• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ДЛЯ ЗАМІТОК

Зміст

Імпресіонізм – (назва походить від картини К. Моне “Враження. Схід сонця”, що 1874 р. експонувалася на виставці в Парижі) – напрям у мистецтві й літературі другої половини ХІХ – початку ХХ ст., представники якого прагнули відтворити реальний світ у його рухливості й мінливості, передати свої враження. І. склався і найповніше виявився у французькому живопису та літературі 60 – 80 рр. ХІХ ст.

Ікона (образ) – у православ’ї та католицизмі – зображення Бога, святого (святих), яке є предметом релігійного поклоніння.

Ідеал – взірець досконалості будь-чого в будь-якій сфері, що виробляється мисленням людини у відповідних суспільних умовах.

Ієрогліфи – 1) найдавніші знаки єгипетського письма; відомі з IV тис .до н. є.; означали цілі поняття або окремі склади мови. Ієрогліфами називають також знаки китайського, японського та інших систем ідеографічного письма; 2) перен. нерозбірливе письмо.

Іронія (удаване незнання) – 1) тонке, приховане глузування; І. долі – дивний випадок; 2) у стилістиці – особливість стилю, що полягає в невідповідності між прями змістом висловлювання і його прихованним значенням, яке легко вгадується.

Канон (правило, норма) – 1) установлене правило, норма, які стали традиційними; 2) художній твір, що є нормативним зразком; 3) догмат, правило, установлене церквою; 4) музична форма, у якій усі голоси виконують одну мелодію, але починають її в різний час у суворій послідовності один за одним; 5) струнний, щипковий музичний інструмент, поширений у країнах Близького і Середнього Сходу.

Катарсис (очищення) – 1) термін, який увів Аристотель у “Поетиці”, вивчаючи принципи побудови трагедії: душевна розрядка, очищення духу за допомогою “страху і співпереживання”. Поняття катарсис мало багато тлумачень у різних філософів. 2) у психоаналізі З.Фрейда – один з методів психотерапії.

Кітч (сміття) – 1) складова частина масової культури, розрахована на примітивні невибагливі смаки споживача. Претендує на належність до справжнього мистецтва і комерційний успіх. 2) про предмети масової культури: несмак, халтуру.

Класицизм (взірцевий) – художній стиль і напрям у європейському мистецтві в XVII - на початку ХІХ ст. Для нього характерна пильна увага до античних взірців, духовної і матеріальної культурі, які вважалися основою для наслідування, сурова ієрархія жанрів, дотримання певних канонів, що були мірилом вартості творів цього стилю.

Комедія Дель Арте – вид італійського театру XVI – XVIII ст., у виставах якого основними дійовими особами були персонажі-маски (слуги Пульчинелла, Арлекін, Коломбіна, Брігелла, а також старий купець Панталоне, Лікар, Капітан). Інша назва – комедія масок.

Культура (догляд, освіта, розвиток) – 1) рівень розвитку суспільства, який характеризується властивими тільки певній епосі матеріальними та духовними цінностями; 2) рівень розвитку в якійсь галузі знань або діяльності; 3) характеристика певних історичних епох, народів, націй, країн, наприклад, трипільська культура, українська культура, культура Великого князівства Литовського; 4) рівень виховання та розумового розвитку особи, а також освітній інтелектуальний рівень; 5) вирощування якоїсь рослини, а також сама рослина, яку вирощують.

Культурний – 1) той, що стосується культури, належить до неї, наприклад, культурний рівень. 2) освічений. 3) про грунти, рослини: оброблений, доглянутий людиною; культурний шар – шар землі зі слідами діяльності людини.

Культурологія – наука, що вивчає духовну культуру народу.

ЛІТОПИСАННЯ, ЛІТОПИС – хронологічно послідовний запис історичних подій, зроблений їх сучасником.

Магія (ворожба) – 1) сукупність обрядів, пов’язаних з вірою в уміння людини впливати на природу, тварин, людей; чаклунство, віщування; біла магія – чаклунство за допомогою небесних сил; чорна магія – чаклунство за допомогою сили диявола; 2) перен. про незвичайну силу впливу на кого-небудь, наприклад, магія таланту.

Меценат (від прізвища римського державного діяча К. Мецената, який прославився тим, що опікувався поетами і художниками) – багатий покровитель наук і мистецтв.

Міф (сказання) – 1) сказання про уявлення стародавніх народів щодо походження Всесвіту, явищ природи, богів, легендарних героїв, наприклад, міфи Стародавньої Греції; 2) перен. вигадка.

Міфічний – 1) пов’язаний з міфом; 2) перен. вигаданий.

Міфологія – 1) сукупність міфів будь-якого народу чи народів; 2) наука про міфи.

МОДА – понування в певному середовищі в певній час тих чи інших смаків в уподобаннях, формах побуду і одягу.

Модерн (сучасний) – стиль у європейському мистецтві кінець ХІХ – поч. ХХ ст., для якого характерні лаконізм форм, підкреслення структурних елементів, створення незвичайних декоративних ефектів.

Модернізація (оновлення) – удосконалення, зміна, які відповідають вимогам сучасності.

Модернізм – загальна назва течій у мистецтві ХХ ст., яким властиві заперечення реалізму, традиційних форм, естетики, пошук нових естетичних принципів.

Мозаїка – 1) зображення або візерунок із різнокольорових частинок скла, кольорового каменю, емалі, тощо, а також самі ці частинки; 2) вид мистецтва, який полягає у створенні таких картин, орнаментів; 3) перен. строката суміш різнорідних частин, елементів.

Музей (храм муз) – науково-дослідний та культурно-освітній заклад, який проводить збирання, вивчення, збереження й експонування пам’яток духовної та матеріальної культури.

Музика (мистецтво муз) – мистецтво, яке відображає дійсність у звукових художніх образах.

НАРОДНІ ЗВИЧАЇ ТА ОБРЯДИ. Народний звичай – традиційний порядок відзначення подій, свят, який пов’язаний з виконанням певних дій та використанням відповідних атрибутків та предметів. Народний обряд – сукупність установлених звичааєм дій, пов’язаних з побутковими традиціями або з виконанням релігійних настанов; церемонія культових та звичаєвих обрядів.

Натура (природа) – 1) заст. природа; 2) темперамент, характер людини; 3) дійсність; те, що є предметом зображення для художника, об’єктом для кіно- і фотознімання тощо; 4) продукти, товари як засіб платежу, що виконують роль грошей, напр., заплатити натурою.

Натюрморт (мертва природа) – в образотворчому мистецтві – твір, що свій основний простір віддає зображенню неживих предметів (на відміну від портретної, жанрової, історичної та пейзажної тематики).

Нігілізм (ніщо, нічого) – 1) цілковите заперечення всього загальновизнаного, повний скептицизм; 2) суспільна течія в Російській імперії в 60-і рр. ХІХ ст., що негативно ставилася до звичаїв дворянського суспільства та кріпацтва.

ОПЕРА — музично-театральний твір, що поєднує сольний, ансамблевий та хоровий спів, інстру­ментальну музику, сценічне та декоративне мистецтва. Складається з арій, вокальних ансамблів, хорів, окремих номерів. О. постала в XVI ст. у Флоренції, пройшла складний шлях розвитку.

ОРАНТА – один з іконографічних обрядів Богоматері, який склався у середні віки. Богородицю зображали на повний зріст з піднесеними руками і повернутими від себе долонями. Оранта дістала поширення в іконографії і живопису Візантії та Давньої Русі в ІХ – ХІІІ ст.

ОФОРТ (азотна кислота) — 1) спосіб гравіювання на металевій пластині за допомогою методу протравлюван­ня азотною кислотою; 2) відбиток з пластини, вигравіюваної таким способом.

Палітра – 1) тонка дощечка з отвором для великого пальця лівої руки; використовується художниками для змішування фарб; 2) перен. поєднання кольорів, що характерні для певної картини або для певного художника; кольорова гамма; 3) перен. сукупність виражальних засобів у творчості письменника композитора і т. д.

ПАПІРУС – сувій зі склеєних смужок стебел рослини, на якому писали стародавні єгиптяни та інші стародавні народи, а також давній рукопис та такому сувої.

ПАРАДИГМА (приклад, взірець) — система флективних змін, які служать зразком формотворення для певної частини мови.

ПЕЙЗАЖ (країна, місцевість) – 1) літ. опис, зображення природи за домомогою художніх виражальних засобів; 2) зображення певної місцевості; у живопису та графіці – жанр, у яких основний предмет зображення – природа.

ПОП (популярний) — перша частина складних слів, що означає «масовий», «популярний».

ПОП-АРТ (популярне мистецтво) — художня течія, яка постала в 50-х рр. XX ст. в образотворчому мистецтві, що імітує методи, стилі та теми масової культури, використовує реальні предмети, зображення, рекламу тощо для створення відповідних комбінацій).

ПОПУЛЯРНИЙ (народний) — 1) загальнодоступний, зрозумілий для широкого загалу; 2) усім відомий, той, що має славу.

РАПСОД — у Стародавній Греції — мандрівний співець, декламатор, який речитативом, без музичного супроводу, виконував на святах, бенкетах та змаганнях епічні поеми (здебільшого Гомера). На відміну від аедів (Р. і їх замінили) вони не імпровізували, а комбінували уривки текстів, які вивчали за записами.

РАРИТЕТ (рідкість) — цінна рідкісна річ, рідкісне явище.

РЕАЛІЗМ (суттєвий, дійсний) — 1) один з ідей­но-художніх напрямів у літературі і мистецтві XIX ст. Основоположною для Р. є проблема взаємин людини і середовища, впливу соціально-історичних обставин на формування духовного світу (характеру) особистості. Представниками Р. були О. де Бальзак, Т. Шевченко, П. Мирний, І. Нечуй-Левицький, І.Франко, Б. Грінченко, О. Кониський, М. Гоголь та ін.; 2) чітке розумін­ня об'єктивних умов при здійснен­ні чого-небудь.

РЕНЕСАНС (народжуватися) — 1) Відродження — у деяких європейських країнах (в Італії ХIV-ХVІ ст., в інших країнах — кінець XV — початок XVII ст.) — перехідний період у культурному та ідейному розвитку від середньо­вічної культури до культури нового часу. Для Р. характерні: світ­ський, антиклерикальний харак­тер, гуманістичний світогляд, звернення до культурної спадщи­ни античності; 2) перен, період піднесення, розквіту в розвитку чого-небудь: 3) архіт. стиль цієї епохи, що змінив готику і ввібрав у себе елементи античності.

РИТОРИКА - 1) теорія ораторського мистецтва; наука красномовства; 2) перен. пишномовна, гарна, але малозмістовна промова.

Ритуал (обрядовий) – установлений порядок при здійсненні церковного таїнства обрядових дій тощо; 2) усталений звичаєм, традицією порядок здійснення чого-небудь.

Рицар, Лицар (вершник) – у Західній та Центральній Європі в середньовіччі особа, що належала до рицарства; феодал, важкоозброєний кінний воїн.

РИЦАРСТВО, ЛИЦАРСТВО – у Західній та Центральній Європі в середньовіччі – військово-феодальний стан; у вузькому розумінні – дрібні світськи феодали, що були суперечниками знаті.

Рококо – 1) стилістичний напрям у європейському мистецтві першої половини XVIIIст. Для Р., пов’язаного з кризою абсолютизму, характерний відхід від реального життя у світ фантазії театралізованої гри, міфологічних сюжетів тощо; 2) виконаний у такому стилі.

Роман – 1) велика епічна форма художнього твору (як правило, прозового), для якого характерне різноманіття дійових осіб і розгалужений сюжет; 2)перен. любовні стосунки, любовний зв’язок.

Романс – невеликий за обсягом музично – поетичний твір для. сольного співу з інструментальним акомпанементом.

Романський – 1) той, що стосується культур і мов , які виникли на основі культурної спадщини Стародавнього Риму, його мови, або тісно з ним пов’язаний; 2) архітектурний Романський стиль – стиль середньовічного західноєвропейського мистецтва Х-ХІІІ ст. для якого характерні простота, суворість і масивність; 3) Романські мови – група споріднених мов індоєвропейської родини, що розвинулися з латини (іспанська, португальська, каталонська, галісійська, французька, італійська, ретороманські, румунська та деякі інші.)

Романтизм – 1) ідейний і художній напрям у європейських та американських культурах кінця XVIII-першої половини XIX ст. Романтизм заперечував канони класицизму ,йому властива увага до внутрішнього світу героїв, підкреслене зображення пристрастей, напруженість сюжету, мальовничість описів і характеристик; 2) світобачення, якому властива ідеалізація дійсності, мрійливість.

Символ – 1) предмет, дія тощо, які є умовним позначенням якогось образу, поняття, ідеї; 2) художній образ, який утілює якусь ідею; 3) загальноприйняте умовне позначення чого–небудь, 4) в обчислювальній техніці (кодах і звязку, передавання даних) – умовний знак, літера, цифра, що несуть певну інформацію.

Символіка – 1) вираження ідей, понять або почуттів за допомогою умовних знаків або предметів (символів); 2) сукупність символів.

СКОМОРОХ, СКОМОРОСТВО – 1) за часів Київської Русі – блазень, мандрівний середньовічний актор при дворі князя, монарха, що розважав господаря та його гостей різними витівками, жартами, удаючи із себе штукаря; 2) заняття, професія скомороха.

Скульптура – 1) один з видів просторових мистецтв, що створює об’ємні зображення, виліплені з м’якого матеріалу (глини, воску), вирізьблені з каменю, вирізані з дерева або відлиті з бронзи, гіпсу тощо; 2) твори такого виду мистецтва, а також сукупність таких творів.

Сленг (жаргон) – жаргонні слова або вирази, характерні для мовлення людей певних професій або соціальних прошарків і які, проникаючи в літературну мову, набувають певного емоційно-експресивного забарвлення.

Сюрреалізм (надреалізм) – авангардистська течія, яка виникла спочатку в літературі, потім поширилася на малярство, скульптуру та інші мистецтва. С. проголосив джерелом мистецтва сферу несвідомого (інстинкти, сни, галюцинації), а методом обрав розрив логічних зв’язків, які змінювалися суб’єктивними асоціаціями.

Талант – 1) у Стародавній Греції – вагова й грошово-вагова одиниця; 2) природна обдарованість людини, здібність до творчої діяльності.

Традиція (передача) – 1) смаки, правила поведінки, ідеї, звичаї, норми, що склалися історично і передаються з покоління в покоління; 2) звичай, усталений порядок у поведінці, побуті.

Театр (місце для видовищ) – 1) вид мистецтва, особливістю якого є художнє відображення життя за допомогою драматичної дії, що виникає в процесі гри акторів перед глядачами, наприклад, драматичний Т.; 2) будинок, де відбуваються театральні вистави; 3) спектакль; 4) перен. Т воєнних дій – частина території континенту чи акваторії океану де відбуваються воєнні дії.

Урбанізація (міський) – 1) процес зосередження населення, економічного та культурного життя в міста; 2)поширення рис і особливостей міського життя, напр., У. сільського життя.

Урбанізм - зображення та опис великих міст, динаміки їхнього життя; 2) напрям у містобудуванні ХХ ст., що вважає неминучим і необхідним створенням міст-гігантів з великими будівлями.

Фольклор – (народна мудрість) усна народна творчість (казки, прислів’я, пісні тощо)

Фреска - 1) спосіб живопису водяними фарбами на вогкій штукатурці; 2)живописний твір, виконаний такою технікою.

Футуризм (майбутнє) – авангардистська течія в європейському мистецтві 10 – 20-х рр. ХХ ст.

Цивілізація (гідний, вихований) – 1) рівень суспільного розвитку, матеріальної та духовної культури; 2) сучасна світова культура. Наприклад, досягнення Ц.; 3) сукупність живих істот з певною духовною і матеріальною культурою.

Школа (учена бесіда) – 1) навчально-виховний загальноосвітній заклад, а також приміщення, де він розташований; 2) напрям у науці, мистецтві, літературі, суспільно-політичній думці, що ґрунтується на спільних поглядах, принципах тощо; 3) перен. набуття досвіду і сам набутий досвід.

Переглядів: 880