та­н­ня ко­с­мі­ч­но­го про­с­то­ру від 27 сі­ч­ня 1967 ро­ку, а та­кож Уго­да про за­бо­ро­ну ро­з­мі­ще­н­ня на дні мо­рів та океа­нів і в їх на­д­рах яде­р­ної зброї від 11 лю­то­го 1971 ро­ку.

То­му не ви­к­ли­кає су­м­ні­ву, що ви­ко­ри­с­та­н­ня яде­р­ної зброї пі­д­по­ря­д­ко­вує­ть­ся за­га­ль­ним но­р­мам мі­ж­на­ро­д­но­го гу­ма­ні­та­р­но­го пра­ва, які об­ме­жують ви­ко­ри­с­та­н­ня зброї.

Читайте також:

1. Дія­ль­ність ко­ма­н­ди­ра під час ве­де­н­ня бо­йо­вих дій
2. Об­ме­же­н­ня за­га­ль­но­го ха­ра­к­те­ру на ве­де­н­ня ві­й­ни

Переглядів: 1493