Оцінка вартості та амортизація нематеріальних активів.

Нематеріальні активи.

Нематеріальні ресурси.

Тема 5. НЕМАТЕРІАЛЬНІ РЕСУРСИ ТА АКТИВИ

Ключові слова і терміни: нематеріальні ресурси; інтелектуальна власність; промислова власність; винахід; авторське право; раціоналізаторська пропозиція; «ноу-хау»; комерційна таємниця; нематеріальні активи; патент; ліцензія.

5.1. Нематеріальні ресурси.

Визначальною рисою сучасного періоду розвитку всіх без винятку розвинених країн є зростання в суспільному виробництві ролі науково-технічних знань та інших результатів творчої діяльності людини. Використання накопиченого капіталу знань веде до суттєвих змін у характері функціонування підприємств та організацій. Значення фізичних товарів і обладнання поступово зменшується, тоді як значення послуг і нематеріальних ресурсів неухильно зростає.

Нематеріальні ресурси — це складова частина потенціал} підприємства, здатна забезпечувати економічну користь протягом відносно тривалого періоду. Відмітними рисами цих ресурсів є брак матеріальної основи здобування доходів та невизначеність розмірів майбутнього прибутку від їхнього використання.

Поняття «нематеріальні ресурси» використовується для характеристики сукупності об'єктів інтелектуальної власності. Інтелектуальна властивість, у широкому розумінні — це юридична категорія, яка застосовується для:

— визначення результатів творчої праці людини (творів науки, техніки, мистецтва та інших видів діяльності);

— позначення належності таких результатів творчої праці відповідним суб'єктам творчої діяльності;

— закріплення за цими суб'єктами особистих немайнових і майнових прав, пов'язаних із розробкою та використанням створених ними інтелектуальних продуктів.

У складі об'єкта інтелектуальної власності виокремлюють:

для підприємств (окремих цехів і виробничих об'єктів), що будуються

Приріст прибутку визначається як різниця величини прибутку за останній рік попереднього та розрахункового періодів (на сільськогосподарських підприємствах — як середньорічний приріст прибутку), а капітальні вкладення враховуються сумарно за порівнянними цінами без будь-яких вирахувань.

Розрахункові значення коефіцієнтів Е_р треба порівняти з нормативним коефіцієнтом Е_н , що встановлюється централізовано Міністерством економіки України на певний період (його тривалість звичайно дорівнює так званому горизонту прогнозування чи індикативного планування). Проект (варіант) капітальних вкладень визнають доцільним (ефективним) за умови, коли

Визначення порівняльної ефективності реальних інвестицій, основу якої становить вибір економічно найдоцільнішого проекту капітальних вкладень, здійснюється через обчислення показника так званих зведених витрат Z за формулою

де С_і — поточні витрати (собівартість) за і-м проектом (варіантом);

К_і — капітальні вкладення за і-м проектом (варіантом).

Проект (варіант) капітальних вкладень із найменшими зведеними витратами і буде найліпшим з економічного погляду.

Цей метод визначення порівняльної ефективності капітальних вкладень базується на припущенні, що вони (вкладення) здійснюються одноразово в повному обсязі. Насправді порівнювані проекти часто відрізняються один від одного саме розподілом інвестицій за термінами їхнього здійснення або тривалістю створення виробничих об'єктів. Тому економічну ефективність капітальних вкладень визначають з урахуванням чинника часу, тобто проводять розрахунок впливу неодночасності капітальних витрат на їхню ефективність. З цією метою інвестиції більш пізніх років приводять до одного розрахункового року (як правило, це перший рік інвестування) множенням їх на спеціальний коефіцієнт a, який обчислюється за формулою

де h_n — норматив приведення різночасних витрат, що дорівнює 0,08;

t— період приведення (t-й рік).

Розраховані за формулою (8.2) коефіцієнти а мають такі значення для відповідних років: першого — 1,0; другого — 0,926; третього — 0,857; четвертого —0,793; п'ятого — 0,734; шостого — 0,680; сьомого — 0,630; восьмого — 0,583; дев'ятого — 0,540; десятого — 0,5.

Вплив різночасності капітальних вкладень на їхню ефективність можна показати на такому прикладі (дані умовні).

Розроблено два проекти спорудження виробничого об'єкта. Обсяг капітальних вкладень за першим проектом становить 260 млн. грош. од., за другим — 250 мли грош. од. Тривалість спорудження — 5 років. Капітальні витрати за роками інвестування об'єкта розподілено неоднаково (табл. 7.2). Проектна собівартість річного випуску продукції за першим проектом дорівнює 140 млн. грош. од., за другим — 142 млн. грош. од. Коефіцієнт Е_н =0,16.

Користуючись формулою (7.1), можна розрахувати зведені витрати без урахування чинника часу. За першим проектом вони становитимуть 171,6 млн. грош. од. (140+0,16 • 260), за другим— 182 млн. грош. од. (142 + 0,16 • 250). Отже, без урахування чинника часу перший проект спорудження виробничого об'єкта є нібито більш ефективним. Якщо ж для розрахунків узяти капітальні витрати, приведені за допомогою коефіцієнта a до першого року інвестування (табл. 7.2), то перевагу слід віддати другому проекту, зведені витрати по якому становлять 175,81 млн. грош. од. (142 + 0,16 • 211,32) проти 177,86 млн. грош. од. за першим проектом (140 + 0,16 • 236,63). На підставі цього можна зробити такий висновок: перший проект витрат може бути схвалений тільки за умови поліпшення розподілу капітальних вкладень за роками спорудження об'єкта.

Таблиця 7.1

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Оцінка, класифікація та структура основних фондів.	\|	Розрахунок капітальних вкладень, приведених за допомогою коефіцієнта a до першого року інвестування, млн. грош. од.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.