• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Урок 19

Висновки.

Озера

План

Урок17

Запитання.

Завдання.

За допомогою карт атласа визначте домінуючі вітри та морські течії, що впливають на формування клімату Африки.

Розповідь учителя.

На кліматичній карті ви побачили, як пасати впливають на розподіл опадів на півдні Африки. Теплі повітряні маси, що надходять з Індійського океану, залишають свою вологу на схилах гір, тому у глиб континенту — до пустелі Калахарі, вони надходять вже сухими.

Південно-західні та північно-західні береги Африки омивають води Атлантичного океану. Там протікають холодні Бенгельська та Канарська течії. Проте на півночі до самого берега підходять безводні простори Сахари, а на південному заході вздовж узбережжя простягнулася пустеля Наміб.

Як пояснюється така неузгодженість: біля самого моря сформувався пустельний клімат?

Розповідь учителя.

Морські повітряні маси формуються над холодними течіями, тому при проникненні на материк вони не дають опадів.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ

Бесіда за запитаннями і завданнями.

1. Як впливають на клімат Африки домінуючі повітряні маси?

2. Які закономірності розподілу вологи та температур спостерігаються на території материка?

3. За допомогою кліматичної карти дайте порівняльну характеристику кліматів південно-східного та південно-західного узбереж Африки.

VI. ПІДСУМОК УРОКУ
Заключне слово вчителя:

— особливості африканського клімату значною мірою залежать від розташування материка по обидва боки від екватора та великих територій — у тропічних широтах;

— над більшою частиною Африки переважає пасатна циркуля­ція, наслідком якої є мала кількість опадів у північній частині ма­терика та значно більша — у південній;

— океани незначною мірою впливають на клімат материка через його великі розміри та характер поверхні, морські течії відіграють помітну роль у формуванні клімату узбережжя.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати відповідний текст у підручнику.

2. Нанести на контурну карту кліматичні пояси Африки.

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Тема: Африка. Води суходолу.

Мета:Н: сформувати в учнів уявлення про основні особливості внутрішніх вод Африки шляхом демонстрації їх залежності від рельєфу та клімату, нерівномірність розподілу по території материка; охарактеризувати найголовніші річкові системи та басейни, основні типи озер Африки та закономірності їх поширення;

В: систематизувати поняття учнів про сутність гідро екологічних проблем Африки та шляхів їх розв’язання.

Р: Розвивати логічне мислення, навички роботи із джерелами знань.

Обладнання: фізична карта Африки, картини річок та озер материка, підручники, атласи.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ.

Запитання і завдання

1. Екваторіальний пояс Африки за формою нагадує величезну пляму. Чим пояснити порушення його широтної зональності?
2. Чи сприятливий, на ваш погляд, екваторіальний тип клімату для життя та господарської діяльності людей?
3. Мандрівники, досліджуючи пустелі Африки, вночі можуть почути звуки, схожі на постріли. Поясніть походження і причину виникнення цих звуків.
4. Як ви гадаєте, чому європейці колонізували в першу чергу північний і південний краї Африки?

ІІІ Пояснення нового матеріалу

1. Загальна характеристика поверхневих вод

2. Характеристика річок і їх басейнів

3. Інші види поверхневих вод

Найгустіша річкова мережа Африки – в екваторіальному та субекваторіальному кліматичних поясах. Дуже мало річок у пустелях. Великі річки, що течуть ними, починаються у вологих областях. У пустелях трапляються сухі русла річок — ваді, які зрідка тільки після великих дощів виповнюються водою.

Майже всі річки Африки мають дощове живлення. Вони розливаються в сезон дощів. В областях із середземноморським кліматом розливи бувають узимку, в субекваторіальних поясах — улітку, а взимку річки міліють. В екваторіальній області річки повноводні протягом усього року.

Територію, води з якої стікають у той або інший океан, називають басейном цього океану. Площа басейну Атлантичного океану значно більша, ніж площа басейну річок Індійського океану. Це пояснюється будовою материка — поверхня Африки піднята переважно у східній частині.

Пливучи плоскогір'ями і прорізаючи тверді кристалічні породи, річки утворюють численні пороги та водоспади.

Близько 1/3 території материка не має стоку в океан, тобто належить до басейнів внутрішнього стоку.

Річки басейну Атлантичного океану.

Ніл— найдовша річка у світі (6671 км). Він починається на Східно-Африканському плоскогір'ї, тече крізь озеро Вікторію. У верхній течії Ніл утворює пороги й водоспади. Рівниною річка пливе повільно й спокійно, розгалужуючись на численні рукави і протоки в широкій заболоченій долині. Нижче вона дістає назву Білий Ніл. Біля міста Хартума Білий Ніл приймає води Голубого Нілу, який стікає з Ефіопського нагір'я. Голубий Ніл приносить багато намулу, що осідає на полях під час розливу. Після злиття Білого й Голубого Нілу річка вдвічі ширшає, і називають її Нілом. Впадаючи в Середземне море, вона утворює велику дельту, на місці якої кілька десятків тисяч років тому була затока Середземного моря.

Режим Нілу дуже складний, бо ця річка проминає різні кліматичні пояси. В екваторіальній частині басейну Нілу дощів випадає багато; крім того, високий і сталий рівень річки у верхів'ях регулюється озерами. А втім, на рівнині багато води Білого Нілу втрачається через випаровування. Тому в живленні Нілу чільне місце належить Голубому Нілові: він приносить улітку, тобто в період дощів на Ефіопському нагір'ї, дуже багато води, й цим зумовлена повінь. Вона поступово поширюється вниз річкою, і в нижній течії Ніл розливається наприкінці літа і на початку осені. У зимові й весняні місяці рівень води в річці різко знижується

Конго (Заїр) — найбільш повноводна і друга за довжиною річка Африки (4320 км). Багатоводністю та площею басейну Конго поступається лише Амазонці. Річка в двох місцях перетинає екватор і повноводна впродовж усього року. Конго (Заїр) тече уступами плоскогір'їв, тому тут багато порогів і водоспадів. Судноплавство можливе лише на окремих ділянках. Річка не утворює дельти, її каламутні води широким потоком виносяться далеко в Атлантичний океан.

У Гвінейську затоку впадає багатоводний Нігер. Це третя за довжиною і за площею басейну річка Африки. Як і на інших річках, на Нігері багато порогів і водоспадів.

Річки басейну Індійського океану.

Замбезі — найбільша з річок Африки, що течуть в Індійський океан (2660 км). У верхній течії вона несе свої води по рівній місцевості і тому судноплавна. Нижче річку перепиняє безліч порогів і водоспадів. Русло її то розширюється, то звужується в глибоких ущелинах.

На Замбезі знаходиться один із найбільших у світі водоспадів — Вікторія. Тут річка широким потоком (1800 м) падає з висоти 120 м у вузьку ущелину, що перетинає її русло. Гуркіт і ревіння водоспаду чути на багато кілометрів навколо. Вода, падаючи, здіймає на сотні метрів угору величезні стовпи дрібних бризок.

зосереджені переважно в середній частині Африки. Багато з них (Танганьїка, Ньяса та ін.) лежать по лінії Великих Східно-Африканських розломів, тому улоговини їх мають витягнуту форму. Ці озера, як правило, оточені високими й крутими горами. У них велика глибина і значна довжина.

Так, озеро Танганьїказа ширини 50—80 км тягнеться в довжину на 650 км. Це найдовше прісноводне озеро світу. За глибиною (1435 м) Танганьїка поступається тільки Байкалу. Навколишні гори підносяться на 2000 м.

Озеро Вікторія— найбільше в Африці за площею водного дзеркала. Його улоговина знаходиться не в розломі, а в пологому прогині платформи. Тому це озеро не дуже глибоке (середня глибина 40 м, найбільша 80 м); береги його пологі й розчленовані. Ураганні вітри, що ними часто супроводжуються тропічні грози, спричиняють на озері дуже сильні шторми.

На південь від пустелі Сахари в субекваторіальному поясі знаходиться мілководне (глибиною 4—7 м) озеро Чад. Площа його залежно від опадів і розливу річок, що в нього впадають, різко змінюється, збільшуючись у дощовий період іноді майже вдвічі. Береги озера дуже заболочені. Озеро Чад безстічне, вода в ньому слабосолона.

На Ефіопському нагір'ї є озера, улоговини яких утворилися внаслідок підгачування річкових долин і глибоких знижень лавовими потоками під час виверження вулканів. Так виникло озеро Тана, з якого витікає Голубий Ніл.

ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ ТА УМІНЬ УЧНІВ

Бесіда за запитаннями і завданнями

1. Порівняйте фізико-географічні характеристики Конго та Нілу; Конго та Замбезі.

2. Опишіть русло Нілу від витоку до дельти.

3. Порівняйте верхню, середню та нижню течії річки Конго.

4. Чим зумовлені територіальні відмінності розміщення внутрішніх вод Африки?

5. Чим пояснити нестабільність обрисів озера Чад?

6. Складіть порівняльну характеристику озера Танганьїка та Чад.

ПІДСУМОК УРОКУ

Заключне слово вчителя:

- внутрішні води Африки розташовані на території материка нерівномірно;

- африканські річки досить довгі та повноводні через велику кількість опадів та підземних джерел. Більшість річок Африки належить до басейну Атлантичного океану, значну площу займає басейн внутрішнього стоку;

- в Африці багато озер різноманітних за походженням;

- річки та озера Африки через нестачу води мають величезне значення для господарювання та життя людини.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати відповідний текст у підручнику (пар.21)

На контурній карті позначити найбільші річки та озера Африки, підписати їхні назви. Позначити стрілками течії річок.

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________Урок 18

Тема: Екологічні проблеми та природоохоронні території Африки.
Практична робота №9 „Складання порівняльної характеристики природних зон”.

Мета: Н: поглибити систему знань учнів проприродні зони Африки; удосконалити практичні навички учнів порівнювати природні зони; підвести учнів до розумінняекологічних проблем Африки та необхідності природоохоронних заходів.

В: Виховувати цікавість до предмету, точність, охайність.

Р: Розвивати логічне мислення, вміння самостійно працювати, використовуючи джерела знань.

Обладнання: фізична карта Африки, підручники, атласи.
Тип уроку: урок узагальнення та систематизації знань.
Хід уроку

1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

2. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ ТА УМІНЬ УЧНІВ.

Бесіда за запитаннями та завданнями:
1) До яких ПК зональних чи азональних відносяться природні зони?
2) Перерахуйте природні зони Африки.
3) Чи існує залежність між розташуванням природних зон та кліматичних поясів Африки?
4) Опишіть зону вологих екваторіальних лісів за планом.
5) Розкажіть про пристосованість тварин до життя в умовах пустелі.
6) Що таке „антропогенний природний комплекс”?
7) Які різновиди природоохоронних територій вам відомі?

3. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Практична робота
Складання порівняльної характеристики природних зон

Складіть порівняльну характеристику двох природних зон (за вибором). Заповніть таблицю.

Спільні риси:
Відмінні риси:

Антропогенні природні комплекси сформувались у природному середовищі під впливом господарської діяльності людини. Як саме людська діяльність позначилася на природі Африки?

- лісова флора збіднилася внаслідок вирубування цінних пород дерев
- хижацьке полювання- вимерли: блакитна антилопа, даякі підвиди зебр, північноафриканські слони, а носороги, гепарди, леви перебувають на межі винищення;
- розміщення екологічно небезпечних виробництв на території Африки;
- випалюваня рослинності під час сухого сезону (для поліпшення пасовиськ та створення полів)- це призводить до збільшення площі пустелі ( за останні 50 років площа пустелі Сахара зросла на 1 млн.Км2.
- Надмірне випасання худоби у саванах- збіднюється видовий склад рослинності, деградують грунти.

ОДНИМ З НАЙГОЛОВНІШИХ ЗАХОДІВ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ Є СТВОРЕННЯ ПРИРОДООХОРОННИХ ТЕРИТОРІЙ- заказників, заповідників, національних парків тощо.

1.Серенгеті (Танзанія)- нац.парк створений у 1940 році. Площа=1,3 млн.га. Охороняють ландшафти саван. Мешкають антилопи гну, газелі, зебри, слони, леви, леопарди, різноманітні птахи.

2.Нгоронгоро- у 1959 році від Серенгеті відокремлений. Площа складає 800 тис.га

Підведення підсумків ( згідно до навчальних питань) Д.З- повідомлення про природоох. Тер.

Домашнє завдання: Створити повідомлення про один із заповідників, національних парків за вибором.

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Тема: Населення і сучасна політична карта Африки.

Мета: Н: сформувати в учнів знання про кількість і динаміку, розміщення , расовий та етнічний склад населення Африки, загальні особливості держав материка; розкрити демографічні проблеми африканського континенту;

В: систематизувати знання учнів про становлення політичної карти Африки, колоніальне минуле, формувати цікавість до побуту і культури інших народів.

Р: Розвивати логічне мислення , поглибити навички учнів працювати з географічною картою.

Обладнання: політична карта Африки, карта населення світу, атласи, підручники, хрестоматії, ілюстративний матеріал.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Очікувані результати. Після цього уроку учні зможуть: характеризувати загальні риси населення й становлення держав Африки; наводити приклади народів Африки, країн із різним рівнем розвитку; пояснювати особливості розміщення та расового складу населення Африки; розкривати демографічні проблеми материка.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Бліц-опитування

1. Які природні зони сформувалися на території Африки?
2. У чому особливість їх розташування?
3. Які природні зони в Африці займають найбільші площі? Чому?
4. У яких природних зонах органічний світ найбагатший? Найбідніший?
5. Що вам відомо про пристосування організмів до умов пустельного клімату?
6. Які зміни в природних комплексах Африки відбулися у зв’язку з господарською діяльністю людини.

Запитання і завдання

1. Що таке антропогенний природний комплекс?
2. Які різновиди природоохоронних територій вам відомі?
3. На фізичній карті Африки знайдіть заповідники і національні парки, назвіть їх і вкажіть в яких природних зонах вони розташовані?
4. Які явища природи належать до стихійних лих?
5. Назвіть представників тваринного світу, що охороняються на заповідних територіях Африки.

ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

План:

1. Історія і сучасність континенту
2. Населення
3. Політична карта

Ще в середині минулого століття на політичній карті Африкипереважали колонії європейських держав: Франції, Великої Британії, Бельгії, Португалії, Німеччини, Іспанії, Італії.

Після Другої світової війни почався підйом національно-визвольної боротьби. Першими одержали незалежність кілька країн Північної Африки, серед яких Туніс, Марокко і Судан (Єгипет формально здобув незалежність у 1922 р.). Через кілька років — у 1960 р.— суверенними державами стають 14 колишніх коло­ній і підопічних територій Франції, а також Нігерія, Бельгійське Конго і Сомалі. Цей рік входить в історію як «Рік Африки». Поступово процес деколонізації охоплює весь «чорний континент», остання колонія — Намібія — стала незалежною в 1990 р.

Африка залишається найбільш економічно відсталим континентом. З 25 країн з найнижчим ВВП на душу населення 20 — країни Африки. Усі ці країни характеризуються дуже низьким рівнем розвитку економіки та швидким збільшенням населення, так, в Ерітреї, Сомалі, Бурунді, Буркіна-Фасо, Малі, Нігері природний приріст становить 3% і більше на рік.

Багато країн характеризуються нестабільною політичною ситуацією, що нерідко загострюється і набуває найтрагічнішої для населення і господарства країни форми — форми військового конфлікту.

Бідність зосереджена в «Чорній Африці» в основному між 20 градусом пн. ш. і 10 градусом пд. ш. (у тому числі природна зона Сахель, що характеризується прогресом спустелювання і періодичними катастрофічними посухами). Цей «пояс бідності» охоплює Ґвінею-Бісау, Сьєрра-Леоне, Малі, Буркіна-Фасо, Бенін, Республіку Конго, Нігерію, Нігер, Демократичну Республіку Конго, Танзанію, Бурунді, Кенію, Ефіопію, Ерітрею, Сомалі. Бідність характерна і для південно-східного «кута» Африки (включаючи острови біля узбережжя материка), тут знаходяться Замбія, Малаві, Мозамбік, Коморські острови та Мадагаскар.

Африка вирізняється значною строкатістю етнічного складу населення, тут нараховується понад 200 народів. Тому в регіоні переважають багатонаціональні держави. Найбільші народи (групи народів) — араби, банту, конґо, йоруба, фульбе, сомалі, ібо, нілоти, шона, бушмени.

Середня густота населення Африки— 28 чол/км². Більш заселеною є західна частина материка й окремі країни Центральної та Південної Африки, менша людність спостерігається в Північній Африці. Територіями з вищою концентрацією населення є прибережні райони, де зосереджені великі міста і великі плантації, серед яких середземноморські області Магриба, узбережжя Гвінейської затоки та прилеглі рівнини Нігерії.

Африка має найвищі показники природного приростунаселення — 2,2% на рік. «Чемпіоном» є Ніґер, де цей показник сягає 3,6%; очікується, що протягом найближчих п'ятдесяти років населення цієї африканської країни збільшиться в 4,45 раза.

Водночас Африка посідає перше місце у світі за показником дитячої смертності, тут найнижча тривалість життя. Середній показник тривалості життя в Африці — 49 років. Це єдиний регіон, де середня тривалість життя нижча за середній показник у всьому світі (65 років). На континенті є істотні відмінності в показнику тривалості життя: більш благополучною є ситуація в Північній Африці — 66 років, лідери — Туніс і Лівія (73 роки). Найменше живуть у Східній і Центральній Африці — 43 роки, це приблизно півжиття японця чи шведа. Найнижче щодо очікуваної тривалості життя перебувають Замбія і Зімбабве — 32 і 33 роки відповідно. Це пов'язано зі СНІДом, оскільки названі країни розташовані в епіцентрі поширення цієї «чуми XX—XXI ст.». У коло «зачарованих СНІДом» держав залучено багато країн Африки, у першу чергу це стосується південної частини континенту (Свазіленд, Лесото, Ботсвана, а також Південна Африка).

Африка поступається іншим регіонам світу часткою міського населення, у містах тут проживає 38,7% африканців. Тільки Південна Африка подолала 50%-й рубіж частки міського населення (середній показник у цій частині Африки — 53,8%: від 17,9% у Лесото до 56,9% у Південній Африці). Буквально за крок до 50%-ї оцінки перебуває Північна Африка — 49,6%. Найменше процес урбанізації торкнувся Східної Африки, тут середній показник 26% (від 9,9% у Бурунді до 83,7% у Джібуті). Разом з тим за темпами росту міського населення Африка утримує світову першість.

Для економіки африканських країнхарактерне переважання сільського господарства, харчової, легкої (текстильної) та гірничодобувної промисловості. Там, де є лісові ресурси, розвиваються лісова і деревообробна галузі (початкові стадії переробки). Останніми роками дещо підвищується значення металургії, нафтопереробної і хімічної галузей, машинобудування й електроенергетики. Однак у цілому обробна промисловість розвинена слабко, за винятком Південної Африки й окремих районів Північної Африки.

У територіальній структурі господарства більш високим рівнем розвитку виділяються деякі території, як правило, це столиця, райони видобування і переробки мінеральних ресурсів, а також порти вивезення сировини й окремих видів сільськогосподарської продукції. Інші райони — це області з переважанням натурального і напівнатурального сільського господарства. Розвиток цієї галузі характеризується низькими темпами зростання, причому в деяких країнах вони відстають від темпів збільшення кількості населення. Провідна галузь сільського господарства — рослинництво, багато країн спеціалізуються на одній-двох культурах. Наприклад, Кот-д'Івуар і Гана спеціалізуються на какао-бобах і каві, Сенегал — на арахісі, Туніс — на оливках, Єгипет — на апельсинах і бавовні, Кенія — на сизалі, Танзанія — на сизалі та чаї. З продовольчих культур найбільше значення мають кассава (різновид маніоку), кукурудза, ямс. Тваринництво відіграє важливу роль тільки в тих районах, де можливості рослинництва обмежені через посушливий клімат. В основному вирощують зебу, овець, свиней і верблюдів, найбільше поголів'я худоби налічується в Ефіопії, Судані, Нігерії, Сомалі, Південній Африці. Більшість країн не можуть забезпечити своє населення необхідними продуктами харчування і змушені імпортувати їх, деякі одержують іноземну допомогу

ПІДСУМКИ УРОКУ

(узагальнююча бесіда)

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

(Пар.26), підготувати повідомлення про одну із держав Африки, при доповіді користуватись таким планом:

Переглядів: 1426