У важких елементів, ядра яких складаються з великої кількості нуклонів, ядерні сили притягання вже не можуть компенсувати кулонівські сили відштовхування. У цьому разі починається внутрішня перебудова ядер і мимовільний перехід ядер з менш стійкого стану у більш стійкий. Це явище здатності ядер деяких хімічних елементів самовільно перетворюватися на ядра інших елементів з виділенням енергії у вигляді випромінювання дістало назву радіоактивності.
Активність - це кількість розпадів атомів елементів за одиницю часу. Системна одиниця вимірювання активності називається Беккерель – [Бк], несистемна – Кюрі – [Кі]: 1 Бк=2,7´10-11 Кі; 1Кі=3,7´1010 Бк
Радіоактивне забруднення навколишнього середовища характеризується щільністю зараження місцевості (Бк/м2; Кі/км2), об’ємною активністю (Бк/м2; Кі/м2) та питомою активністю (Бк/кг; Кі/кг).
Період напіврозпаду Т1/2 - час, за який число активності (Аt) зразка зменшується в два рази.
У будь-якій речовині відбувається поступовий безперервний розпад ядер її атомів, причому за певну одиницю часу розпадається певна частина їх загального числа. Для кожного радіоактивного ізотопу середня швидкість розпаду його атомів постійна, незмінна.