Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






ДЛЯ ЗАМІТОК

Зміст

Імпресіонізм – (назва походить від картини К. Моне “Враження. Схід сонця”, що 1874 р. експонувалася на виставці в Парижі) – напрям у мистецтві й літературі другої половини ХІХ – початку ХХ ст., представники якого прагнули відтворити реальний світ у його рухливості й мінливості, передати свої враження. І. склався і найповніше виявився у французькому живопису та літературі 60 – 80 рр. ХІХ ст.

Ікона (образ) – у православ’ї та католицизмі – зображення Бога, святого (святих), яке є предметом релігійного поклоніння.

Ідеал – взірець досконалості будь-чого в будь-якій сфері, що виробляється мисленням людини у відповідних суспільних умовах.

Ієрогліфи – 1) найдавніші знаки єгипетського письма; відомі з IV тис .до н. є.; означали цілі поняття або окремі склади мови. Ієрогліфами називають також знаки китайського, японського та інших систем ідеографічного письма; 2) перен. нерозбірливе письмо.

Іронія (удаване незнання) – 1) тонке, приховане глузування; І. долі – дивний випадок; 2) у стилістиці – особливість стилю, що полягає в невідповідності між прями змістом висловлювання і його прихованним значенням, яке легко вгадується.

Канон (правило, норма) – 1) установлене правило, норма, які стали традиційними; 2) художній твір, що є нормативним зразком; 3) догмат, правило, установлене церквою; 4) музична форма, у якій усі голоси виконують одну мелодію, але починають її в різний час у суворій послідовності один за одним; 5) струнний, щипковий музичний інструмент, поширений у країнах Близького і Середнього Сходу.

Катарсис (очищення) – 1) термін, який увів Аристотель у “Поетиці”, вивчаючи принципи побудови трагедії: душевна розрядка, очищення духу за допомогою “страху і співпереживання”. Поняття катарсис мало багато тлумачень у різних філософів. 2) у психоаналізі З.Фрейда – один з методів психотерапії.

Кітч (сміття) – 1) складова частина масової культури, розрахована на примітивні невибагливі смаки споживача. Претендує на належність до справжнього мистецтва і комерційний успіх. 2) про предмети масової культури: несмак, халтуру.

Класицизм (взірцевий) – художній стиль і напрям у європейському мистецтві в XVII - на початку ХІХ ст. Для нього характерна пильна увага до античних взірців, духовної і матеріальної культурі, які вважалися основою для наслідування, сурова ієрархія жанрів, дотримання певних канонів, що були мірилом вартості творів цього стилю.

Комедія Дель Арте – вид італійського театру XVI – XVIII ст., у виставах якого основними дійовими особами були персонажі-маски (слуги Пульчинелла, Арлекін, Коломбіна, Брігелла, а також старий купець Панталоне, Лікар, Капітан). Інша назва – комедія масок.

Культура (догляд, освіта, розвиток) – 1) рівень розвитку суспільства, який характеризується властивими тільки певній епосі матеріальними та духовними цінностями; 2) рівень розвитку в якійсь галузі знань або діяльності; 3) характеристика певних історичних епох, народів, націй, країн, наприклад, трипільська культура, українська культура, культура Великого князівства Литовського; 4) рівень виховання та розумового розвитку особи, а також освітній інтелектуальний рівень; 5) вирощування якоїсь рослини, а також сама рослина, яку вирощують.

Культурний – 1) той, що стосується культури, належить до неї, наприклад, культурний рівень. 2) освічений. 3) про грунти, рослини: оброблений, доглянутий людиною; культурний шар – шар землі зі слідами діяльності людини.

Культурологія – наука, що вивчає духовну культуру народу.

ЛІТОПИСАННЯ, ЛІТОПИС – хронологічно послідовний запис історичних подій, зроблений їх сучасником.

Магія (ворожба) – 1) сукупність обрядів, пов’язаних з вірою в уміння людини впливати на природу, тварин, людей; чаклунство, віщування; біла магія – чаклунство за допомогою небесних сил; чорна магія – чаклунство за допомогою сили диявола; 2) перен. про незвичайну силу впливу на кого-небудь, наприклад, магія таланту.

Меценат (від прізвища римського державного діяча К. Мецената, який прославився тим, що опікувався поетами і художниками) – багатий покровитель наук і мистецтв.

Міф (сказання) – 1) сказання про уявлення стародавніх народів щодо походження Всесвіту, явищ природи, богів, легендарних героїв, наприклад, міфи Стародавньої Греції; 2) перен. вигадка.

Міфічний – 1) пов’язаний з міфом; 2) перен. вигаданий.

Міфологія – 1) сукупність міфів будь-якого народу чи народів; 2) наука про міфи.

МОДА – понування в певному середовищі в певній час тих чи інших смаків в уподобаннях, формах побуду і одягу.

Модерн (сучасний) – стиль у європейському мистецтві кінець ХІХ – поч. ХХ ст., для якого характерні лаконізм форм, підкреслення структурних елементів, створення незвичайних декоративних ефектів.

Модернізація (оновлення) – удосконалення, зміна, які відповідають вимогам сучасності.

Модернізм – загальна назва течій у мистецтві ХХ ст., яким властиві заперечення реалізму, традиційних форм, естетики, пошук нових естетичних принципів.

Мозаїка – 1) зображення або візерунок із різнокольорових частинок скла, кольорового каменю, емалі, тощо, а також самі ці частинки; 2) вид мистецтва, який полягає у створенні таких картин, орнаментів; 3) перен. строката суміш різнорідних частин, елементів.

Музей (храм муз) – науково-дослідний та культурно-освітній заклад, який проводить збирання, вивчення, збереження й експонування пам’яток духовної та матеріальної культури.

Музика (мистецтво муз) – мистецтво, яке відображає дійсність у звукових художніх образах.

НАРОДНІ ЗВИЧАЇ ТА ОБРЯДИ. Народний звичай – традиційний порядок відзначення подій, свят, який пов’язаний з виконанням певних дій та використанням відповідних атрибутків та предметів. Народний обряд – сукупність установлених звичааєм дій, пов’язаних з побутковими традиціями або з виконанням релігійних настанов; церемонія культових та звичаєвих обрядів.

Натура (природа) – 1) заст. природа; 2) темперамент, характер людини; 3) дійсність; те, що є предметом зображення для художника, об’єктом для кіно- і фотознімання тощо; 4) продукти, товари як засіб платежу, що виконують роль грошей, напр., заплатити натурою.

Натюрморт (мертва природа) – в образотворчому мистецтві – твір, що свій основний простір віддає зображенню неживих предметів (на відміну від портретної, жанрової, історичної та пейзажної тематики).

Нігілізм (ніщо, нічого) – 1) цілковите заперечення всього загальновизнаного, повний скептицизм; 2) суспільна течія в Російській імперії в 60-і рр. ХІХ ст., що негативно ставилася до звичаїв дворянського суспільства та кріпацтва.

ОПЕРА — музично-театральний твір, що поєднує сольний, ансамблевий та хоровий спів, інстру­ментальну музику, сценічне та декоративне мистецтва. Складається з арій, вокальних ансамблів, хорів, окремих номерів. О. постала в XVI ст. у Флоренції, пройшла складний шлях розвитку.

ОРАНТА – один з іконографічних обрядів Богоматері, який склався у середні віки. Богородицю зображали на повний зріст з піднесеними руками і повернутими від себе долонями. Оранта дістала поширення в іконографії і живопису Візантії та Давньої Русі в ІХ – ХІІІ ст.

ОФОРТ (азотна кислота) — 1) спосіб гравіювання на металевій пластині за допомогою методу протравлюван­ня азотною кислотою; 2) відбиток з пластини, вигравіюваної таким способом.

Палітра – 1) тонка дощечка з отвором для великого пальця лівої руки; використовується художниками для змішування фарб; 2) перен. поєднання кольорів, що характерні для певної картини або для певного художника; кольорова гамма; 3) перен. сукупність виражальних засобів у творчості письменника композитора і т. д.

ПАПІРУС – сувій зі склеєних смужок стебел рослини, на якому писали стародавні єгиптяни та інші стародавні народи, а також давній рукопис та такому сувої.

ПАРАДИГМА (приклад, взірець) — система флективних змін, які служать зразком формотворення для певної частини мови.

ПЕЙЗАЖ (країна, місцевість) – 1) літ. опис, зображення природи за домомогою художніх виражальних засобів; 2) зображення певної місцевості; у живопису та графіці – жанр, у яких основний предмет зображення – природа.

ПОП (популярний) — перша частина складних слів, що означає «масовий», «популярний».

ПОП-АРТ (популярне мистецтво) — художня течія, яка постала в 50-х рр. XX ст. в образотворчому мистецтві, що імітує методи, стилі та теми масової культури, використовує реальні предмети, зображення, рекламу тощо для створення відповідних комбінацій).

ПОПУЛЯРНИЙ (народний) — 1) загальнодоступний, зрозумілий для широкого загалу; 2) усім відомий, той, що має славу.

РАПСОД — у Стародавній Греції — мандрівний співець, декламатор, який речитативом, без музичного супроводу, виконував на святах, бенкетах та змаганнях епічні поеми (здебільшого Гомера). На відміну від аедів (Р. і їх замінили) вони не імпровізували, а комбінували уривки текстів, які вивчали за записами.

РАРИТЕТ (рідкість) — цінна рідкісна річ, рідкісне явище.

РЕАЛІЗМ (суттєвий, дійсний) — 1) один з ідей­но-художніх напрямів у літературі і мистецтві XIX ст. Основоположною для Р. є проблема взаємин людини і середовища, впливу соціально-історичних обставин на формування духовного світу (характеру) особистості. Представниками Р. були О. де Бальзак, Т. Шевченко, П. Мирний, І. Нечуй-Левицький, І.Франко, Б. Грінченко, О. Кониський, М. Гоголь та ін.; 2) чітке розумін­ня об'єктивних умов при здійснен­ні чого-небудь.

РЕНЕСАНС (народжуватися) — 1) Відродження — у деяких європейських країнах (в Італії ХIV-ХVІ ст., в інших країнах — кінець XV — початок XVII ст.) — перехідний період у культурному та ідейному розвитку від середньо­вічної культури до культури нового часу. Для Р. характерні: світ­ський, антиклерикальний харак­тер, гуманістичний світогляд, звернення до культурної спадщи­ни античності; 2) перен, період піднесення, розквіту в розвитку чого-небудь: 3) архіт. стиль цієї епохи, що змінив готику і ввібрав у себе елементи античності.

РИТОРИКА - 1) теорія ораторського мистецтва; наука красномовства; 2) перен. пишномовна, гарна, але малозмістовна промова.

Ритуал (обрядовий) – установлений порядок при здійсненні церковного таїнства обрядових дій тощо; 2) усталений звичаєм, традицією порядок здійснення чого-небудь.

Рицар, Лицар (вершник) – у Західній та Центральній Європі в середньовіччі особа, що належала до рицарства; феодал, важкоозброєний кінний воїн.

РИЦАРСТВО, ЛИЦАРСТВО – у Західній та Центральній Європі в середньовіччі – військово-феодальний стан; у вузькому розумінні – дрібні світськи феодали, що були суперечниками знаті.

Рококо – 1) стилістичний напрям у європейському мистецтві першої половини XVIIIст. Для Р., пов’язаного з кризою абсолютизму, характерний відхід від реального життя у світ фантазії театралізованої гри, міфологічних сюжетів тощо; 2) виконаний у такому стилі.

Роман – 1) велика епічна форма художнього твору (як правило, прозового), для якого характерне різноманіття дійових осіб і розгалужений сюжет; 2)перен. любовні стосунки, любовний зв’язок.

Романс – невеликий за обсягом музично – поетичний твір для. сольного співу з інструментальним акомпанементом.

Романський – 1) той, що стосується культур і мов , які виникли на основі культурної спадщини Стародавнього Риму, його мови, або тісно з ним пов’язаний; 2) архітектурний Романський стиль – стиль середньовічного західноєвропейського мистецтва Х-ХІІІ ст. для якого характерні простота, суворість і масивність; 3) Романські мови – група споріднених мов індоєвропейської родини, що розвинулися з латини (іспанська, португальська, каталонська, галісійська, французька, італійська, ретороманські, румунська та деякі інші.)

Романтизм – 1) ідейний і художній напрям у європейських та американських культурах кінця XVIII-першої половини XIX ст. Романтизм заперечував канони класицизму ,йому властива увага до внутрішнього світу героїв, підкреслене зображення пристрастей, напруженість сюжету, мальовничість описів і характеристик; 2) світобачення, якому властива ідеалізація дійсності, мрійливість.

Символ – 1) предмет, дія тощо, які є умовним позначенням якогось образу, поняття, ідеї; 2) художній образ, який утілює якусь ідею; 3) загальноприйняте умовне позначення чого–небудь, 4) в обчислювальній техніці (кодах і звязку, передавання даних) – умовний знак, літера, цифра, що несуть певну інформацію.

Символіка – 1) вираження ідей, понять або почуттів за допомогою умовних знаків або предметів (символів); 2) сукупність символів.

СКОМОРОХ, СКОМОРОСТВО – 1) за часів Київської Русі – блазень, мандрівний середньовічний актор при дворі князя, монарха, що розважав господаря та його гостей різними витівками, жартами, удаючи із себе штукаря; 2) заняття, професія скомороха.

Скульптура – 1) один з видів просторових мистецтв, що створює об’ємні зображення, виліплені з м’якого матеріалу (глини, воску), вирізьблені з каменю, вирізані з дерева або відлиті з бронзи, гіпсу тощо; 2) твори такого виду мистецтва, а також сукупність таких творів.

Сленг (жаргон) – жаргонні слова або вирази, характерні для мовлення людей певних професій або соціальних прошарків і які, проникаючи в літературну мову, набувають певного емоційно-експресивного забарвлення.

Сюрреалізм (надреалізм) – авангардистська течія, яка виникла спочатку в літературі, потім поширилася на малярство, скульптуру та інші мистецтва. С. проголосив джерелом мистецтва сферу несвідомого (інстинкти, сни, галюцинації), а методом обрав розрив логічних зв’язків, які змінювалися суб’єктивними асоціаціями.

Талант – 1) у Стародавній Греції – вагова й грошово-вагова одиниця; 2) природна обдарованість людини, здібність до творчої діяльності.

Традиція (передача) – 1) смаки, правила поведінки, ідеї, звичаї, норми, що склалися історично і передаються з покоління в покоління; 2) звичай, усталений порядок у поведінці, побуті.

Театр (місце для видовищ) – 1) вид мистецтва, особливістю якого є художнє відображення життя за допомогою драматичної дії, що виникає в процесі гри акторів перед глядачами, наприклад, драматичний Т.; 2) будинок, де відбуваються театральні вистави; 3) спектакль; 4) перен. Т воєнних дій – частина території континенту чи акваторії океану де відбуваються воєнні дії.

Урбанізація (міський) – 1) процес зосередження населення, економічного та культурного життя в міста; 2)поширення рис і особливостей міського життя, напр., У. сільського життя.

Урбанізм - зображення та опис великих міст, динаміки їхнього життя; 2) напрям у містобудуванні ХХ ст., що вважає неминучим і необхідним створенням міст-гігантів з великими будівлями.

Фольклор – (народна мудрість) усна народна творчість (казки, прислів’я, пісні тощо)

Фреска - 1) спосіб живопису водяними фарбами на вогкій штукатурці; 2)живописний твір, виконаний такою технікою.

Футуризм (майбутнє) – авангардистська течія в європейському мистецтві 10 – 20-х рр. ХХ ст.

Цивілізація (гідний, вихований) – 1) рівень суспільного розвитку, матеріальної та духовної культури; 2) сучасна світова культура. Наприклад, досягнення Ц.; 3) сукупність живих істот з певною духовною і матеріальною культурою.

Школа (учена бесіда) – 1) навчально-виховний загальноосвітній заклад, а також приміщення, де він розташований; 2) напрям у науці, мистецтві, літературі, суспільно-політичній думці, що ґрунтується на спільних поглядах, принципах тощо; 3) перен. набуття досвіду і сам набутий досвід.

 

 

Передумова 3
Культура як суспільне явище. Культурологія як навчальна дисципліна 4
Ранні форми культури 36
Культура античної Греції та Стародавнього Риму 70
Культура європейського середньовіччя 89
Культура Київської Русі 107
Культура доби Ренесансу 131
Європейська культура доби абсолютизму і часа Просвітництва 165
Культура України козацької доби 182
Європейська культура ХІХ століття 206
Культура України ХІХ століття 222
Європейська культура ХХ століття 237
Українська культура ХХ століття 263
Короткий термінологічний словник 284

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


 




Переглядів: 693

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Етикет – (прикріплювати) установлений порядок поведінки в товаристві, певному оточенні, наприклад, придворний етикет, дипломатичний етикет. | Визначники

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.01 сек.